Рішення № 102228859, 04.01.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 932/9216/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Провадження № 2а/932/372/21

04 січня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Омельченко Віталія Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії РАП №266317477 від 02.07.2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо неї закрити, а також стягнути на її користь судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 02 липня 2020 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за ч. 1 ст. 122 КпАП України за те, що вона, 05.06.2020 року о 14 год. 42 хв. за адресою м. Дніпро, пр. Гагаріна, 26, керуючи транспортним засобом Деу Матіз д.н.з. НОМЕР_1 здійснила стоянку на тротуарі, чим порушила вимоги пп.«Б» п. 15.10 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.. 122 КУпАП. Вказала, що не згодна з таким рішенням інспектора з паркування та вважає постанову незаконною та протиправною, оскільки, її дії підпадають під вимоги пп.«В» п. 15.10 Правил дорожнього руху, а тому в її діях не має складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому звернулася до суду із цим позовом.

Щодо пропуску строку, встановленого законом на звернення до суду із адміністративним позовом про скасування постанови суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності зазначив наступне. 02 липня 2020 року відносно неї була складена постанова про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст.122 КУпАП, однак отримала її поштовим зв`язком лише 22 липня 2020 року.

Внаслідок того, що позивач вчасно звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування оскарженої постанови, а саме після її отримання, суд вважає поважними причини пропуску позивачем вказаного процесуального строку та вважає доцільним його поновити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 року зазначена справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року вказаний адміністративний позов був залишений без руху, оскільки не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 КАС України.

25.09.2020 року позивачем усунені вказані в ухвалі недоліки.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі, разом із позовом, отримано 01 грудня 2020 року, на що вказує рекомендоване поштове повідомлення із штрих-ідентифікаторами № 4900087194804.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2020 року інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Омельченко В.В., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення Серії РАП № 266317477, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень за порушення вимог пп.«Б» п. 15.10 ПДР, в постанові зазначено, що 05.06.2020 року о 14 год. 42 хв. за адресою м. Дніпро, пр. Гагаріна, 26, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Деу Матіз д.н.з. НОМЕР_1 здійснила стоянку на тротуарі, чим порушила вимоги пп.«Б» п. 15.10 Правил дорожнього руху.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.

На підставі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ч. 2 ст.291 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.

Позивачу інкримінується здійснення стоянки на тротуарі, тобто порушення вимог п.п. «б» п. 15.10 Правил дорожнього руху.

Аналізуючи пп. «б» та пп. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху України у системній взаємодії, суд приходить до висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках: а) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

Тобто, пп. «в» слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» п. 15.10ПДР, рівно як і при застосуванні табличок 7.6.2, 7.6.3., 7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39. Таким чином, суд вважає, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення пп. «б» п. 15.10 ПДР неможливо, якщо автомобіль було припарковано із дотриманням умов, передбачених п. «в» вказаного пункту Правил.

Отже, на думку суду, підлягає доведенню відповідачами недотримання позивачем таких умов, а саме: розташування легкового автомобілю на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається менше двох метрів.

Із долучених до позовної заяви фотознімків, розміщених на сайті відповідача ipkp.dniprorada.gov.ua із зображенням автомобіля позивача, номерний знак НОМЕР_1 з`ясовано, що автомобіль позивача розташований на тротуарі, поруч з яким пішоходи безперешкодно здійснюють рух.

Разом з тим, доказів того, що відповідачем здійснювався замір відстані від місця стоянки автомобіля позивача до краю тротуару, де здійснюють рух пішоходи, за допомогою якого можливо було б встановити, що на тротуарі для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів, матеріали справи не містять.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП є недоведеним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Пунктом 3 ч. 3ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, позов ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

Згідно із вимогами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, 26 червня 2020 року між позивачем та адвокатом Свірідовим Д.М. укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 25.07.2020 року, адвокатом Свірідовим Д.М. надавались послуги наступних видів та вартості: складення адміністративного позову (чотири години), виходячи із розрахунку та умов договору – 1000,0 грн. х 4 годин = 4000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №09-3 від 25.07.2020 року ОСОБА_1 сплатила кошти у розмірі 4000,00 грн. за договором від 25.07.2020 року.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що договір позивача із адвокатом Свірідовим Д.М. від 26 червня 2020 року містить суму гонорару адвоката, та порядок її визначення, тому суд присуджує до стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 4000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., а всього 4840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Омельченко Віталія Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити у повному обязі.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії РАП №266317477 від 02 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 42403446, понесені судові витрати – сплачений судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн., а всього 4840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева