Рішення № 102212959, 21.12.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5285/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді: Позарецької С.М.,

при секретарі - Осадчій А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача

за довіреністю Лебідь А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Черкаській області Стояна Олександра Володимировича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в подальшому уточнений) до інспектора УПП в Черкаській області Стояна О.В. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а також про закриття провадження по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 серпня 2021 року о 14 год.09 хв. відповідачем винесено постанову серії ЕАО № 4614995, відповідно до якої позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно описової частини спірної постанови встановлено, що 10.08.2021 о 14 год. 04 хв. позивач, керуючи автомобілем JEEP RENEGADE НОМЕР_1 , рухався в м.Черкаси по вул.Сумгаїтська, 3 зі швидкістю 74 км/год, чим порушив максимально дозволену швидкість на 24 км/год., швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС 008451, фото та відео якого додається, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволеної швидкості не більше 50 км/год.).

Позивач вважає спірну постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки , як видно з відеозапису реєстратора, розміщеного в його автомобілі, вимірювання приладом TruCam ТС 008451 здійснювалось працівником поліції, тримаючи даний пристрій в руках.

Вказує, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку, визначеному Законом "Про Національну поліцію", (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону "Про Національну поліцію". Крім того, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак " 5.70"), вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Також зазначено у позові, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону "Про Національну поліцію", а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 № 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Як вбачається з відеозапису реєстратора, на думку позивача, відповідні дорожні знаки перед місцем розташування патрульної поліції відсутні. Крім цього, в попутному напрямку рухалось ще три автомобілі з такою ж самою швидкістю, з якою рухався він. При цьому, вказані автомобілі працівниками поліції зупинені не були. За таких обставин, враховуючи здійснення відео фіксації режиму швидкості його автомобіля, вважає, що не в передбачений законом спосіб, призвело до похибки у вимірюванні швидкості. Зазначає, що він рухався з меншою швидкістю, ніж зазначено в спірній постанові та не порушував Правил дорожнього руху України.

Таким чином, позивач просить постанову ЕАО № 4614995 від 10 серпня 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення ч. 1 ст. 122 КпАП України визнати протиправною та скасувати, а провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 13.09.2021р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.11.2021р. залучено співвідповідача по справі Департамент патрульної поліції.

Відповідачем інспектором УПП Стоян О.В. відзив на позов не подано.

Відповідачем Департаментом патрульної поліції через представника Лебідь А.І. подано відзив на позов, за яким просить у задоволенні позову відмовити, оскільки він є необґрунтованим та безпідставним, та таким, що спростовується доказами по справі. Вказує, що 10.08.2021 в період часу з 08:00 год. по 20:00 год. відповідач інспектор ОСОБА_2 ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконував службові обов`язки, відповідно повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», на території м. Черкаси.

Відповідач, згідно із ч. З ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання), відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» проінформував про вищезазначене порушення ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Надалі, відповідач, згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу.

Після перевірки документів відповідач, відповідно до вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням положень ст. 280 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз`яснив позивачеві права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Розглянувши справу, відповідач, відповідно до ст. 258 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП, з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕАО № 4614955 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн.

Надалі відповідач, згідно ст. 285 КУпАП, ознайомив позивача із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення та вручив її копію.

Також позивачеві було роз`яснено зміст ст. ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови.

Крім того, зазначено, що порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001.

Згідно з п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.3.6) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п. 12.9.6) ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Крім того, відповідач вказує на те, що прилади «ТгиСАМ», передусім, є дистанційними вимірювачами швидкості руху транспортних засобів, використання яких врегульовано положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а не Законом України «Про Національну поліцію». Фото- та відеозйомка є лише додатковою функцією приладів «ТгиСАМ II LTI 20/20».

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі «ТгиСАМ» встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у близько 150-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Зазначено, що як вбачається з відеозапису та роздруківки з приладу «ТгиСАМ II LTI 20/20» з серійним номером ТС 008451, оптичний приціл стабільно утримувався на автомобілі Geep Renegade з д.н.з. НОМЕР_1 , що свідчить про необгрунтованість доводів позивача.

Також зазначено, що оскаржувана постанова за її змістом відповідає вимогам, встановленим статтею 283 КУпАП та положеннями Інструкції, що вказує на необґрунтованість доводів позивача. Кім того, відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Посилання на технічний засіб, за допомогою якого було зафіксовано правопорушення, відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, містяться в п.7 оскаржуваної постанови.

Відповідачем вважає, що викладені позивачем доводи не є належним обґрунтуванням адміністративного позову, щодо порушення відповідачем інспектором норм матеріального чи процесуального права та не спростовують наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Отже, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, враховуючи доводи позовної заяви. Крім того, зазначив, що він дотримувався дозволеної швидкості, штраф ним сплачено через органи ДВС. Вважає, що постанова незаконна, оскільки працівником поліції прилад утримувався в руках, а не був встановлений стаціонарно. При подачі позову ним сплачено судовий збір 420грн.

В судове засідання відповідач інспектор УПП не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Відзив на позов не подав. Про поважність причин неявки не повідомив.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, який є необґрунтованим, посилаючись на доводи відзиву.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази і їх сукупності, в тому числі переглянувши надані сторонами відеоматеріали, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В судовому засіданні встановлено, що 10.08.2021 в період часу з 08:00 год. по 20:00год. відповідач інспектор УПП Стоян О.В. ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконував службові обов`язки, відповідно повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», на території м. Черкаси.

Близько 14:04 год. поліцейським за допомогою лазерного вимірювача швидкості «TruCAM II LTI 20/20», серійний номер ТС008451, було зафіксовано, що водій ОСОБА_1 , поблизу буд.№ 3 по вул. Сумгаїтській, керуючи транспортним засобом Geep Renegade з д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 74 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год., чим порушив п. 12.9 б) Правил дорожнього руху України, а тому вказаний транспортний засіб був зупинений і щодо ОСОБА_1 винесено постанову серія ЕАО № 4614955 за ч. 1 ст. 122 КУпАП про притягнення його до адмінвідповідальності із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Позивач із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення був ознайомлений і отримав її копію.

При цьому, у постанові зазначено, що швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС008451, фото і відео фіксація з якого додається. Крім того, під час розгляду даної справи, судом встановлено і про це зазначив позивач в судовому засіданні, що будучи зупиненим, йому було повідомлено про підстави зупинення – порушення ПДР – перевищення обмеженої швидкості руху ТЗ.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 8 ч.1 статті 23 Закону «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як передбачено п.12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (зміни згідно з постановою КМ № 883 від 10.11.2017 набрали чинності з 01.01.2018).

Під час розгляду справи очевидно встановлено, що фіксування працівником поліції місця вчинення адміністративного правопорушення відбулося безпосередньо в межах населеного пункту міста Черкаси. Крім того, посилання позивача на дані його відеореєстратора про відсутність знаку, є безпідставними, оскільки зафіксоване відео вже після в`їзду до міста. Також схематичним зображенням місць розташування дорожніх знаків 5.45 «Початок населеного пункту» та 5.70 «Фото-, відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», що розміщенні на в`їзді до м. Черкаси зі сторони черкаської греблі по напрямку руху транспортного засобу під керуванням позивача, підтверджується факт наявності таких знаків на час події.

За приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення дотримання правил дорожнього руху, виявлення або фіксування правопорушення може застосовувати технічні прилади.

Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності. Статтею 1 цього Закону визначено поняття: експертна повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, яка проводиться у разі виникнення спірних питань щодо метрологічних характеристик, придатності до застосування і правильності експлуатації засобів вимірювальної техніки; засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності; затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу; періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

До сфери законодавчо регульованої метрології належать такі види діяльності, зокрема, як контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.

Відповідно до п. 20 «Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 347 від 04.06.2015 вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, що використовуються при контролі безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобі, належить до сфери законодавчо регульованої метрології.

Таким чином, прилади «ТгиСАМ» є дистанційними вимірювачами швидкості руху транспортних засобів, використання яких врегульовано положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а не Законом України «Про Національну поліцію».

Фото- та відеозйомка є додатковою функцією приладів «ТгиСАМ II LTI 20/20».

З листа ДП «Укрметртестстандарт» прилад «ТгиСАМ LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Відповідно до сертифіката перевірки типу, що 26.12.2018р. виданий ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» та дійсний до 26.12.2028р., вимірювач швидкості ТЗ лазерний типу «ТгиСАМ II LTI 20/20», на час його використання працівником поліції 10.08.2021р. був сертифікованим. Крім того, застосований прилад ТС 008451 має сертифікат відповідності, виданий 23.12.2020р., і відповідно пройшов повірку.

Також за експертним висновком Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 24.12.2020р. лазерний вимірювач швидкості ТЗ «ТгиСАМ II LTI 20/20», в т.ч. ТС 008451 в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування АЕS, визначений п.5.1 ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 і висновок чинний до 24.12.2023р.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі «ТгиСАМ» встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у близько 150-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

На думку суду, доводи позивача, про те, що технічний прилад працівник поліції тримав в руках, тобто без опори, а тому не міг використовуватися у такий спосіб, а також те, що від тримання в руках приладу мала місце вібрація приладу TruCAM і це може дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку, - є безпідставними, враховуючи переглянутий в судовому засіданні відеозапис фіксації правопорушення та фотографічні знімки, що надані до суду відповідачем. Жодних доказів про те, що прилад поліцейським не міг використовуватися, тримаючи в руках, а лише повинен був використовуватися стаціонарно, позивачем не надано. Як і відсутні норми законодавства, які б забороняли поліцейському використовувати ручний технічний прилад вимірювання швидкості транспортного засобу «ТгиСАМ II LTI 20/20». Крім того, технічною документацією лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTІ 20/20 ТС008451 передбачено граничну (максимально допустиму) похибку при вимірюванні швидкості в ручному режимі, яка, як на думку суду, включає в себе і обставини, зазначені позивачем.

Також, не знайшли свого підтвердження й доводи позивача про те, що фіксування приладом TruСАМ 008451 могло зафіксувати швидкість й інших транспортних засобів, які рухались в попутному (зустрічному) напрямку поруч з автомобілем під керування позивача. Крім того, ці доводи спростовуються даними при перегляді, під час розгляду даної справи, відеозапису, наданого відповідачем, відповідно до якого вбачається, що інші транспортні засоби залишилися позаду автомобіля позивача на певній відстані і саме вказаним приладом було зафіксовано перевищення допустимої швидкості ТЗ під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, в т.ч. передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Відповідно до положень п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 1 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

До того ж, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Слід зазначити, що Законом України від 14.07.2015 № 596-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП.

Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. При цьому, не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд вважає, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, надав до суду належні і допустимі, у розумінні ст. 72 КАС України, докази, які підтверджують правомірність винесення оскаржуваної постанови від 10.08.2021р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Постанова від 10.08.2021р. відповідає вимогам чинного законодавства.

Твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, щодо порушення його прав працівниками поліції, зокрема відповідачем інспектором УПП в Черкаській області Стоян О.В., не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є доведеним, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності вважається законним, а тому у задоволенні позову слід відмовити. При цьому, враховуючи принципи єдності судової практики щодо розгляду справ вказаної категорії, на думку суду, це судове рішення відповідає висновкам постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №754/11749/20, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №638/13502/20 та інш.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 20, 77, 122, 211, 222, 268-272, 286, 227, 228, 241-246, 294, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22.12.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька