Рішення № 102253097, 25.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року] м. ПолтаваСправа №440/8948/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лисак С.В.

представника позивача – Логвінов Є.В.

представника відповідача – Озацька О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс" до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги:

- визнати неправомірними дії Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо проведення фактичної перевірки ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" на підставі Наказу №6-п від 01.02.2021 та складання за її наслідками акту від 12.02.2021 №46/35-00-07-01-04/32753674;

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00020070104 від 09.03.2021 та податкове повідомлення-рішення №00019070104 від 09.03.2021 Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс" (далі також позивач, ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс"; ТОВ "БК УБС" ) до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі також відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/8948/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 11.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" у перевіряємий період придбавало у постачальника ТОВ "Надежда Ритейл 2017" газ-метан скраплений в балонах для використання у власних виробничих потребах на нафтогазовидобувних та бурових майданчиках. Реалізація пального не здійснювалась. Придбання супроводжувалось оформленням первинних документів та акцизних накладних. Оскільки бурові майданчики знаходяться на території Харківської та Полтавської областей на відстані не менше 100 км від місцезнаходження підприємства, балони з газом доставлялися на адресу центрального акцизного складу без мети постійного зберігання, після чого розвозилися на бурові майданчики, що супроводжувалось оформленням карток складського обліку та накладних на внутрішнє переміщення. Оформлення акцизних накладних з місцем поставки - центральний склад також здійснювалось для зручності документообігу та обліку (щоб не передавати первинні документи на бурові, а потім повертати їх на офіс). На бурових майданчиках використовувався скраплений газ та в бухгалтерському обліку списувався на виробництво відповідно до матеріальних звітів начальників бурових майданчиків.

Крім того позивач вказував на відсутність у відповідача обґрунтованих підстав, які зумовили необхідність проведення перевірки ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс", наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення. На думку позивача, для призначення та проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Фактичні підстави у вигляді надходження інформації про можливе податкове правопорушення позивача - відсутні.

Позивач наголошував, що діяльність ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" не підпадає під дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі також Закон №481). З огляду на викладене, ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" необґрунтовано притягнено до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення статті 15 Закону №481.

У відзиві на позов представник відповідача проти позову заперечувала, стверджуючи про правомірність проведення перевірки та обґрунтованість прийнятих рішень. Зазначала, що перевіркою ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" встановлено, що за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12, б, знаходиться акцизний склад з уніфікованим номером 1012709 - Центральний склад, що підтверджується Витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового від 14.12.2020. На зазначеному акцизному складі зберігався газ скраплений в балонах (газ скраплений в балонах для КПП в балоні 21 кг (код УКТЗЕД 271129700), який придбавався підприємством згідно договору купівлі-продажу скрапленого газу в балонах від 05.07.2019 №47/19 у ТОВ "Надежда Ритейл 2017" для використання на власні потреби. Згідно підпункту 215.3.4. пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України даний код УКТЗЕД належить підакцизній продукції "Скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном ) та інші гази". В ході проведення перевірки здійснено зняття фактичних залишків пального станом на 03.02.2021 та складено відомість, яка підписана бухгалтером та завідувачем складу. Встановлено зберігання пального у розмірі 63 кг (3 балони скрапленого газу (пропану) по 21 кг в кожному.

Таким чином, представник відповідача стверджувала, що у підприємства є акцизний склад з документами на право власності та приміщення, де зберігається пальне в ємностях (балонах), що потребує отримання ліцензії на зберігання та не підпадає під виключення згідно Закону №481.

Крім того, у відзиві представник відповідача наголошувала на правомірності проведення перевірки позивача з підстав того, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України надає право контролюючому органу для проведення фактичної перевірки платника податків з метою виконання контролюючих функцій у сфері виробництва та обігу спирту пального , які передбачені підпунктами 19-1.1.14 - 19-1.1.17 Податкового кодексу України та статтею 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" /том І, а.с. 70-72/.

23.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначав, що з аналізу підпунктів 19-1.1.14 - 19-1.1.17 Податкового кодексу України вбачається відсутність у вказаних пунктах функції контролю у сфері ліцензування та зберігання пального. Наполягав на неправомірності наказу від 01.02.2021 №6-п з підстав того, що для проведення фактичної перевірки зберігання пального в силу вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України мають існувати передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Передумовою для проведення фактичної перевірки з підстави, передбаченої підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

На думку позивача, невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Також позивач зауважував, що дії товариства по відображенню пропану в бухгалтерському обліку є виконанням приписів статті 44 Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому посилання відповідача на відомість, як на доказ порушення ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" положень Закону №481/95-ВР позивач вважав передчасним, оскільки лише факт наявності пального не може однозначно посвідчувати факт його зберігання у розумінні вказаного Закону.

Вказував, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем проігноровано той факт, що дії підприємства у даній ситуації не відповідають поняттю зберігання. Тому у ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" не виникало обов`язку отримувати ліцензію на зберігання пального, оскільки в силу вимог частини дев`ятнадцятої статті 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовується, серед іншого, суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб включно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах, і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі /том І, а.с. 87-95/.

25.10.2021 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, у якій контролюючий орган стверджував, що відповідачем правомірно визначено підставу для проведення перевірки згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України - для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Це є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законом порядку інформації про порушення вимог законодавства. У зв`язку з тим, що перевіркою було встановлено саме зберігання пального без отримання ліцензії, а не здійснення певного виду діяльності, що передбачає обов`язкову наявність у суб`єкта господарювання ліцензії, вимоги Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не підлягають застосуванню до спірних відносин. Відповідач також звертав увагу суду, що згідно наданих до перевірки документів, у тому числі карток складського обліку, скраплений газ у періоді, що перевірявся, знаходиться на акцизному складі за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12Б на постійній основі шляхом його надходження та вибуття з Центрального складу за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12Б, що свідчить про наявність факту постійного зберігання пального на акцизному складі за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12Б /том І, а.с. 119-121/.

23.11.2021 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких представник стверджувала, що у відповідності до наданих на перевірку прибуткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення, карток складського обліку, які підтверджують господарські операції по придбанню та використанню пального, перевіркою встановлено, що скраплений газ в перевіряємому періоді знаходився на акцизному складі за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12Б, з моменту його оприбуткування на акцизний склад до моменту його переміщення до бурової строком від 12 до 27 днів на постійній основі. Наголошувала, що надані до матеріалів справи позивачем накладні на внутрішнє переміщення та матеріальних звітів бурових не спростовують факту зберігання газу скрапленого на акцизному складі за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12Б, з моменту його оприбуткування на акцизний склад до моменту його переміщення до бурової /том ІІ, а.с. 84-85/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, які містяться в матеріалах справи, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, та у додаткових поясненнях; просила суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини

ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" зареєстровано 23.12.2003 у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 32753674, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том І, а.с. 23/.

Працівниками Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на підставі наказу від 01.02.2021 №6 /том І, а.с. 75/ у період з 03.02.2021 по 12.02.2021 проведено фактичну перевірку ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс", за результатами якої складено акт від 12.02.2021 №46/35-00-07-01-04/32753674 /том І, а.с. 26-29/ та встановлені порушення:

- частин першої, восьмої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме: зберігання підакцизної продукції (скрапленого газу) на Центральному складі ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" без отримання відповідної ліцензії на зберігання;

- підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" не формувало та не подавало до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронні документи, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального протягом 9 місяців (у кількості 9 штук).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.03.2021:

- №00019070104, яким до позивача за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 9000,00 грн /том І, а.с. 39/;

- №00020070104, яким до позивача за порушення частин першої, восьмої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500000,00 грн /том І, а.с. 41/.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 02.07.2021 №14928/6/99-00-06-03-02-06 податкові повідомлення-рішення від 09.03.2021 №00019070104, №00020070104 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення /том І, а.с. 48-51/.

Не погодившись із діями Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо проведення фактичної перевірки, та податковими повідомленнями-рішеннями від 09.03.2021 №00019070104, №00020070104, складеними за наслідками її проведення, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

А відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 цього кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Норми матеріального права, про порушення яких йдеться в цій справі, викладені в законі наступним чином.

Як визначено частиною першою статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Під місцем зберігання пального у силу статті 1 названого Закону розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, а власне зберіганням пального згаданий Закон визначає діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Частиною 8 цієї ж статті встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Водночас згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

У взаємозв`язку з викладеним, пунктом 203.1 статті 203 ПК України визначено , що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.3. пункту 203.1 статті 203 наведеного Кодексу передбачено обов`язок розпорядників акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.

Для цілей статей 230-233 цього Кодексу скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном), інші гази, бутан, ізобутан за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 обліковуються за умовним кодом 2711 у літрах, приведених до температури 15°С.

Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Відповідальність, застосована до платника податків у цій справі оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, передбачена абзацом 8 частини другої статті 17 Закону України №481 (щодо податкового повідомлення-рішення №00020070401) та підпунктом 1281.3 статті 1281 Податкового кодексу України (щодо податкового повідомлення-рішення №00019070104).

Абзацом 8 частини другої статті 17 Закону України №481 До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Відповідно до пункту 1281.3. статті 1281. ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за зберігання скрапленого газу без отримання на це відповідної ліцензії та за неформування та неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У судовому засіданні, позовній заяві та відповіді на відзив та представник позивача полягав на неправомірності наказу від 01.02.2021 №6-п з підстав того, що для проведення фактичної перевірки зберігання пального в силу вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України мають існувати передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Передумовою для проведення фактичної перевірки з підстави, передбаченої підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Отже, наказ є індивідуальним правовим актом, який вичерпує дію з проведенням перевірки. У зв`язку з цим наказ може бути самостійним предметом оскарження до початку перевірки, на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі 816/228/17, відповідно до якої у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Водночас, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Позивач не довів суду, що ті начебто допущені податковим органом порушення процедури проведення фактичної перевірки могли вплинути на її висновки та, як наслідок, на кінцевий результат - оскаржувані рішення.

Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин приведені висновки суду касаційної інстанції, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки контролюючим органом проведена фактична перевірка на підставі наказу від 01.02.2021 №6-г, на протиправності якого наголошує позивач, за результатами перевірки складено відповідний акт, на підставі тому констатація протиправності дій контролюючого органу при проведенні податкової перевірки не є належним та ефективним способом захисту права платника податків та не може призвести до відновлення порушеного права платника.

Тому, вирішуючи цю справу, суд відхиляє аргументи позивача щодо процедурних порушень та вважає необхідним оцінювати наявність чи відсутність фактів порушення податкового законодавства у діях платника по суті.

Надаючи правову оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.03.2021 №00020070104, суд зазначає наступне.

Перевіркою ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" встановлено, що за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12, б, знаходиться акцизний склад з уніфікованим номером 1012709 - Центральний склад, що підтверджується Витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового від 14.12.2020. На зазначеному акцизному складі зберігався газ скраплений в балонах (газ скраплений в балонах для КПП в балоні 21 кг (код УКТЗЕД 271129700), який придбавався підприємством згідно договору купівлі-продажу скрапленого газу в балонах від 05.07.2019 №47/19 у ТОВ "Надежда Ритейл 2017" для використання на власні потреби. Згідно підпункту 215.3.4. пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України даний код УКТЗЕД належить підакцизній продукції "Скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном ) та інші гази". В ході проведення перевірки здійснено зняття фактичних залишків пального станом на 03.02.2021 та складено відомість, яка підписана бухгалтером та завідувачем складу. Встановлено зберігання пального у розмірі 63 кг (3 балони скрапленого газу (пропану) по 21 кг в кожному.

Сторони справи не мали спору щодо належності скрапленого газу в балонах до палива; щодо фактів перебування його протягом визначених проміжків часу на території складу ТОВ "БК УБС", щодо напрямку його використання: на нафто- та газовидобувних майданчиках (бурових), де здійснює свою основну діяльність ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс".

Представники сторін у судовому засіданні погодилися, що спір виник у зв`язку з питанням застосування права: чи поширюється обов`язок, встановлений ч.ч. 1, 8 статті 15 Закону №481, для суб`єктів господарювання здійснювати зберігання пального тільки за наявності ліцензії - на фактичні обставини, встановлені у цій справі в діяльності позивача. Тобто за умови зберігання декількох одиниць балонів зі скрапленим газом, що призначений для використання у власних виробничих потребах на Центральному складі за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 12Б протягом декількох днів до часу їх транспортування на нафто- й газовидобувані майданчики - чи повинен був позивач отримувати окремо ліцензію на зберігання пального на складі по вул. Заводській 12 б у м.Полтава.

Основними аргументами позивача на користь відсутності цього обов`язку стало твердження про те, що зберігання, за визначенням у ч. 1 Закону № 481, не є ні основним, ні додатковим видом діяльності підприємства; підприємство підпадає під виняток з обов`язку отримувати ліцензію на зберігання пального, що передбачений частиною 19 статті 15 Закону № 481.

З приводу першого вказаного - суд зазначає, що закон і не визначає умовою отримання ліцензії, як і умовою застосування відповідальності за безліцензійне зберігання пального наявність чи відсутність відповідного виду діяльності серед зареєстрованих КВЕД. Тому вказаний аргумент суд відхиляє.

З приводу винятку, передбаченого ч. 19 ст.15 Закону №481, суд прийшов до таких висновків.

Вказана норма передбачає, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

У даній справі сторони, як вже зазначалося, не мали спору щодо того, що балони з крапленим газом придбані ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" для власних виробничо-технологічних потреб і призначені для споживання на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах; цей газ не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Тому предмет зберігання (пальне) підпадає під ознаки, встановлені вказаною нормою.

Податковий орган наполягав на тому, що за змістом даної норми таке пальне може без отримання ліцензії й зберігатися тільки за місцем використання його для власних виробничо-технологічних потреб - на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах.

Однак суд не погоджується з таким тлумаченням закону.

Буквально процитована вище норма ч. 19 ст.15 Закону №481 не містить вказівки на місце зберігання пального саме на нафто-, газовидобувному майданчику чи буровій платформі, на чому наполягав податковий орган. Мається лише вказівка на ознаки пального через мету та видове місце його використання.

Отже, має місце неоднозначне тлумачення норми закону.

Шлях подолання таких колізії у податковому законодавстві окреслений п.п. 4.1.4 Податкового кодексу - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тому, на думку суду, у даному випадку, вказана норма податковим органом порушена: останній не прийняв рішення на користь платника, діючи в умовах неоднозначності норми права, а надав перевагу буквальному формального застосуванню цієї норми без урахування усіх обставин, що мали значення в цій справі.

Крім того, суд, оцінюючи фактичні обставини справи, враховує фактичні умови діяльності платника. ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" здійснює обслуговування бурових майданчиків. Зокрема, позивачем здійснюється постачання на такі майданчики предметів першої необхідності для персоналу, виробничих матеріалів, тощо. Загальновідомо те, що бурові майданчики знаходяться на значній відстані від населених пунктів, доріг, у важкодоступній місцевості. Тому, на думку суду, було б неможливим транспортування на такі бурові майданчики незначної кількості балонів з газом транспортом постачальника, який не призначений для перевезення вантажів у важкодоступну місцевість. Тому діяльність будь-якого суб`єкта господарювання, що працює в аналогічних умовах, передбачає стадію розвантаження транспорту постачальника пального та завантаження пального до транспорту самого суб`єкта господарювання з метою перевезення його до бурового майданчика. Логічно зрозуміло, що розпочати перевезення завантаженого пального транспортом суб`єкта господарювання негайно є складним. Тому з огляду на технологічні чи організаційні потреби забезпечення перевезення вантажу до бурового майданчика, цей обсяг пального може зберігатися на території платника незначний проміжок часу. Але у випадку, якщо трактувати вказану норму-виключення буквально й вважати незаконним таке короткотривале технічне зберігання - норма ч. 19 ст.15 Закону №481 взагалі не буде застосовна й доцільність її існування в законі буде поставлена під сумнів. Адже жодне підприємство навряд чи матиме можливість доставити балон з пальним на нафто-, газовидобувний майданчик чи бурову платформу негайно після придбання.

Тому суд вважає, що позивач у даному випадку підпадає під виняток з обов"язку отримувати ліцензію на зберігання пального - ч. 19 ст.15 Закону №481.

За вищевикладених обставин, зважаючи на доведеність позивачем факту використання скрапленого газу у власних виробничих потребах на бурових майданчиках, суд не може погодитися з правомірністю податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.03.2021 №00020070104, а тому вважає за необхідне визнати його протиправним та скасувати.

Надаючи правову оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.03.2021 №00019070104, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" не формувало та не подавало до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронні документи, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального протягом 9 місяців (у кількості 9 штук) у період з 01.04.2020 по 12.02.2021.

Позивачем у позовній заяві та представником позивача у судовому засіданні не наведено жодних вмотивованих аргументів щодо правомірності невиконання свого обов`язку формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та подавати їх до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

За обставин цієї справи суд звертає увагу на те, що підставою для застосування до платника податків у спірних відносинах штрафних (фінансових) санкцій є встановлений податковим органом та підтверджений належними, допустимими і достатніми доказами факт тимчасового зберігання пального (до переміщення на бурові майданчики) на складі по вул. Заводській 12 б у м.Полтава.

Положеннями п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст.1.4 Податкового Кодексу України унормовано поняття "акцизного складу", за яким акцизний склад - це :

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

В той же час, стаття 1 Закону №481 визначає поняття "місце зберігання пального", під яким законодавець розуміє місце (територію), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-технічних характеристик.

За статтею 1 Закону №481, 9зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (абз. 56).

Підпунктом 230.1.3. пункту 203.1 статті 203 наведеного Кодексу передбачено обов`язок розпорядників акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.

Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

Доказів формування та подання ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронні документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального протягом 9 місяців у період з 01.04.2020 по 12.02.2021 позивачем суду не надано.

Відповідно до пункту 1281.3. статті 1281. ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.03.2021 №00019070104

Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 9905,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 05.08.2021 №2183 /т. І, а.с. 12/.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7500,00 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.

Також представник позивача заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 29.07.2021 №2907А, акта від 06.08.2021 №1 про прийняття-передачу наданих послуг, рахунку-фактури від 04.08.2021 №04152021, банківської виписки по рахунку за 05.08.2021, ордера, свідоцтва /т. І, а.с. 13-20/.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Дослідивши надані позивачем копії документів, суд дійшов висновку, що ними у повній мірі підтверджено факт надання адвокатом Логвіновим Є.В. правової допомоги позивачу, що полягала у консультуванні зі спірних питань, ознайомленні з доказами, вивченні судової практики, підготовці позовної заяви, представництві інтересів позивача.

Визначена позивачем та адвокатом вартість послуг є співмірною складності справи та підтверджена належними доказами.

Відповідачем не спростовано, що відповідні витрати не пов`язані з розглядом справи, є завищеними тощо; клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не подано.

За таких обставин, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків .

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс" до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №00020070104 від 09 березня 2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 7 500, 00 грн та витрати на правову допомогу у загальній сумі 10 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.

Повне рішення складено 06 грудня 2021 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков