Рішення № 10225610, 13.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10                                                                                           Справа№ 19/59

За позовом: ТзОВ “Трнидента Агро”, м.Київ;

До Відповідача: ТЗОВ “Куликова ферма”, с.Княже, Золочівського р-ну, Львівської обл.;

Про: стягнення штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних витрат) за договором купівлі-продажу та відшкодування адвокатських послуг

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь Представники:

Позивача: не з’явився

Відповідача: не з’явився

Представникам Сторін роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Трнидента Агро”, м.Київ до відповідача: ТЗОВ “Куликова ферма”, с.Княже, Золочівського р-ну, Львівської обл. про стягнення штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних витрат) за договором купівлі-продажу та відшкодування адвокатських послуг.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 16.03.2010р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 05.05.2010р.

Ухвалою суду від 05.05.2010р. розгляд справи відкладено на 13.05.2010р.

В судовому засіданні 05.05.2010р. позивач в судове засідання не з’явився, позовні вимоги підтримав, подав Супровідним листом (вх. № канц. 8562 від 05.05.2010р.) документи витребовувані ухвалою суду від 16.03.2010р.

          Також представник,позивача подав Клопотання (вх. № канц. 9015 від 12.05.2010р. ) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, письмових пояснень не подав, ухвал суду не виконав, правом на захист своїх прав не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, оглянувши подані позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:

25.01.2008р. між ТзОВ “Тридента Агро” та ТОВ “Куликова ферма” укладено Договір купівлі-продажу №ЗУФ-06/01/08. Відповідно до умов даного Договору ним визначались умови купівлі-продажу насіння.

У зв'язку з тим, що ТОВ “Куликова ферма” порушено умови оплати за Договором №ЗУФ-06/01/08 купівлі-продажу від 25.01.2008р., 30.04.2009р. ТОВ “Тридента Агро”, звернулось з позовом до Господарського суду Львівської області, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ “Куликова ферма”, але по при це Відповідач, обов'язку щодо оплати за отриманий товар не виконав.

20.07.2009р. Господарським судом Львівської області було прийнято рішення по справі №12/99.

Згідно з даним рішенням, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” до ТОВ “Куликова ферма” задоволено частково, а саме, у частині стягнення 48463,30грн., у тому числі з яких: основна заборгованість - 24506,64грн.; курсова різниця - 12859,92грн.; 5636,47грн.; З % річних 912,54грн.; 2932,73грн.- пені; 850,00грн. - послуги адвоката; 476,88грн.- державного мита; 288,02 витрат на ІТЗ судового процесу.

21.01.2010р. Господарським судом Львівської області було видано наказ по справі №12/99.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Проте, відповідач рішення Господарського суду Львівської області по справі №12/99 від 20.07.2009р. в повному обсязі не виконав до часу подання вказаного позову.

На день подання позовної заяви заборгованість ТОВ “Куликова ферма” перед ТОВ “Тридента Агро”, згідно з Договором №ЗУФ-06/01/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 25.01.2008р. становить 24506,64грн.

Згідно із вимогами ч.2 ст.35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи те, що існує заборгованість ТзОВ “Куликова ферма” перед ТзОВ “Тридента Агро”, позивач, беручи до уваги несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем, як умов договору щодо проведення повного розрахунку за товар, так і виконання рішення суду, що вступило в законну силу, суть даної позовної заяви зводить до наступного:

Згідно з п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 1 ч.І ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства милиться пряма заборона від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ч.З ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити на користь ПРОДАВЦЯ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.3. Договору, Сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Таким чином, нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат згідно Договору №ЗУФ-06/01/08 купівлі-продажу від 25.01.2008р. здійснюється за період із 29.04.2009р. (дата, що не врахована при нарахуванні штрафних санкцій згідно первісного позову, згідно з яким було прийнято рішення від 20.07.2009р. по справі №12/99) по 17.02.2010р. (день подання позовної заяви по даній справі №19/59), враховуючи та посилаючись на ті обставини, що були дослідженні та доведені судом в процесі розгляду спору по справі №12/99.

Сума нарахованих штрафних санкцій (пені) становить 4143,29грн.

Сума нарахованих 3% річних становить 582,11грн.

Відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997р. нарахування індексу інфляції здійснюється із травня 2009 року по січень 2010 року, а отже її розмір складає 1715,46грн.

Відповідно до п.9 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293, „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Згідно із п.11.1. даного Договору, Договір діє з моменту його підписання і до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Як видно із вищевикладеного, відповідач свої покладені на себе зобов'язання не виконав, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору (а саме в частині взятих на себе зобов'язань, передбачених розділом 5 та 8 даного Договору).

Відповідно до вимог ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В даному випадку позивач вважає, що враховуючи те, що відповідно до Договору №64/02/10 від 11.02.2010р. про надання правової допомоги, працівник ТОВ “Незалежна юридична компанія” - Бонтлаб Василь Васильович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат, та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс юридичних дій пов'язаних зі стягненням із ТОВ “Куликова ферма” нарахованих пені, 3% річних, індексу інфляції відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору №ЗУФ-06/01/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 25.01.2008р.

Позивач вважає, що витрати, які він поніс, сплативши за юридичні послуги в розмірі 600,00грн., згідно з Договором №64/02/10 від 11.02.2010р. ТОВ “Незалежна юридична компанія” є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно із ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

Таким чином, відповідачем було грубо порушено умови договірних зобов'язань, а також ст. ст. 509,526,655 Цивільного Кодексу України.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.6, 7 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня зобов’язання мало бути виконано. У випадка, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов’язань стягуються судом у доход держави.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню та інфляційні втрати за період, протягом якого зобов’язання відповідача належним чином не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у ст.ст. 598, 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнення пені, передбаченої умовами договору.

Приписи ст.625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 4143,29грн. задовонню не підлягають, оскільки сума пені вже стягувалась з відповідача Рішення господарського суду Львівської області у справі №12/99 від 20.07.2009р. і підлягає стягненню разом з основним боргом.

ТзОВ “Тридента Агро” укладено з ТОВ “Незалежна юридична компанія” Договір №64/02/10 від 11.02.2010р. про надання правової допомоги.

Відповідно до п.3.1. Договору №64/02/10 від 11.02.2010р. вартість послуг адвоката становить 600,00грн.

Згідно з платіжним дорученням №142 від 19.02.2010р., ТзОВ “Тридента Агро”, на підставі зазначеного Договору №64/02/10 від 11.02.2010р., сплачено адвокату ТОВ “Незалежна юридична компанія” 600,00грн.

Відповідно до вимог ст.44 ГПК України, до складу судових витрат відносяться витрати по оплаті послуг адвоката.

Однак, вимоги позивача щодо стягнення адвокатських витрат в сумі 600,00грн. та включенню до судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено (не підтверджено відповідними документами, факт надання таких послуг: Договір №64/02/10 від 11.02.2010р. заключено з ТзОВ “Незалежна юридична компанія” Акт прийому-передачі від 11.02.2010р., від 17.02.2010р. та платіжне доручення №142 від 19.02.2010р. підписані зі сторони виконавця ТзОВ “Незалежна юридична компанія”.

Відповідно до вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: до стягнення з ТЗОВ “Куликова ферма”, с.Княже, Золочівського р-ну, Львівської обл. підлягають: 582,11грн.- 3% річних, 1715,46грн.- індексу інфляції.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача –судові витрати слід покласти на нього, за вимогами ст.49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 202,526, 549, 610, 625, 626, 692 ЦК України, ст.ст. 198 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ “Куликова ферма” (80733, Львівської обл., золочівського р-ну, с. Княже, вул. Шевченка, 47, п/р 2600801067208, ПершаЛьвівська філія ВАТ “Кредобанк”, м.Львів, МФО 325365, код ЄДР 33133752) на користь ТзОВ “Тридента Агро” (03680, м.Київ, вул. Ак.Глушкова, 1 пав. №60, п/р 26008001331921 в АТ “ОТП Банк” у м.Києві, МФО 300528, код ЄДР 25591321) 582,11грн.- 3% річних, 1715,46грн.- індексу інфляції, 102,00грн.- державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

4. У задоволенні включення оплати адвоката до судових витрат відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст Рішення виготовлений та підписаний відповідно до вимог ч.3 ст.85 ГПК України, 30.06.2010р.

Суддя