Рішення № 102229838, 10.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/4530/21

Провадження № 2/932/2058/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 року, позивач, звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що він є власником транспортного засобу Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Відповідач 21.07.2018 року о 17 год. 55 хв. керуючи автомобілем Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 рухався в м.Дніпро по вул. Муромській де на шляху руху в районі будинку №59 не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини дороги і здійснив наїзд на металеві ворота вищезазначеного будинку. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортного засобу Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 . Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13.08.2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно висновку експерта №4302/21/21 від 22.02.2021 року по визначенню вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу - автомобіля Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 20 832 грн. 18 коп. Крім того, він поніс додаткові матеріальні збитки на оплату експерта у розмірі 2500 грн. Через пошкодження майна у нього порушився життєвий уклад, від був позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем, був вимушений користуватися громадським транспортом, що викликало незручності в пересуванні, нервував, погіршився стан здоров`я. Суму компенсації за моральну шкоду він оцінює у 5000грн. Просив суд стягнути вказані суми з відповідача разом із судовим збором.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями зазначена цивільна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою від 08.06.2021 року позовна заява залишена без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 175 і 177 ЦПК України.

05.08.2021 року позивачем усунуті недоліки вказані в ухвалі суду.

Ухвалою судді від 09.08.2021 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі, яка була отримана. Відповідно до вимог ст. ст.128, 272 ЦПК України, відповідач є такими, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 21.07.2018 року о 17 год. 55 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 рухався в м.Дніпро по вул. Муромській де на шляху руху в районі будинку №59 не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини дороги і здійснив наїзд на металеві ворота вищезазначеного будинку. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортного засобу Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13.08.2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно висновку експерта №4302/21/21 від 22.02.2021 року по визначенню вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу - автомобіля Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 20 832 грн. 18 коп.

Витрати, які поніс позивач за проведення даної експертизи склали 2500 грн., що підтверджується квитанцією про оплату наданих експертних послуг від 22.02.2021 року.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди становить 23 332 грн. 18 коп. (20 832,18 грн. - 2 500 грн.).

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд керується наступними нормами права.

Частиною 3 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами статті 1192 ЦК України визначено, що суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 14 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суми матеріальної шкоди в розмірі 20 832 грн. 18 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 року визначено, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що позивач безсумнівно зазнав моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями пов`язаними з пошкодженням транспортного засобу, однак заявлений розмір моральної шкоди є явно завищеним, тому, враховуючи вину відповідача, та, знехтування правилами дорожнього руху, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача моральну шкоду - у розмірі 2000 грн.00 коп.

На підставі ст. 22 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість проведеного експертного дослідження у розмірі 2500грн., сплата якої позивачем підтверджена документально.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, а тому з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 матеріальну шкоду у розмірі 20 832 грн. 18 коп., вартість автотоварознавчої експертизи у розмірі 2500грн., заподіяну моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., а всього 25 332 грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 понесені судові витрати по справі - сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева