Рішення № 102230606, 23.12.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/7600/21

Провадження №2/760/6824/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Вовченка М.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2393, який вчинено 22 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за кредитним договором № 142#00017598299 від 29.05.2013 у розмірі 29 438,65 грн, а також витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 9800 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що оспорюваний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки він був виданий з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів, зазначає про те, що жодних повідомлень щодо наявності заборгованості за кредитним договором вона не отримувала, а про наявність виконавчого напису їй стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження, крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив подані документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. Вважає, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, зважаючи на те, що заборгованість не є безспірною.

29 березня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 22 грудня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за №2393.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу та третім особам також копію позовної заяви з додатками. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0311330035990, ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками відповідач ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» отримало 26 квітня 2021 року.

Оскільки на день ухвалення рішення відповідач відзиву на позовну заяву не подала, на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський О.В. пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст.181 ЦПК України, не подавали.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, заперечення відповідача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 29 травня 2013 року між АТ «Сбербанк Росії» та позивачем був укладений кредитний договір №142#00017598299, за умовами якого позивачу був наданий кредит у розмірі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у сумі 33% річних. Відповідно до п.8.1 договору позивач зобов`язувався щомісячно 29 числа, яке є розрахунковою датою, кожного місяця, починаючи з місяця наступного за укладенням Договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїстичними платежами в сумі не менше 345,43 грн. відповідно до Графіку, з кінцевим терміном повернення кредиту 28 травня 2018 року.

22 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. на підставі заяви ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2393, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за договором №142#00017598299 від 29.05.2013 року, укладеним ОСОБА_1 з АТ «СБЕРБАНК», право вимоги за яким перейшло на підставі договору факторингу 475/БД06-2/19 від 19.12.2019 року до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за період з 20 грудня 2019 року по 06 листопада 2020 року. Сума заборгованості становить 25 526,05 грн та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 8850,40 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 16675,65 грн. За вчинення виконавчого напису стягнуто плату зі стягувача в розмірі 500 грн, які підлягають стягненню з боржника.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.

Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оспорюваний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 28 січня 2021 року, тобто на момент коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Виконавчий напис, який оспорюється позивачем, стосується стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №142#00017598299 від 29 травня 2013 року.

В матеріалах справи наявна копія договору №142#00017598299 від 29 травня 2013 року, укладеного між АТ «Сбербанк Росії» та ОСОБА_1 , з якої вбачається, що договір не є нотаріально посвідченим.

Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Як вбачається з кредитного договору №142#00017598299 від 29 травня 2013 року, позичальнику ОСОБА_1 було надано грошові кошти в розмірі 10000 гривень, сторони погодили проценту ставку за користування кредитом - 33 % річних. Кінцевий термін повернення кредиту - 28 травня 2018 року.

Згідно виконавчого напису від 22 грудня 2020 року стягнення заборгованості проводиться за період з 20 грудня 2019 року по 06 листопада 2020 року, сума заборгованості становить 26026, 05 грн та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 8 850,40 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 16675,65 грн., а також 500 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Разом з тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

З огляду на викладене, відповідач позбавлений можливості стягувати з позивача заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, оскільки у даному випадку відповідач має право на захист своїх прав на підставі статті 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства, а заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за вчиненим 22 грудня 2020 року виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. за договором №142#00017598299 від 29 травня 2013 року не є безспірною.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1362 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн).

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача 9800 гривень витрат по оплаті юридичних послуг, вказана вимога до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення цих витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання юридичних послуг від 02 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Дніпропетровський центр правової допомоги населенню» та ОСОБА_1 , копії фіскальних чеків від 02 березня 2021 року на суму 4900 грн та від 05 березня 2021 року на суму 4900 грн.

Відповідно до п.1.1 договору про надання юридичних послуг від 02 березня 2021 року виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги, зазначені у п.1.2. договору, а саме проект заяви до суду, проект заяви в Міністрество юстиції, проект претензії, консультацію.

Згідно п.4.1 договору вартість наданих юридичних послуг складає 9800 грн і сплачується в касу виконавця або безготівковим перерахуванням у наступні строки: замовник вносить попередню оплату в розмірі 4900 грн., 06 березня 2021 року - 4900 грн.

Таким чином, з доданої позивачем копії договору про надання юридичних послуг не можливо встановити, які саме юридичні послуги були надані позивачу ОСОБА_1 і чи пов`язані вони саме з розглядом даної справи.

Крім того з доданих копій фіскальних чеків не вбачається відомостей про платника та призначення платежу, а тому суд не може встановити ким здійснені ці оплати та чи пов`язані вони з указаною справою.

А тому відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 грудня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за №2393, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за договором №142#00017598299 від 29 травня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7.

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович, місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1 У.

Суддя: