Ухвала суду № 102233506, 20.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5600/20

Провадження № 2/204/237/21 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат у справі № 204/5600/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про виселення,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про виселення.

20 жовтня 2021 року відповідачем було подано заяву про розподіл судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у справі. В обґрунтування даної заяви вказав, що при зверненні з позовною заявою, яка розглядалася в межах цивільної справи № 204/5600/20 позивачем було допущено необґрунтовані дії та фактично допущено зловживанням своїм правом. Крім цього, просив поновити строк на подання даної заяви.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява відповідача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2021 року за заявою представника позивача позов до ОСОБА_1 про виселення залишено без розгляду (а.с. 197-198).

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, представником позивача у даній справі було надано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, втім, нею не вказано з яких саме підстав, в той же час, справа перебувала в провадженні суду з вересня 2020 року, відтак відповідач у даній справі має право на компенсацію судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано: угоду № 19/2019 про надання юридичних послуг від 17.06.2019 року (а.с. 104-105), рахунок на оплату № 2020/1375 (а.с. 106), рахунок на оплату № 2020/1400 (а.с. 107), копії квитанцій про оплату на загальну суму 1600,00 грн. (а.с. 108-109), рахунок на оплату № 2021/521 від 03.02.2021 року (а.с. 125), копію квитанції на суму 1000,00 грн. (а.с. 126), рахунок на оплату № 2021/356 від 05.01.2021 року (а.с. 127), копію квитанції на суму 800,00 грн. (а.с. 128), рахунок на оплату № 2020/1044 від 27.10.2020 року (а.с. 129), рахунок на оплату № 2020/1375 від 16.10.2020 року (а.с. 131), акт надання послуг № 19 від 10.03.2021 року (а.с. 133), рахунок на оплату № 2021/753 від 17.05.2021 року (а.с. 166), меморіальний ордер від 22.05.2021 року на суму 1000,00 грн. (а.с. 167),рахунок на оплату № 2021/914 від 06.07.2021 року (а.с. 168), копію квитанції на суму 1000,00 грн. (а.с. 169). Квитанції надано на загальну суму 5400,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5400 грн. 00 коп. в якості відшкодування судових витрат.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Аналогічні положення мають ч. ч. 4, 8 ст. 10 ЦПК України, згідно яких суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Зокрема у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Більш того, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, що закріплено й в основному Законі України - Конституції, зокрема в статті 8.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Тому, суд вважає необхідним застосувати у даних правовідносинах зазначену вище практику Європейського суду з прав людини як джерело права та задовольнити заяву відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 142, 133, 137, 182-183, 258-261 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити строк на подання заяви про розподіл судових витрат ОСОБА_1 у справі № 204/5600/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про виселення.

Заяву відповідача про розподіл судових витрат у справі № 204/5600/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про виселення - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5400 грн. 00 коп., які складаються з витрат на правову допомогу.

Ухвала суду не підлягає оскарженню і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Самсонова