Рішення № 102224192, 24.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року № 520/18788/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (вул. Римарська, б. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) в особі Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (вул. Ромена Ролана, б. 13, м. Харків, 61058) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області в особі територіального підрозділу Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачка є матір`ю, неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла 16-ти річного віку та повинна отримати паспорт. 17.09.2021року з метою оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки , зразка 1994року, ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надавши усі необхідні документи. Однак, відповідачем листом надано відповідь-відмова на письмову заяву ОСОБА_2 , у якій зазначено,, що паспорти у формі книжечки вже не видаються на підставі заяв громадян, а видаються виключно за рішенням суду. Позивач вважає протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона та її донька ОСОБА_2 є віруючими, парафіянами Української Православної Церкві, а тому, з релігійних переконань, при подачі документів бажає щоб її донька ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України, який би не містив безконтактного електроного носія, а також вважає, що примушування до обробки персональних і конфіденційних даних її доньки з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в її особисте життя з боку держави. Враховуючи вище зазначене, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на правомірність спірних рішень.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що неповнолітня дитина – ОСОБА_2 разом з її законним представником - ОСОБА_1 звернулись до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою від 17.09.2021 року щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з досягненням дитиною 16-ти років .

Так, у заяві від 17.09.2021 року, яку неповнолітня ОСОБА_2 писала особисто, при подачі документів та зазначила, що бажає отримати паспорт громадянина України,який би не містив безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, тобто у вигляді паспортної книжечки. До зазначеної вище заяви було додано наступні документи, а саме: дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення бланку паспорту для територіального підрозділу ДМС; копія свідоцтва про народження; копія Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19.09.2018року у зразковій справі №806/3265/17.

Листом Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області надано відповідь на звернення від 17.09.2021року, щодо можливості оформити паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України , зазначено, що це можливе лише за рішенням суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Вказані обставин слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 32 Конституції України).

За змістом частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III(далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III,постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XIIзатверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI(надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.

Згідно з наданої Головним управлінням Державної міграційної служби України у Харківській області в особі Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області відповіді на звернення позивача та її законного представника, відповідач фактично зазначає, що на даний час паспорт громадянина України виготовляється у формі книжечки виключно на підставі рішення суду, що свідчить про фактичну відмову у видачі паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1994 року) у формі книжечки.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Також цей порядок містить положення п. 35, яким визначаються документи, які подаються до оформлення паспорту, однак рішення суду щодо видачі паспорту книжечки не містить.

Суд зазначає, що відповідач своїми діями щодо неоформлення паспорта громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки порушує її особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997).

Беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема те, що чинне законодавство дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, в яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Зважаючи на положення статті 291 КАС України, правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у згаданій зразковій справі, є обов`язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

Суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справі під час ухвалення рішення у типовій справі (приписи частини 3статті 291 КАС України).

При цьому суд зазначає, що в рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.

Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякістьзакону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в реєстрі та без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру задоволенню не підлягають, оскільки при видачі паспорта у формі згідно з Положенням №2503-ХІІ взагалі не передбачено внесення будь-яких даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, а тому, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору за п. 7 ч. 1ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (вул. Римарська, б. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) в особі Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (вул. Ромена Ролана, б. 13, м. Харків, 61058) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області в особі територіального підрозділу Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (вул. Римарська, б. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.