Рішення № 102241555, 24.12.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2716/21

2-а/705/90/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В позові позивач вказував, що 02.06.2021 він разом із знайомим рухався на автомобілі ВАЗ 21093 та на вул. Пролетарській, м. Умані його зупинив працівник поліції і повідомив, що складає на нього протокол про адміністративне правопорушення, у зв`язку із тим, що у нього були виключені фари у темну пору доби. Позивач вказує, що він заперечив вказаний факт та попросив, щоб працівник поліції надав докази у справі, якщо буде виноситись постанова. Поліцейський повідомив, що нічого цього робити не буде та постанову йому не видав. 15.06.2021 позивач поштовим відправленням отримав листа надісланого Уманським РУП з реєстраційним штемпелем Укрпошти від 13.06.2021 з постановою серії БАБ № 902870 від 02.06.2021, складеною відносно нього про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що вказана постанова складена з порушенням вимог чинного законодавства України. Факти викладені під час складання даної постанови не відповідають дійсності, пояснення з даного приводу в позивача ніхто не вимагав, права ніхто не пояснював. Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серія БАБ №902870 від 02.06.2021 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та справу про адміністративне правопорушення, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області замінено неналежного відповідача - Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, на належного відповідача - Головне управління національної поліції у Черкаській області.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 902870 від 02.06.2021, ОСОБА_1 «20» 06.2021 о 21 год. 00 хв. в м.Умань по вул.. Пролетарській, 4 керував автомобілем ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого не горіли фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив вимоги ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

З наданої позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 902870 від 02.06.2021 неможливо встановити, які саме пункти Правил дорожнього руху порушив ОСОБА_1 . При цьому, представником відповідача не було надіслано на адресу суду читабельної копії постанови відносно ОСОБА_1 .

Разом з тим, у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 902870 від 02.06.2021, зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 20 червня 2021 року, однак в дійсності події відбулися 02.06.2021 та відповідна постанова винесена 02.06.2021. Одночасно, у постанові містяться виправлення статті КУпАП, що є недопустимим.

З матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не надано.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.ст. 10, 11 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених ст.268 КУпАП.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 19.1 «а» ПДР України визначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: a)на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Темною порою доби, згідно п. 1.10 ПДР України визначено - частину доби від заходу до сходу сонця.

Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, диспозиція даної статті не містить такого формулювання як керування транспортним засобом, у якого не горіли фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, та у постанові відсутні посилання на відповідний пункт Правил дорожнього руху України.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд вважає, що факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення є недоведеним.

В той же час, вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Відповідачем не доведено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, позивачу були роз`яснені його права, передбачені ст.268 КУпАП, в оскаржувані постанові такі відомості відсутні.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належних доказів правомірності свого рішення відповідач про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем інспектором не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, у зв`язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Таким чином, виходячи з вище наведених фактів, враховуючи матеріали справи, суд дійшов до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП повинна бути скасована.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, судові витрати у виді судового збору, передбаченого законом «Про судовий збір» за ставкою щодо виду і розміру позовних вимог згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

Так, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, на підтвердження понесених витрат представник позивача адвокат Пархета М.А. надав суду: ордер на надання правничої допомоги; розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу та квитанцію про оплату правничих послуг в розмірі 5000 грн.

Слід вказати, що предметом даної справи є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності.

Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 3000 грн.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області слід стягнути 3000 гривень судових витрат по справі, які складаються із витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову серії БАБ № 902870 від 02.06.2021 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді накладення штрафу в розмірі 510 грн. – скасувати.

Провадження по адміністративній справі – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області ЄДРПОУ 40108667, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,- 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., а всього в розмірі 3454грн. .

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся Сергіївна Годік