Рішення № 102222689, 24.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2021 р. справа № 300/6702/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 по 24.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів та зменшення з 84% до 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж, який дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського - 01 рік 10 місяців 12 днів й здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області № 59, 60 від 01.02.2021, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 04.10.2016 набула статусу судді у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У зв`язку із зміною з 01.01.2020 розміру складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 14.05.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило позивачу в проведенні перерахунку грошового утримання на підставі вказаної довідки. ОСОБА_1 оскаржила таку відмову відповідача в судовому порядку. Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20 зобов`язано Головне управління ПФ України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області, з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки № 194 від 12.03.2020, однак з 24.06.2021 довічне грошове утримання судді визначено у розмірі 62% замість 90% розміру суддівської винагороди. При цьому, не зважаючи на постанову Рожнятівського районного суд Івано-Франківської області від 17.11.2016 в справі № 350/1374/16-а, відповідач не врахував до стажу судді половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 10 місяців 12 днів. 13.07.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 12.08.2021 повідомило позивача, що її стаж роботи на посаді судді Калуського міськрайонного суду складає повних 20 років, а тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснений з розрахунку 50%. Позивач вказала на відсутність будь-яких правових підстав для здійснення перерахунку грошового утримання виходячи із 50% розміру суддівської винагороди, оскільки у спірному випадку мав місце перерахунок, а не призначення довічного грошового утримання судді. На думку ОСОБА_1 , при перерахунку щомісячного довічного утримання змінною величиною є лише розмір грошового утримання/складових суддівської винагороди, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного утримання, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Позивач просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 19.11.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.12.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14.12.2021 № 0900-0803-7/47562 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що при перерахунку довічного грошового утримання позивача, орган пенсійного фонду розрахував розмір такого утримання, виходячи з 50% розміру суддівської винагороди згідно поданої довідки за правилами частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIІІ), чинними на час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача. Так, згідно з частиною третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 має 20 років стажу судді, перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці здійснено у розмірі 50% суддівської винагороди. При проведенні такого перерахунку відсотки суддівської винагороди визначено від стажу на посаді судді, без врахування половини терміну навчання. Представник відповідача зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 № 865, якою було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1097 від 01.12.2010; Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено такого зарахування до стажу на посаді судді. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ звільнена з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначено стаж ОСОБА_1 : 22 роки 7 місяців 8 днів, з яких 1 рік 10 місяців 12 днів - половина строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського за період з 01.09.184 по 24.06.1988.

Постановою Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області: визнано дії УПФ України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області протиправними в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, а також щодо відмови у нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського; зобов`язано УПФ України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів й починаючи з 04.10.2016 року нараховувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до ст.141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 84% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; зобов`язано УПФ України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання у відповідності з вимогами ч.2 ст.6 ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в України з 04 жовтня 2016 року.

Постанова Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16 набрала законної сили 26.12.2016.

У зв`язку із зміною з 01.01.2020 розміру складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 14.05.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило позивачу у проведенні такого перерахунку.

ОСОБА_1 оскаржила таку відмову відповідача в судовому порядку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20 зобов`язано Головне управління ПФ України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 25.02.2021 проведено перерахунку грошового утримання позивача на підставі довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області. Згідно наданого суду протоколу перерахунку від 22.06.2021, довічне грошове утримання ОСОБА_1 обраховано у розмірі 50% розміру суддівської винагороди, із врахуванням суддівського стажу 20 років 8 місяців 27 днів, що становить 56754,00 грн.

13.07.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 6408-5813/Г-02/8-0900/21 від 12.08.2021 повідомило позивача, що її стаж роботи на посаді судді Калуського міськрайонного суду складає повних 20 років, а тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20 здійснений з 19.02.2020 з розрахунку 50% розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 по 24.06.1988, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів та зменшення з 84% до 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася з цим позовом до суду, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж, який дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського - 01 рік 10 місяців 12 днів й здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області № 59, 60 від 01.02.2021, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).

Що стосується поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, то Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .

Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).

Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.

З огляду на викладені положення, суд вважає, що до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Як встановлено судом, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 19.02.2021 проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача на підставі довідки № 194 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області, в розмірі 79455,60 грн.

Проте, згідно наданого суду протоколу перерахунку від 22.06.2021, довічне грошове утримання ОСОБА_1 обраховано у розмірі 50% розміру суддівської винагород: із врахуванням суддівського стажу 20 років 8 місяців 27 днів, що становить 56754,00 грн.

Таким чином, відповідач під час перерахунку грошового утримання позивача 22.06.2021 застосував чинні норми частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щодо відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а не Закону № 2453-VI.

Отже, суд погоджується доводами відповідача про те, що ним 22.06.2021 було виправлено допущену 19.02.2021 помилку при перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 20.11.2020 у справі № 300/1724/20 в частині обрахунку розміру суддівської винагороди: виплату приведено у відповідність до вимог норми частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII

Суд відхиляє посилання на рішення Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16 в частині зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи з 84 % розміру суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, оскільки вказане судове рішення постановлено при вирішенні спору між сторонами відповідно до чинного на той час Закону № 2453-VI. Проте, на час вирішення спору в цій адміністративній справі (№ 300/6702/21) до спірних правовідносин підлягає застосуванню чинний Закон № 1402-VIII, яким змінено правове регулювання спірних відносин між сторонами. Отже, дія постанови Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 в цій частині зобов`язальних дій припинена з дня набрання чинності Законом № 1402-VIII.

З огляду на те, що чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.

Окрім цього, необхідно звернути увагу на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону № 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді. А отже, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення спірними діями відповідача при перерахунку його довічного грошового утримання гарантій незалежності суддів.

Такий висновок суду відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 08.11.2021 у справі № 580/492/21.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги в частині вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці саме в розмірі 84% суддівської винагороди є безпідставними.

Щодо решти позовних вимог, то суд вказує на таке:

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Частиною першою статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді перевищує показник у 10 років, то положення наведених актів права підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині періоду трудової діяльності, котрий включається до стажу роботи заявника на посаді судді.

Цей висновок суду ґрунтується також і на положеннях Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, яким були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень якого було доповнено абзац 4 такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

В постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/21 Верховний Суд зазначив:

«77. Водночас колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

78. Вказана правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 9 листопада 2018 року справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 23 вересня 2021 року у справі №620/1944/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.»

Окрім цього, постановою Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області: визнано дії УПФ України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області протиправними в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, та зобов`язано УПФ України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів.

Постанова Рожнятівського районного суду від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16 набрала законної сили 26.12.2016.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, перерахувавши позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на виконання рішення суду з 19.02.2020 виключно зі стажу судді - 20 років 8 місяців 27 днів, відповідач поставив під сумнів судове рішення від 17.11.2016 у справі № 350/1374/16, яке набрало законної сили. Такі дії відповідача, з огляду на доводи щодо їх підставності, викладені у відзиві на позов, в цій частині не містять розумного обгрунтування та є явно свавільними.

Таким чином, дії відповідача щодо незарахування до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи позивача на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, при перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 , є протиправним. Такі дії відповідача мали наслідком неправомірне зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при його перерахунку з 19.02.2020.

За умови зарахуванні ОСОБА_1 до її стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів, такий стаж роботи, що дає право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці становить 22 роки 7 місяців 8 днів.

Відповідно до вимог частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, а тому щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 як судді у відставці має виплачуватись в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів, та зменшенні відсоткового значення з 54% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов`язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, врахувавши 01 рік 10 місяців 12 днів навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підсумовуючи, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належить частково задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження понесення судових витрат у справі позивачем надано суду дублікат квитанції № 0.0.2318724917.1 від 27.10.2021 про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. та дублікат квитанції № 0.0.2343282364.1 від 16.11.2021 про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 1362,00 грн. (908,00 грн. + 454,00 грн.) судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без урахування до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, що становить 01 рік 10 місяців 12 днів, та щодо зменшення щомісячного довічного грошового утримання у відсоткового значення з 54% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, врахувавши 01 рік 10 місяців 12 днів навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 24.06.1988 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.