Вирок № 102251062, 28.12.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 125/490/16-к

Провадження № 1-кп/127/605/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Антонюка В.В., Луценко Л.В.,

секретарів Коцюби І.П., Константинюк В.С., Панчук І.О.,

за участю прокурора Слободяна В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Мацюка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12015020080000170 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бар Жмеринського району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

15.06.2004 вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

22.05.2007 вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 296, ст. 71, 72 КК України до покарання у виді 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

15.08.2007 року вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

22.03.2011 вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

08.07.2016 вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 395, ч. 1 ст. 301, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

21.07.2020 вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі;

04.09.2020 вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 2, 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі;

12.11.2020 вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

31.08.2021 вироком Барського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 11.04.2015 приблизно о 17.00 год., перебуваючи на задньому сидінні транспортного засобу належного ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_3 , рухаючись автодорогою з м. Бар в напрямку с. Іванівці Жмеринського району, помітили між передніми сидіннями вищевказаного транспортного засобу, відкриту чоловічу сумку, в середині якої знаходились грошові кошти у сумі 800 грн. та поряд з якою лежав мобільний телефон чорного кольору моделі «Nokia 301 Dual SIM» належні ОСОБА_2 . В цей момент у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник умисел спрямований на таємне заволодіння чужим майном з метою збагачення. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи за мовчазної згоди ОСОБА_3 , таємно, умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив, впевнившись, що за їхніми діями не спостерігають сторонні особи, шляхом вільного доступу, із чоловічої сумки належної ОСОБА_2 , яка лежала між передніми сидіннями авто, здійснили крадіжку грошових коштів у сумі 800 грн. та мобільного телефону чорного кольору моделі «Nokia 301 Dual SIM» належних ОСОБА_2 .

Таким чином, своїми умисними незаконними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заволоділи чужим майном, а саме грошовими коштами у сумі 800 грн. та мобільним телефоном чорного кольору моделі «Nokia 301 Dual SIM» вартість якого, відповідно до довідки Барської районної спілки споживчих товариств від 11.10.2015 №93 становила 500 грн.

Після чого, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, заподіявши таким чином ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1 300 грн.

Крім того, ОСОБА_1 12.04.2015 приблизно о 01.00 год., будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля гаражного приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 завдав останньому один удар кулаком правої руки в обличчя, після чого ОСОБА_2 впав на землю, а ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії продовжив наносити ОСОБА_2 тілесні ушкодження кулаками лівої та правої рук в різні частини тіла.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №84 від 04.06.2015 у ОСОБА_2 мали місце наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма; забій головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потиличній ділянці; косий перелом гористості дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті; забита рана в тімяній ділянці голови посередині; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи посередині; крововилив у склеру лівого ока; синці - навколо очей, в лівій скроневій ділянці голови, у правій скроневій ділянці голови, у ділянці кута нижньої щелепи зліва з поширенням на обличчя, на шиї зліва до ключиці, на нігтьових фалангах 2 та 3 пальців правої кисті, на нігтьових фалангах 3,4 пальців лівої кисті, по зовнішній поверхні лівої кисті, на лівому передпліччі в середній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу з поширенням на плече та передпліччя, по зовнішній поверхні правого стегна в ділянці кульшового суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині, по зовнішній поверхні правого передпліччя у верхній третині. Вказані ушкодження виникли не менше, ніж від 16 дій тупого твердого предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (11.04.2015). Забій головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потиличній ділянці; косий перелом гористості дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті не являлись небезпечними для життя у момент заподіяння, не супроводжувались небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня) належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю та надав суду покази, які повністю відповідають обставинам викладеним у обвинувальному акті. Обвинувачений зазначив, що приблизно до 15 год. вони пили пиво з ОСОБА_3 . Потім вони зустріли ОСОБА_2 та під час розмови з`ясувалось, що ОСОБА_1 є однокласником з сином ОСОБА_2 у зв`язку з чим останній запропонував поїхати до сина, який на той час був в селі Іванівка. ОСОБА_1 повідомив, що за кермом був знайомий потерпілого, оскільки останній вживав алкогольні напої. ОСОБА_2 сидів попереду на пасажирському сидінні, а він та ОСОБА_3 на задніх сидіннях. Під час руху автомобіля ОСОБА_1 помітив сумку типу «барсетку», яка стояла між передніми сидіннями та була відчинена, тому він непомітно для всіх викрав звідти грошові кошти в сумі 800 грн. та в подальшому і мобільний телефон Нокіа. Поспілкувавшись близько 1 години з сином потерпілого вони поїхали назад в м. Бар до магазину «Харчо». Обвинувачений зазначив, що потерпілий запропонував всім разом випити спиртного, хотів пригостити усіх та не міг знайти грошові кошти в своїй сумці, знайшовши лише 100 грн. бав їх ОСОБА_3 аби останній придбав спиртне та деякі продукти, після чого вони поїхали в гараж потерпілого розпивати алкогольні напої. Водій пішов додому, а відповідно потерпілий, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишились в гаражі розпивати алкогольні напої. Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що близько 23 год. прийшла сестра потерпілого та хотіла щоб вони уже завершували своє застілля, але потерпілий відмовив їй і закрив гараж. Потім приходила мати ОСОБА_3 і теж говорила всім аби йшли вже додому. Однак вони залишились. ОСОБА_1 зазначив, що посидівши ще не довго, вони з ОСОБА_3 пішли, а потерпілий залишився в гаражі прибирати.

Через незначний проміжок часу ОСОБА_1 повернувся в гаражне приміщення ОСОБА_2 , постукавши останній відчинив двері та ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс удар потерпілому кулаком в обличчя, від чого останній впав на землю. В подальшому обвинувачений ОСОБА_1 наніс потерпілому ще ряд ударів в різні частини тіла.

Цивільний позов визнав частково, зазначивши, що матеріальну шкоду визнає в повному обсязі, а моральну шкоду вважає занадто великою.

Обвинувачений зазначив, що він щиро кається у вчиненому та просив суворо його не карати.

В судовому засіданні був допитаний потерпілий ОСОБА_2 , який повідомив суду, що 11.04.2015 він йшов додому та до нього підійшов ОСОБА_1 , який вчився разом з сином, та ОСОБА_3 , який товаришував з сином потерпілого. ОСОБА_2 розповів про свого сина та запропонував поїхати в село Іванівці, де на той час перебував його син. Однак зазначив, що він уже вживав алкогольні напої, тому якщо вони згодні їхати, то за кермом буде його товариш ОСОБА_5 . Всі згодились, а тому вони поїхали в с. Іванівці, де по приїзду вийшов син потерпілого, поспілкувавшись з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , потім поїхали назад в м. Бар. Близько 22.00 - 23.00 год. вони вирішили піти в магазин та купити горілки, в цей час потерпілий виявив, що з його сумки типу «барсетки», зникли грошові кошти в сумі 800 грн., та залишилось лише 100 грн., які він дав ОСОБА_3 і той купив спиртне якісь продукти «для закуски». ОСОБА_5 поставив машину в гараж потерпілого, та пішов додому. А ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишились в даному гаражному приміщенні вживати алкогольні напої. Потерпілий зазначив, що до нього телефонувала дружина, сестра, приходила мама ОСОБА_3 (він живе по сусідстві), яка не заходила в гаражне приміщення, та їх рідні говорили щоб вони завершували розпивання алкоголю оскільки це була ніч перед святкуванням Пасхи та люди вже скоро йтимуть до церкви. Відтак, близько 24.00 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пішли, а потерпілий залишився всередині аби прибрати зі столу. Через декілька хвилин постукали в браму, потерпілий відчинив і зайшов ОСОБА_1 та одразу наніс йому один удар в обличчя зліва, від якого потерпілий впав, після чого зайшов ОСОБА_3 та обоє почали його бити. Потерпілий зазначив, що один з них тримав його, а інший бив, однак хто саме бив, а хто тримав не пам`ятає. ОСОБА_3 бив більярдним шаром по пальцях, потім ОСОБА_2 втратив свідомість. Приблизно о 04.00 год. він прийшов у свідомість та виявив, що зник телефон та грошові кошти з сумки. Потерпілий звернувся в лікарню, де йому першу медичну допомогу, та було встановлено ЧМТ, в подальшому встановлено, що внаслідок даного побиття втратив близько 40% зору на одне око.

Потерпілий зазначив, що пізніше до нього приходила дружина ОСОБА_3 та просила відкликати його заяву. Матеріальної та моральної шкоди ніхто не відшкодовував.

Потерпілий підтримав поданий ним цивільний позов від 28.03.2016 та просив його задовольнити.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 17.11.2021 потерпілому вручено 17.11.2021 копію зміненого обвинувачення щодо ОСОБА_1 та роз`яснено право підтримувати обвинувачення у попередній редакції. Потерпілий в даній заяві зазначив, що він не заперечує проти зміненого обвинувачення, від підтримання обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі відмовляється.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є сестрою потерпілого пояснила суду, що 11.04.2015 прийшла до брата та залишилась ночувати, бо мали йти разом до церкви. Приблизно о 23.00 год. жінка брата зателефонувала до нього, який сказав їй про те, що він зараз в гаражі. ОСОБА_6 пішла за ним в гараж, де разом з братом побачила ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яких вона знала раніше. Брат сказав, що він скоро прийде, а тому вона пішла та лягла спати. Потім близько 3.00 год. вона почула стук в двері та відкривши їх побачила брата в якого було побите обличчя та поломані пальці. Він сказав, що його побили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Свідок зазначила, що на момент коли вони приходила в гараж, то яких конфліктів між її братом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що 14.04.2015 до нього підійшов ОСОБА_8 та попросив купити у нього мобільний телефон Nokia пояснивши, що це телефон його дівчини, яка купила собі новий, а він за виручені від продажу телефону грошові кошти хоче поїхати в Київ на роботу. ОСОБА_7 повіривши у слова ОСОБА_8 , придбав даний телефон за 150 грн. Через декілька днів приїхали працівники поліції, повідомили, що цей телефон належав громадянину ОСОБА_2 , надали відповідні документи та вилучили нещодавно придбаний у ОСОБА_8 мобільний телефон. Свідок повідомив, що ОСОБА_1 він знає, однак чи має він якесь відношення до даного мобільного телефону йому не відомо, оскільки ОСОБА_8 приходив продавати телефон сам та про ОСОБА_1 нічого не говорив.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та свідків, судом були досліджені надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, як докази вини обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наступні письмові документи.

Судом досліджено витяг з ЄРДР від 12.04.2015, згідно якого 11.04.2015 приблизно о 22.00 в м. Бар Вінницької області, невідома особа таємно, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку мобільного телефону «Nokia 301 Dual SIM», в якому знаходилась картка мобільного оператора зв`язку «Київстар ( НОМЕР_1 ), який належить гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого з викраденим з місця скоєння крадіжки зник.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 12.04.2015, в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , було оглянуто гаражне приміщення, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . В ході огляду виявлено, що в даному гаражному приміщенні знаходиться автомобіль «Фольксваген пасат» д.н.з. НОМЕР_2 , на якому на момент огляду пошкоджень не виявлено. На поверхні скла водійських дверей виявлено три сліди фрагментів пальців рук, та два сліди пальців рук на з поверхні скла пасажирських дверей. Поруч біля автомобіля на лінолеумі виявлено та вилучено два сліди фрагментів пальців рук, та з поверхні полімерної палиці вилучено один слід. На поверхні підлоги виявлено речовину бурого кольору. На поверхні полиці виявлено більярдний шар білого кольору, на якому помітні нашарування речовини бурого кольору, який в подальшому був вилучений.

Згідно висновку експерта №50 від 14.04.2015 встановлено, що у ОСОБА_2 виявлено: забиту рану в тім`яній ділянці голови посередині; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи посередині; крововилив и склеру лівого ока; синці навколо очей, в лівій скроневій ділянці голови, в правій скроневій ділянці голови, в ділянці кута нижньої щелепи зліва з поширенням на обличчя, на шиї зліва до ключиці, на нігтьових фалангах 2 та 3 пальців правої кисті, на нігтьових фалангах 3, 4 пальців лівої кисті, по зовнішній поверхні лівої кисті, на лівому передпліччі в середній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу з поширенням на плече та передпліччя, по зовнішній поверхні правого стегна в ділянці кульшового суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, по зовнішній поверхні правого передпліччя в верхній третині. Вказані ушкодження виникли не менше, ніж від 16 дій тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (11.04.2015 року). Оскільки ОСОБА_2 на час обстеження знаходиться на стаціонарному лікуванні в Барській ЦРЛ, для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень необхідно медичну документацію в оригіналі після клінічного одужання. (п.4.13.4. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995 р).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 17.04.2015 в присутності понятих проведено огляд куртки чорного кольору з плащової тканини та джинсів темно-синього кольору, в яких перебував ОСОБА_2 11.04.2015 в період вчинення відносно нього протиправних дій.

Згідно висновку експерта № 84 від 04.06.2015 судом встановлено, що експерт на підставі судово-медичної експертизи за медичною карткою №2304/681 стаціонарного хворого хірургічного відділення Барської ЦРЛ на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освідування останнього 14.04.2015, медичною карткою № 143340 амбулаторного хворого на його ім`я, СКТ головного мозку, беручи до уваги консультативні висновки лікаря-нейрохірурга Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. О.І. Ющенка від 15.04.2015 та 20.05.2015, рентгенограму № 1289 4-го пальця лівої кисті від 22.05.2015 прийшов до висновків, що у ОСОБА_2 мало місце: ЗЧМТ. Забій головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потиличній ділянці; косий перелом горбистості дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті; забита рана в тім`яній ділянці голови посередині; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи посередині; крововилив в склеру лівого ока; синці - навколо очей, в лівій скроневій ділянці голови, в правій скроневій ділянці голови, в ділянці кута нижньої щелепи зліва з поширенням на обличчя, на шиї зліва до ключиці, на нігтьових фалангах 2 та 3 пальців правої кисті, на нігтьових фалангах 3,4 пальців лівої кисті, по зовнішній поверхні лівої кисті, на лівому передпліччі в середній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу з поширенням на плече та передпліччя, по зовнішній поверхні правого стегна в ділянці кульшового суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, по зовнішній поверхні правого передпліччя в верхній третині. Вказані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (11.04.2015 року). Забій головного мозку з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потиличній ділянці; косий перелом горбистості дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння, не супроводжувались небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня) належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (п.2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995р). Забита рана в тім`яній ділянці голови посередині; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи посередині; крововилив в склеру лівого ока; синці - навколо очей, в лівій скроневій ділянці голови, в правій скроневій ділянці голови, в ділянці кута нижньої щелепи зліва з поширенням на обличчя, на шиї зліва до ключиці, на нігтьових фалангах 2 та 3 пальців правої кисті, на нігтьових фалангах 3,4 пальців лівої кисті, по зовнішній поверхні лівої кисті, на лівому передпліччі в середній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу з поширенням на плече та передпліччя, по зовнішній поверхні правого стегна в ділянці кульшового суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, по зовнішній поверхні правого передпліччя в верхній третині за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку експерта №208 від 11.06.2015 кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В.

Згідно до висновку експерта №209 від 11.06.2015 кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. В плямах на чоловічих джинсових штанах (об`єкти №1,2,3,4), чоловічій куртці (об`єкти №5, 6, 7, 8, 9), які належать гр-ну ОСОБА_2 , ватному тампончику вушної палички з речовиною бурого кольору, вилученої при ОМП (об`єкт №10), встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген Н, а в об`єктах №2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ще й ізогемаглютинини анти-А та анти-В, що не виключає можливості походження цих плям від потерпілого гр-на ОСОБА_2 .

Згідно протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 15.06.2018 року, ОСОБА_2 впізнав на фото №1 зображення свого мобільного телефону «Nokia 301 Duаl Sim», який чорного кольору.

Відповідно до протоколу огляду від 15.06.2015 під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон чорного кольору «Nokia 301 Duаl Sim» (ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ) на 2 сім карти, з камерою 3,2 Мп.

Досліджено також протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2015 року з фототаблицями, за участю свідка ОСОБА_1 ,згідно якого, перебуваючи всередині гаражного приміщення, власником якого є ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 показав ліворуч на дерев`яний стіл, за яким 11.04.2015 він сидів з потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та в період з 23.00 до 00.00 розпивали алкогольні напої. Після чого, ОСОБА_1 вказав, що вони з ОСОБА_3 вийшли з зазначеного гаражного приміщення та попрямували до перехрестя вул. Рози Люксенбург та вул. Героїв Майдану та повернулись через декілька хвилин. Підійшовши до входу в гаражне приміщення разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 постукав та металеві ворота, які відчинив ОСОБА_2 . Після чого, ОСОБА_1 показав які він одразу завдав удару долонею правої руки в область лівої частини обличчя ОСОБА_2 від якого останній впав на підлогу. Далі ОСОБА_1 показав як він взявши рукою за одяг ОСОБА_2 із допомогою ОСОБА_3 посадили потерпілого на стілець та почали наносити по черзі з ОСОБА_3 удари по голові та тулубу ОСОБА_2 . Далі ОСОБА_1 показав як він разом з ОСОБА_3 приклали голову ОСОБА_2 до столу, а руки - по бокам, та взявши в праву руку більярдний шар, почав наносити ним удари по пальцям лівої руки ОСОБА_2 , зазначивши також, що аналогічних ударів завдавав і ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_1 показав як він разом з ОСОБА_3 залишив ОСОБА_2 на столі лежати, після чого він разом з ОСОБА_3 попрямували до виходу з гаражного приміщення.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 05.10.2015 року з фототаблицями, за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_1 , перебуваючи всередині гаражного приміщення, власником якого боксу № 5 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , потерпілий повідомив, що він 11.04.2015 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпивали алкогольні напої, в подальшому останні пішли з приміщення та потерпілий, зачинивши двері з середини, почав там прибирати. Потерпілий показав як після стуку в двері він відчинив двері гаражу та йому одразу ОСОБА_1 завдав удару кулаком правої руки в область його лівого ока. Далі потерпілий показав як ОСОБА_1 взяв його своєю правою рукою за комір одягу та «поволік» до столу, посадивши його на стілець посередині (за яким він сидів під час розпивання алкогольних напоїв). В подальшому потерпілий показав як йому завдавали удари кулаками рук ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в область обличчя та тулуба, а також зазначив про удари, які йому були нанесені вказаними особами по пальцях лівої руки за допомогою більярдного шару, який знаходився на полиці в даному приміщенні.

Відповідно до висновку експерта №112 від 18.06.2015 встановлено, що при дослідженні більярдного шару (об`єкт №1) виявлено кров людини, яка належить особі чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності якої був виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО (що відповідає О(1) групі крові). Враховуючи статеву та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження виявленої крові від потерпілого гр-на ОСОБА_2 не виключається.

Дослідивши висновок судової експертизи №319-Д від 24.09.2015 року встановлено, що надані на дослідження сліди пальців рук розмірами: 15x21 мм, 17x20 мм, 15x15 мм, 22x23 мм, 16x26 мм, вилучені при огляді місця події 12.04.2015 за фактом крадіжки з гаража гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 для ідентифікації особи придатні. Слід пальця руки розміром 17x20 мм залишений безіменним пальцем правої руки ОСОБА_3 , слід пальця руки розміром 15x15 мм залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_3 , слід пальця руки розміром 22x23 мм залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_3 , слід пальця, руки розміром 16x26 мм залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_1 .

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2016 року з фотознімками, ОСОБА_2 впізнав особу ОСОБА_1 , як особу яка вчинила щодо нього злочин, за такими прикметами: європейської національності, зріст приблизно 175-180 см, на вигляд 32-33 роки, середньої статури, обличчя овальне.

Судом досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 22.01.2016 року з фототаблицями, за участю підозрюваного ОСОБА_1 , понятих та захисника, згідно якого встановлено, що перебуваючи всередині гаражного приміщення, власником якого є ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 показав ліворуч на дерев`яний стіл, за яким 11.04.2015 він сидів з потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та в період з 23.00 до 00.00 розпивали алкогольні напої. Після чого, ОСОБА_1 вказав, що вони з ОСОБА_3 вийшли з зазначеного гаражного приміщення та попрямували до перехрестя вул. Рози Люксенбург та вул. Героїв Майдану. В цей час ОСОБА_3 запропонував йому повернутись та заволодіти майном ОСОБА_2 .. Підійшовши до входу в гаражне приміщення разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 постукав та металеві ворота, які відчинив ОСОБА_2 . Після чого, ОСОБА_1 показав які він одразу завдав удару долонею правої руки в область лівої частини обличчя ОСОБА_2 від якого останній впав на підлогу. Далі ОСОБА_1 показав як він взявши рукою за одяг ОСОБА_2 із допомогою ОСОБА_3 посадили потерпілого на стілець та почали наносити по черзі з ОСОБА_3 удари по голові та тулубу ОСОБА_2 . Далі ОСОБА_1 показав як він разом з ОСОБА_3 приклали голову ОСОБА_2 до столу, а руки - по бокам, та взявши в праву руку більярдний шар, почав наносити ним удари по пальцям лівої руки ОСОБА_2 , зазначивши також, що аналогічних ударів завдавав і ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_1 показав як він разом з ОСОБА_3 залишив ОСОБА_2 на столі лежати, який на переконання ОСОБА_1 , можливо втратив свідомість. Після чого він разом з ОСОБА_3 забрали грошові кошти потерпілого в сумі 800 грн. та мобільний телефон Нокіа, після чого вийшли з гаражного приміщення та пішли в магазин.

В судовому засіданні було досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 22.01.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 , та диск із відеозаписом вказаної слідчої дії та встановлено, як ОСОБА_1 в присутності понятих та захисника розповів та показав місце, обставини та механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень 11.04.2015 та як він разом з ОСОБА_3 заволодів речами потерпілого.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Відтак, суд приходить до переконання про визнання недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту від 05.10.2015 року за участю свідка ОСОБА_1 , який в подальшому був визнаний обвинуваченим у даному кримінальному провадженні.

Суд вважає, що всі інші досліджені в ході судового розгляду докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого, були отримані у рамках закону, а відтак є належними та допустимими.

Дослідивши зібрані та досліджені у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачений ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України доведена повністю.

До такого висновку суд дійшов дослідивши усі обставини скоєння кримінальних правопорушень, показання самого обвинуваченого, потерпілого та свідків, які повністю узгоджуються між собою та з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2015 року з фототаблицями, за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_1 суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки будь яких показів під час проведення даного слідчого експерименту ОСОБА_1 не надавав, виконував роль статиста.

Під час даного слідчого експерименту потерпілий відтворив обставини, які мали місце під час нанесення йому тілесних ушкоджень 11.04.2015, а також щодо зникнення з його сумки грошових коштів та мобільного телефону.

Надані в судовому засідання показання потерпілого ОСОБА_2 повністю узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту з ним, як з потерпілим від 05.10.2015. Потерпілий зазначив, що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпивали алкогольні напої в його гаражному приміщенні. Після того, як обвинувачені пішли, він залишився прибирати наслідки застілля. Через деякий час в двері хтось постукав, потерпілий відчинив та ОСОБА_1 одразу наніс йому удар в область голови, від чого потерпілий впав, потім зайшов ОСОБА_3 та обоє почали його бити. Потерпілий зазначив, що один з них тримав його, а інший бив, однак хто саме бив, а хто тримав не пам`ятає. Потерпілий зазначив, що його били більярдним шаром по пальцях, потім ОСОБА_2 втратив свідомість. Приблизно о 04.00 год. потерпілий прийшов у свідомість та виявив, що зник телефон та грошові кошти з сумки.

Показання потерпілого узгоджуються з проведеними судовими експертизами щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема висновку експерта №50 від 14.04.2015 у ОСОБА_2 та висновку експерта № 84 від 04.06.2015, якими встановлено характер та локалізацію нанесених тілесних ушкоджень.

Показання потерпілого в частині нанесення йому тілесних ушкоджень узгоджуються і з висновками експерта №208 від 11.06.2015 та № 209 від 11.06.2015, згідно яких встановлено групову належність крові ОСОБА_2 , а також встановлено, що в плямах на чоловічих джинсових штанах та чоловічій куртці, які належать гр-ну ОСОБА_2 , ватному тампончику вушної палички з речовиною бурого кольору, вилученої при ОМП, встановлено наявність крові людини, що не виключає можливості походження цих плям від потерпілого гр-на ОСОБА_2 .

Показання свідка ОСОБА_7 , який повідомив суду, що 14.04.2015 до нього підійшов ОСОБА_8 та попросив купити у нього мобільний телефон Nokia, який в подальшому був вилучений працівниками поліції, узгоджуються з іншими письмовими доказами, зокрема з протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 15.06.2018 року, згідно якого ОСОБА_2 впізнав на фото №1 зображення свого мобільного телефону «Nokia 301 Duаl Sim», який чорного кольору та з протоколом огляду від 15.06.2015, оглянуто вилучений мобільний телефон чорного кольору «Nokia 301 Duаl Sim» (ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ) на 2 сім карти, з камерою 3,2 Мп., який належить потерпілому ОСОБА_2 .

Висновок експерта №112 від 18.06.2015 яким встановлено, що при дослідженні більярдного шару виявлено кров людини, та з урахуванням характеристики осіб, що проходять по справі, експертом встановлено, що походження виявленої крові від потерпілого гр-на ОСОБА_2 не виключається. Відтак, вказаний висновок повністю узгоджується з протоколом проведення слідчого експерименту від 05.10.2015 з потерпілим, протоколом проведення слідчого експерименту від 22.01.2016 з обвинуваченим ОСОБА_1 , а також з наданими в суді показаннями потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Також суд враховує покази свідка ОСОБА_6 , яка повідомила суду, що 11.04.2015 приблизно о 23.00 год. жінка потерпілого зателефонувала до нього, який сказав їй про те, що він зараз в гаражі. Свідок пішла в гараж аби забрати брата додому. Свідок ОСОБА_6 побачила в гаражному приміщенні разом з братом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яких вона знала раніше, які вели себе спокійно, не було ніяких скандалів. Брат сказав, що він скоро прийде, а тому свідок пішла та лягла спати. Потім близько 3.00 год. вона почула стук в двері та відкривши їх побачила брата в якого було побите обличчя та поломані пальці. Він сказав, що його побили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Дані покази суд вважає правдивими та такими, які узгоджуються з дослідженими письмовими доказами.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.01.2016 з підозрюваним ОСОБА_1 судом встановлено, що останній повністю відтворив обставини події 11.04.2015, які зазначені самим потерпілим під час слідчого експерименту, та під час надання показів в судовому засіданні.

Також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнаю свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України, його показання надані в судовому засіданні повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

З урахуванням усіх доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2020 кримінальне провадження №12015020080000170 в частині за обвинуваченням ОСОБА_3 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог статті 377 КПК України, суд здійснює судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення та відповідно до обвинувального акту.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, та всі докази у їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимоги Барського РВ ГУНП у Вінницькій області від 29.04.2015 встановлено, що ОСОБА_1 , 1983 р. н., є раніше судимим.

Згідно довідки-характеристики Виконавчого комітету Барської міської ради Барського району Вінницької області від 19.01.2016 №35, ОСОБА_1 , 1983 р. н., проживає по АДРЕСА_1 . Вказано також, що ОСОБА_1 схильний до порушення громадського порядку та притягувався до адміністративної відповідальності.

Відповідно до довідки КЗ «Барська центральна районна лікарня» Вінницької області від 05.04.2015 б/н ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Суд також приймає до уваги наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, судом встановлено щире каяття.

Зокрема, про щире каяття обвинуваченого свідчать його покази, надані ним в судовому засіданні, відповідно до яких він не лише визнав вину та повідомив про всі обставини вчинених кримінальних правопорушень, а й висловив щирий жаль з приводу їх вчинення, усвідомлення ним протиправності та неприпустимості своїх дій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З приводу вчинення ОСОБА_1 даного кримінальних правопорушень за обтяжуючої обставини, а саме у стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до наступного висновку. Наявність стану алкогольного сп`яніння, а також його ступінь, може бути встановлений лише відповідним висновком судово-токсикологічної експертизи. Хоча обвинувачений ОСОБА_1 , надаючи суду покази вказав, що під час вчинення даних кримінальних правопорушень він перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак суд не визнає дану обставину обтяжуючою, оскільки суду не надано допустимих та належних у даному випадку доказів можливого стану алкогольного сп`яніння та його ступеню у ОСОБА_1 на момент вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше судимий, визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України, розкаявся у вчиненому, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідних статей КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 востаннє засуджено вироком Барського районного суду Вінницької області від 31.08.2021 за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, який набрав законної сили 21.12.2021 згідно ухвали Вінницького апеляційного суду.

Згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2021, суд ухвалив етапувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ДУ «Стрижавська виправна колонії (№81)» до ДУ «Вінницька установа відбування покарань (№1)» для подальшої його доставки в судові засідання до Вінницького міського суду Вінницької області, для розгляду даного кримінального провадження №12015020080000170.

Відтак, згідно положення ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, із врахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення під час судового розгляду кримінального провадження у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 30.10.2020 року по дату набрання вироком законної сили.

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_2 у порядку ст. ст. 127-129 КПК України цивільний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про солідарного стягнення на його користь завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 8729,38 гривень та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 гривень, суд приймає до уваги положення ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, а також те, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положення частини 1 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 6 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України зазначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Приймаючи до уваги позицію викладену у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав частково, зазначивши, що не заперечує сплати викрадені грошові кошти в сумі 800 грн., витрати, які були витрачені у зв`язку з лікуванням потерпілого, які підтверджені відповідними чеками, а також частково моральну шкоду, однак заявлену суму в розмірі 100 000,00 вважає завеликою.

Потерпілий просив стягнути з обвинувачених матеріальну шкоду в розмірі 800 гривень, які було викрадено з сумки потерпілого та 7 929,39 гривень, які були витрачені на придбання ліків та матеріалів медичного призначення, які були необхідні для подальшого лікування, після вчинення злочину щодо потерпілого, на підтвердження чого надані фіскальні та товарні чеки.

Свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди потерпілий ОСОБА_2 обґрунтовує порушенням усталеного ритму життя зазначивши, що саме моральні стражданнями, позначені негативні зміни у його житті як потерпілого у кримінальному провадженні: думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, тривога, емоційні реакції при згадуванні минулого життя і пережитих подій, важкість виконання повсякденних обов`язків, обурення, розгубленості, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я.

Потерпілий просив врахувати, що на момент його звернення з даним позовом, обвинувачені не сплатили йому жодної копійки в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої їх неправомірними, суспільно-небезпечними діями здоров`ю потерпілого, не надавали допомоги як на місці скоєння кримінального правопорушення, та залишили його на місці скоєння кримінального правопорушення, де він пролежав без свідомості близько трьох годин, а також в подальшому під час перебування потерпілого в лікарні, не цікавились станом здоров`я останнього та не приймали ніякої участі у його видужуванні та реабілітації. Тобто, потерпілий просив врахувати «байдужість» обвинувачених як до скоєного злочину так і до його наслідків.

Відтак, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, враховуючи принцип співмірності завданої шкоди заявленій до відшкодування сумі моральної шкоди вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 є такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000 гривень, матеріальна шкода підлягає задоволенню в повному обсязі на у розмірі 8729,38 гривень, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Запобіжний захід в межах даного кримінального провадження на даний час у ОСОБА_1 відсутній.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 768 гривень покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінальних правопорушень.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 65 - 67, 122, 185 КК України, ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Барського районного суду Вінницької області від 31.08.2020 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 , призначеного за сукупністю злочинів, частково відбуте ним покарання за вироком Барського районного суду Вінницької області від 31.08.2020 року.

Відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення під час судового розгляду кримінального провадження у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 30.10.2020 по дату набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8729 гривень 38 копійок матеріальної шкоди та 5 000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у кримінальному провадженні на загальну суму 768 гривень.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12015020080000170, а саме:

- куртку чорного кольору з плащової тканини та джинси темно-синього кольору, які були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - залишити останньому;

- більярдний шар, на поверхні якого виявлено нашарування речовини бурого кольору, вилучений на поверхні полиці в ході проведення огляду місця події 12.04.2015 бокса АДРЕСА_4 , який було передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Барського РВ УМВС у Вінницькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя-доповідач:

Судді: