Рішення № 102243117, 16.12.2021, Великобілозерський районний суд Запорізької області

2/312/70/2021

312/95/21

16.12.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 312/95/21

провадження № 2/312/70/2021

16 грудня 2021 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря Юхник С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника Гальки Н.О., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 31.03.2021 року (а.с.94), ордеру на надання правової допомоги серії ЗП № 125935 від 31.03.2021 року(а.с.8), звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що позивач є боржником за кредитним договором, який було укладено 21.08.2019 року між нею та Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК». Згідно даних позивача заборгованість виникла в період з 22.10.2020 року по 04.01.2021 року та складається з наступного: 46953 грн. 85 коп. - строковий основний борг; 1274 грн. 32 коп. - прострочений основний борг; 7149 грн. 33 коп. - прострочені проценти; 405 грн. 68 коп. - строкові проценти; 1627 грн. 52 коп. - строкова плата за обслуговування кредиту; 14316 грн. 06 коп. - прострочена плата за обслуговування кредиту. 16.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості в розмірі 73626 грн. 76 коп., у тому числі 1900 грн. 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису. На підставі вказаного виконавчого напису 17.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості в розмірі 73626 грн. 76 коп. Позивач вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріус при його вчиненні не перевірив безспірність вимог стягувача, з урахуванням того, що в 2019 році позивач частково сплатив заборгованість за кредитним договором в розмірі близько 10000 грн., тому позивач не визнає суму кредитної заборгованості. Вказані обставини свідчать про наявність спору між сторонами. Крім того, позивач зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір не був посвідчений нотаріально, що на думку позивача є порушенням діючого законодавства. Позивач вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги Закону України «Про нотаріат» та положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки відповідачем не було надано нотаріусу необхідний перелік документів, на підставі яких стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 16 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі під номером 7967, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» грошових коштів в сумі 73626 грн. 76 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

У судове засідання 18 жовтня 2021 року на 10 годину 00 хвилин позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , який дії на підставі договору про надання правової допомоги від 31.03.2021 року, будучи належним чином повідомлені про час, день та місце проведення судового засідання, не з`явилися, при цьому представником позивача надано до суду заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити (а.с.93-94, 113-114).

Представник відповідача Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» в судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку. При цьому до суду надано відзив на позов, у змісті якого міститься прохання розглядати справу без участі представника відповідача. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що 26.11.2014 року в Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку (в редакції від 29.06.1999 року), було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року. При цьому, на думку представника відповідача вказане судове рішення не набрало законної сили, тому вчинення виконавчого напису відбулося на законних підставах. На підставі викладеного, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.28-33).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., будучи належним чином повідомленим про час, день та місце проведення судового засідання, до суду також не з`явився, надавши до суду пояснення, у змісті яких міститься прохання про розгляд справи у відсутність третьої особи (а.с.56-58, 118).

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов К.К., будучи належним чином повідомленим про час, день та місце проведення судового засідання, до суду не з`явився, про причини та обставини неявки суд не повідомив (а.с.119).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2019 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту та страхування № Z06.22090.005615527, за умовами якого позивачу було надано кредит в розмірі 49999 грн. 00 коп. строком на 60 місяців зі сплатою процентів в розмірі 21,99 % річних (а.с.67).

16.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості за кредитним договором від 21.08.2019 року № Z06.22090.005615527 в розмірі 73626 грн. 76 коп., яка складається: з строкового основного боргу в розмірі 46953 грн. 85 коп., простроченого основного боргу в розмірі 1274 грн. 32 коп., прострочених процентів в розмірі 7149 грн. 33 коп., строкових процентів в розмірі 405 грн. 68 коп., строкової плати за обслуговування кредиту в розмірі 1627 грн. 52 коп., простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 14316 грн. 06 коп. та 1900 грн. 00 коп. плати за вчинення виконавчого напису (а.с.59).

Судом також встановлено, що 17.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К., на підставі вищевказаного виконавчого напису, було винесено постанову серії ВП № 64860592 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості в розмірі 73626 грн. 76 коп. (а.с.12).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. До таких актів, зокрема відноситься, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Положеннями п.п. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що його вчинено на підставі п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку в первісній редакції від 29.06.1999 року не передбачав можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах.

26.11.2014 року в Перелік було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Проте, вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року в справі № 826/20084/14.

Згідно з п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові по справі № 910/13233/17 від 29.01.2019 року.

Крім того, у постанові № 158/2157/17 від 15.04.2020 року Верховний Суд України, спираючись на те, що виконавчий напис було вчинено після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, а також на те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, дійшов висновку про те, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, до того ж укладений між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 договір кредиту та страхування № Z06.22090.005615527 від 21.08.2019 року не був посвідчений нотаріально.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

В той же час, суд вважає не обґрунтованими ствердження позивача, які викладені в позовній заяві, про те, що оспорюваний виконавчий напис було зроблено нотаріусом з пропуском строку, на протязі якого він мав право вчиняти виконавчий напис, з наступних підстав.

За правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Договір кредиту та страхування між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений 21.08.2019 року строком на 60 місяців. Спірний нотаріальний напис було вчинено нотаріусом 16.02.2021 року, тобто в межах встановленого трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Таким чином, оскільки досліджені судом докази по справі свідчать про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Тому суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5700 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 31.03.2021 року, актом виконаних робіт від 18.08.2021 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 19.08.2021 року (а.с.94-96).

Приймаючи до уваги, що при зверненні до суду з позовною заявою позивач, на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільнений від сплати судового збору, суд, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 908 грн. 00 коп., з відповідача в доход держави.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 137, 211, 223, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат»,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 7967, вчинений 16 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )про стягнення з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (місцезнаходження: 04053, місто Львів, вулиця Валова, будинок № 11,ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 19390819) заборгованості за договором кредиту та страхування № Z06.22090.005615527 від 21.08.2019 року в розмірі 73626 грн. 76 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (місцезнаходження: 04053, місто Львів, вулиця Валова, будинок № 11,ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 19390819) в дохід держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (місцезнаходження: 04053, місто Львів, вулиця Валова, будинок № 11,ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 19390819) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5700 (п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Яцун