Рішення № 102228350, 17.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Справа № 160/8795/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та не зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів її роботи підземним машиністом підйому шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова» з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р.;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити їй з 19.03.2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р. її роботи підземним машиністом підйому шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідач своїм листом від 28.04.2021 р. № 0400-010303-8/60087 відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з причини того, що у неї страховий стаж складає 29 років 11 місяців 8 днів, стаж роботи за Списком № 1 - 8 років 2 місяці 25 днів, а тому відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Крім того, на день подання заяви, відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде право на пільгову пенсію за Списком №2 в 50 років. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах винесено протиправно, а тому вона була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 06.07.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області своїм листом від 28.04.2021 року №0400-010303-8/60087 повідомило позивача про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки на день подання заяви, відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач набуде право на пільгову пенсію за Списком №1 в 50 років. Крім того, із наданих позивачем документів випливає відсутність атестації робочого місця, яка охоплює спірний період її роботи, що в свою чергу унеможливлює та робить протиправним зарахування відповідачем на власний розсуд періодів роботи з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р. до пільгового стажу. Отже, дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області відповідають чинному законодавству, а вимоги позивача є безпідставними. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року було зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року було поновлено провадження у даній справі, оскільки обставини, що викликали зупинення провадження у даній справі відпали, а саме рішення по справі №360/3611/20 набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 19.03.2021 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Своїм рішенням про відмову у призначенні пенсії від 28.04.2021 року №0400-010303-8/60087 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. За наданими документами, загальний страховий стаж позивача складає 29 років 11 місяців 08 днів, стаж роботи за Списком №1 - 8 років 2 місяці 25 днів. До пільгового стажу не враховані періоди з 27.09.1994 р. по 12.12.2004 р., оскільки на довідки видані архівним відділом, рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи відсутнє.

Рішенням №18 від 22.04.2021 року Комісією при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області було підтверджено періоди роботи позивача з 01.03.1998 р. по 21.08.2000 р. та з 28.04.2001 р. по 12.12.2004 р., для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Верховною Радою України 03.10.2017 року було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

За приписами ст.12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VІІ віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 01.10.1973 року по 31.00.1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року№2148-VIII, текст Закону №1058-ІV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. у редакції Закону №213-VІІІ від 02.03.2015 р. та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VІІІ від 03.10.2017 р.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VІІІ.

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 02.03.2015 р.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 02.03.2015 р. для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку з тим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком№1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок - після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 вказала, що, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

За таких обставин, відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 46 років, мала страховий стаж роботи 44 роки 1 місяць 7 днів, у тому числі на роботах за Списком №1 - 14 років 5 місяців 2 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на відсутність достатнього страхового стажу, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно до статті 5 Закону №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20, також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

При цьому, в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни до Закону №1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

Вирішуючи спір по суті, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, згідно з записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 вона:

- з 01.09.1990 р. по 28.06.1994 р. - навчалася в Криворізькому гірничому технікумі;

- з 20.07.1994 р. по 30.05.1997 р. - працювала учнем оператора пульта управління, оператором пульта управління ДСФ шахти № 2 ім.Артема ДП «Рудоуправління ім.Кірова»;

- з 01.06.1997 р. по 28.02.1998 р. - працювала поверховим машиністом підйому дільниці № 24 шахти №2 ім.Артема ДП «Рудоуправління ім.Кірова»;

- з 01.03.1998 р. по 28.11.2000 р. - працювала підземним машиністом підйому дільниці № 24 шахти № 2 ім.Артема ДП «Рудоуправління ім. Кірова»;

- з 01.01.2001 р. по 22.04.2001 р. - працювала підземним машиністом підйому дільниці №34 відділу капітального будівництва ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова»;

- з 23.04.2001 р. по 20.04.2004 р. - працювала підземним машиністом підйому дільниці №24 шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова»;

- з 21.04.2004 р. по 31.05.2004 р. - працювала підземним машиністом підйому дільниці ВШТ шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова»;

- з 01.06.2004 р. по 12.12.2004 р. - працювала підземною стволовою дільниці ВШТ шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова»;

- з 15.12.2004 р. по 18.05.2009 р. - працювала стовбуровою дільниці дробильно-сортувальної фабрики ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

- з 19.05.2009 р. по теперішній час – працює машиністом підіймальної машини дільниці дробильно-бункерувального комплексу та шахтного підйому №3 ш.ім.Орджонікідзе ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

- з 06.09.2011 р. по теперішній час - працює роздавальником вибухових матеріалів бурових та вибухових робіт №7 ш.ім.Орджонікідзе ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Таким чином, позивачем для призначення пільгової пенсії була надана копія трудової книжки, в якій чітко зазначені періоди роботи, які відносяться до пільгового періоду.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не зараховує спірний період до пільгового стажу позивача за Списком №1, оскільки за дані періоди відсутнє підтвердження проведення атестації робочих місць.

Відповідно до п.20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно з п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до п.4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п.4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як видно з матеріалів справи, ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова», ліквідовано без визначення правонаступника, що не заперечується відповідачем в рішенні №18 від 22.04.2021 р.

За таких обставин, підтвердження періодів роботи на даному підприємстві, що зараховуються до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які створені відповідачем відповідно до положень абз.8 п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 р., пунктів 3, 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 р. №18-1 на підставі наступних документів: трудової книжки; документів (за наявності), виданих архівними установами, зокрема: довідки про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Як визначено ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

В силу п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 р. основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, перелічені норми однозначно встановлюють пріоритет трудової книжки перед іншими документами у тому числі і для визначення пільгового стажу.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, з 20.07.1994 р. вона була прийнята на роботу до шахти №2 ім.Артема ДП «Рудоуправління ім.Кірова», та зокрема працювала:

- з 01.03.1998 р. по 28.11.2000 р. - підземним машиністом підйому дільниці №24 шахти № 2 ім.Артема ДП «Рудоуправління ім.Кірова» - розпорядження №38 від 04.03.1998 р., наказ №1778 від 28.11.2000 р.;

- з 01.01.2001 р. по 22.04.2001 р. - підземним машиністом підйому дільниці №34 відділу капітального будівництва шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова» - розпорядження №1 від 02.01.2001 р.;

- з 23.04.2001 р. по 20.04.2004 р. - підземним машиністом підйому дільниці №24 шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова» - розпорядження №52 від 24.04.2001 р.;

- з 21.04.2004 р. по 31.05.2004 р. - підземним машиністом підйому дільниці ВШТ шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова» - розпорядження №06 від 21.04.2004 р.;

- з 01.06.2004 р. по 12.12.2004 р. - підземною стволовою дільниці ВШТ шахти № 2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім. Кірова» - розпорядження №07 від 01.06.2004 р. та №43 від 13.12.2004 р.

На підтвердження вказаних обставин на розгляд комісії позивачем було надано архівні довідки №75, №76 від 19.02.2020 р. Архівного відділу ДП «Кривбасшахтозакритя», особову картку № НОМЕР_2 , розпорядження по підприємству про прийом та переведення на роботу, архівні довідки щодо нарахування заробітної плати від 24.02.2020 р. №113, №114 та довідки щодо відпрацьованих днів №115, №116, накази №770 від 22.08.1995 р. та №425а від 28.04.2001 р. про затвердження результатів атестації робочих місць.

Як видно з довідок №115, №116 у спірний період позивачем відпрацьовано: в серпні 2000 року - 20 днів; вересні 2000 року - 21 день (тарифна відпустка); жовтні 2000 року - 21 день (тарифна відпустка); листопаді 2000 року – 18 днів; січні 2001 року – 19 днів; лютому 2001 року – 18 днів; березні 2001 року – 19 днів; квітні 2001 року - 18 днів.

Позивачу нараховано заробітну плату (довідка №114): за серпень 2000 р. - 322,2 грн., вересень 2000 р. - 418,04 грн., жовтень 2000 р. - 297,28 грн., листопад 2000 р. - 988,33 грн., січень 2001 р. - 290,67 грн., лютий 2001 р. - 337,85 грн., березень 2001 р. - 325,24 грн., квітень 2001 р. - 395 грн.

Робота позивача у спірний період з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р. підземним машиністом підйому шахти № 2 ім.Артема була передбачена Списком № 1 розділом 1 підрозділом 1 пункт «а», позиція 1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 р., відповідно до якої правом на пенсію за віком а пільгових умовах користувались всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 підземних машиністам підйому шахти №2 ім.Артема ДП «Рудоуправління ім.Кірова» було підтверджено за результатами атестації робочих місць наказами №770 від 22.08.1995 р. та №425а від 28.04.2001 р.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом п.8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та у зарахуванні таких періодів до пільгового стажу. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Зазначена позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. по справі №520/15025/16-а.

Отже, робота позивача підземним машиністом підйому шахти № 2 ім.Артема ДП «Рудоуправління ім.Кірова» повний робочий день, у тому числі у спірні періоди з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р., підтверджена відповідними записами в її трудовій книжці, копіями розпоряджень (наказів) по підприємству, особовою карткою, архівним довідками щодо відпрацьованого часу та нарахованої заробітної плати.

Так, у період з 01.03.1998 р. по з 01.06.2004 р. (зокрема і в спірні періоди з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р.) позивач працювала за однією і тією ж професією, на одному і тому ж підприємстві, умови її роботи підземним машиністом підйому шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова» з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 були передбачені діючими Списками №1, підтверджені за результатами проведених атестацій робочих місць наказами № 770 від 22.08.1995 р. та № 425а від 28.04.2001 р.

З огляду на викладене, судом не приймаються посилання відповідача про неможливість зарахування періодів роботи позивача з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р. до пільгового.

Згідно з ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області у цьому спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто, на користь позивача.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує наявність у позивача необхідного віку – 46 років, загального та пільгового стажу роботи за Списком №1, а саме, зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу 44 роки 1 місяць 7 днів, у тому числі на роботах за Списком №1 - 14 років 5 місяці 2 дні.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стали висновки відповідача про відсутність у позивача загального робочого стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто 20 років страхового стажу для жінок та відсутність необхідного віку – 50 років.

Відтак, для прийняття рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виконано всі умови, визначені законом: позивач досягла 45-річного віку, має більше 15 років загального стажу, з яких більше 7 років та 6 місяців пільгового стажу.

Але суд вважає необґрунтованою позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача призначити і виплачувати з моменту звернення за призначення їй пенсію – з 19.03.2021 р., оскільки згідно з вимогами ст.58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає лише за можливе зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, з урахування висновків суду.

Такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом у ході розгляду справи.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 454 грн. (908 грн. : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та не зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів її роботи підземним машиністом підйому шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова» з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди її роботи з 22.08.2000 р. по 28.11.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 27.04.2001 р. підземним машиністом підйому шахти №2 ім.Артема ДП «Державне рудоуправління ім.Кірова».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви – відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма