Рішення № 102208321, 23.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Київ № 640/2834/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняття арешту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд зняти заборону на нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало померлому ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 2005524, зареєстровано 25.05.2005 за № 2005524 реєстратором Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори, на підставі постанови про арешт майна боржника АА 897643 від 27.04.2005, яка видана Дарницькою ВДВС м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що остання є дружиною та спадкоємницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.02.2002 № НОМЕР_1 , виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 належала на праві власності квартира АДРЕСА_2 є, загальною площею 50,9 кв.м. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрована заборона на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало померлому ОСОБА_2 , на підставі постанови про арешт майна боржника АА 897643 від 27.04.2005, яка видана Дарницьким ВДВС м. Києва. Звернувшись до відповідача, позивачеві стало відомо, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 05.12.2016 у відділі не перебувають відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 . На переконання позивача, відповідачем знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно, у зв`язку з його закінченням, водночас таке закінчення відбулось без наслідків, передбачених статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, зняття арешту з майна ОСОБА_2 , що наразі порушує права позивача на спадкування та розпорядження майном.

Ухвалою суду від 13.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2834/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

27.02.2020 до суду від представника відповідача Костюк Л.О. надійшло клопотання, у якому остання поклалась на розсуд суду при вирішенні даної справи. Також, зазначила, що згідно даних Автоматизованої системи Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 станом на 25.02.2020 у відділі не перебуває. Додатково повідомила, що надати більш детальну інформацію з приводу постанови про накладення арешту АА 897643 від 27.04.2005 не вбачається за можливе, позаяк у зв`язку з закінченням строку зберігання дане виконавче провадження знищено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.02.2002 № НОМЕР_1 , виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 є загальною площею 50,9 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.05.2015 серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки від 06.03.2017 № 52/02-14, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І., після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем майна померлого є його дружина ОСОБА_1 .

З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_2 є накладено заборону на відчуження на підставі постанови про арешт майна боржника АА 897643 від 27.04.2005, яка видана Дарницьким ВДВС м. Києва.

Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на запит представника позивача листом від 05.12.2019 № 79530 повідомив останнього, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 05.12.2019 у Відділі не перебувають відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 .

Зважаючи, що накладена заборона на відчуження нерухомого майна порушує права позивача на спадкування та розпорядження майном, остання звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про арешт майна боржника АА 897643 від 27.04.2005) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.

Разом з тим, відповідач зазначає, що виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно позивача, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

У свою чергу, статтею 38 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" установлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), припинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого було прийнято спірну постанову, знищено, суд дійшов висновку, що відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені статтею 38 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження".

Так, частиною четвертою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У свою чергу, частиною п`ятою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи, що відповідачем було знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно ОСОБА_2 , у зв`язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону N 1404-VIII, є зняття судом арешту з нерухомого майна, накладеного постановою Дарницького відділу державної виконавчої служби м. Києва від 27.04.2005 АА 897643, на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, накладеного постановою Дарницького відділу державної виконавчої служби м. Києва від 27.04.2005 АА 897643, на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16, ідентифікаційний код 34968768) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 840,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко