Рішення № 102249296, 22.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Справа № 280/6388/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

представника позивача - Гордєвської С.В.

представника відповідача - Боярської В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ОІЛ ПРЕМІУМ” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, будинок 123, код ЄДРПОУ 41703482)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ОІЛ ПРЕМІУМ” (далі – позивач) звернулось із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області форми “С” від 07.07.2021 №00093490901, яким застосовано фінансову санкцію у розмірі 500 000,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головною управління Державної податкової служби України у Запорізькій області форми “ПС” від 07.07.2021 №00093450901 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що фактична перевірка позивача не може вважатися правомірною, оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення Товариством вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримав або мав у своєму розпорядженні податковий орган, що стало підставою для прийняття наказу. Вважає, що за відсутності повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України на видачу ліцензії на оптовий продаж пальним, у територіального органу ДПС, зокрема і у ГУ ДПС у Запорізькій області, відсутні повноваження на контроль за дотримання норм Закону України № 481 95-ВР в частині додержання вимог закону щодо оптової торгівлі пальним за наявності ліцензії. Також зазначає, що згідно наказу та направлень на перевірку предметом перевірки є «..здійснення контроль за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства які є обов/язковими. при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортування пального, виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.» Тобто, до предмету перевірки не входило перевірка наявності ліцензій та дотримання ліцензійних умов.

По суті виявлених порушень зазначає, що відповідальність платника податків настає за неподання або несвоєчасне подання до ДПС довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі пального за кожний неподаний (несвоєчасно поданий) електронний документ та санкція передбачена тільки за наявності вини платника податків, оскільки накладення штрафу передбачене тільки за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів. Проте, електронні документи про направлення довідок, свідчать про своєчасне направлення Товариством довідок за дати, визначені у Акті перевірки, тобто, позивачем не допущено порушень при поданні щоденних Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані. Таким чином, акт перевірки містить помилкові висновки щодо не передання засобами електронного зв`язку даних Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі пального. Щодо іншого порушення зазначає, що неотримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця у встановлені діючим законодавством строки, відбулось у результаті протиправної бездіяльності ДПС щодо безпідставної та протиправної невидачі ліцензії, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. При цьому, вважає безпідставним висновок контролюючого органу щодо наявності порушення вимог ч.1, ч.8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» як оптова торгівля пальним за наявності місць оптової торгівлі без наявності ліцензії на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі. Стверджує, що Товариство має ліцензію на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024 року, щодо наявності якої в Акті перевірки не має жодного посилання. Також зазначає, що висновок Акту перевірки, що в період з 01.07.2019 року по 01.03.2020 року позивачем здійснювалась оптова торгівля пальним, за наявності місць за адресою: м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 123/1 є абсурдним, так як за зазначеною адресою у користуванні позивача взагалі не було об`єктів, шо підтверджується, зокрема, повідомленнями форми 20-ОПП. Фактично, під час здійснення господарської діяльності позивачем, пересувні акцизні склади переміщували паливо до покупців, де паливо передавалось з пересувного акцизного складу покупцям. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовну заяву не визнав. У письмовому відзиві від 26.08.2021 вх.№ 48340 посилається на те, що підставою для проведення фактичної перевірки платника податків відповідно до пп.80.2.5. п.80.2, ст.80 ПК України, є саме рішення органу податкової служби, оформлене наказом при наявність та/або отриманні в установленому законодавством порядку інформації про певні порушення з боку платника податків, яка, поряд з іншим, може стосуватися здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального, що в нашому випадку має місце. Таким чином саме для здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, відповідно до доповідної записки було видано оскаржуваний наказ. В оскаржуваному наказі зазначено всі переліченні в п.81.1 ст.8І ПК України необхідні відомості. Тобто, вважає, що фахівцями податкового органу дотримано всіх вимог статті 81 ПК України, що підтверджує повне право відповідача для проведення фактичної перевірки, та обов`язок позивача щодо надання документів, пов`язаних з предметом перевірки. Щодо виявлених порушень зазначає, що згідно даних ІС «Податковий блок» та Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального позивачем було порушено вимоги пп.230.1.3 п.230.1 ст.23О ПК України в частині незабезпечення своєчасного подання щоденно Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (уніфікований номер акцизного складу - 1006455) пального за звітну добу 18.12.2020р., 31.12.2020р., 01.01.2021р.. 02.01.2021р., 19.02.2021р. Також, контролюючим органом встановлено порушення з боку позивача вимог ч.1, ч.8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» як оптова торгівля пальним за наявності місць оптової торгівлі без наявності ліцензії на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/6388/21 та призначено підготовче судове засідання на 02.09.2021.

Ухвалою суду від 02.09.2021 відкладено підготовче засідання на 27.09.2021.

Ухвалою суду від 27.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження терміном на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 20.10.2021.

Ухвалою суду від 20.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.11.2021.

Протокольною ухвалою суду від 15.11.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.11.2021.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

22.11.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, суд встановив наступне:

На підставі Наказу №1310-П від 18.05.2021 року «Про проведення фактичної перевірки», в період з 19.05.2021 по 28.05.2021 року головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Запорізькій області Шкодою С.В. та головним державним ревізорами-інспекторами відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Запорізькій області Хливецькою Ю.І. було проведено фактичну перевірку ТОВ "ТД "ОІЛ ПРЕМІУМ” за адресою: вул. Героїв України, будинок 123/1, м. Мелітополь, з метою здійснення контроль за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства які є обов`язковими при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортування пального, виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.

За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки №4130/08/01/09/41703482 від 31.05.2021 року.

Відповідно до розділу 4 «Висновок» Акту перевірки встановлено порушення:

- пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПКУ в частині незабезпечення своєчасного подання щоденно Довідок про зведені за добу підсумкові облікові лані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі пального за звітну добу:

- ч. 1. ч.8 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині здійснення оптової торгівлі пальним, за наявності місць в період з 01.07.2019 року по 06.09.2020 року без отримання відповідної ліцензії;

- ч.1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального у період з 01.07.2019 року по 06.09.2020 року без отримання відповідної ліцензії.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ «ТД «ОІЛ ПРЕМІУМ» подано до ГУ ДПС в Запорізькій області заперечення вих. №66 від 14.06.2021 року.

У листі «Про розгляд заперечень»» від 05.07.2021 року за №40066/6//08-01 -09-01 -07 ГУ ДПС в Запорізькій області повідомило товариство про те, що наданими запереченнями не спростовано висновки акту про результати фактичної перевірки 4130/08/01/09/41703482 від 31.05.2021 року, таким чином, висновки Акт перевірки в правомірними, такими, що відповідав вимогам діючого законодавства, в обгрунтованими та залишаються без змін.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби України у Запорізькій області згідно з підпунктом 54.3.3 п.54.3 ст.54, Податкового кодексу України, 07.07.2021 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «С» від 07.07.2021 року №00093490901 яким на підставі абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 500 000.00 гри.

- форми «ПС» від 07.07.2021 року №00093450901 за порушення піі.230.1.З.п.230.1 ст.230 ГІКУ (незабезпечення своєчасного подання щоденно Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу), яким застосовано фінансові санкції у розмірі 5000.00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до п. 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин

Відповідно до п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України); здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (пп. 19-1.1.16 п. 19-1,1 ст. 19-1 ПК України).

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки (п.80.1, 80.2 ст.80 ПК України) Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) пред`явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).

Велика Палата Верховного Суду 8 вересня 2021 року розглянула справу №816/228/17 та дійшла наступних висновків.

У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В наказі від 18.05.2021 № 1310-П вказано, що на підставі пп.19-1.1.14, пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України, доповідної записки начальника управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Запорізької області Ю.Зарецької від 17.05.2021 № 3001вн.

У доповідній записці Ю.Зарецької (а.с. 125,126) є посилання на лист ДПС України від 17.03.2021 № 6623/7/99-00-09-02-02-07 щодо відпрацювання шляхом проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним на предмет виконання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері обігу пального.

Відповідно до п.п 80.2 .5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, предметом призначеної на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактичної перевірки можуть бути виключно питання виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Дослідивши положення зазначеної статті колегія суддів зазначає, що норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України №481, п.п. 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п.191 ст.191 Податкового кодексу України покладені на ГУ ДПС у Запорізькій області.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний наказ містить дату його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, адресу здійснення діяльності, мету та підставу перевірки, дату початку перевірки, тривалість такої перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, суд доходить висновків про наявність підстав для призначення та проведення податковим органом фактичної перевірки позивача, а також дотримання контролюючим органом вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України при здійснені фактичної перевірки. Відтак, доводи позивача в частині незаконності призначення та проведення фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом як необгрунтовані.

Лише сам факт того, що в наказі про призначення перевірки не вказано конкретних обставин, які охоплюються положеннями п.п.80 2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

28.11.2017 позивач зареєстрований як платника акцизного податку (номер запису у Реєстрі: 1247).

Відповідно до договору оренди №01/06/19-1 від 01.06.2019, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , Товариство отримало у користування ємність: бочку-причіп на колесах (цистерну) для користування (переміщення пального) за адресою: АДРЕСА_1 , про що було подано повідомлення форми №20-ОПП від 25.06.2019 року.

Згідно норм п.6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №408 заборонялось здійснення реалізації пального без реєстрації акцизного складу.

На виконання вимог зазначеного Порядку, 26.06.2019 позивачем було подано заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального та/або акцизних складів за адресою: АДРЕСА_1 та отримано витяг реєстру платників акцизного податку з реалізації пального від 26.06.2019 року ідентифікатор об`єкту оподаткування - 9300001.

Позивачем отримано ліцензію на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний №990614201900563, дата реєстрації 01.07.2019, термін дії з 01.07.2019 по 01.07.2024 року за адресою АДРЕСА_1 .

23 листопада 2018 року Законом України №2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону №481, якими, зокрема, запроваджено ліцензування оптової торгівлі пальним, які набрали чинності з 01.07.2019 року.

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 8 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що у разі здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 250000 гривен.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (у редакції з 1 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, які ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Частиною першою статті 8 Закону № 222-VIII (у редакції на 1 липня 2019 року) передбачено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною другою статті 20 Закону № 222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19.06.2019 року №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01.07.2019 року.

У зв`язку зі зміною правового регулювання Державна фіскальна служба України 30.05.2019 направила Головним управлінням ДФС у областях та м. Києві лист №17014/7/99-99-12-01-01-17, яким роз`яснила порядок отримання ліцензії, зокрема, і на роздрібну торгівлю пальним, в якому зазначила, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним), починаючи з 12.06.2019 року. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019 року.

Отже фактично отримати ліцензію для здійснення оптової торгівлі пальним можливо було не раніше 1 липня 2019 року, що є днем набрання чинності нормами Закону №2628-VІІІ (щодо ліцензування, у тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії) так і Постановою Кабінету Міністрів України №545.

В контексті вказаних обставин, суд вважає, що ураховуючи наведені вище зміни правового регулювання порядку роздрібної торгівлі пальним, затримка в отриманні позивачем відповідної ліцензії була зумовлена виключно відсутністю нормативно визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом № 2628-VIII - 1 липня 2019 року.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, Суд у справі також бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Такі правові висновки узгоджуються з чіткою та послідовною практикою Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладеною, зокрема, у постановах від 4 листопада 2020 року у справі №160/10203/19, від 1 грудня 2020 року у справі №580/1550/20, від 16 грудня 2020 року №520/13020/19, від 22 грудня 2020 року у справі №400/4113/19, від 28 січня 2021 року у справі №120/4046/19-а.

Судом встановлено, що позивач протягом 6 місяців не міг отримати ліцензію (01.03.2020 року було оплачено за отримання ліцензії та подано необхідні документи, та, тільки 06.09.2020 року було отримано ліцензію) через відсутність чіткого законодавчого регулювання та суперечність в законодавстві.

Тому, застосування відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Більш того, відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання.

Оптова торгівля пальним це діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктами господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Поняття «оптова торгівля», наведене в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять». Оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання пар тіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (пункт 4.5).

Місце оптової торгівлі пальним - це місце (територія), на якому розташовані споруди і а/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Отже, Законом України № 481 визначено, що оптова торгівля пальним має місце лише у випадку реалізації пального суб`єктам роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим суб`єктами. Іншими словами, оптова торгівля має місце у випадку, коли господарська операція має наслідком перехід права власності на пальне до іншої особи.

Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 сі. 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного склад}: до акцизного складу пересувного: для власного споживання чи промислової переробки: будь-яким іншим особам.

Таким чином, ПК України встановлює, що реалізацією є навіть передача пального зі свого акцизного складу до свого ж акцизного складу пересувного чи власного споживання.

Відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад пересувний транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Згідно пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб; реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

За змістом вказаних норм місцем оптової торгівлі є споруда та/або/обладнання, та/або ємності, розміщені на земельній ділянці, що знаходиться у користування та введені в експлуатацію, тобто є стаціонарними.

Тобто, обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального та оптову торгівля пальним з місця виникає тільки щодо стаціонарних об`єктів, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі документи неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

В індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України 15.08.2019 року за №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, було зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних ємностях.

З метою отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місця, позивач уклав з фізичною особою ОСОБА_2 договір оренди обладнання № 1 від 01.03.2020 року та згідно акту приймання-передачі до договору оренди обладнання № 1 від 01.03.2020 року отримано у довгострокове користування п`ять стаціонарних металевих ємностей, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , які належать Орендодавцеві на праві власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №177496143 від 14.08.2019 року.

Отже, відповідно до договору оренди №01/06/19-1 від 01.06.2019 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , Товариству було надано згідно акту приймання-передачі від 01.06.2019 року у користування ємність: бочку-причіп на колесах, тобто нестаціонарну ємність, яку було зареєстровано 26.06.2019 року як акцизний склад за адресою: АДРЕСА_1 . А згідно договору оренди обладнання № 1 від 01.03.2020 року, укладеного з ОСОБА_2 за актом приймання-передачі від 01.03.2020 року, позивачем було отримано у довгострокове користування п`ять стаціонарних металевих ємностей, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , які є нерухомим майном згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №177496143 від 14.08.2019 року та знаходяться на земельній ділянці, яку також передано у користування Товариству.

Отримані за актом приймання-передачі від 01.03.2020 року п`ять стаціонарних металевих ємностей, були введені в експлуатацію та 31.03.2021 року обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Саме дані стаціонарні ємності були зазначені у документах на отримання ліцензії на оптову торгівлю з місцем, та адресою їх знаходження: АДРЕСА_2 , зазначена у даній ліцензії як місце торгівлі.

Однак, в Акті перевірки контролюючий орган стверджує, що в період з 01.07.2019 року по 01.03.2020 року позивачем здійснювалась оптова торгівля пальним, за наявності місць за адресою: АДРЕСА_2 , що суперечить фактичним обставинам справи та долученим доказам, оскільки за зазначеною адресою у користуванні позивача взагалі не було об`єктів, шо підтверджується, зокрема, повідомленнями форми 20-ОПП.

До укладання договору оренди обладнання №1 від 01.03.2020 року з фізичною особою ОСОБА_2 про надання у користування п`яти стаціонарних металевих ємностей, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у позивача не було у користуванні стаціонарних ємностей, та до зазначеної дати у користування Товариства знаходилась бочка-причіп (зареєстрована як акцизний склад за місцем знаходження Товариства: АДРЕСА_1 ).

Жодних господарських операцій до дати отримання у користування п`яти стаціонарних металевих ємностей та обладнання їх витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками за місцем оптової торгівлі пальним ( АДРЕСА_2 ), зазначеному у ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місця оптової торгівлі, не здійснювалось.

Необхідно також зазначити, що використання в господарській діяльності транспортних засобів/технічного обладнанні/пристроїв (пересувних цистернах) для зберігання, навантаження-розвантаження не потребує отримання відповідних ліцензій, оскільки ці резервуари не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

З акту перевірки судом встановлено, що позивачем з 01.03.2020 здійснювалось внутрішнє переміщення палива з місць оптової торгівлі пальним за наявності місця оптової торгівлі на пересувні акцизні склади, з яких вже і відбувалась реалізація пального покупцям.

Відтак, в даному випадку не можливо стверджувати про здійснення позивачем оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі без наявності ліцензії на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі, а відтак застосування санкцій на підставі абз.9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» є безпідставним.

Отже, є протиправним та таким, що підлягає скасуваню податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області форми “С” від 07.07.2021 №00093490901, яким застосовано фінансову санкцію у розмірі 500 000,00 грн.

Щодо іншого порушення суд зазначає таке.

Згідно з абзацом першим нн. 230.1.2 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження- розвантаження. зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витрагомірами- лічильпиками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизний склад позивача 31.03.2021 року обладнаний витратомірами-лічильниками та рівномірами-лічильниками та здійснено їх реєстрацію в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі, про що зазначається в Акті перевірки.

Відповідно до абзацу тридцятого пп. 230.1.3 ст. 230 ПК України дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Формат даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі Реєстр), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 р. № 944 (далі Наказ №944).

Реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються, зокрема, у формі довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (абзац третій п. 1 розділу 11 Наказу № 944).

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує держави} податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою (абзац п`ятий підпункту 230.1.3 пункту 230. і статті 230 ПКУ).

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується цеп гральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівноміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

Відповідно до вимог статті 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів- лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок).

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (підпункт 3 пункту 2 Порядку).

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

Наявність працюючих витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників, установлених та введених в експлуатацію 31.03.2020 року на резервуарах, що знаходяться у користування позивача з 01.03.2020 р., про що зазначено у Акті перевірки (стор. 36 Акту) доводить факт належного обліку позивачем пального та своєчасного надання контролюючому органу в автоматичному режимі щоденних Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального (надалі-довідок).

Позивачем до позовної заяви долучені роздруківки електронних документів з яких судом встановлено, що за 18.12.2020 р. згідно електронних документів довідка подавалась 19.12.2020 р. три рази: о 14.16 год, о 15.43 год та о 23.48 год, проте, згідно інформації комп`ютерної програми Мій Електронний Документ «M.E.Doc» (скріншот надається) даний звіт до даного часу має статус: «очікується доставка»; за 31.12.2020 згідно повідомлення про отримання звітності довідку подано - 01.01.2021 в 11.27, очікувану доставку довідки зазначено-01.01.2021 о 11:28, проте квитанція №2 про прийняття довідки ДПС зареєстрована 04.01.2021; за 01.01.2021 згідно повідомлення про отримання звітності звіт доставлено в поштову скриньку ДПС - 02.01.2021 р. в 09.57, проте квитанція №2 про прийняття довідки ДПС зареєстрована 04.01.2021; за 02.01.2021 згідно повідомлення про отримання звітності довідку доставлено в поштову скриньку ДПС - 03.01.2021 р. в 15.35, проте квитанції №2 про прийняття довідки ДПС зареєстрована 04.01.2021; за 19.02.2021 згідно повідомлення про отримання звітності звіт відправлено - 20.01.2021 в 09:29, очікувану доставку довідки зазначено-20.02.2021, проте квитанції №2 про прийняття довідки ДПС зареєстрована 28.02.2021.

Причини не опрацювання (не реєстрації) податковими органами отриманих від Товариства довідок саме у добу їх отримання, невідомі, так як у квитанціях не зазначаються причин зволікання ДПІ реєстрації отриманих довідок.

При цьому, щодо неопрацювання довідок за 31 грудня 2020 року, а також 1 та 2 січня 2021 року є загальновідома інформацію щодо обмеження роботи електронних сервісів та інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС у зазначені дні. Так, Пресслужбою Державної податкової служби України 29 грудня 2020 о 13:22 опубліковано повідомлення (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/446787.html), що «..31 грудня 2020 року буде тимчасово обмежено роботу електронних сервісів та інформаційно-телекомунікаційних систем у зв ’язку з необхідністю проведення технічних та регламентних робіт з 14-00 - 20-00 годин. У зв`язку з перенесенням робочих днів з п`ятниці 8 січня 2021 року на суботу 16 січня 2021 року та з урахуванням визначення тривалості операційного дня 1,2, 3 та 7, 8, 9, 10 січня 2021 року - вихідні та святкові дні, протягом яких реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до них не здійснюватиметься.».

Пунктом 128-1.3 ст. 128-1 ПК України передбачено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади. ... електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 грн. за кожний неподаний електронний документ.

Тобто, відповідальність платника податків настає за неподання або несвоєчасне подання до ДПС довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального за кожний псподаїїий (несвоєчасно поданий) електронний документ та санкція передбачена тільки за наявності вини платника податків, оскільки накладення штрафу передбачене тільки за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів.

Проте, електронні документи про направлення довідок, свідчать про своєчасне направления Товариством довідок за дати, визначені у Акті перевірки, тобто, позивачем не допущено порушень при поданні щоденних Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані.

Таким чином, акт перевірки містить помилкові висновки щодо не передання засобами електронного зв`язку даних Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі пального.

Відтак, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуваню податкове повідомлення-рішення Головною управління Державної податкової служби України у Запорізькій області форми “ПС” від 07.07.2021 №00093450901 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо інших посилань позивача, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути 7575,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ОІЛ ПРЕМІУМ” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, будинок 123, код ЄДРПОУ 41703482) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області форми “С” від 07.07.2021 №00093490901, яким застосовано фінансову санкцію у розмірі 500 000,00 грн. та форми “ПС” від 07.07.2021 №00093450901 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ОІЛ ПРЕМІУМ” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 7575 (сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 28.12.2021.

Суддя Л.Я. Максименко