Рішення № 102222392, 24.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Справа № 160/20180/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2020 року №156744-5340-0408, від 18.04.2019 року №121730-5353-0408, від 22.02.2018 року №270222-1321-0408, від 06.04.2017 року №415699-1301 від 19.03.2021 року №986606-2407-0408 ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- скасувати рішення про податкову заставу від 22.09.2016 року № 320.

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність податкових повідомлень-рішень, яким йому визначені грошові зобов`язання за платежем: оренда плата з фізичних осіб за періоди 2017-2021 року. Позивач зазначає, що здійснюючи оскаржені донарахування відповідач діяв усупереч вимогам податкового законодавства України, адже не врахував, що після відчуження об`єктів нерухомості, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, на користь ТОВ «ХАЩЕВОЄ» у 2016 році, він втратив статус платника податків, а всі права та обов`язки за укладеним з Вільненською сільською радою договору оренди земельної ділянки від 20.05.2008 року, який навіть не зареєстрований у встановленому законом порядку, перейшли до нового власника об`єктів нерухомості (ТОВ «ХАЩЕВОЄ»). Позивач також просить скасувати рішення про податкову заставу від 22.09.2016 року № 320 як таке, що є похідним від скасування означених податкових повідомлень-рішень.

25.11.2021 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що між позивачем та Вільненською сільською радою укладено Попередній договір оренди земельної ділянки від 20.05.2008 року рекреаційного призначення загальною площею 3,0 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Пункт 4.1 Попереднього договору встановлює, що земельна ділянка надається в оренду до моменту виготовлення та затвердження технічної документації із землеустрою на передачу земельної ділянки в оренду. Пункт 5.1 Попереднього договору встановлює, що цей договір набуває чинності після підписання сторонами цього договору та передачі земельної ділянки по акту приймання- передачі з 01.01.2008 року.

Також, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення - культурно-спортивного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 126,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВЕВ №580498 р.№910,12.09.2006.Отже, позивач є платником орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за земельну ділянку площею 3,0 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись до п.286.5 ст.286, п.287,10 ст.287, п.288.1, п.288.2, п.288.3 ст.288 ПК України, ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за податкові періоди 2017-2021 роки та винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: від 06.04.2017 року №415699-1301 на суму 21 746,46 грн.; від 22.02.2018 року №270222-1321-0408 на суму 21 746,46 грн.; від 18.04.2019 року №121730-5353-0408 на суму 21 746,46 грн.; від 08.04.2020 року №156744-5340-0408 на суму 21 746,46 грн.; від 19.03.2021 року №986606-2407-0408 на суму 21 746,46 грн.

Відповідно до вимог п.58.3 ст.58 ПКУ податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п.42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п.42.5 ст.42 ПКУ, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017 року №415699-1301, від 22.02.2018 року №270222-1321-0408, від 18.04.2019 року №121730-5353-0408, від 08.04.2020 року №156744-5340-0408 відправлено рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (№5120600868083, №5120601145891, №5120601505855, №5120601960711) на податкову адресу ОСОБА_1 та повернуто до податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Податкове повідомлення-рішення від 19.03.2021 року №986606-2407-0408 направлено рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (№5120602276191) на податкову адресу ОСОБА_1 та отримано 30.06.2021 року.

З урахуванням наведених вище обставин та положень ст. ст. 42, 58 ПК України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є належним чином врученими позивачу.

Так, згідно п.288.1 ст.288 ПКУ, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідач звертає увагу сторін, що органом місцевого самоврядування не надавалась інформація про розірвання Договору оренди землі від 20.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Вільненською сільською радою.

Разом з тим, Губиниською селищною радою Новомосковского району Дніпропетровської області листом від 05.02.2020 року №196 направлено контролюючому органу переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної та комунальної власності на території Губиниської селищної ради (Губиниської селищної територіальної громади) в розрізі юридичних та фізичних осіб станом на 01.02.2021 року.

Згідно наданого Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної та комунальної власності на території Вільненського старостинського округу станом на 01.01.2021 року, між Вільненською сільською радою та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) укладено попередній договір оренди земельної ділянки від 20.05.2008, загальною площею 3,0 га, терміном - до моменту виготовлення технічної документації.

У зв`язку з чим, відповідач категорично не погоджується з позицією позивача, що з моменту набуття права власності ТОВ «ХАЩЕВОЄ» на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, для ОСОБА_1 така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати орендної плати з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «ХАЩЕВОЄ». Окрім того, позивачем на підтвердження факту звернення до Вільненської сільської ради и у зв`язку з відчуженням об`єктів нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці та з метою внесення змін до попереднього договору оренди земельної ділянки чи його розірвання, не надано жодних доказів, зокрема, матеріалами справи таких документів не містять.

За таких обставин, оскільки докази закінчення повноважень позивача як орендаря вказаної земельної ділянки відсутні, ОСОБА_1 як орендар земельної ділянки за діючим Договором оренди землі від 20.05.2008 є платником орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, на думку відповідача, є безпідставними посилання позивача на той факт, що означений попередній договір оренди земельної ділянки від 20.05.2008 не зареєстрований у встановлено законодавством порядку, оскільки саме на позивача за означеним договором покладається відповідальність за його оформлення.

Так, пунктом 3.6 Попереднього договору визначено наступне: «3.6 ОРЕНДАР зобов`язаний виготовити технічну документацію по передачі в оренду вказаної земельної ділянки згідно діючого земельного законодавства, затвердити виготовлену технічну документацію в сільській раді та заключити договір оренди цієї земельної ділянки згідно фактичних розмірів по матеріалам технічної документації з Вільненською сільською радою, з нотаріальним посвідченням договору та провести його державну реєстрацію».

Таким чином, ТУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

За даними інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС у фізичної ОСОБА_1 станом на 31.08.2016 рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (КБК 18010900) у розмірі 21 894,61 грн. (витяг з інтегрованої картки платника податків надається).

Відповідач стверджує, недоїмка у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №1086387-1301 від 30.06.2016 у розмірі 21 746,50 грн.; недоїмка у розмірі 38,64 грн.; залишок несплаченої пені у розмірі 109,51 грн.

У зв`язку із наявністю у платника податків податкового боргу, на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем, керуючись вимогами ст.59. 89 ПКУ та п.3.1 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року №3610. контролюючим органом сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 21.09.2016 №520-17 на суму 21 894.61 грн., яку вручено боржнику 04.10.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09,2016 року №320 та здійснено опис майна ОСОБА_1 згідно акту опису від 15.05.2018 року№2230300190/1/08.

Отже, відповідач не вбачає жодних підстав для скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 року №320, оскільки, підставою для його винесення с не оскаржувані податкові повідомлення- рішення, а податкове повідомлення-рішення №1086387-1301 від 30.06.2016 у розмірі 21 746,50 грн., яке не с предметом оскарження в даній справі, окрім того, відомості про його скасування також відсутні.

Відповідно до ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або подаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

26.11.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на приписи ст. 240 КАС України в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2017 року №415699-1301 та рішення про податкову заставу від 22.09.2016 року № 320.

Дана заява аргументована тим, що податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 року №415699-1301 направлено рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (№5120600868083) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 та повернуто до податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Отже, відповідно до ст. ст. 42, 58 ПК України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є належним чином врученим позивачу. Окрім того, факт належного вручення податкового повідомлення-рішення підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року по справі №0440/5039/18 (дата набрання законної сили: 09.10.2018). контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 року №320 та здійснено опис майна ОСОБА_1 згідно акту опису від 15.05.2018 року №2230300190/1/08. Відповідач звертає увагу суду, що рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 року №320 направлено рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (№5120600698285) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 та вручено особисто Позивачу 04.10.2016 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Підстави для скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 року №320 в межах розгляду даної справи відсутні, оскільки, підставою для винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 року №320 є не оскаржувані податкові повідомлення-рішення, як вважає Позивач, а податкове повідомлення-рішення №1086387-1301 від 30.06.2016 в розмірі 21 746,50 грн., яке не є предметом оскарження в даній справі, окрім того, відомості про його скасування також відсутні. З урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства, у відповідності до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, строки позовної давності для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2017 року №415699-1301 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 року №320 сплинули.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних відносин норм КАС України про які зазначає відповідач, для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому частиною 3 статті 122 вказаного Кодексу визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інші строки для оскарження рішень контролюючих органів визначені Податковим кодексом України.

Так, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (тобто 1095 дня), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з приписами ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Як було встановлено судом під час розгляду даної справи, 18.06.2021 року позивачем було отримано листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області за №38012/6/04-36-24- 07-17 від 14.06.2021 року «Про надання інформації». При цьому, в листі зазначається про наявність у позивача податкового боргу по орендній платі за землю відповідно до доданих податкових повідомлень-рішень від 08.04.2020 року №156744-5340-0408, від 18.04.2019 року №121730-5353-0408, від 22.02.2018 року №270222-1321-0408, від 06.04.2017 року №415699-1301. Також, цим листом було повідомлено про прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 №320, згідно акту опису від 15.05.2018 №2230300190/1/08. До того ж, позивачем було отримано ще один лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області з податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2021 року №986606-2407-0408 по визначенню зобов`язання.

Тобто, у даному випадку, про існування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2017 року №415699-1301 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2016 року №320 позивачу стало відомо лише 18.06.2021 року.

Враховуючи те, що про порушення своїх прав позивач дізнався на початку 18.06.2021 року, до суду звернувся 26.10.2021 року, тому суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає доводи заяви щодо пропуску строку звернення до суду безпідставними та зазначає, що підстави для залишення без розгляду вказаних відповідачем вимог відсутні.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 року зазначена вище справа розподілена та 27.10.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві власності належали нежитлові приміщення, а саме: культурно-спортивний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 126,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відносини щодо землекористування під вказаним об`єктом нерухомості були оформлені договорами оренди землі, укладеним між позивачем та Вільненською сільською радою, згідно із яким позивачеві передане в строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,0 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з того, що позивач є власником означеного вище об`єкта нерухомості, відповідач, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України визначив позивачеві податкові зобов`язання за платежем: оренда плата з фізичних осіб за періоди 2017-2021 року та направив на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 08.04.2020 року №156744-5340-0408, від 18.04.2019 року №121730-5353-0408, від 22.02.2018 року №270222-1321-0408, від 06.04.2017 року №415699-1301 від 19.03.2021 року №986606-2407-0408.

Не погодившись з таким нарахуванням, позивач звернувся до суду з цим позовом про оскарження перелічених вище податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

За визначенням пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції до 01.01.2017 плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; з 01.01.2017 плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

Об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.270.1 ст.270 ПК України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

У розумінні положень ж положень пункту 288.1 та 288.2 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗК України).

При цьому, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, у зв`язку з чим Договір не підлягає розірванню.

Згідно п.48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються, в тому числі:

пп.1 документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

пп.2 акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Справжність підписів на документах, передбачених підпунктами 2, 4 та 5 цього пункту, засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Як вже встановлено судом, що позивач був власником нерухомого майна, а саме: культурно-спортивного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 126,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час, встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що відповідно до протоколу установчих зборів засновників ТОВ «ХАЩЕВОЄ», серія та номер № 1, виданий 27.04.2016 року, позивач передав культурно-спортивний комплекс «Хащове» до статутного капіталу ТОВ «ХАЩЕВОЄ».

На підставі цього протоколу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесена інформація про власника цього нерухомого майна - ТОВ «ХАЩЕВОЄ». Дата державної реєстрації 04.05.2016 року, номер запису про право власності 14446960.

Хоча, одним із засновників ТОВ «ХАЩЕВОЄ» є позивач, проте, приймаючи до уваги, що в силу наведених вище правових норм до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, з моменту державної реєстрації права власності на певні об`єкти нерухомого майна за ТОВ «ХАЩЕВОЄ» саме у нього виникає обов`язок щодо плати за земельну ділянку, розташовану під цим об`єктом нерухомості.

Невиконання такого обов`язку ТОВ «ХАЩЕВОЄ» не є підставою для нарахування позивачу саме як фізичній особі плати за землю і ні в якому разі не може свідчити про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За викладених обставин, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 08.04.2020 року №156744-5340-0408, від 18.04.2019 року №121730-5353-0408, від 22.02.2018 року №270222-1321-0408, від 06.04.2017 року №415699-1301 від 19.03.2021 року №986606-2407-0408 ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Водночас, суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу скасування рішення про податкову заставу від 22.09.2016 року № 320, адже воно не є похідним від скасування означених податкових повідомлень-рішень, а підставою для його прийняття слугувало інше податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 1086387-1301, яке не було предметом судового розгляду у цій справі, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1996 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2266640027.1 від 25.10.2021 року.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1663,40 грн. ((1996 (сума судового збору) : 6 (кількість позовних вимог) = 332,6 (сума збору за одну позовну вимогу); 1996-332,6=1663,40)) підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 08.04.2020 року №156744-5340-0408.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 18.04.2019 року №121730-5353-0408,

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 22.02.2018 року №270222-1321-0408,

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.04.2017 року №415699-1301

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.03.2021 року №986606-2407-0408.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1663,40 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят три гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник