Рішення № 102257468, 01.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13504/20

Провадження № 2/369/1211/21

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Волчко А.Я.,

при секретарі – Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.01.2020 року вона підписанням Заяви (надалі - Кредитний договір) беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб що розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування наявності технічної можливості у Банку, а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтвердила ніби-то дає свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах, а саме з наданням кредиту на: на загальні споживчі цілі; сплата Разової комісії Банку.

Таким чином, Пропозиція являє собою акцепт Позичальника Банку про укладення між Позичальником та Банком - договору про надання споживчого кредиту на умовах вказаних в пункті 2 Пропозиції.

Поряд з цим відповідно до преамбули Заяви (Оферти) №1001519139901.

Відповідно до п. 2 Заяви Банк надає Позичальнику суму кредиту, яка становить – 5000 грн., в тому числі: на загальні споживчі цілі - 5000,00 грн.; для сплати Разової комісії - 0 грн. Строк Кредиту - 24 місяці (п.3 Заяви). Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3,99 % річних (п.4 Заяви). Розмір процентної ставки: - 0,01 % річних (п.5 Заяви). Разова комісія: - 0.00 % річних + 0 грн. (п.6 Заяви).

Таким чином, при обранні способу надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі шляхом банківського переказу, підписуючи заяву, уповноважую Банк здійснити переказ суми Споживчого кредиту з цільовим призначенням на загальні споживчі цілі за реквізитами, зазначеними при визначенні способу надання Споживчого кредиту на загальні споживчі цілі.

Позивач вважала що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» у зв`язку з чим нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому позивач змушена була звернутись до суду.

Будь який окремий документ, що містив би інформацію зокрема про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, мені не надавали і ні де про це я не ставила свій підпис.

Тобто фактично працівники Банку при видачі кредитних коштів, не ознайомлюють Позичальника з умовами кредитування та ризиками, що передбачено статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», як і ні де про це позивач не ставила свій підпис.

Також незаконним є встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за послугу/и, які супроводжують кредит як компенсація супутніх витрат банку за рахунок позичальника, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, можна прийти до висновку, що при укладанні Кредитного договору було порушено ряд норм встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про банки та банківську діяльність», а тому є всі підстави для визнання його судом недійсним, в цілому.

Тому позивач просила визнати недійсним Кредитний договір №1001519139901 від 09.01.2020 року.

Відповідачем було подано до суду пояснення, згідно якого представник відповідача просив відмовити у вимогах позову в повному обсязі.

Позивач в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у вимогах позову просив відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 09.01.2020 підписано Заяву № 1001519139901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (скорочено - АТ «ПУМБ»), згідно з якою позивачу видано кредит у сумі 5000,00 грн. на загальні споживчі цілі (п.2), строком на 24 місяці (п.З), процентною ставкою у розмірі 0,01% річних (п.5) та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 % (п.4).

У Заяві на приєднання до Договору вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), розміщений на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.ua. в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання Заяви підтримує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на 09.01.2020 року) передбачає що це Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

В своїй позовні заяві позивач зазначає про порушення відповідачем ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Разом з тим вже станом на 10.06.2017 року Закон України «Про захист прав споживачів» був в зовсім іншій редакції, ніж та на яку посилається позивач в свої позовній заяві.

Станом на момент укладання спірного договору (09.01.2020) Законом України що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, є Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається що позивачем ОСОБА_1 09.01.2020 року було підписано заяву № 31001519139901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту (інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Із матеріалів справи вбачається що в підписаному позивачем паспорті споживчого кредиту міститься інформація про Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Таким чином судом не було встановлено порушення з боку відповідача вимог законів України «Про захист прав споживачів» та «Споживче кредитування».

Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання позивача на незаконність стягнення банком супутніх платежів (комісій за обслуговування кредитної заборгованості) що встановлено в Постанові Верховного Суду України по справі № 6-1746ис16 від 16.11.2016 року, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не заявлені вимоги щодо визнання недійсним окремої частини кредитного договору. Враховуючи що позивач просить визнати недійсним кредитний договір №1001519139901 від 09.01.2020 року, суд керуючись статтею 217 ЦК України приходить до висновку про безпідставність таких вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.

Відповідно до ст. 15, 16, 217 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 95, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Суддя: А.Я. Волчко