Постанова № 10225880, 30.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2010                                                                                           № 32/253

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з’явились;

від відповідача-1: не з’явились;

від відповідача-2: Бабій О.В. – дов. №06/2009 від 05.06.2009

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Волиньхолдінг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.07.2009

у справі № 32/253 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Агро-Центр"

до                                                   ТОВ "Агропродінвест"

                                                  ВАТ "Волиньхолдінг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсним договору № 08/97/75487 від 24.10.2008

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Центр” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору№08/97/75487 від 24.10.2008, укладеного між ВАТ „Волиньхолдінг” та ТОВ „Агропродінвест”.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2009 у справі №32/253 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство „Волиньхолдінг” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду м. Києва у справі №32/253 від 17.07.2009 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача-2 мотивовані тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в скарзі зазначено, що всі зазначені позивачем умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства і договір міг бути укладений без включення до нього згаданих апелянтом пунктів, отже визнання їх недійсними не може мати наслідком визнання недійсним договору в цілому в силу приписів ст. 217 ЦК України. Крім того, відповідач-2 зазначає, що висновок у мотивувальній частині рішення про ненадання доказів належного виконання сторонами умов договору порушує приписи ч. 1 ст. 84 ГПК України, оскільки судом не досліджувалось питання про надання доказів належного виконання умов спірного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропродінвест” також звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2009 у справі №32/253 та застосувати наслідки недійсного правочину у вигляді стягнення спричинених збитків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 року у справі №32/253 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Агропродінвест” в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду.

12.10.2009 року ТОВ „Агропродінвест” подало через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду у справі №32/253 від 06.10.2009 про повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №32/253 від 14.10.2009 провадження у справі зупинене до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродінвест” на ухвалу Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 06.10.2009 про повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2010 у справі №32/253 провадження у справі було поновлене.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №32/253 від 10.02.2010 провадження у справі було зупинене до розгляду Верховним судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродінвест” на постанову Вищого господарського суду України вiд 22.12.2009.

Ухвалою Верховного суду України увід 18.03.2010 відмовлено у порушення провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі №32/253.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 провадження у справі було поновлено.

В судове засідання представники позивача та відповідача-1 не з’явились, поважних причин неявки суду не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Волиньхолдінг” (надалі – ВАТ „Волиньхолдінг”) та Товариством „Агропродінвест” (надалі – ТОВ „Агропродінвест”) укладено договір №08/97/75487, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов’язався поставити 1000 метричних тон цукру білого кристалічного врожаю 2008/2009, а покупець – ВАТ „Волиньхолдінг” було зобов’язане прийняти та сплатити цей товар.

Ціну товару визначено залежно від використання залізничного чи автомобільного транспорту (п. 3.1, 3.2 договору).

Мотивуючи рішення про визнання договору №08/97/75487 недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що п. 4.10, 4.12 та 9.1 договору не відповідають чинному законодавству.

Дослідивши умови договору, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції є неправомірними, виходячи з наступного.

Умовами зазначених пунктів договору передбачено слідуюче.

Кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: податкова накладна; товарна накладна та рахунок від постачальника із зазначенням номера замовлення на поставку; ксерокопія сертифікату відповідності та ксерокопія гігієнічного висновку надається одноразово на всю кількість продукції згідно п. 1.1. На кожен вагон та/або автомобіль надається посвідчення про якість, що видане заводом виробником. При поставці автотранспортом на момент прибуття автотранспорту на розвантаження постачальник зобов’язаний надати податкову та товарну накладні і рахунок за допомогою факсимільного зв’язку чи по електронній пошті, із наступним наданням оригіналів вказаних документів протягом 3-х календарних днів, після настання цього терміну застосовуються п. 4.10, 4.11 (п. 4.9 договору).

Згідно п. 4.10 у випадку відсутності документів, зазначених у п. 4.9 даного договору покупець за вибором відмовляється від прийняття продукції, що не звільняє постачальника від виконання замовлення на поставку, або оплата за продукцію затримується до моменту передачі оригіналів документів постачальником покупцю. Крім того, у випадку відсутності документів, зазначених у п. 4.9 даного договору на момент приходу вагону на розвантаження, постачальник сплачує витрати за понаднормове використання вагонів, що підтверджується копією рахунку Укрзалізниці.

Згідно п. 4.12 договору постачальник бере на себе повну відповідальність за збереження продукції по кількості та якості протягом доставки продукції на склад покупця/станцію призначення.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що при невідповідності продукції по кількості чи якості покупець інформує письмово постачальника протягом 10 робочих днів, а постачальник зобов’язується протягом 3-х робочих днів письмово повідомити покупця про терміни повернення продукції зі складу покупця, його заміни або зниження цін та терміни відшкодування заподіяних збитків покупцю, згідно умов договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Загальними нормами права визначено, що обов’язковими умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, строки поставки, ціна.

Вищезазначеними умовами договору не визначені істотні умови договору поставки, що не заперечується сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно п. 37 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.044.2008 №01-8/211 зміст ч. 3 ст. 6 ЦК України полягає у законодавчому співвідношенні між диспозитивними та імперативними нормами: імперативна норма встановлює правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі, а диспозитивна норма дозволяє таку зміну.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Аналіз змісту вказаної статті дозволяє зробити висновок, що вона є диспозитивною, оскільки в ній не встановлені правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі.

Отже, передбачивши у п. 4.10 договору право затримки оплати за продукцію до моменту передачі оригіналів документів постачальником покупцю сторони не порушили вимог чинного законодавства.

Також судом не приймається посилання суду першої інстанцій на порушення вимог ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України при укладанні договору, зокрема п. 4.10, оскільки без наявності передбачених документів, неможливо встановити якість харчової продукції (цукор білий), що і є підставою для неприйняття товару покупцем.

За таких обставин, підстав для визнання недійсним п. 4.10 договору не має.

Відповідно до ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Аналіз змісту вказаної статті дозволяє зробити висновок, що вона також є диспозитивною, а тому передбачені сторонами в п. 9.1 умови, що стосуються повернення та оплати товару в разі поставки товару неналежної якості, не суперечать вимогам чинного законодавства, у т.ч. положенням ст. 268 ГК України.

Що стосується п. 4.12 договору, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно п. 4 ст. 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Як пояснили сторони в судовому засіданні, договір укладений на умовах поставки DDP Правил „Інкотермс”, який передбачає повну відповідальність продавця за виконання та за ризики виконання дій з проходження митних процедур, передбачає максимальний обсяг обов’язків продавця, а також покладає на продавця всі витрати та ризики, пов’язані з доставкою товару на склад покупця/станцію призначення.

Таким чином, вказаний пункт договору укладений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним немає.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інших підстав, передбачених чинним законодавством для визнання недійсним договору в цілому, судом першої інстанції не зазначено, а умови пунктів 4.10., 4.12. та 9.1 договору, якби вони підлягали визнанню недійсними, не тягнуть за собою, згідно вимог ст. 217 ЦК України, визнання угоди недійсною в цілому.

Також колегія суддів відзначає, що позивач не довів суду яким чином укладення спірного договору порушує його права та охоронювані законом інтереси, у т.ч. за договором поруки, укладеного 31.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Центр” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропродінвест”, відповідно до якого ТОВ „Агро-Центр” позивач зобов’язався відповідати солідарно з Відкритим акціонерним товариством „Волиньхолдінг” по його зобов’язаннях перед ТОВ „Агропродінвест”. Зокрема, позивачем не надано доказів невиконання ВАТ „Волиньхолдінг” своїх зобов’язань за спірним договором.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Волиньхолдінг” на рішення господарського суду м. Києва у справі №32/253 від 17.07.2009 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва у справі №32/253 від 17.07.2009 має бути скасоване з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Волиньхолдінг” задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва у справі №32/253 від 17.07.2009 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Центр” (02094, м. Київ, б-р Праці, 2/27, ідентифікаційний код 31953808) на користь Відкритого акціонерного товариства „Волиньхолдінг” (45612, Луцький район, смт. Торчин, вул. І. Франка, 4, ідентифікаційний код 20134889) 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №32/253 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді