Рішення № 102237713, 10.12.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20701/21

Провадження № 2/686/5821/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мазурок О.В.

при секретарі Колісник Л.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мельник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості по оплаті праці , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості по оплаті праці. Просить стягнути з акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на його користь заборгованість по оплаті праці у сумі 82533,33, що складається з 14 106,48 грн., оплати праці за роботу у неробочі та святкові дні та 68426,85грн., неправомірно невиплаченої винагороди; стягнути з акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.08.2021р., по дату винесення судового рішення з розрахунку 10889,16грн., за кожний день затримки.

На обґрунтування свого позову вказав, що починаючи з 16.11.2009 року по 30.07.2021 року він перебував у трудових відносинах з АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача. З 26.11.2015р., переведений на посаду заступника директора філії банку — керівник напрямку обслуговування індивідуальних ВІП клієнтів.

У вересні 2016 року згідно до Розпорядження №СОМ-НМ-2016-11959160 про відрядження від 01.09.2016р. його було відряджено з м. Хмельницького у

м. Дніпропетровськ, з 02.09.2016 року по 04.09.2016 року, тобто на З дні, з яких 03.09.2016 року, та 04.09.2016 року — вихідні дні. Заробітну плату роботодавцем було виплачена лише за 1 день перебування у відрядженні, а саме за 02.09.2016 року в сумі 396,63грн., що підтверджується розрахунковим листом.

В 2017 році, а саме, з 5 днів відрядження за період з 28.09.2017 року по 02.10.2017 рік, заробітну плату було виплачено лише за З дні, тобто за роботу у

вихідні дні 29 і З0 вересня 2017 року заробітна плата виплачена не була, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 11.09.2017 року, за №СОМ-ТЕ-2017- 11957508 та розрахунковим листом.

У 2018 році його було направлено у відрядження на період з 13.09.2018 року, по 16.09.2018 рік, а заробітну плату за роботу у вихідні дні 15 і 16 вересня 2018 року не виплачено, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 03.09.2018р., за №СОМ-ТЕ-2018-11999365 та розрахунковим листом за вересень 2018 рік.

У 2019 році із трьох днів відрядження з 29.03.2019 року по 31.03.2019 року, заробітну плату не було виплачено за 30 та 31 березня, що були вихідними днями, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 22.03.2019 року, за №СОМ-ТЕ-2019- 38031208 та розрахунковим листом за березень 2019 року, а також табелем співробітника за березень 2019 року

За роботу у вихідний день 06.07.2019 року, роботодавець не виплатив заробітну плату, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 03.07.2019 рік, за №СОМ-ТЕ- 2019-38062111 та розрахунковим листом.

Роботодавець не виплатив заробітну плату за роботу у вихідні дні 9 та 10 листопада 2019 року, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 31.10.2019 року, за №СОМ-ТЕ-2019-38094361 та розрахунковим листом за листопад 2019 рік.

Також роботодавець не виплатив заробітну плату за роботу у вихідний день 25.01.2020 року, що підтверджується наказом про відрядження запрошених учасників від РП з метою участі в загально банківській конференції від 16.01.2020 року, за №3.19.0.0.0/2- 6525659, розрахунковим листом за січень 2020 року, та звітом про відрядження, розпорядженням про відрядження.

Отже, до стягнення з позивача підлягає заробітна плата у подвійному розмірі у сумі 14106,48 грн.

Окрім того, відповідачем при проведенні розрахунку не було виплачено йому винагороду у розмірі середньомісячного доходу за 2020рік, відповідно до п. 1, п.п. 16 п. 2 наказу "О вводе программы дополнительного поощрения лучших руководителей бизнесовых направлений middle-office" №PR-2014-96099 від 14.01.2014р., було затверджено виплату додаткової винагороди кращому керівнику бізнеса обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів за результатами року у розмірі 10 000грн. У вказаний наказ внесено зміни наказом №СП-2018-7386566 від 27.12.2018р., а саме у п. 4 змінено суму винагороди, що виплачується за результатами року кращому керівнику бізнеса обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів та визначено її у розмірі середньомісячного заробітку.

Відповідно до підсумкових наказів за усі чотири квартали 2020 року його визнано кращим кращому керівником бізнесу обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів, а саме:

- 1 кв. 2020р. - наказ PR/2-2020-6781374 від 24.04.2020р.

- 2 кв. 2020р. - наказ PR/2-2020-6985214 від 27.07.2020р.

- З кв. 2020р. - наказ PR/2-2020-7208573 від 23.10.2020р.

- 4 кв. 2020р. - наказ PR/2-2021-6750984 від 21.04.2021р.

Вказані накази підтверджують, що він є кращим керівником бізнесу обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів у 2020році, а тому відповідно до наказу "О вводе программы дополнительного поощрения лучщих руководителей бизнесовых направлений middle- office" №PR-2014-96099 від 14.01.2014р., із змінами та доповненнями роботодавцю належало виплатити мені середньомісячний дохід у сумі 68426,85 грн., який вказаний у довідці від 17.06.2021 року, за №20.1.0.0.0/7-210617/47.

За червень 2021 року йому було нараховано заробітної плати 85981.41 за 20 робочих днів, тобто середньоденний заробіток за червень становив 85981.41/20=4299,0705грн., за липень 2021р., відповідно 384543.92/22= 17479,2691грн. За останніх два місяці роботи, середньоденний заробіток позивача буде становити; (4299,0705+17479,2691)/2=10889,16грн. Враховуючи викладене вище, з відповідача підлягає стягненню середньоденний заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.08.2021 року по день постановлення судом рішення, виходячи з розрахунку 10889,16грн., за кожний день затримки по день постановлення судом рішення у справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечив. Направив до суду відзив в якому вказав, що ОСОБА_1 працював в АТ КБ “Приватбанк” з 16.11.2009 по 30.07.2021 на різних посадах. Під час роботи неодноразово працівник направлявся у відрядження, що підтверджується наданими | розпорядженнями про відрядження та табелями обліку використання робочого часу.

Оплата за період відряджень була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів Банку. Загальні питання організації відрядження працівників бюджетних установ та організацій регулюються Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59. Зауважимо, що дія цієї Інструкції розповсюджується на працівників підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, норми Інструкції № 59 обов`язкові лише для працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, і на інші підприємства не поширюються, а мають лише довідковий характер. Тому для встановлення порядку компенсації витрат на відрядження працівників інших підприємств слід керуватись внутрішніми документами про службові відрядження з урахуванням вимог КЗпП України. Відповідно до Статуту, чинного станом на 2016 р. ПАТ КБ «Приватбанк» було юридичною особою-суб`єктом господарювання приватної форми власності. 21 грудня 2016 року держава в особі Міністерства фінансів України набула права власності на 100% акцій банку, відповідно, з цієї дати власником ПАТ КБ “Приватбанк” є держава. Відповідно до положень Статуту в редакціях з 2016 року по 2019 рік, прибуток Банку утворюється з надходжень від банківської діяльності після покриття процентних, матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, а також внесення передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету. Статутом не передбачено повне або часткове утримання (фінансування) Банку за рахунок бюджетних коштів. З цього слідує, що положення Інструкції № 59 не застосовуються при оплаті витрат на відрядження працівників АТ КБ «ПриватБанк», і при вирішенні питання щодо порядку та розміру оплати службових відряджень та службових поїздок слід керуватись внутрішніми документами Банку. Тобто дні відряджень, які припадали на дні приїзду з відрядження, зокрема, 04.09.2016, 16.09.2018, 31.03.2019, 09-10.11.2019, 25.01.2020 не підлягають компенсуванню у будь-якій формі у зв`язку з тим, що у ці дні працівник не залучався до виконання завдань, поставлених у розпорядженнях про відрядження. З відрядження, призначеного на 03-06.07.2019, ОСОБА_1 повернувся 05.07.2019, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу. Документи, які б підтверджували проїзд, до звіту не долучались. Таким чином, за дні відряджень, які припадали на вихідні дні, зокрема 03.09.2016, 30.09.2017, 01.10.2017, 15.09.2018, 30.03.2019, позивач мав право на отримання іншого дня відпочинку згідно з положеннями внутрішніх документів Банку. Інший вид компенсації не був передбачений внутрішніми документами Банку, отже відсутні підстави для стягнення заробітної плати у подвійному розмірі за дні відряджень, зазначені позивачем. Дні вибуття з відряджень не вважаються такими, у які працівник виконував трудові обов`язки, отже за ці дні позивач не набув права на отримання компенсації в будь-якій формі. За 1 квартал 2020 року ОСОБА_1 не визнавався кращим керівником напрямку, то за підсумками 2020 року не набув права на отримання винагороди. В порядку, встановленому наказом № СП-2018-7386566 від 27.12.2018 «Про актуалізацію програми додаткового заохочення кращих працівників та керівників front office РП, кращих керівників напрямків middle office РП за підсумками року» із наступними змінами. Отже, позовні вимоги про стягнення змінної винагороди є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Враховуючи відсутність всіх обов`язкових складових для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Відповідно з розрахунком, виконаним відповідно до Порядку № 100, середньоденна заробітна плата складає 3476,71 грн.

Представник третьої особи, в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що починаючи з 16.11.2009 року по 30.07.2021 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

З 26.11.2015р., ОСОБА_1 переведений на посаду заступника директора філії банку — керівник напрямку обслуговування індивідуальних ВІП клієнтів.

У вересні 2016 року згідно до Розпорядження №СОМ-НМ-2016-11959160 про відрядження від 01.09.2016р. ОСОБА_1 було відряджено з м. Хмельницького у

м. Дніпропетровськ, з 02.09.2016 року по 04.09.2016 року, з яких 03.09.2016 року, та 04.09.2016 року — вихідні дні. Заробітну плату роботодавцем було виплачена лише за 1 день перебування у відрядженні, а саме за 02.09.2016 року в сумі 396,63грн., що підтверджується розрахунковим листом.

В 2017 році, а саме, з 28.09.2017 року по 02.10.2017 рік, заробітну плату ОСОБА_1 було виплачено лише за З дні, за роботу у вихідні дні 29 і З0 вересня 2017 року заробітна плата виплачена не була, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 11.09.2017 року, за №СОМ-ТЕ-2017- 11957508 та розрахунковим листом.

У 2018 році ОСОБА_1 перебував у відрядження на період з 13.09.2018 року, по 16.09.2018 рік, заробітну плату за роботу у вихідні дні 15 і 16 вересня 2018 року не виплачено, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 03.09.2018р., за №СОМ-ТЕ-2018-11999365 та розрахунковим листом за вересень 2018 рік.

У 2019 році ОСОБА_1 перебував у відрядженні з 29.03.2019 року по 31.03.2019 року, заробітну плату йому не було виплачено за 30 та 31 березня, що були вихідними днями, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 22.03.2019 року, за №СОМ-ТЕ-2019- 38031208 та розрахунковим листом за березень 2019 року, а також табелем співробітника за березень 2019 року

Крім того, за роботу у вихідний день 06.07.2019 року, роботодавець не виплатив ОСОБА_1 заробітну плату, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 03.07.2019 рік, за №СОМ-ТЕ- 2019-38062111 та розрахунковим листом.

Також, роботодавець не виплатив позивачу заробітну плату за роботу у вихідні дні 9 та 10 листопада 2019 року, що підтверджується розпорядженням про відрядження від 31.10.2019 року, за №СОМ-ТЕ-2019-38094361 та розрахунковим листом за листопад 2019 рік.

Також роботодавець не виплатив позивачу заробітну плату за роботу у вихідний день 25.01.2020 року, що підтверджується наказом про відрядження запрошених учасників від РП з метою участі в загально банківській конференції від 16.01.2020 року, за №3.19.0.0.0/2- 6525659, розрахунковим листом за січень 2020 року, та звітом про відрядження, розпорядженням про відрядження.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

До складу належних працівникові розрахункових сум входить, крім заробітної плати, також грошова компенсація невикористаної відпустки за відпрацьований період та витрати на відрядження.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Положення цієї статті КЗпП України кореспондують частині першій статті 1 Закону про оплату праці.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону про оплату праці).

Згідно зі статтею 34 Закону про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 72 КЗпП України передбачено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України.

Згідно зі статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі відрядникам - за подвійними відрядними розцінками. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року № 218/2658 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" (із змінами та доповненнями) (далі-Інструкція)" службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об`єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи».

Факт перебування ОСОБА_1 у відрядженні підтверджується розпорядженнями про відрядження; звітами про відрядження; копіями розрахункових листів; табелями робочого часу.

З викладеного вище вбачається, що мало місце як залучення відповідачем позивача до виконання відповідних робіт у зазначені вихідні, так і виконання позивачем цих робіт у ці вихідні та святкові дні, заробітну плату за які відповідач не нарахував та не виплатив позивачу. Інші дні відпочинку позивачу не надавалися. При звільненні позивача відповідач не здійснив йому оплату вказаної роботи.

Оскільки відповідачем не виплачено кошти за відрядження у вихідні дні, за період з 2016 року по 2019 рік, тому стягненню з позивача підлягає заробітна плата у подвійному розмірі у сумі 14106,48 грн., яка складається:

-1586,52грн. (396,63*2*2=1586,52грн., де 396,63 — середньоденний заробіток, що визначений роботодавцем у розрахунковому листі за вересень 2016р.) — подвійний середньоденний заробіток за роботу 03.09.2016р., та 04.09.2016р.;

-2015,60грн. (503,90*2*2=2015,60грн., де 503,90 — середньоденний заробіток, що визначений роботодавцем у розрахунковому листі за жовтень 2017р.) - подвійний середньоденний заробіток за роботу 29.09.2017р., та 30.09.2017р.;

-2327,00грн. (581,75*2*2=2327,00грн., де 581,75 — середньоденний заробіток, що визначений роботодавцем у розрахунковому листі за вересень 2018р.) — подвійний середньоденний заробіток за роботу 15.09.2018р., та 16.09.2018р.;

-2561,00грн. (640,25*2*2=2561,00грн., де 640,25 — середньоденний заробіток, що визначений роботодавцем у розрахунковому листі за березень 2018р.) - подвійний середньоденний заробіток за роботу 30.03.2019р., та 31.03.2019р.;

-1113,48грн. (556,74*2* 1=1113,48грн., де 556,74 - середньоденний заробіток, що визначений роботодавцем у розрахунковому листі за липень 2019р.) — подвійний середньоденний заробіток за роботу 06.07.2019р.;

-3001,92 грн. (750,48*2*2=3001,92грн., де 750,48 — середньоденний заробіток, що визначений роботодавцем у розрахунковому листі за листопад 2019р.) — подвійний середньоденний заробіток за роботу 09.11.2019р., та 10.11.2019р.;

-1500,96 грн. (750,48*2* 1=1500,96грн., де 750,48 — середньоденний заробіток, що визначений роботодавцем у розрахунковому листі за січень 2020р.) — подвійний середньоденний заробіток за роботу 25.01.2020р.

Крім того, відповідно до п. 1, п.п. 16 п. 2 наказу "О вводе программы дополнительного поощрения лучших руководителей бизнесовых направлений middle-office" №PR-2014-96099 від 14.01.2014р., було затверджено виплату додаткової винагороди кращому керівнику бізнеса обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів за результатами року у розмірі 10 000грн.

Наказом №СП-2018-7386566 від 27.12.2018р внесено зміни до наказу 14.01.2014 року, а саме у п. 4 змінено суму винагороди, що виплачується за результатами року кращому керівнику бізнеса обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів та визначено її у розмірі середньомісячного заробітку.

Відповідно до підсумкових наказів за усі чотири квартали 2020 року ОСОБА_1 визнано кращим кращому керівником бізнесу обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів, а саме: 1 кв. 2020р. - наказ PR/2-2020-6781374 від 24.04.2020р.; 2 кв. 2020р. - наказ PR/2-2020-6985214 від 27.07.2020р.; З кв. 2020р. - наказ PR/2-2020-7208573 від 23.10.2020р.; 4 кв. 2020р. - наказ PR/2-2021-6750984 від 21.04.2021р.

Вказані накази чинні, ніким не оспорювалися.

А тому, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню додаткова винагорода кращому керівнику бізнеса обслуговування індивідуальних ВІП-клієнтів за результатами року у розмірі 68426,85 грн.

Крім того, відповідно до частина 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Згідно до абз. З п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно п. 5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період, (п. 8 Порядку).

Виходячи з П.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За червень 2021 року було нараховано Позивачу заробітної плати 106596,49 грн за 20 робочих днів, за липень 2021р., відповідно 127414,20 грн. за 22 робочих дні. За останніх два місяці роботи, середньоденний заробіток позивача буде становити; ( 234010,69:42х94)=523738,20грн.

Відповідно до статті 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 82533 гривні 33 копійки заборгованості по оплаті праці та 523738 гривень 20 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 4093 гривні 44 копійки судового збору.

Керуючись ст. ст. 72, 94, 107, 116, 117, 121 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року, ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 82533 гривні 33 копійки заборгованості по оплаті праці та 326810 гривень 74 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави 4093 гривні 44 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в

АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001,

м. Київ вул.. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

Третя особа первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 49000, м. Дніпро

узвіз Крутогірний, 28/136.

Повний текст рішення складено 27.12.2021 року.

Суддя: О. В. Мазурок