Рішення № 102222163, 14.12.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Справа № 915/681/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІН ВЕЙС”, 54050, м. Миколаїв, вул. Рибна 1-Б

представник позивача: Чайковський Ігор Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.12.2018) 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 19/5

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙФСЕЛЛ”, 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11

про відшкодування матеріальних збитків,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Стасенко А.В., згідно ордера,

В С Т А Н О В И В:

25.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРІН ВЕЙС” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙФСЕЛЛ” грошової суми у розмірі 202703,00 (завдані збитки).

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що відповідачем було порушено п. 3.1.2. Договору оренди №MY0010/2 нерухомого індивідуально визначеного майна від 01.01.2020, укладеного між ТОВ “ГРІН ВЕЙС” та ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ”, а саме: відповідачем не було компенсовано позивачу витрати на ремонт орендованого майна, або не було зроблено ремонт власними силами, якщо погіршення стану орендованого майна чи його руйнування настало з вини орендаря.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/681/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29 червня 2021 року о 10:10 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

25.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та не визнає їх, зазначає, що ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ” є національним оператором мобільного зв`язку, який здійснює діяльність з надання послуг мобільного зв`язку на території України у відповідності до законодавства. З метою забезпечення мешканців м. Миколаєва послугами мобільного зв`язку, у 2007 році відповідач розмістив на даху нежитлової будівлі необхідне телекомунікаційне обладнання (базову станцію) за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна, 1-Б, уклавши при цьому відповідний договір оренди. Базова станція відповідача з 2007 року прийнята в експлуатацію за адресою: м. Миколїв, вул. Рибна 1Б. 24.12.2019 на адресу відповідача надійшов лист з вимогою переукладання договору оренди з ТОВ “ГРІН ВЕЙС”, яке є новим власником будівлі. 01.01.2020 між відповідачем та позивачем укладено договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №MY0010/2. 01.01.2020 підписаний Акт прийому-передачі об`єкту оренди до Договору, який засвідчував стан об`єкту оренди, а саме: 8 кв.м. крівлі РМЦ та 10 кв. м земельної ділянки.

Відповідач вказує, що вчасно сплачував орендну плату за Договором позивачу з моменту улаштування базової станції відповідача на частині крівлі РМЦ. Відповідач також зазначає, що з 2007 року жодним із власників цього нерухомого майна не було проведено капітального ремонту як вказаної будівлі, так і її крівлі. По всій поверхні покрівлі не організована система водовідведення, у зв`язку з чим вода після кожних атмосферних опадів збирається і затримується на поверхні всієї покрівлі. Отже, покрівля будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна, 1Б у зв`язку з порушенням технології її укладання, а також зношенням та відсутністю капітального ремонту стала непридатною до нормальної експлуатації.

Відповідно до умов укладеного Договору позивачем та відповідачем був здійснений огляд майна в цілому про, що 03.12.2020 було складено відповідний Акт , в якому позивач не надав інформації ні щодо введення будівлі в експлуатацію, ні щодо проведення останнього капітального ремонту, проте сторони зафіксували необхідність проведення капітального ремонту та описали наявні пошкодження. Після цього від позивача надійшла вимога про сплату компенсації відновлювальних робіт у розмірі 360000 грн. У позовній заяві позивач зазначає про лист за вих.№21/2п від 22.01.2021р., який відповідачем отримано не було та, в якому вже зазначена сума до перерахування 60000 грн. Крім того, в обгрунтування цього позову позивач надав експертний висновок №125-013 від 01.04.2021, за яким вартість ремонтно-будівельних робіт відновлювального ремонту всієї будівлі склала 202703 грн.

Відповідач зазначив, що на початку лютого 2021 року здійснив повний демонтаж свого обладнання, про що між Позивачем та Відповідачем було складено та підписано відповідну Додаткову угоду та Акт приймання-передачі об`єкта із оренди від 04.02.2021, який є невід`ємним додатком Договору. При цьому, в п.2. зазначеного Акту зазначено, що сторони домовилися, що після демонтажу телекомунікаційного устаткування на об`єкті оренди жодні відновлювальні роботи по покрівлі з боку орендаря не проводяться, у зв`язку з намірами орендодавця виконати капітальний ремонт покрівлі.

22.02.2021 відповідач звертався до позивача з листом за вих. №МY0010/2 про повернення зайво сплачених коштів за лютий 2021 у зв`язку з тим, що Договір було розірвано та підписано акт приймання-передачі об`єкта із оренди від 04.02.2021, про те дана вимога так і не була виконана з боку позивача.

Відповідач зазначив, що у лютому 2021р. позивачем був отриманий Звіт 004/21-ТЗ з технічного обстеження і оцінки дійсного технічного стану елементів покриття та покрівлі з метою визначення можливості їх подальшої експлуатації за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна, 1А , який був виконаний ФОП Клим Д.Б. та надає його копію. Згідно зазначеного Звіту, адреса обстежуваної будівлі значиться як м. Миколаїв, вул.Рибна.1 А та на сторінці 6 Звіту вказано, що це будівля котельні, в той час як спірний об`єкт розташований за адресою м. Миколаїв. вул. Рибна, 1Б та є ремонтно-механічною майстернею.

Вказує, що на момент проведення обстеження та складення звіту обладнання Відповідача вже було демонтовано з будівлі Позивача, про що 04 лютого 2021р. підписано акт із оренди.

Також Звіт містить інформацію про відсутність організованої системи зовнішнього водовідведення, та про виявлені по покрівлі місця застою атмосферних опадів, проте в супереч ДБН В.2.6-220-2017 не зазначається це як на видимий дефект, в результаті якого сталося залиття нежитлових приміщень. Також зафіксовано згортання покрівельного гідроізоляційного килиму, лущення, здуття та наскрізні прориви. При цьому, не надано відповідної оцінки тому факту, що навіть з візуального огляду видно, що на покрівлі використано різний руберойд (від різних виробників), що може також бути порушенням технології будівництва.

Таким чином, відповідач вважає, що не може нести відповідальність за неякісні будівельні матеріали та неякісно виконані будівельні роботи, що були взагалі улаштовані на крівлі позивача, та при цьому не силами і не за рахунок відповідача.

Відповідач зазначає, що сума ремонтних робіт у розмірі 202703,00 грн, яка заявлена до стягнення позивачем, складена інженером-кошторисником РТПИ Миколаївської обл. Івлічевою Л.B. та перевірена судовим експертом Лесків С.А. у кошторисному розрахунку до висновку експерта № 125-013 від 01.04.2021 року. Висновок експерта Лесків С.А. №125-013 від 01.04.2021р. не відповідає вимогам ст. 101 ГПК України та не містить відомостей, що такий висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідач вказує, що експертом Лесків С.А. в описовій частині не конкретизовано розмірів пошкоджень, кількість пошкоджених матеріалів, не зафіксовано технічні характеристики пошкоджених матеріалів, площі пошкоджених стін, підлоги, тощо, що не дає можливості оцінити точної вартості будівельних робіт та матеріалів. У звіті експертом вказано, що ремонтні роботи та витратні матеріали, пошкодження яких експерт не виявив під час огляду (наприклад, шпалери), більше того не зрозуміло чому вказується руберойд в кількості 803,16 кв. м, а улаштування покрівель з руберойду 232.8 кв.м., крім того деякі параметри, які впливають на кошторисну ціну ресурсів була змінена користувачем, все це ставить під сумнів безпосередність проведення експертом огляду об`єкту та достовірність його висновку.

Відповідач зазначив, що експерт Лесків С.А. в своєму висновку від 01.04.2021 фактично вибірково дублює висновки Звіту №004/21-ТЗ «З технічного обстеження і оцінки дійсного технічного стану елементів покриття покрівлі будівлі з метою визначення можливості їх подальшої експлуатації за адресою: м.Миколаїв, вул.Рибна. 1 А», так як саме з такою назвою виконаний Звіт ФОП Клим Д.Б, та щодо якого свої зауваження вже були описані відповідачем. При цьому, по суті нового дослідження експерт Лесків С.А. не робила, так як експерт навіть не встановила відсутності системи водовідведення, на що вказував у Звіті №004/21-ТЗ ФОП Клим Д.Б. та не встановила стану крівлі будівлі на момент передачі об`єкту оренди в оренду, обмежившись посиланням на те, що у акті відсутні посилання на наявність претензій, при цьому не переконавшись, що за цим актом мова йде лише про частину крівлі РМЦ площею 8 кв.м. Крім того, експертом не враховано, що на момент складення експертного висновку майно відповідача з крівлі позивача вже було повністю демонтовано з 04.02.2021 та на вимогу самого позивача після демонтажу телекомунікаційного устаткування на об`єкті оренди жодні відновлювальні роботи по покрівлі з боку орендаря не проводилися, про що було зазначено в самому Акті повернення, проте даний факт залишився поза увагою експерта.

Отже, відповідач вважає, що документи надані позивачем, зокрема висновок експерта не доводить ні розміру збитку, ні вини відповідача, ні факту протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв`язку.

29.06.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі на 26 серпня 2021 року о 10:40 год.

26.08.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 14 вересня 2021 року о 10:40 год.

Ухвалою суду 20.09.2021 призначено розгляд справи по суті на 26 жовтня 2021 року о 10:20 год.

26.10.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23.11.2021 о 09:30 год.

23.11.2021 судове засідання по суті не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою суду 29.11.2021 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 грудня 2021 року о 10:20 год.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Позивач правом участі у судовому засіданні не скористався, його явка в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2021 проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві та просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГРІН ВЕЙС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛАЙФСЕЛЛ” (надалі - Позивач) укладений договір оренди № MY0010/2 нерухомого індивідуально визначеного майна (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди (орендоване майно), згідно п. 1.2. даного Договору, з метою його використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Відповідно п.1.2. Договору об`єкт оренди складається з частини крівлі РМЦ площею 8 кв.м., з правом користування земельною ділянкою, яка прилягає до об`єкту оренди, необхідному для досягнення мети найму, але не менш як 10 кв.м.

Відповідно до п. 1.3. Договору, об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна 1-Б.

Відповідно до п. 2.1. Договору, датою початку використання об`єкту оренди Орендарем, згідно даного Договору, є дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі об`єкту оренди (далі по тексту - «Акт 1»), що з моменту його належного підписання Сторонами є невід`ємною частиною Договору та є первинним документом, який підтверджує факт надання оренди до моменту підписання Акту повернення об`єкту оренди. Обов`язок по складанню Акту 1 лежить на Орендареві. Акт 1 підписується в двох примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін.

Відповідно до п. 2.2. Договору, відповідність об`єкту оренди вимогам пожежної безпеки, санітарним правилам та нормам екологічної безпеки та енергозбереження, відповідно до його цільового призначення гарантується Орендодавцем. Результати перевірки відповідності об`єкту оренди умовам даного Договору, під час передачі орендованого майна Орендареві, вносяться представниками Сторін до Акту 1.

Відповідно до п. 2.3. Договору, передача майна Орендареві здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту направлення Орендодавцеві Акту 1.

Відповідно до п. 2.4. Договору, повернення майна Орендодавцеві, після закінчення строку дії даного Договору, здійснюється за Актом повернення об`єкту оренди (далі по тексту - «Акт 2»). Акт 2 оформляється Орендодавцем.

Відповідно до п. 2.5. Договору, Акт 2 підписується за результатами передачі майна Орендодавцеві, з обов`язковим зазначенням стану майна, з урахуванням його нормального зносу та здійснених Орендарем поліпшень. Акт 2 посвідчує факт припиненняДоговору.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору, Орендар зобов`язаний компенсувати Орендодавцю витрати на ремонт орендованого майна, або зробити ремонт власними силами, якщо погіршення стану орендованого майна чи його руйнування настало з вини Орендаря. При виникненні вказаної обставини. Орендодавець не пізніше ніж за 10 календарних днів після її виникнення, повинен письмово повідомити Орендаря та при участі уповноваженого представника Орендаря скласти відповідний акт.

Відповідно до п. 8.1 Договору, термін оренди та строк дії даного Договору становлять 2 роки 364 днів з дати підписання Акту 1, згідно даного Договору.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у випадку проведення Орендодавцем капітального ремонту (реконструкції) будівель або споруд, що розташовані безпосередньо біля об`єкту оренди. Орендодавець має попередити Орендаря про строки проведення таких робіт не пізніше ніж за 60 календарних днів до дати початку їх проведення.

Відповідно до п. 11.1 Договору, сторони несуть відповідальність одна перед одною за винне пошкодження чи знищення майна іншої Сторони, згідно даного Договору, у відповідності до чинного законодавства Україні.

01.01.2020 на підставі пункту 2.1. Договору між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передавання орендованого майна за Договором оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № MY0010/2 (надалі - Акт).

Відповідно до п. 1 Акту Орендодавець, згідно з Договором передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, яке складається з частини крівлі РМІ площею 8 кв.м. з правом користування земельною ділянкою, яка прилягає до об`єкту оренди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, але не менш як 10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна 1-Б.

Пунктом 2 зазначеного Акту визначено, що технічний і пожежобезпечний стан вказаного майна задовільний. Майно не потребує проведення поточного/капітального ремонту.

У пункті 3 Акту, сторони зазначили, що орендоване майно передано Орендарю в комплекті та у належному стані, що відповідає істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

23.11.2020 за вих. № 20/7п позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу, в якому він зазначив: що у зв`язку з потраплянням води з крівлі у цех, позивач проводить ремонтно-відновлювальні роботи даху, в ході проведення яких виявлено: підрив плит та порушення поверхових покрівельних матеріалів в місцях розташування вишки та кріплення утримуючих вишку тросів. Також, позивач запропонував відповідачу протягом 10 календарних днів направити уповноважених представників ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ” для проведення огляду даху та складання відповідного акту з відображенням виявлених недоліків. Також було запропоновано відповідачу усунути виявлені недоліки шляхом проведення ремонтно-відновлювальних робіт власними силами.

03.12.2020 позивачем з представниками відповідача Алфімовим В.В. та Письменним Є.О. був складений акт огляду майна, місцезнаходження якого: м. Миколаїв, вул. Рибна 1Б. Згідно акту огляду майна було виявлено, що перекриття даху, верхній слой має ратріскування по всій поверхні даху, підсипка перекриття має сліди просідання по всій поверхні даху, внаслідок чого вода після атмосферних опадів затримується в калюжі по всій поверхні даху. В стиках кріплення мачти, в тому числі поверхневий шар перекриття пошкоджений. По периметру будівлі на стінах є сліди затікання. В будівлі на плитах перекриття є сліди затікання вологи, в місцях кріплення мачти та інших. На першому поверсі будівлі в офісних приміщеннях пошкоджений шар штукатурки.

11.01.2021 за вих. №MY0010 ТОВ “ГРІН ВЕЙС” було отримано лист від ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ”, згідно якого відповідач зазначив, що згідно Договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №MY0010/2 від 01.01.2020 щодо оренди частини крівлі РМЦ площею 8 кв.м., з правом користування земельною ділянкою, яка прилягає до об`єкту оренди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, але не менш 10 кв.м. будівлі виробничого цеху за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна 1-Б. ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ” готове до проведення ремонтно-відновлювальних робіт орендуємої частини даху власними силами, або прийняти дольову участь у ремонтно-відновлювальних роботах шляхом компенсації за такі роботи площею до 40 кв.м. за попереднім узгодженням кошторису і термінів виконання робіт.

12.01.2021 за вих. № 21/1п позивач направив лист-вимогу на адресу відповідача щодо здійснення демонтажу та переносу вишки та обладнання в інше безпечне місце на території ТОВ “ГРІН ВЕЙС” з метою негайного проведенням капітальних ремонтно-відновлювальних робіт даху.

22.01.2021 позивачем було направлено відповідачеві листа за вих. № 21/2п, яким враховуючи досягнуті усні домовленості щодо врегулювання питання з нанесеної шкоди ТОВ “ГРІН ВЕЙС” внаслідок встановлення з порушенням будівельних норм вишки ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ”, запропоновано:

1. Направити на підписання проект додаткової угоди до Договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №MY0010/2 від 01.01.2020 року про встановлення з 01.02.2021 року орендної плати у розмірі 10000,00 грн.

2. Прийняти співучасть в частковій оплаті ремонтно-відновлювальних робіт, шляхом перерахування 60000,00 грн. на банківські реквізити ТОВ “ГРІН ВЕЙС”.

3. Здійснити перенос вишки та обладнання в інше безпечне місце на території ТОВ “ГРІН ВЕЙС” для проведення ремонтно-відновлювальних робіт даху.

У разі виконання ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ” вказаних вимог, ТОВ “ГРІН ВЕЙС” гарантує відсутність будь-яких претензій з цього питання.

Листом від 04.02.2021 за вих. № MY0010 ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ” на адресу позивача направлено лист-відповідь на лист-вимогу позивача за вих. № 21/1п від 12.01.2021. ТОВ “ЛАЙФСЕЛЛ” повідомляє, що провести демонтаж у зазначений термін було неможливо, у зв`язку з погіршенням погодних умов. При першій можливості роботи по демонтажу телекомунікаційного обладнання згідно вимоги позивача були виконані 03.02.2021 року, про що складено та передано до Орендодавця акт прийому передачі об`єкту із оренди від 04.02.2021 року.

Також, відповідач у своєму листі повідомив, що не погоджується з твердженнями позивача щодо порушення будівельних норм при будівництві щоглової металевої конструкції. Посилаючись на те, що щоглу було спроектовано та побудовано згідно до усіх будівельних норм. Також відповідач вказує на відсутність належних та достатніх доказів вини товариства.

Позивачем був замовлений звіт з технічного обстеження даху.

У лютому 2021 року позивачем був отриманий звіт №004/21-ТЗ з технічного обстеження і оцінки дійсного технічного стану елементів покриття та покрівлі з метою визначення можливості їх подальшої експлуатації за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна 1-А (надалі - Звіт).

У розділі 1 Пояснювальної записки "Загальні данні" зазначено: предметом обстеження є конструкції виробничої будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна, 1А. Метою обстеження є оцінка дійсного технічного стану елементів покриття і покрівлі будівлі та визначення можливості їх подальшої експлуатації. Період проведення обстеження - січень 2021р.

У розділі 6.2. «Будівельні конструкції» зазначено: «Плити покриття» (категорія відповідальності конструкції А) - збірні залізобетонні. Габаритні розміри плит відповідають типовій серії 1.465-3 з габаритними розмірами 3,0x6,0м.

На перетині осей 8/Б улаштована антенна щогла з відтяжками, які кріпляться до залізобетонних карнизних плит через анкерні болти.

По деяким плитам покриття наявна корозія арматури, та як наслідок пошкодження захисного шару бетону повздовжніх ребер. В поперечних ребрах наявні повздовжні тріщини. По значній кількості плит перекриття виявлені сліди замокань які спостерігаються локально, а саме в межах улаштування антенної щогли та вузлах кріплення відтяжок. Прогинів, що перевищують нормативно допустимі по плитам покриття та стропильним балкам не виявлено. Відсутні похилі тріщини на приопорних ділянках. Відсутні пошкодження, що свідчать про перенапруження. Шви між плитами покриття замонолічені. В частині швів спостерігається пошкодження зачеканки.

Збірні залізобетонні карнизні плити також відносяться до елементів покриття. Габаритні розміри плит відповідають типовій серії 1.138-3 з габаритними розмірами в лані 1,2x0,75 м. По деяким карнизним плитам наявне руйнування захисного шару бетону та загальна поверхнева корозія арматурної сітки. Під плитами, до яких кріпляться відтяжки антенної щогли, спостерігається руйнування горизонтальних швів за чеканки, а саме швів між плитами та стіновими панелями верхнього ряду. Причиною руйнування швів, є підрив з/б плит в результаті повітряного тиску на антенну щоглу.

Під час обстеження було визначено, що частина з/б карнизних плит сприймають статичне навантаження, у невідповідності до вимог чинних норм проектування. До таких плит відносяться ті, по яким влаштовані вузли кріплення відтяжок антенної щогли.

Загалом технічний стан будівлі у відповідності до п. 5.3.3 ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 віднесений до 3 категорії - непридатний до нормальної експлуатації.

Конструкції, за якими надана категорія технічного стану будівлі:

- ребристі плити покриття;

- покрівля.

01.04.2021 позивачем був отриманий експертний висновок № 125-013 будівельно-технічної експертизи по письмовій заяві ТОВ “ГРІН ВЕЙС” від 05.03.2021 (надалі- Експертний висновок).

На розгляд будівельно-технічної експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи наявні сліди затікання нежитлових приміщень ремонтно-механічної майстерні виробничого будинку літ. «А, А1» по вул. Рибній, 1-Б в м. Миколаєві?

- Яка причина залиття нежитлових приміщень ремонтно-механічної майстерні виробничого будинку літ. «А, А1» по вул. Рибній, 1-Б в м. Миколаєві?

- Яка вартість ремонтно-будівельних робіт та будівельних матеріалів потрібних для ремонту нежитлових приміщень ремонтно-механічної майстерні виробничого будинку літ. «А, А1» по вул. Рибній, 1-Б в м. Миколаєві для усунення наслідків залиття станом на дату проведення експертизи?

Згідно Експертного висновку, а саме у розділі «Висновки», зазначено: «На момент дослідження, при обстеженні, у нежитлових приміщеннях ремонтно-механічної майстерні виробничого будинку літ. «А, А'» по вул. Рибній, 1-Б в м. Миколаєві, спостерігаються дефекти, які утворилися на поверхні стель та стін внаслідок залиття атмосферними опадами з покрівлі будівлі, а саме в межах улаштування антенної щогли та вузлах кріплення відтяжок:

- по всій площі стелі та окремими місцями на стінах приміщення спостерігається наявність жовто-бурих та темних плям патьоків води з сирістю, відшаруванням накривочного вапняного шару окремими місцями.

Вказані пошкодження обробних покриттів, є порушенням ДСТУ-Н Б A3.1-23:2013 і відносяться до тих дефектів конструктивних елементів, які могли утворитися в результаті їх залиття з покрівлі атмосферними опадами.»

Відповідно до Експертного висновку вартість ремонтно-будівельних робіт відновлювального ремонту в нежитлових приміщеннях ремонтно-виробничої будівлі по вул. Рибній, 1-Б в м. Миколаєві, в нині чинних цінах, складає 202703,00 (двісті дві тисячі сімсот три) грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача завданих збитків в сумі 202703,00 грн.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

За змістом положень частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18).

З огляду на наведене та з урахуванням визначених господарським процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності господарського процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Отже докази, подані відповідачем мають переконливо свідчити про відсутність можливості завдання шкоди майну позивача внаслідок дій відповідача або наслідків цих дій, в тому числі, і внаслідок впливу факторів, які сторони не могли передбачити.

Як стверджує відповідач, вину за пошкодження покрівлі будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна, 1Б слід покласти на позивача, у зв`язку із тим, що ним не було проведено капітального ремонту.

Разом з тим, відповідачем в порушення наведених вище положень Закону, не подано жодного доказу наявності переконливого зв`язку між цими фактами, а також доказів, які б свідчили про те, що наведені в позові пошкодження мали б місце і у разі відсутності на даху будівлі, яка належить позивачу телекомунікаційного обладнання (базової станції) відповідача.

Оцінюючи доводи сторін щодо факту пошкодження даху будівлі, належної позивачеві та зв`язку між цим фактом та обставинами встановлення устаткування відповідача, тобто причинно-наслідкового зв`язку, необхідного для висновку про необхідність покладення на останнього обов`язку відшкодування збитків, суд виходить з таких міркувань.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Статтею 79 ГПК України визначено поняття вірогідності доказів.

Факт пошкодження даху, в тому числі тієї його площі, яку надано в оренду і на якій відповідачем розміщено та закріплено телекомунікаційне обладнання (базову станцію) витікає з акту огляду майна від 03.12.2020, складеного сторонами (а.с. 15) та станом на момент його складення, обставини, які в ньому містяться не спростовувались відповідачем.

17.10.2019 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні” від 20.09.2019 №132-IX, яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів”, викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування “вірогідності доказів”.

Стандарт доказування “вірогідності доказів”, на відміну від “достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування” поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Отже, враховуючи наведені міркування, на думку господарського суду, більш вірогідним є факт пошкодження майна позивача саме внаслідок розташування на даху нежитлової будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна, 1-Б (способу такого розташування) телекомунікаційного обладнання (базової станції) відповідача.

Належних доказів на підтвердження виникнення цих пошкоджень як наслідок недоліків конструкції будівлі або не проведення позивачем капітального ремонту, відповідачем не подано. Клопотань про призначення відповідних судових експертиз не заявлено.

Таким чином, судом визнаються прийнятними доводи позову у відповідній частині.

Разом з тим, господарський суд відзначає, що розмір витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права теж має бути доведено належними доказами.

Позивачем подано експертний висновок № 125-013 будівельно-технічної експертизи по письмовій заяві ТОВ “ГРІН ВЕЙС” від 05.03.2021 (а.с. 40).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством; висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Вимоги до висновку експерта містяться у ч. 4, 6, 7 ст. 98, ч. 5 ст.101 ГПК України.

Так, ч. 4,6-7 ст. 98 ГПК України встановлено, що висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи; у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством; у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 101 ГПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експертний висновок № 125-013 будівельно-технічної експертизи по письмовій заяві ТОВ “ГРІН ВЕЙС” від 05.03.2021 не відповідає вимогам ч. 5 ст.101 ГПК України, оскільки не містить зазначення того, що висновок підготовлено для подання до суду.

В такому разі, йому не може бути надано оцінки судом в порядку, визначеному ст. 86, 104 ГПК України та висновки, які в ньому викладені, зокрема, в частині визначення розміру реальної шкоди, нанесеної майну позивача, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Позивачем не подано жодних інших доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач вже зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Наведені обставини тягнуть за собою відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 177-185, 196, 201-221, 231, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволені позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРІН ВЕЙС” (54050, м. Миколаїв, вул. Рибна 1-Б, код ЄДРПОУ 4016656)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАЙФСЕЛЛ” (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, код ЄДРПОУ 22859846)

Повний текст судового рішення складено і підписано 24.12.2021.

Суддя В.О.Ржепецький