Рішення № 102224437, 10.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року справа № 580/7298/21

11 годин 29 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Фесенка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/7298/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) [представник позивача – адвокат Хомич І.О. за ордером в режимі відеоконференції]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив рішення.

20.09.2021 вх.35940/21 ОСОБА_1 (представник – адвокат Хомич Іван Олександрович), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 05.10.2021, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, починаючи з 01.04.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, починаючи з 01.04.2019.

09.10.2021 після усунення недоліків відкрито провадження у адміністративній справі.

02.12.2021 закрито підготовче провадження, призначена справа до судового розгляду по суті.

В обґрунтуванні позову зазначено, що у липні 2021 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2080/21 відповідачем позивачеві було перераховано пенсію з 01.04.2019 на підставі довідки станом на 05.03.2019 від 11.02.2021 №ФР 477775, що видана Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, проте після здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду неправомірно обмежено пенсію позивача десятьма прожитковими мінімумам для непрацюючих осіб, починаючи з 01.04.2019. Протиправне обмеження під час перерахунку на виконання рішення суду у справі № 580/2080/21 є втручання у майнові права позивача, а тому ініційовано позов до суду.

У відзиві відповідач зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2080/21 (набрало законної сили 13.07.2021) вирішено адміністративну справу: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки від 11.02.2021 № ФР47775, яка видана Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 на підставі довідки від 11.02.2021 № ФР47775, яка видана Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виплати перерахованої з 01.01.2018 пенсії ОСОБА_1 у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 05.03.2019 по 03.09.2019; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) здійснити виплату з 01.01.2018 раніше призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у розмірі 100% суми підвищення пенсії, за період з 05.03.2019 по 03.09.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (щодо вимоги позивача перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 82% грошового забезпечення, суд зазначив, що зазначена вимога є передчасною). Позивач формував вимогу: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 82% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.02.2021 №ФР47775, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 5360,00 грн; оклад за військовим званням - 1410,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 3385,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (65 %) 6600,75грн: надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 804.00 грн: премія (35 %) - 1876.00 грн. з урахуванням 100 відсотків суми підвищення без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

Додатковим рішенням може бути вирішена вимога, не розглянута в основному рішенні. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного. Воно може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом. Таким чином, додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58)).

Однією з вимог у справі № 580/2080/21 позивачем зазначалось про не обмеження максимального розміру пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Верховний Суд у справі № 0940/2394/18 зазначив: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі №520/11829/17 від 27.11.2018).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).

Передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду належить застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, що у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача. Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 4, 5 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Під час повторного розгляду заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі. Позивачем не обґрунтовано з доказами на підтвердження виникнення між сторонами нового спору, що не пов`язаний з питаннями виконання рішення у вирішеній справі №580/2080/21 (набрало законної сили 13.07.2021).

Існує особливий порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, визначений ст.383 КАС України. Відповідно до норм вказаної статті, вирішення таких вимог здійснює суд, який приймав відповідне рішення. Вимоги щодо невиконання відповідачем рішення адміністративного суду або його дії щодо неналежного виконання такого рішення належать розгляду судом, що постановив вказане рішення, в порядку розгляду питань, що пов`язані із виконанням рішення суду. Варто зазначити, що у разі незгоди із діями відповідача, що вчиненні на виконання судового рішення, позивач має звернутися до суду не із позовною заявою, а із відповідною заявою у справі № 580/4665/21 у порядку, визначеному статтею 383 КАС України. Встановлення місяця підвищення (базового місяця) відповідно до положень Порядку №1078 та Закону 1282 належить до повноважень відповідача, докази неправильного визначення відповідачем базового місяця має перевірити суд у вирішеній справі №580/4665/21 з метою ефективного захисту прав позивача з урахуванням оцінки здійснення виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18.

Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будьяких правовідносинах, тому ВП ВС у справі № 522/1528/15ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Позивач є особою з інвалідністю, звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538).

Судове рішення складено 20.12.2021.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА