Рішення № 102229158, 24.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/15516/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №114 від 03.11.2021 відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в переведенні позивача на пенсію державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести позивача починаючи з 29.10.2021 з пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з обчисленням пенсії на рівні 60 відсотків заробітної плати на суму 57036,94 грн, зазначеної в довідці Полтавської обласної державної адміністрації від 11.10.2021 №07-28/82, без застосування будь-яких обмежень під час обчислення та виплати розміру пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в періоди з 13.11.1981 по 22.12.1984, з 22.12.1984 по 02.07.1991, з 02.07.1991 по 31.10.1993, з 30.07.2003 по 28.01.2005, з 27.03.2010 по 03.03.2014 працював на посадах, які відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" є посадами державної служби. Зазначив, що загальна тривалість цієї роботи на момент останнього звільнення з державної служби складає 16 років 4 місяці 20 днів, що дозволяє призначити пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" на рівні 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 13.12.2021 надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на державній службі становить 5 років 5 місяців 5 днів. З огляду на це, Управлінням прийнято рішення про відмову позивачу в переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 21.12.2021 надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивач не надав довідку про заробітну плату, встановленої форми, відповідно до пункту 5 Постанови №622, яка була чинна на дату звернення із заявою №3198 від 25.10.2021 про переведення на пенсію, відповідно до Закону №889.

Розгляд цієї справи відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що учасниками справи не заперечується.

29.10.2021 позивач звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", додавши довідку Полтавської обласної державної адміністрації від 11.10.2021 №07-28/82 про заробітну плату голови Полтавської обласної державної адміністрації на загальну суму 57036,94 грн.

Рішенням відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Харківській області від 03.11.2021 №114 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що згідно з наданими позивачем документами, станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на державній службі становить 5 років 5 місяців 5 днів.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01.05.2016 (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для отримання права на пенсію державного службовця особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державної служби, та особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016, є досягнення пенсійного віку, зокрема, чоловіками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Наведені висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за статтею 37 Закону №889-VIII стала відсутність необхідного стажу державної служби.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 (чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" , а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про державну службу" № 3724-XII від 16.12.1993 установлюються такі категорії посад державних службовців, перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади; друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади; четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; п`ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади; шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено наступну інформацію згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 від 04.04.1980 № НОМЕР_1 :

- з 01.09.1974 по 29.02.1980 - навчання у Харківському ордена Леніна політехнічному інституті ім. В.І.Леніна;

- з 01.04.1980 - прийнятий на посаду інженера-технолога у цех № 4; з 25.06.1981 - переведений майстром у цеху № 4;

- з 13.11.1981 - секретар комітету комсомолу Полтавського заводу штучних алмазів та алмазного інструменту ім. 50-річчя СРСР; з 17.02.1983 по 22.12.1984 - перший секретар райкому комсомолу;

- з 22.12.1984 - секретар по пропоганді та агітації обкому комсомолу; з 23.12.1986 по 02.07.1991 - перший секретар обкому ЛКСМ України;

- з 02.07.1991 - голова обласного комітету у справах молоді Полтавського облвиконкому; з 12.06.1992 по 31.10.1993 - голова комітету у справах молоді Полтавської обласної державної адміністрації;

- з 31.10.1993 - прийнятий на посаду керуючого філією КБ "Приватбанк" у м. Полтава; з 15.12.1994 - призначений на посаду філією "Полтавське регіональне управління" в м. Полтава (керуючий);

- з 30.07.2003 по 28.01.2005 - голова Полтавської обласної державної адміністрації, присягу державного службовця прийняв 01.08.2003;

- з 22.02.2005 - прийнятий на посаду директора Полтавського ГРУ;

- з 15.09.2006 по 26.03.2010 - голова Полтавської обласної ради п`ятого скликання;

- з 27.03.2010 по 03.03.2014 - голова Полтавської обласної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача: з 13.11.1981 по 22.12.1984, з 22.12.1984 по 02.07.1991, з 02.07.1991 по 31.10.1993, з 30.07.2003 по 28.01.2005, з 27.03.2010 по 03.03.2014 підлягають зарахуванню до стажу державної служби, у тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ.

У відзиві відповідач-2 зазначив, що позивачу зараховано до стажу роботи на державній службі (станом на 01.05.2016) 5 років 5 місяців 5 днів, а саме: з 01.08.2003 по 28.01.2005 - на посаді голови Полтавської обласної державної адміністрації, з 27.03.2010 по 03.03.2014 - на посаді голови Полтавської обласної державної адміністрації.

Проте у тексті оскаржуваного рішення не зазначено, які конкретні періоди зараховано.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що, приймаючи рішення від 03.11.2021 №114 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відповідачем-2 протиправно не зараховано до стажу роботи на державній службі (станом на 01.05.2016) періоди роботи: з 13.11.1981 по 22.12.1984, з 22.12.1984 по 02.07.1991, з 02.07.1991 по 31.10.1993, з 30.07.2003 по 28.01.2005, з 27.03.2010 по 03.03.2014, у зв`язку з чим відповідач-2 дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність достатнього у позивача станом на 01.05.2016 стажу державної служби.

Щодо доводів відповідача-2 про ненадання позивачем до заяви № 3198 довідки встановленого зразка, а саме: відповідно до пункту 5 Постанови № 622, суд зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 затверджено форми довідок для призначення пенсії, а не для проведення її перерахунку.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, якою затверджена нова форма довідки про заробітну плату і на яку посилається відповідач, не може розповсюджуватися на позивача, оскільки оплата його праці на посаді державного службовця проводилася на підставі раніше діючого законодавства.

Суд зауважує, що порядок обчислення, призначення та перерахунку пенсій містить під собою єдиний підхід, який наведений у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати, зокрема, довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу (пункт 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1).

При призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" для визначення розміру пенсії за нормами Закону для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу (пункт 2.24 розділу ІІ Порядку №22).

Так, згідно з абзацами другим, третім підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №22 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000.

Крім того, у пункті 2.10 розділу II Порядку №22-1 наведено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Водночас, позивачем надана довідка про заробітну плату від 11.10.2021, згідно з якою станом на 01.10.2021 заробітна плата голови облдержадміністрації складає 57036,94 грн. Зміст довідки не суперечить наведеним вище приписам, підписана уповноваженою особою державного органу та скріплена гербовою печаткою.

З урахуванням наведеного, доводи відповідачів у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що ГУ ПФУ повинно діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскаржуване рішення відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Харківській області від 03.11.2021 №114 є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте відповідачем-2 без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести позивача починаючи з 29.10.2021 з пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з обчисленням пенсії на рівні 60 відсотків заробітної плати на суму 57036,94 грн, зазначеної в довідці Полтавської обласної державної адміністрації від 11.10.2021 №07-28/82, без застосування будь-яких обмежень під час обчислення та виплати розміру пенсії, суд виходить з такого.

Як вищенаведено, згідно з частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

11.10.2021 Полтавською обласною державною адміністрацією видано довідку позивачу, у якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював з 27.03.2010 по 03.03.2014 в Полтавській обласній державній адміністрації на посаді голови облдержадміністрації. Станом на 01.10.2021 заробітна плата голови облдержадміністрації складає 57036,94 грн та має наступні складові: посадовий оклад - 49527,00 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 7429,05 грн, індексація доходу - 80,89 грн.

Так, розглядаючи заяву позивача про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відповідачем-2 протиправно не було враховано при обчисленні пенсії державного службовця довідку Полтавської обласної державної адміністрації від 11.10.2021 №07-28/82, яка була надана позивачем для вирішення його заяви від 29.10.2021.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області перевести позивача починаючи з 29.10.2021 з пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з обчисленням пенсії на рівні 60 відсотків заробітної плати на суму 57036,94 грн, зазначеної в довідці Полтавської обласної державної адміністрації від 11.10.2021 №07-28/82, без застосування будь-яких обмежень під час обчислення та виплати розміру пенсії.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення відповідача-2, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача-2.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 1, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №114 від 03.11.2021 відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 починаючи з 29.10.2021 з пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, з обчисленням пенсії на рівні 60 відсотків заробітної плати на суму 57036,94 грн, зазначеної в довідці Полтавської обласної державної адміністрації від 11.10.2021 №07-28/82, без застосування будь-яких обмежень під час обчислення та виплати розміру пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 1, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна