Рішення № 102224191, 23.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.12.2021р. справа №520/22491/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., за участі секретаря судового засідання - Стрєлка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування звукозаписувальними технічними засобами у порядку ст. 287 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прозобов`язання вчинити певні дії, -встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, боржник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо фізичної особи РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_2 як боржника у виконавчому провадженні №61950991.

Аргументуючи ці вимоги заявник зазначив, що штраф за виконавчим провадження ВП №61950991 оплатив, проте дані про нього протиправно не виключать з Єдиного реєстру боржників, де вони містяться з помилково зазначеним прізвищем " ОСОБА_3 ".

Відповідач, Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) (далі за текстом - владний суб"єкт, орган публічної адміністрації, Відділ), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що відсутні визначені законом підстави для внесенні змін до Єдиного реєстру боржників, зокрема, у зв`язку із відсутністю триваючого виконавчого провадження.

Зміст та характер спірних правовідносин, предмет доказування та обсяг наявних доказів, об`єктивно дозволяють вирішити спір на підставі матеріалів справи.

Тому перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, котрі урегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Постановою №008665 від 17.02.2020р. Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради на ОСОБА_1 було накладено 510,00 грн. штрафу.

30.04.2020 р. за вказаним документом відповідачем було відкрито виконавче провадження №61950991 про стягнення з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) 510,00 грн.

27.07.2020 р. у межах означеного виконавчого провадження було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Квитанцією від 18.10.2021р. на суму 762,00 грн. підтверджуються обставини сплати ОСОБА_1 суми штрафу, виконавчого збору і витрат виконавчого провадження за ВП №61950991.

26.10.2021р. заявник через адвоката звернувся зі скаргою до відповідача, де вимагав виключити дані про ОСОБА_1 з реєстру боржників, проте відповіді не отримав.

Не погодившись із відповідністю закону обраного Відділом способу поведінки у спірних правовідносинах, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу примусового виконання судових актів та рішень деяких суб`єктів владних повноважень, зміст та обсяг повноважень державного виконавця (чи приватного виконавця) з приводу примусового виконання документів з поміж кола тих, які віднесені до переліку виконавчих, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", у розумінні ч.1 ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У силу абз.1 ч.5 ст.26 названого закону виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.

Згідно положень ч.ч.5, 7 ст.9 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

З наведеного слідує, що управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу включення відомостей про особу до Єдиного реєстру боржників та з приводу виключення відомостей про особу з Єдиного реєстру боржників відбувається в автоматичному режимі за рахунок відповідних налаштувань функціонування інформаційного ресурсу і не потребує реалізації внутрішньої волі конкретного державного виконавця (приватного виконавця).

Приводом для реалізації названого волевиявлення є подія винесення постанови про відкриття виконавчого провадження або подія винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, подія винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч.1 ст.37 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" або подія винесення постанови за ч.4 ст.40 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", подія встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У контексті обставин даного конкретного спору виключення з Єдиного реєстру боржників згадки про заявника у режимі реалізації автоматичного управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації є неможливим у зв`язку із відсутністю прямо визначених законом приводів.

При цьому, матеріалами справи достеменно підтверджена обставина втрати заявником статусу боржника у виконавчому провадженні через виконання майнового обов`язку у натурі.

Ця обставина визнається усіма учасниками спору у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Таким чином, у Єдиному реєстрі боржників наразі міститься інформація про наявність у заявника статусу боржника за виконавчим провадженням ВП №61950991, попри відсутність у заявника невиконаних зобов`язань у межах конкретно цього виконавчого провадження.

Тому суд змушений констатувати, що у розумінні ст.1 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" відомості Єдиного реєстру боржників є публічною інформацією.

Згідно з п.6 ч.1 ст.14 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації (до кола яких у силу ст.13 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" належить і відповідач) зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

З огляду на суспільну значимість інформації про наявність або відсутність у конкретної людини статусу боржника за виконавчим провадженням, суд доходить до переконання про те, що неактуальна та недостовірна інформація з цього питання підлягає виключенню з Єдиного реєстру боржників не у порядку Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", а у порядку Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації".

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст.77 КАС України обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не допустив порушення ч.2 ст.19 Конституції України в аспекті норм Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", позаяк не мав чітко визначеної цим законом підстави для внесення змін до відомостей Єдиного реєстру боржників.

Разом із тим, у даному конкретному випадку владним суб`єктом не було забезпечено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України в аспекті норм Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", позаяк унаслідок вчинення фактичної відмови була створена правова ситуація, коли відомості офіційного публічного інформаційного ресурсу - Єдиного реєстру боржників містять неактуальну та недостовірну інформацію з приводу наявності у заявника статусу боржника за виконавчим провадженням №61950991.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумаченню змісту ст.13 Конвенції присвячена низка судових актів Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" відображено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" наголошено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У спірних правовідносинах не знайшов підтвердження факт порушення органом публічної адміністрації норм Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Між тим, факт включення до Єдиного реєстру боржників станом на 26.10.2021 року неактуальної та недостовірної публічної інформації про безперервний та постійно триваючий облік за заявником статусу боржника за ВП №61950991 матеріалами справи підтверджений.

У спірних правовідносинах органом публічної адміністрації без жодних розумних виправдань не були застосовані норми Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", суспільно значима публічна інформація загальнодоступного ресурсу органу державної виконавчої влади не була приведена у відповідність до обставин фактичної дійсності, що за своєю суттю та природою становить випадок втручання у приватне життя заявника у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Тому суду належить застосувати положення ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позову, вийти за межі доводів позову, застосувати спосіб захисту згідно з резолютивною частиною даного судового акту.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам, дослухався до усіх чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав судження з приводу застосування належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті мотиви та міркування суду з приводу оцінки усіх доречних, слушних та значимих факторів і норм права викладені у тексті судового акту. Решта доводів явно та очевидно не впливає на результат вирішення спору по суті, а тому на окрему оцінку не заслуговує.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною відмову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з приводу приведення у достовірний та актуальний стан у порядку Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" відомостей Єдиного реєстру боржників стосовно публічної інформації про наявність у ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) правового статусу боржника у виконавчому провадженні №61950991 станом на 26.10.2021 року.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виключити з Єдиного реєстру боржників у порядку Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" неактуальну та недостовірну станом на 26.10.2021 року публічну інформацію про наявність у ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) правового статусу боржника у виконавчому провадженні №61950991.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі 23 грудня 2021 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення).

Суддя Сліденко А.В.