Рішення № 102257585, 28.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 761/32787/21

Провадження № 2/369/5997/21

РІШЕННЯ

Іменем України

28.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

за участю секретаря Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ПрАТ «СК «Універсальна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивує тим, що 06 вересня 2018 року в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований АТ «Сбербанк» у ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», згідно з умовами договору страхування № 3017/294/000004001 від 14 червня 2018 року, транспортний засіб «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Власник пошкодженого автомобіля звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту.

Згідно з умовами договору, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, рахунку СТО, та інших зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 23070,98 грн. на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №152612 від 10 вересня 2018 року.

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов договору.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Еталон» на підставі полісу АК/8700709, страхова компанія надала страховий захист своєму страхувальнику - відповідачу та здійснила страхову виплату у межах ліміту на користь позивача у розмірі 15071,76 грн.

Різниця між завданою шкодою відповідачем і шкодою, яка відшкодувалася страховою компанією відповідача становить: 7999,22 грн. = (23070,98 грн. (розмір завданої шкоди) – 15071,76 грн.(сума відшкодування ПрАТ «СК «Еталон»).

Тому просить суд стягнути із відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 7999,22 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

01 грудня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона заперечує проти задоволення позову, оскільки страховий ліміт за її страховим полісом АК/8700709 становив 100 000,00 грн., а сума завданої шкоди - 23070,98 грн., отже ліміт її відповідальності повністю покривав фактичний розмір шкоди. Просила відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності, вимоги позову підтримав, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явилась. Подала до суду клопотання, в якому просила розглядати справу у її відсутності. Проти задоволення позову заперечувала.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 червня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» та АТ «Сбербанк» було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту, страхування від нещасного випадку водія та/або пасажирів наземного транспорту №3017/294/000004, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 .

06 вересня 2018 року о 14.00 год. ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Т. Шевченка на перехресті з вул. Володимирська, керувала автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF» державний номерний знак НОМЕР_1 не дотрималась бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 124 КУпАП.

Вина відповідача у скоєнні даної ДТП була встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року в справі № 761/38890/18.

В силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті ДТП автомобіль «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить АТ «Сбербанк» отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля заподіяна матеріальна шкода в розмірі 23070,98 грн., що підтверджується страховим актом № 43908/1.

10 вересня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на підставі страхового акту № 43908/1, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 23070,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 152612.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача застрахована у ПрАТ «СК «Еталон» за Полісом серії АК/8700709. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000,00 грн., розмір франшизи складає 0 грн.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Еталон» із заявою про виплату страхового відшкодування про виплату страхового відшкодування. ПрАТ «СК «Еталон» здійснило виплату страхового відшкодування у порядку суброгації частково, у розмірі 15071,76 грн.

Згідно ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 цього ж Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)".

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно статті 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.

Аналогічну позицію викладено у Постанові ВСУ від 31.05.2017 у справі № 6- 2969цс16 року, де зазначено, що з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. В даній Постанові зазначено, що, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також, аналогічну позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц, де встановлено, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Цією ж Постановою зазначено, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному.

Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка задала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК підстав.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 645/3746/16-ц викладено позицію, згідно якої, якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). З урахуванням наведеного, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Крім цього, Постановою від 09.10.2019 року у справі № 649/384/16-ц визначено, що водночас положеннями Закону України «Про страхування» та ЦК України не встановлено обов`язку страховика при розрахунку розміру страхового відшкодування застосовувати коефіцієнт фізичного зносу щодо вартості пошкоджених деталей, які підлягають заміні. При цьому колегія суддів наголошує, що предметом спору у цій справі є не стягнення матеріального збитку, визначеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, який завдано особі, а саме відшкодування шкоди у вигляді понесених витрат на відновлення транспортного засобу, які були перераховані на СТО, тобто реальних збитків, які відповідно до вимог частини другої статті 1192 ЦК України підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Законодавець розмежовує поняття «вартість відновлювального ремонту» та матеріальний збиток, завданий унаслідок ДТП». Відповідальність винуватця ДТП за завдану шкоду обмежується реальним розміром збитків та у випадку відновлення транспортного засобу можуть відповідати вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Суд вважає, що право вимоги, яке виникає в порядку та на умовах передбачених ст. 993 ЦК України, а також ст. 27 Закону України «Про страхування», є суброгаційним, а відповідний обов`язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення ст. 1166 ЦК України є деліктним зобов`язанням. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Положеннями ст.ст. 512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках встановлених законом, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зокрема положеннями ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.27 Постанови № 4 від 01 березня 2013року, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні, із збереженням самого зобов`язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Аналізуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що Позивач виконав всі покладені на нього зобов`язання, а тому у нього виникає повне право звернутися безпосередньо до Відповідача з вимогою про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди у порядку суброгації.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи наведені норми законів та надані докази у справі, суд приходить до висновку, що ПрАТ «СК «Універсальна» набуло право звернутись за вимогою про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди до ОСОБА_1 , як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи те, що позивач виплатив суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 23070,98 грн. до нього в порядку та на умовах передбачених ст. ст. 512, 514, 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», перейшло суброгаційне право вимоги до відповідача. При цьому, зобов`язання не було припинено зміною кредитора.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між завданою шкодою та виплатою ПрАТ «СК «Еталон» у розмірі 7999,22 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст. 993, 1166, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 7999,22 грн. (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 22 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторін:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (Код ЄДРПОУ 20113829; адреса: 01133, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 9).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя: Дубас Т.В.