Рішення № 102224761, 23.12.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3669/21

Провадження № 2/234/2388/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краматорськ Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк „Приват Банк (далі АТ КБ «ПриватБанк» або Банк) 22.03.2021 р звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 , відповідачка у справі, звернулася до Банку, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 30.12.2014 року, згідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свій позов мотивує тим, що Банк свої зобов`язання по Договору як Позичальник виконав цілком. Однак, відповідачка свої зобов`язання згідно умов Договору належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 28.02.2021 р має заборгованість перед Банком в загальній сумі 12956,59 грн, яка складається з наступного: 10862,96 заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 10862,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2093,63 заборгованість за простроченими відсотками. Просить стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість за Кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.12.2014 р у загальному розмірі 12956,59 грн , та сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08.04.2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання, призначене на 23.12.2021 року на 09-30 годину, представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без участі предстаника позивача.

В судове засідання, призначене на 23.12.2021 року на 09-30 годину, позивачка ОСОБА_1 , представник відповідачки ОСОБА_2 не з`явились. Про місце, дату і час судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідачки ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Представник відповідачки ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 15.07.2021, в якому зазначив наступне. Наданий до суду банком розрахунок заборгованості та виписка руху по розрахунковому рахунку відповідачки, відображає факт того, що позивач неправомірно нараховував відповідачці штрафи та пеню, чим штучно збільшував заборгованість по кредиту. Посилався на ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно якої на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, вважаючи, що з 14.04.2014 року в Україні діє мораторій на нарахування штрафних санкцій, а тому дії позивача з нарахування пені та штрафів є неправомірними та безпідставними. Стверджував, що відповідно до Анкети-заяви від 30.12.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанку» відповідачка отримала платіжну картку кредитку «Універсальна», але які-небудь відсотки за користування кредитом у цьому документі відсутні, а тому ставка за користування кредитними коштами становить 0%. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 30.12.2014 року по 28.02.2021 року вбачається, що останній платіж відповідачем здійснено 13.02.2021 року, а починаючи з 13.02.2021 року відповідачка кредитною карткою не користувалася, жодних операцій не здійснювала, а тому підстав для нарахування їй збільшених процентів за користування кредитом не вбачається. Зазначив, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом у розмірі 2093,63 грн. нараховані за період з 30.12.2014 року по 28.02.2021 року. Проте в період з 30.12.2014 року по 13.02.2021 року відповідачка користувалась кредитною карткою та погашала виниклу заборгованість. Таким чином погашення нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом без згоди відповідача призвело до збільшення заборгованості по тілу кредиту, що підтверджується контррозрахунком. З урахуванням відсоткової ставки у розмірі 00,0% річних, у зв`язку з відсутністю визначення іншої в Анкеті-заяві від 30.12.2014 року, за період з 30.12.2014 року до 28.02.2021 року відповідач не тільки погасила тіло кредиту, а переплатила кошти у сумі 7 822,80 грн. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30.07.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву від 30.12.2014 року, а тим самим погодилась з тим, що дана заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Згідно витягу з тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 34,8% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, а також розмір щомісячного платежу. Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Стосовно черговості погашення заборгованості зазначив, що згідно умов кредитного договору, а саме п. 2.1.1.3.4. кошти, отримані від Клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення в наступній черговості: прострочених процентів за користування кредитом, простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту), процентів до сплати по кредиту, тіла кредиту до оплати, проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12. Цього Договору, пені згідно п. 2.1.1.8.1. цього Договору. При цьому Сторони узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого Банком кредитного ліміту, що обумовлений Договором із Банком і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення, черговість, визначена абзацом 1 п. 2.1.1.3.5. цього Договору змінюється наступним чином: в першу чергу сплачуються відсотки за користування несанкціонованим овердрафтом, в другу чергу — тіло несанкціонованого овердрафту, далі - прострочені проценти за користування кредитом, далі - прострочена до повернення суми кредиту (тіла кредиту), далі - проценти до сплати по кредиту, далі - тіло кредиту до оплати,далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12. Цього Договору, далі - пеня згідно п. 2.1.1.8.1. цього Договору. Також, п. 2.1.1.3.5. сторони узгодили, що в разі порушення Клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. А отже, Банком розподіляються кошти у відповідності до умов кредитного договору.

Окрім того зазначив, що згідно вимог даного позову позивачем не завлено стягнення з відповідача неустойки за наданим кредитом, а нарахування відсотків на заборгованість за кредитом відбувається за відповідною ставкою та проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредита за період. Враховуючи викладене, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 грудня 2014 року відповідачка ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Факт підписання вказаної Анкети-заяви відповідачкою не спростований належними та допустимими доказами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачка порушувала графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, у зв`язку з чим станом на 28.02.2021 р має заборгованість перед Банком в загальній сумі 12956,59 , яка складається з наступного: 10862,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита та 2093,63 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Проте, в заяві позичальника від 30 грудня 2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.12.2014р, посилався на Витяг з тарифів банку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил в Приватбанку розміщені на сайті, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.6ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, Витяг з Умов та Правил в Приватбанку, розміщений на сайті банку, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.12.2014 р шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно із частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина 1статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.051991р №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 ч.1ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевказану позицію Великої Палати Верховного Суду суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

До відзиву представником позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором з 31.12.2014 року по 13.02.2021 року.

Згідно даного розрахунку, відповідачка знімала кошти за вказаний період у сумі 19804,77 грн., а поповнила картковий рахунок 27627,57 грн., тобто у ОСОБА_1 наявна переплата за кредитним договором у сумі 7822,80 грн.

Наданий представником відповідача розрахунок узгоджується з розрахунками, які були надані позивачем під час подання позову та під час розгляду справи. Також слід зазначити, що позивач не спростував розрахунок відповідача належними, допустимими та достовірними доказами.

Таким чином дослідивши розрахунки представника позивача, вбачається, що погашена заборгованість за кредитним договором йшла на погашення відсотків, що прямо не було передбачено анкетою-заявою, а тому позивачем відбулось безпідставне стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту на суму 10862,96 гривень.

Так, враховуючи те, що нарахування та стягнення відсотків, на погашення яких банком утримувались кошти, проводилося безпідставно оскільки, відсутній письмовий договір про розмір процентів, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судові витрати підлягають сплаті позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 130, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.12.2014 року станом на 28.02.2021 року, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Краматорського міського суду К. С. Романенко