Рішення № 102233382, 08.12.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 192/890/20

№ провадження 2/208/2264/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Івченко Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання - Задьори В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У червні 2020 року позивач, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з Відповідача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на їх користь:

- заборгованість за кредитним договором № 500616548 від 08.09.2017 року у розмірі 88016 (вісімдесят вісім тисяч шістнадцять) гривень 42 копійки, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 41207 (сорок одна тисяча двісті сім) гривень 36 копійок; заборгованість по відсотках у розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 06 копійок; заборгованість по комісії у розмірі 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок та штрафу за рік у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок;

- судові витрати у розмірі 2102.00 грн. сплачений при подачі позову судовий збір.

15.10.2020 року Ухвалою судді Солонянського районного суду м. Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» направлено за підсудністю до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в порядку передбаченому ч. 1 ст. 31 ЦПК України (а.с.30).

30.11.2020 року протоколом про автоматизований розподіл судової справи між суддя справу передано в провадження судді Івченко Т.П. (а.с.35).

01.12.2020 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області справу призначено до судового розгляду та визначено порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. (а.с.36-37).

Відповідно до Протоколу № 2/2018 від 26.04.2018 Річних Загальних Зборів Акціонерів ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 № 2210-VIII Загальними зборами акціонерів було прийнято рішення змінити тип акціонерного товариства з публічного на приватне, а також змінити найменування акціонерного товариства. Дата державної реєстрації відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР: 09.08.2018 року. Повне найменування акціонерного товариства після зміни: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК».

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що позивач та відповідач уклали 08.09.2017 року договір про надання кредиту у виді оферти на укладання угоди про надання кредиту № 500616548. Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач зобов`язується надати відповідачеві кредиту у сумі 42250,00 грн. Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього-графіком погашення кредиту. Позивач зазначає, що ним зобов`язання за договором виконані у повному обсязі, в той час як відповідач свої зобов`язання не виконує, в зв`язку з чим станом на 18.05.2020 утворилась заборгованість, яка складає 88016 (вісімдесят вісім тисяч шістнадцять) гривень 42 копійки, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 41207 (сорок одна тисяча двісті сім) гривень 36 копійок; заборгованість по відсотках у розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 06 копійок; заборгованість по комісії у розмірі 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок та штрафу за рік у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок. Враховуючи, що відповідач добровільно не погашає заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без участі відповідача при заочному розгляду справи, без його участі та без застосування технічних засобів.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином сповіщеним про дату, час та місце судового розгляду, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судові повістки - виклики направлялись відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України, вважається доставленою, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.45,51) та на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач будучи повідомленим належним чином про розгляд справи відносно нього, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд вважає за можливе постановити розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту № 500616548 (а.с.5), відповідно до якої останній запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення даної угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ « Альфа-Банк». Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту кредит готівкою, сума кредиту 42250 грн. 00 коп., процентна ставка 12,99%, тип ставки фіксована, строк повернення кредиту 11.09.2021 рік.

Також, відповідачем підписано акцепт пропозиція на укладення Угоди про надання особистого кредиту № 500616548 у АТ «Альфа-Банк» від 08 вересня 2017 року (а.с. 4).

Окрім того, відповідачем підписано: Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500616548 від 08 вересня 2017 року, в якому міститься графік платежів та розрахунок вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

Згідно умов кредитного договору № 500616548 від 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 42250,00 грн. Проте, позичальник допустив неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

З наданої АТ Альфа-Банк довідки-розрахунку заборгованості (а.с.9) вбачається, що станом на 18.05.2020 утворилась заборгованість, яка складає 88016 (вісімдесят вісім тисяч шістнадцять) гривень 42 копійки, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 41207 (сорок одна тисяча двісті сім) гривень 36 копійок; заборгованість по відсотках у розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 06 копійок; заборгованість по комісії у розмірі 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок та штрафу за рік у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частина 1 статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як зазначено в статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг та заборгованість за кредитним договором № 500616548 від 08 вересня 2017 року, а саме заборгованість за простроченим тілом кредиту у загальній сумі, склала 41207,36 грн., яка є не погашена станом на момент подання позовної заяви до суду, що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с.9).

Таким чином, враховуючи вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Альфа-Банк» не повернуті, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41207,36 гривень.

Крім того, згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

В частини 1 статті 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що відповідно до підписаної оферти № 500616548 від 08 вересня 2017 року (а.с. 5), а також акцепт пропозиції про укладання угоди про надання особистого кредиту була зазначена та погоджена базова процентна ставка за кредитом у розмірі 12,99 % річних. Оферта № 500616548 від 08 вересня 2017 року та акцепт пропозиції про укладання угоди підписані ОСОБА_1 08 вересня 2017 року.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту у розмірі 41207,36 гривень (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками нарахованими у розмірі 11809,06 грн., комісії у розмірі 31800,00 грн. а також неустойка (штраф) у розмірі 3200,00 грн.

З оферти № 500616548 від 08 вересня 2017 року (а.с.5) вбачається, що сторонами була погоджена фіксована процентна ставка на рік у розмірі 12,99 % UAH (п.3), а також комісія (п.5) за розрахунково - касове обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1200,00 грн. (п.п. «г» п.5.1), яка сплачується щомісячно, за кожний місяць користування кредитом з якими ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його власний підпис.

Таким чином суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами.

Отже, Відповідач підписавши оферту про укладення угоди про надання особистого кредиту, а також відповідний акцепт, уклали угоду про надання особистого кредиту від 08 вересня 2017 року № 500616548, істотні умови якої визначені в акцепті та оферті.

Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 не виконував належним чином і як вбачається із розрахунку заборгованості, його борг станом на 18.05.2020 утворилась заборгованість, яка складає 88016 (вісімдесят вісім тисяч шістнадцять) гривень 42 копійки, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 41207 (сорок одна тисяча двісті сім) гривень 36 копійок; заборгованість по відсотках у розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 06 копійок; заборгованість по комісії у розмірі 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок та штрафу за рік у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Таким чином, оскільки при зверненні до суду з даним позовом в частині нарахування вказаних відсотків та дату за пропуск платежів, банк посилається на те, що їх нарахування передбачено кредитним договором № 500616548 від 08 вересня 2017 року (а.с.5), а також підписаним відповідачем акцепт (а.с.4), то наявні підстави вважати, що сторони погодили розмір відсотків за користування кредитом та розмір комісії, а тому вимога щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі у розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 06 копійок та заборгованість по комісії у розмірі 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок, підлягають задоволенню.

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 336/887/18 (провадження № 61-11747св19).

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по сплаті штрафу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Акцепт та оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту від 08.09.2017 року, що укладені між позивачем та відповідачем не містить умов, щодо відповідальності ОСОБА_1 за порушення грошового зобов`язання у вигляді сплати штрафу, тому позовна заява не містить доказів, що сторонами погоджені умови нарахування штрафу за порушення грошового зобов`язання. У графіку платежів (а.с.6) та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, зазначені умови кредитування, згідно яких кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем без забезпечення.

Суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми позивачем не наданий.

Інших доказів, на підтвердження правомірного нарахування штрафу позивачем не надано.

Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати штрафу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок задоволенню не підлягають.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі Закон).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2025 (дві тисячі двадцять п`ять) гривень 58 копійок, що становить 96,36 % сплаченого судового збору, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , на користь на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 заборгованість за кредитним договором № 500616548 від 08 вересня 2017 року у розмірі 84816 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 42 копійки, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 41207 (сорок одна тисяча двісті сім) гривень 36 копійок; заборгованість по відсотках у розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 06 копійок та заборгованість по комісії у розмірі 31800 (тридцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, СДРПОУ - 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_3 судові витрати у розмірі 2025 (дві тисячі двадцять п`ять) гривень 58 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок № 100, ЄДРПОУ 23494714;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Івченко Т. П.