Постанова № 10223338, 15.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 р. № 36/280-18/219 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. головуючого

Костенко Т.Ф.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаНазеренко О.Й. дов. від 04.03.2010 року

Боровик Р.Л. ліквідатор відповідачаХристича О.В. дов. від 15.12.2009 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Щедра" на рішення від 25.02.2010 року господарського суду міста Києва у справі№ 36/280-18/219 господарського суду міста Києва за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Щедра" доАкціонерного товариства "Індустріально експортний банк" про стягнення 216943,96 грн. ВСТАНОВИВ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" про стягнення неправомірно списаних коштів в сумі 216943,96 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007 року, позов задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2009 року вказані судові акти скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Під час нового розгляду справи господарський суд міста Києва рішенням від 25.02.2010 року у задоволенні позову відмовив. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2010 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Заявник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Посилаючись на ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.05.2006 року у справі №7/57-06 про порушення провадження у справі про банкрутство позивача у даній справі, пункт 1 постанови №15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство", Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скаржник вважає, що дії Акціонерного товариства "ІндексБанк" по списанню 01.06.2006 року грошових коштів з рахунку позивача у сумі 152193,96 грн. під час дії мораторію, введеного ухвалою господарського суду Полтавської області 23.05.2006 року одночасно є порушенням провадження у справі про банкрутство скаржника, є такими, що не ґрунтуються на достатній правовій підставі, а відтак, на думку заявника, отримане АТ "ІндексБанк" задоволення грошових коштів у сумі 152193,96 грн. внаслідок дій, що порушують правила про режим мораторію, за позовом арбітражного керуючого має повертатися боржникові (або в ліквідаційну масу) на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Заявник вважає, що суд першої інстанції не врахував вказані норми чинного законодавства та прийшов до помилкового висновку про те, що Акціонерне товариство "ІндексБанк" правомірно списав грошові кошти під час дії мораторію з рахунку скаржника та невірно трактував норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На думку заявника, при списанні спірних коштів з рахунку позивача, банком були допущені порушення чинного законодавства України, зокрема, стаття 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункт 10.2, частина 2 пункту 10.6 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затв. Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, оскільки згідно вказаних положень арешт накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно правових актів Національного банку України, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з під арешту.

Також заявник вважає, що банк порушив статтю 6 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої вимоги державного виконавця щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін та перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи спір виник в звязку із списанням банком з поточного рахунку позивача грошових коштів в сумі 216943,96 грн., отриманих від реалізації заставленого майна в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №95/05 від 10.06.2005 року, яке здійснено в період дії арешту коштів згідно постанови ВДВС від 20.10.2005 року №113-5/05 та мораторію на задоволення вимог кредиторів в звязку з порушенням справи про банкрутство позивача 23.05.2006 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд встановив, що у даному випадку відсутнє порушення прав позивача, оскільки ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.05.2006 року порушено справу про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Щедра".

Ухвалою від 07.09.2006 року у справі №7/57 грошові вимоги відповідача у сумі 2321862,00 грн. визнані вимогами першої черги.

Згідно частини 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

При цьому, судом встановлено, що 13.06.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави майбутнього врожаю, згідно з яким забезпечувалося виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем, що випливали з кредитного договору №95/05 від 10.06.2005 року.

До матеріалів справи доданий договір відповідального зберігання від 13.09.2005 року, укладений між сторонами та ДП "Лубенський насіннєобробний завод", згідно з яким позивач передав ДП "Лубенський насіннєобробний завод" на зберігання заставне майно (насіння соняшника в кількості 2794 тони на загальну суму 2095500,00 грн.).

Позивач листом від 30.03.2006 року №3/7 просив відповідача надати дозвіл на реалізацію заставленого майна насіння соняшника, що знаходиться в ДП "Лубенський насіннєобробний завод" та ЗАТ "Лазірківський елеватор" при умові направлення коштів на погашення заборгованості перед АТ "ІндексБанк". В цьому ж листі зазначено, що при надходженні коштів на рахунок №26009001767003 позивач просить списувати їх в безспірному порядку на погашення заборгованості в АТ "ІндексБанк".

Відповідач у листі від 24.03.2006 року №71, адресованому позивачеві, зазначив про те, що не заперечує проти продажу насіння соняшника в повному обсязі, що знаходиться в заставі відповідача, при умові надходження коштів на рахунок №26009001767003 в АТ "ІндексБанк", МФО 331661, код ЄДРПОУ 32646450, одержувач СТОВ АФ "Щедра".

Також листом від 01.06.2006 року №123, адресованим Дочірньому підприємству "Лубенський насіннєобробний завод", відповідач надав згоду на продаж насіння соняшника в повній кількості, яке знаходиться на зберіганні Дочірнього підприємства "Лубенський насіннєобробний завод" згідно з трьохстороннім договором, та просив кошти перераховувати на рахунок №26009001767003 в АТ "ІндексБанк", МФО 331661, одержувач СТОВ АФ "Щедра".

Грошові кошти у розмірі 216943,96 грн. були списані з поточного рахунку позивача №26009001767003, відкритого в АТ "ІндексБанк", на підставі меморіальних ордерів: № 1 від 30.03.2006 року на суму 60000,00 грн., № 2 від 06.04.2006 року на суму 4750,00 грн., №3 від 01.06.2006 року на суму 133802,58 грн., №4 від 01.06.2006 року на суму 5172,60 грн., №6 від 01.06.2006 року на суму 11167,77 грн., №7 від 01.06.2006 року на суму 2051,01 грн.

Крім того, суд встановив, що грошові кошти у сумі 64750,00 грн. списані банком на підставі меморіальних ордерів №1 від 30.03.2006 року та №2 від 06.04.2006 року на. в період дії арешту, накладеного ВДВС Лубенського міського управління юстиції постановою "113-5/05.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, в порядку примусового виконання рішень судів поновлюються майнові права інших осіб шляхом застосування примусу до боржників, які уникають добровільного виконання зобовязань у сфері матеріальних правовідносин.

Таким боржником у даному випадку є позивач, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення його прав.

За таких встановлених судом обставин, касаційна інстанція не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2010 року у справі № 36/280-18/219 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Щедра" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяН. Волковицька

С у д д іТ. Костенко

Л. Рогач