Рішення № 102222357, 20.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Справа № 160/16343/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою керівника Першотравенської окружної прокуратури в інтересах держави до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Державна установа «Центр пробації», третя особа-2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Філія Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Першотравенської окружної прокуратури в інтересах держави до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності, третя особа – Державна установа «Центр пробації» в особі відокремленого підрозділу: Філія Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339066, вул. Першотравнева, 6.182, с. Миколаївка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область, 52744) щодо не вирішення питання про внесення змін до місцевого бюджету на 2021 рік в частині не передбачення у місцевому бюджеті Миколаївської сільської ради на 2021 рік коштів на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт;

- зобов`язати Миколаївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339066, вул. Першотравнева, 6.182, с. Миколаївка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область, 52744) розглянути питання про внесення змін до місцевого бюджету на 2021 рік в частині передбачення у місцевому бюджеті Миколаївської сільської ради на 2021 рік коштів на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339066, вул. Першотравнева, 6.182, с. Миколаївка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область, 52744) щодо не вирішення питання про внесення змін до місцевого бюджету на 2021 рік в частині не передбачення у місцевому бюджеті Миколаївської сільської ради на 2021 рік коштів на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

16.11.2021 року Миколаївською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області до суду подано відзив на позовну заяву, в відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування даного відзиву відповідач зазначив про те, що відповідно до Положення про ДУ «Центр пробації» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2017 № 4322/5 «Про утворення Державної установи «Центр пробації», ДУ «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту. Діяльність Центру пробації спрямовується та координується заступником Міністра юстиції України відповідно до розподілу обов`язків. Згідно Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Згідно ст. 24 вказаного закону Фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Згідно ст.85 Бюджетного кодексу України Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України.

Так, дійсно ст. 31-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган місцевого самоврядування лише визначає вид робіт які виконує особа, що вчинила адміністративні правопорушення. У вказаному законі жодним чином не зазначено, що вказані роботи фінансуються за рахунок місцевого бюджету. Згідно ст.210 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, а саме нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Тобто органи прокуратури своїми діями спонукають керівництво сільської ради до вчинення злочинних дій, а саме, здійснення видатків з бюджету територіальної громади на заходи, не передбачені Бюджетним кодексом України, що є недопустимим. Отже, Миколаївська сільська рада виконала свою частину Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», а саме визначила перелік робіт, які виконують особи, що вчинила адміністративні правопорушення, що підтверджується копією рішення «Про затвердження Переліку об`єктів та видів оплачуваних суспільно-корисних робіт на 2021 рік», яке знаходиться в матеріалах справи. Проте, фінансування вказаних робіт за рахунок сільського бюджету суперечить вимогам ст. 85 Бюджетного кодексу України, так як забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів.

Протиправною свою діяльність відповідач не вважає, так як на його думку діє в рамках законодавства, адже відсутня норма, якою вказано, що фінансуються дані види робіт саме з місцевого бюджету. Миколаївська сільська рада забезпечує функціонування 2 шкіл, 1 філії школи, 6 дитячих садочків, 1 мистецьку школу, 1 Центр «Спорт для всіх», 1 Центр надання соціальних послуг населенню, реалізовує безліч місцевих програм. Вільні залишки у громади відсутні. На протязі 2021 року ліквідувалося бюджетоутворююче підприємство, яке складало 70% бюджету сільської ради.

Відповідач також вважає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно ст.25 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють Державній кримінально-виконавчій службі України у виконанні її завдань, розв`язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв`язком. Так, Миколаївська сільська рада сприяє у виконанні завдань Філії державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області, а саме щорічно затверджує Перелік об`єктів та видів оплачуваних суспільно-корисних робіт на наступний рік, надає характеристики, та всю інформацію, яка необхідні в роботі даної установи. На думку відповідача, означена справа не справою незначної складності, так як в разі задоволення позову це буде додаткове навантаження до бюджету Миколаївської сільської ради, адже за рік надходять повідомлення про прийняття на виконання суспільно-корисних робіт близько 11 порушників. Мінімальна заробітна плата в Україні на сьогодні 6000 грн. Оплатити видатки на суспільно-корисні роботи необхідно буде близько в сумі 66 000грн. та нарахування до заробітної плати у вигляді Єдиного соціального внеску ку розмірі 22%, що становитиме 14520 грн., так як деякі порушники мають і по 300 год суспільно-корисних робіт.

Відповідач також стверджує, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача. Своєю чергою, порушення права може означати необгрунтовану заборону на його реалізацію, встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації. Зокрема, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Тобто, кінцевою метою адміністративного судочинства, як це випливає із змісту ч. 1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст.19 КАС України, в силу вимог якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1). Обов`язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Таким чином, властивостями оскаржуваності наділені лише ті рішення, дії чи бездіяльність, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб`єктивних прав і обов`язків. А захист прав, свобод та інтересів в адміністративному судочинстві має відповідати критерію ефективності і призводити до відновлення правового становища особи, яке існувало до такого порушення. Бездіяльність відповідача, яка оскаржується позивачем, суд оцінює з точки зору того, чи призвела ця бездіяльність до порушення законних прав та інтересів позивача, враховуючи законодавчо визначені завдання адміністративного судочинства.

10.11.2021 року Третьою особою - Державна установа «Центр пробації» до суду подано пояснення, в якому зазначено про підтримання позовних вимог у повному обсязі. В даних поясненнях Державною установою «Центр пробації» зазначила, що Законом України від 07.12.2017 р. № 2234-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який набрав чинності 06.02.2018 р., запроваджено новий вид адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Згідно зі статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин. Відповідно до частин 1, 2 статті 31-1 КУпАП суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування. Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше як восьми годин, а неповнолітніми - не більше як двох годин на день. Статтею 325-1 КУпАП визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня наступного за днем набрання постановою законної сили.

Отже, що орган місцевого самоврядування самостійно визначає вид робіт та перелік об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, у межах повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Слід зазначити, що в КУпАП йдеться про те, що рада «визначає», тобто орган місцевого самоврядування може визначити, а може і не визначити. Термін «суспільно корисні роботи» вже говорить про те, що ці роботи є корисними для суспільства, вони надають допомогу громаді у сфері благоустрою, прибирання населених пунктів, парків, скверів тощо. Чинним законодавством не встановлені види робіт, які належать до суспільно корисних, але визначено, що їх вид установлює орган місцевого самоврядування. Отже, вони можуть визначатись за аналогією із громадськими роботами. Останні згідно зі статтею 31 Закону України «Про зайнятість населення» є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах, їх види визначаються виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, зокрема, за таким критерієм - вони мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону. Це ж саме стосується переліку об`єктів, на яких порушники будуть відбувати адміністративне стягнення. Орган місцевого самоврядування самостійно має їх визначити, але в межах своїх повноважень.

Так, відповідно до вимог пункту 11.1 розділу ХІ Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 р. № 474/5, виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації. Правову основу діяльності уповноваженого органу з питань пробації становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Кримінально-виконавчий кодекси України, Закон України «Про пробацію» та інші нормативно-правові акти. Відповідно до статті 4 Закону України «Про пробацію» метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, для прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Згідно з вимогами статті 13 Кримінально-виконавчого кодексу України уповноважений орган з питань пробації у межах своїх повноважень забезпечує: здійснення нагляду за засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей до трьох років; виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських і виправних робіт; реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; проведення соціально-виховної роботи із засудженими, до яких застосовано пробацію; здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення; направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправите центрів у порядку, визначеному статтею 57 цього Кодексу; здійснення інших визначених законодавством заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. Згідно з пунктом 11.2 розділу XI Порядку виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування. Пунктом 13.1. розділу XIII Порядку визначено, що підставою для виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт є постанова суду (судді), яка набрала законної сили. Відповідно до пункту 13.3 розділу XIII Порядку, постанова суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт уповноваженим органом з питань пробації приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня її отримання. Протягом десяти робочих днів порушник повинен бути направлений до відбування суспільно корисних робіт, крім випадків, коли цьому перешкоджають поважні причини (хвороба, відрядження, неотримання виклику та ін.). Пунктом 13.15 розділу XIII Порядку зазначено, що відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об`єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один із цих об`єктів.

Відповідно до Положення про Державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 р. №4242/5, Державна установа «Центр пробації» створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України. Філія Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної установи «Центр пробації» від 10.12.2020 р. № 741/0Д-20, є уповноваженим органом з питань пробації, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних із позбавленням волі, та пробації. До того ж філія є відокремленим підрозділом без права юридичної особи, у складі якої функціонують структурні підрозділи (відділи, сектори - уповноважені органи з питань пробації). Отже, Державна установа «Центр пробації», філії (відділи та сектори) не наділені правом звернення до суду для захисту порушених інтересів держави.

Водночас, з метою дотримання статті 129-1 Конституції України, щодо виконання судового рішення у визначеному законом порядку, Державна установа «Центр пробації» орієнтує уповноважені органи з питань пробації про надання, відповідно до пункту 14.2 Порядку, інформації до місцевої прокуратури для захисту таких прав згідно зі статтею 13Г1 Конституції України, статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки, невиконання відповідним органом місцевого самоврядування чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання та життя, а також унеможливлює виконання постанов суду щодо виконання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

12.11.2021 року від керівника Першотравенської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, які викладені останнім у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - Філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області щодо позову або відзиву до суду не надходило.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 14.09.2021 року передана судді Пруднику С.В.

20.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: подання суду доказів на підтвердження повноважень керівника Першотравенської окружної прокуратури в суді; заяви про залучення третьої особи (вірною назвою), викладеної з урахуванням положень ч. 4 ст. 49 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду від 20.09.2021 року позивачем подано до суду копію наказу про призначення керівника Першотравенської окружної прокуратури та заяву про залучення третьої особи на стороні позивача як Державну установу «Центр пробації» в особі відокремленого підрозділу: Філія Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

На виконання вимог ухвали суду позивач усунув зазначені недоліки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Заяву керівника Першотравенської окружної прокуратури про залучення третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору як Державної установи «Центр пробації» в особі відокремленого підрозділу: Філія Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області задоволено частково. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Державну установу «Центр пробації» та Філію Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/16343/21 у спрощеному провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що листом від 01.12.2020 року за №21/22/2/3226 Петропавлівського міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області на адресу голови Миколаївської сільської ради Одосовцева Віктора відповідно до ст. 31-1 та 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення повідомлено надати інформацію щодо визначення на 2021 рік видів суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи.

19.04.2021 року за вих. №04/64-387ВИХ-21 виконувачем обов`язків керівника Першотравенської окружної прокуратури С. Волочій на адресу Державної установи «Центр пробації» та Філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області скеровано листа, в якому позивач просив надати інформацію щодо заходів вжиття ДУ «Центр пробації» або відповідними структурними підрозділами на місцях до усунення порушень щодо оплати Миколаївською сільською радою Петропавлівського району суспільно корисних робіт; чи зверталась Державна установа «Центр пробації» або ї територіальні підрозділи з позовами до адміністративного суду з питань визнання протиправною бездіяльності Миколаївської сільської ради Петропавлівського району та зобов`язання вчинити дії, спрямовані на фінансування оплати за суспільно корисні роботи; у випадку не звернення до суду з такими позовами, навести причини, які перешкоджають органам пробації здійснювати захист інтересів держави у судовому порядку. Вказати, чи наділені органи пробації повноваженнями щодо звернення з відповідними позовами до суду та щодо наявності фінансування коштів для сплати судового збору за їх подання. За наявності відповідних повноважень, вказати уповноважений, орган у сфері виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на території Петропавлівського району, який має право представляти інтереси держави в суді (у т.ч. уповноважений звертатися з позовом до суду). Чи має таке право філія ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, яка не є самостійною юридичною особою.

Листом від 11.05.2021 року №1217-21 Філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області на адресу позивача повідомлено, що Філія Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної установи «Центр пробації» від 10.12.2020 р. №741/ОД-20, є уповноваженим органом з питань пробації, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних із позбавленням волі, та пробації. До того ж філія є відокремленим підрозділом без права юридичної особи. У складі філії функціонують структурні підрозділи (відділи, сектори - уповноважені органи з питань пробації). Отже, філія (відділи та сектори) не наділена правом звернення до суду для захисту порушених інтересів держави.

19.05.2021 року листом за №1361-21 Державною установою «Центр пробації» повідомлено позивачу про те, що Державна установа «Центр пробації» відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 р. № 4242/5, створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України. Філія Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної установи «Центр пробації» від 10.12,2020 р, №741/ОД-20, є уповноваженим органом з питань пробації, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних із позбавленням волі та пробації. До того ж філія є відокремленим підрозділом без права юридичної особи. У складі філії функціонують структурні підрозділи (відділи, сектори - уповноважені органи з питань пробації). Отже, Державна установа «Центр пробації», філії (відділи та сектори) не наділені правом звернення до суду для захисту порушених інтересів держави. Водночас, з метою дотримання статті 129-1 Конституції України, щодо виконання судового рішення у визначеному законом порядку, Державна установа «Центр пробації» орієнтує уповноважені органи з питань пробації про надання, відповідно до пункту 14.2 Порядку, інформації до місцевої прокуратури для захисту таких прав згідно зі статтею 131-1 Конституції України, статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру».

11.08.2021 року за №21/22/2/3226 Петропавлівського міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області на адресу керівника Першотравенської окружної прокуратури повідомлено наступне. протягом 2020 року на виконання до відділу надійшло 9 постанов Петропавлівського районного суду щодо правопорушників, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт відносно осіб, які проживають на території Миколаївської селищної ради. Із них, знято обліку 2 особи зв`язку зі смертю правопорушника. На 11.08.2021 року на’ виконання до відділу надійшло 2 постанови Петропавлівського районного суду щодо правопорушників, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт відносно осіб, які проживають на території Миколаївської області. Станом на 11.08.2021 року 9 постанов Петропавлівського районного суду щодо правопорушників, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт відносно осіб, які проживають па території Миколаївської сільської ради не виконуються. Миколаївською сільською радою порушником відмовлено у прийнятті на роботу, мотивуючи відсутністю коштів.

Першотравенською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію Петропавлівського міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Встановлено, що рішенням сесії Миколаївської сільської ради № 213-3/VІІІ від 23.12.2020 затверджено перелік об`єктів та види оплачуваних суспільно корисних робіт, на яких будуть працювати порушники, на яких накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на 2021 рік, за умови наявності коштів у бюджеті Миколаївської сільської ради на 2021 рік на відповідні видатки.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного судового рішення Суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як вцілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 915/201/18 від 08.02.2019.

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.08.2017 № 2649/5, уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації.

Згідно з абзацом 15 розділу II Типового положення про уповноважений орган з питань пробації до основних завдань та функцій органу пробації належить, в тому числі виконання адміністративних стягнень у виді суспільно корисних робіт.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу IV Типового положення про уповноважений орган з питань пробації начальник органу пробації має право за дорученням керівництва Центру пробації представляти орган пробації в інших державних органах, брати участь у заходах з питань, що належать до компетенції органу пробації.

Державна установа «Центр пробації» відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 № 4242/5 створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України.

Філія державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області відповідно до Положення, затвердженого наказом державної установи «Центр пробації» від 10.12.2020 № 741/ОД-20, є уповноваженим органом з питань пробації, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних із позбавленням волі та пробації. Філія є відокремленим підрозділом без права юридичної особи. У складі філії функціонують структурні підрозділи (відділи, сектори - уповноважені органи з питань пробації).

Водночас, у листі №705/21-21 від 30.04.2021 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області зазначено, що уповноважений орган з питань пробації не наділений правом звернення до суду для захисту порушених інтересів держави і орієнтований керівництвом Державної установи «Центр пробації» на надання інформації до місцевої прокуратури для захисту таких прав згідно зі законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання Миколаївською сільською радою чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав дітей на належне утримання та життя.

Зокрема, згідно статті 2 Конвенції ООН «Про права дитини» (ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91) (далі-Конвенція) всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження - рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Статтею 27 Конвенції встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов`язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.

Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесенням змін до КУпАП в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Відмова органу місцевого самоврядування в погодженні переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт має наслідком ухилення одного з батьків від обов`язку щодо належного матеріального забезпечення дитини та суттєво погіршує її становище, що може ставити під сумнів належне виконання державою вимог статті 27 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статі 51 Конституції України та частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частиною 1 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно ч. 2, 3 статті 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1, 2 статті 179 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Таким чином, одним з найважливіших обов`язків батьків, що випливає з чинного законодавства, є належне матеріальне утримання дитини, у тому числі здійснення своєчасної сплати аліментів на їх рахунок.

Так, 06.02.2018 набрав чинності Закон України від 07.12.2017 № 2234- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31-3 КУпАП суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування.

Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

Згідно статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Законом № 2234-VIII від 07.12.2017 КУпАП доповнено главою 31-А, зокрема статтею 325-1 КУпАП, якою визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у виді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу.

Наказом Міністерства юстиції України 19.03.2013 №474/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2013 № 457/22989, затверджено «Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт» (надалі - Порядок).

Згідно п. 11.1 Порядку (Порядок доповнено новим розділом XI «Порядок виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт» згідно з наказом № 591/5 від 02.03.2018), виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Відповідно до 11.2 Порядку, виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування. (Пункт 11.2 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2568/5 від 08.08.2018).

Пунктом 12.1 Порядку передбачено, що при виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладається погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Так, як вбачається з п. 11.5 Порядку (Пункт 11.5 розділу XI в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2568/5 від 08.08.2018) уповноважений орган з питань пробації щороку звертається до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об`єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один з цих об`єктів (п. 13.15 Порядку).

Статтею 325-3 КУпАП на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладено обов`язок щодо погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Таким чином, вимогами чинного законодавства України на власників підприємств, установ, організацій або уповноваженого ними органу покладено обов`язок щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Крім того, на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладено обов`язок щодо нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів. При цьому, перелік таких суб`єктів господарювання повинен чітко передбачатися рішенням органу місцевого самоврядування.

Тобто, введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт має на меті погашення батьками заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Підпунктом 2 пункту "а" частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.

Першотравенською окружною прокуратурою вивчено стан законності з питань дотримання Миколаївською сільською радою вимог чинного законодавства України у сфері захисту прав дітей на належне утримання.

Позов подається також з метою забезпечення примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів боржниками, що сприяє захисту прав та інтересів дітей на належне утримання, яке гарантується державою.

Як вже зазначено вище, Першотравенською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію Петропавлівського міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Встановлено, що рішенням сесії Миколаївської сільської ради № 213- З/УІІІ від 23.12.2020 затверджено перелік об`єктів та види оплачуваних суспільно корисних робіт, на яких будуть працювати порушники, на яких накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на 2021 рік, за умови наявності коштів у бюджеті Миколаївської сільської ради на 2021 рік на відповідні видатки.

Як наслідок, на даний час Петропавлівський міськрайонний відділ філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області позбавлений можливості забезпечити виконання зазначених адміністративних стягнень через те, що бюджетом Миколаївської сільської ради не передбачено видатки на оплату суспільно корисних робіт.

Згідно статті 183-1 КУпАП несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, а також несплата аліментів на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі захворювання, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт.

У порушення вищевказаних норм законодавства Миколаївською сільською радою не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про оплату праці порушникам, які виконуватимуть суспільно корисні роботи, що свідчить про протиправну бездіяльність сільської ради.

Таким чином, Миколаївська сільська рада як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам статей 31-1, 325-1 КУпАП, Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 року №474/5, за зверненням уповноваженого органу з питань пробації не вирішила питання щодо оплати суспільно-корисних робіт.

Відповідно до інформації Петропавлівського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 11.08.2021 №21/22/2/1702-21 упродовж 2020-2021 років на виконання до відділу пробації направлено 11 постанов територіальних судів щодо правопорушників, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт. Станом на 11.08.2021 відсутня можливість виконати 9 вказаних судових рішень, у зв`язку із відсутністю коштів на оплату суспільно корисних робіт.

Як наслідок, орган пробації позбавлений можливості забезпечити виконання стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт, оскільки сільською радою не забезпечено роботою осіб, які повинні виконувати суспільно- корисні роботи. При цьому, на даний час в органу пробації на виконанні знаходиться 9 постанов суду, якими правопорушникам призначено зазначене адміністративне стягнення, які неможливо виконати через бездіяльність Миколаївської сільської ради.

Таким чином факт протиправної бездіяльності відповідача та порушення інтересів держави підтверджується рішенням сесії Миколаївської сільської ради № 213-3/УНІ від 23.12.2020, яким не передбачено оплату за виконання суспільно корисних робіт.

У постанові від 06.08.2020 у справі №520/5706/19 та постанові від 29.04.2020 у справі №620/2001/19, Верховний Суд зазначив, що погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що на відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже відповідно до статті 325-1 КУпАП кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліменти. При цьому орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідні витрат, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позивачем понесені не були, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву керівника Першотравенської окружної прокуратури в інтересах держави до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Державна установа «Центр пробації», третя особа-2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Філія Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339066, вул. Першотравнева, 6.182, с. Миколаївка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область, 52744) щодо не вирішення питання про внесення змін до місцевого бюджету на 2021 рік в частині не передбачення у місцевому бюджеті Миколаївської сільської ради на 2021 рік коштів на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339066, вул. Першотравнева, 6.182, с. Миколаївка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область, 52744) розглянути питання про внесення змін до місцевого бюджету на 2021 рік в частині передбачення у місцевому бюджеті Миколаївської сільської ради на 2021 рік коштів на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник