Вирок № 102241084, 28.12.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/491/21

номер провадження 1-кп/546/86/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

прокурора Козиря Є.І.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого адвоката Стасовського М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за № 12021170440000275, відомості про яке 14 квітня 2021року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава Полтавської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого з 1999 року за адресою: АДРЕСА_2 , не депутата, не інваліда, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

14 квітня 2021 року близько 14 години ОСОБА_2 , керуючи автомобілем OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , на з`їзді з а/д Київ-Харків на дорозі, що веде на с. Нова Диканька Полтавського району Полтавської області, перед початком руху заднім ходом, не переконався у відсутності пішоходів або перешкод та не скориставшись для забезпечення безпеки руху за допомогою інших осіб, порушуючи вимоги п.п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який знаходився позаду автомобіля, сидячі на насипі ґрунту.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого скалкового перелому дистального епіметафізу лівої в/гомілкової кістки на рівні латерального краю зі зміщенням відломків на товщину кортикального шару, багатовідломковий перелом п`яткової кістки лівої стопи на рівні переднього краю зі зміщенням відломків, крайовий перелом човноподібної кістки на рівні задньо - нижнього краю з відломками до 6х2 см, крайовий перелом латеральної клиноподібної кістки без зміщення, синдром короткочасного здавлення, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 218 від 21 травня 2021 року відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/117-21/6424-ІТ від 26.05.2021 є порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1; 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, для чого у нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судове засідання з`явилися прокурор, потерпілий, представник потерпілого та обвинувачений.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу та що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Обвинувачений, потерпілий та представник потерпілого погодилися з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Учасники кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого та що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння. Пояснив, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує. Розкаявся у скоєному, просив суворо не карати. Окрім того повідомив, що до даного часу завдану шкоду здоров`ю потерпілому будь-яким способом не відшкодував.

Суд, допитавши обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, кримінальним законом віднесено до категорії нетяжких злочинів (ч. 4 ст. 12 КК України). Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується необережною формою вини.

Дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, судом встановлено наступне.

Згідно з довідкою ГУНП в Полтавській області вбачається, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України не судимий.

Відповідно до довідки КНП «Решетилівська ЦРЛ Решетилівської міської ради Полтавської області» ОСОБА_2 на обліку у лікарів фтизіатра, нарколога та психіатра не перебуває.

Решетилівським районним сектором філії ДУ «Центр пробації» у Полтавській області надано досудову доповідь щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Стороною обвинувачення обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України визначено щире каяття.

Разом з тим, суд, надавши оцінку всім обставинам у справі, вважає, що щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині носить лише формальний характер. Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Однак ОСОБА_2 шкода не відшкодована, у тому числі й частково, ним не вчинено будь-яких дій на відвернення наслідків завданої шкоди. Сам факт визнання своєї провини не може свідчити про наявність такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття.

Враховуючи вищевикладене, суд не визнає, як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, зазначене в обвинувальному акті щире каяття.

Таким чином, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням усіх обставин у справі, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, який у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, не усунення негативних наслідків вчиненого злочину, враховуючи думку прокурора, потерпілого та представника потерпілого, а також загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспогртними засобами, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначені статтею 76 КК України.

Суд, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, думку прокурора, потерпілого та його представника, які просили призначити покарання у виді обмеження волі з можливістю звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК України.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 , надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде, в свою чергу, достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

На підставі постанов про призначення судових експертиз експертами Полтавського НДЕКЦ МВС України проведено експертизи та надано висновки № СЕ-19/117-21/5658-ІТ від 14.05.2021, № СЕ-19/117-21/6424-ІТ від 26.05.2021. Загалом розмір процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, становить 1201,34 грн (858,10+343,24).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Постановою слідчого СВ ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 15 квітня 2021 року у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами автомобіль OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2021 року накладено арешт на автомобіль OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_2 та який на час ДТП перебував у фактичному володінні ОСОБА_2 без позбавлення права користування даним транспортним засобом. Зобов`язану ОСОБА_3 на першу вимогу слідчого надати автомобіль OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , для проведення експертизи та не проводити будь-яких ремонтних робіт з даним автомобілем до проведення експертизи.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України, вирішивши питання щодо скасування арешту згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 174, 368-370, 373, 374, 394, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 1201,34 грн ( одна тисяча двісті одна гривня 34 копійки).

Речові докази по справі, а саме:

-OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , - повернути власнику ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати арешт з автомобіля OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2021 року.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Згідно зі ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя О.О. Романенко