Рішення № 102243487, 24.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5989/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Береза П.Р.,

за участю: представника відповідача

(представник позивача

за зустрічним позовом) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) до ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «Ідея Банк» звернулись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 47188,88 грн. В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 09.11.2017 між Банком та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р20.230.74514. Згідно кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 33115 грн, зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у т.ч. процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договоромграфіком щомісчних платежів. Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору, однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, не повернула отриманий кредит в встановлений Кредитним договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за Кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 33115 грн. У зв`язку з цим просить позов задоволити та стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», який прийнятий до спільного розгляду з первісним, в якому просить Застосувати наслідки нікчемності пунктів 1.1., 1.10., 6.1. кредитного договору №Р20.230.74514 від 09.11.2017р. у частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» зарахувати кошти, отримані ним від ОСОБА_1 на виконання нікчемних умов кредитного договору, в рахунок погашення суми основної заборгованості - тіла кредиту та процентів за договором №Р20.230.74514 від 09.11.2017р. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що умови кредитного договору щодо встановлення банком у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними умовами договору, оскільки такі послуги банк відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язаний надавати на безоплатній основі. Просить зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.07.2021 провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.09.2021 на адресу суду надійшов зустрічний позов.

Ухвалою суду від 12.11.2021 розгляд цивільної справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з`явилася, просила проводити розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов заперечила, зустрічний підтримала та просила задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст.16 ЦПК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин справи, зокрема, ст. 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.11.2017 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № Р20.230.74514, за умовами якого (п. 1.1.) банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 33115,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (надалі - Кредитний договір).

Згідно п. п. 1.3., 1.4. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,50% (маржу банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,50%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.

Згідно п. 1.10 кредитного договору за обслуговування кредиту банком, що включає в себе:

надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;

опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Графік щомісячних платежів визначений розділом 6 договору.

Так, згідно колонки «Комісія» п.6.1 договору плата за обслуговування кредитної заборгованості (комісія), яку згідно п. 2.1., 6.1. кредитного договору позичальник повинен сплачувати банку щомісячно до 9 числа кожного місяця, складала від 1284,27 грн. у грудні 2017р. до 125,24 грн. у листопаді 2020р.

Згідно 5.7. кредитного договору реальна річна процента ставка за кредитним договором складає 94,4000 % річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строку користування кредитом становить 68200,32 грн.

Відповідач вважає, що Вказані умови кредитного договору щодо встановлення банком у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними умовами договору, оскільки такі послуги банк відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язаний надавати на безоплатній основі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Відповідач зазначає, що умови пунктів 1.1., 1.10., 6.1 кредитного договору № Р20.230.74514 від 19.11.2017р., які передбачають оплатність та встановлюють розмір і порядок оплати послуг щодо надання позичальнику інформації з приводу виконання кредитного до говору є такими, що прямо суперечить наведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поряд з тим, в силу частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, ознака несправедливості та нікчемності окремих пунктів (умов) правочину повинна бути доведена споживачем в судовому порядку.

Судом встановлено, що умова Кредитного договору, котрою передбачено нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, була включена до змісту останнього відкрито, без приховування будь-якої інформації.

Так, Згідно п. 1.10 кредитного договору за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Тобто суд зазначає, що в оспорюваному Договорі зазначено про умови надання позики.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно зі ст.203 ЦК України умовою чинності правочину є також його вчинення у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд зазначає, що після підписання Кредитного договору ОСОБА_1 мала можливість повторно проаналізувати всі його умови та в разі виникнення сумнівів щодо справедливості окремих його положень відмовитись від такого договору. Проте, відповідач таких дій не вчинила, що свідчить про визнання факту справедливості усіх без виключення умов кредитного договору.

Як встановлено судом, кредитний договір містить інформацію про суму виданого за ними кредиту, а також розміри та терміни внесення платежів на їх повернення, з чим ОСОБА_1 погодилася, підписавши вище вказаний Кредитний договір, отримавши на його виконання кредитні кошти, котрий протягом тривалого періоду часу виконувала.

ОСОБА_1 не заперечує, що протягом грудня 2017р. - квітня 2019р. сплачувала щомісячно 1900,00 грн., з яких банк направляв певну суму на отримання плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Тобто, ОСОБА_1 погодилася з обсягом взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором.

З урахуванням тієї обставини, що позичальник під час укладення Договору ознайомлювалася з його текстом та змістом в цілому, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила, зміст Договору, як вбачається з вищенаведеного, жодним чином не порушує її законних прав та інтересів.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суду не надано доказів того, що при укладанні Договору Позичальник не мала обсягу цивільної дієздатності чи її волевиявлення не було вільним і не відповідало внутрішній волі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, підписавши Договір, Позичальник підтвердила, що вивчила умови Договору, його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору їй зрозумілі. Позичальник на момент укладення Договору не заявляла додаткових вимог щодо умов позики та, в подальшому, прийняла надані банком грошові кошти.

Тобто, Договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач умов договору у встановлений договором термін не виконала, тому, згідно розрахунку заборгованості, станом на 22.04.2021, загальна сума заборгованості за кредитом становить 47188,88 грн, яка складається із: 24528,54 грн - прострочений борг; 7563,81 грн - прострочені проценти; 131,04 грн - строкові проценти, 625,87 - нарахована плата за обслуговування кредиту; прострочена плата за обслуговування кредиту - 11171,62 грн, пені за несвоєчасне погашення платежів, нарахованої по 29.02.2020 - 3168 грн.

Вказана заборгованість ОСОБА_1 підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_3 ) та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 22.04.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 10.12.2021 року направляв відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, однак остання належним чином не відреагувала та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала (а.с.27).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дійсно у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором №Р20.230.74514. Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Виходячи із змісту ст. ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України, слід визнати, що між Позивачем і Відповідачем було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, а відповідно відсутні будь -які правові підстави для визнання кредитного договору недійсним в цілому чи його частини.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; Банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, та які підписані ОСОБА_1 .

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом знайшли своє ствердження під час розгляду справи, а тому підлягають до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судові витрати у справі, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) заборгованість за договором в сумі 47188,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) 2 270,00 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р. Волоско