Рішення № 102207213, 24.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2021 року м. Рівне №460/6606/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доСарненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Сарненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання дій Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області неправомірними щодо утримання (нарахування) з матеріального забезпечення податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не заключав угоди про розподіл продукції, тому Фонд не є податковим агентом по сплаті податку на доходи з фізичних осіб та військового збору. Позивач посилається на норми ст. 292 Податкового кодексу України та звертає увагу, що до доходів фізичної особи – підприємця не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Фонду.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач недоліки усунув, тому позовна заява була прийнята до розгляду судом.

Ухвалою суду від 15.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що виплата матеріального забезпечення ОСОБА_1 відбулася після припинення підприємницької діяльності. Оскільки ОСОБА_1 втратив статус застрахованої особи, то виплата матеріального забезпечення відрізняється від процедури визначеної для фізичних осіб – підприємців. Сплату податку на доходи з фізичних осіб та військового збору обґрунтовує нормами ст. 14, 162, 165, 168 Податкового кодексу України.

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву у якій він звернув увагу на розгляд аналогічної адміністративної справи, що підтверджує протиправність дій відповідача.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву суть яких загалом зводиться до аргументів вже викладених у відзиві на позовну заяву.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням, виданим 12.03.2013 Рівненською облдержадміністрацією.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.11.2020 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 09.11.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 2006040000000009031) з основним видом діяльності за КВЕД – 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 припинено, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця № 2006040060001009031 від 28.12.2020.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю, звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, був застрахованою особою на добровільних засадах, самостійно визначав базу нарахування та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладався.

Ці обставини сторонами не заперечуються.

Також, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, з 01.01.2020 по 30.06.2020 та з 01.11.2020 по 31.12.2020.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самостійно було сформовано та подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 (річна) з додатком 5, а саме звіт за період з січня по червень та з листопада по грудень 2020 року від 29.12.2019, сума нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – 37342,14 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 19.02.2021 року звернувся до Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області із заявою про нарахування та виплату йому матеріального забезпечення за листком непрацездатності серія АДЧ № 475924 за період з 10.11.2020 по 16.11.2020 та за листком непрацездатності серія АДЧ № 475926 за період з 22.11.2020 по 11.12.2020.

Наказом Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області «Про призначення та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 » від 19.02.2021 року № 35-од ОСОБА_1 призначено допомогу по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності серія АДЧ № 475924 в сумі 4927,72 грн. та по листку непрацездатності серія АДЧ № 475926 в сумі 49277,20 грн., разом - 54204,92 грн.

Відповідно до вказаного наказу Відповідачем платіжним дорученням від 01.04.2021 № 599 перераховано ОСОБА_1 матеріальне забезпечення в сумі 43634,95 грн. Одночасно, Відповідачем платіжним дорученням від 01.04.2021 № 601 перераховано до бюджету утриманий із матеріального забезпечення ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб в сумі 9756,89 грн., та платіжним дорученням від 01.04.2021 № 600 перераховано військовий збір в сумі 813,08 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо утримання податку на доходу фізичних осіб та військового збору із матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності згідно із заявою від 19.02.2021, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі Закон №1105-XIV).

Згідно із ст. 3 Закону №1105-ХІV, соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.10 Закону №1105-XIV, Фонд соціального страхування України зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст.18 Закону №1105-XIV, страхуванню з тимчасової втрати працездатності підлягають фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період зайняття підприємницькою діяльністю.

Термін «застрахована особа» у Законі № 1105 вживається у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464).

Так, п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ, єдиний внесок).

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 30 Закону № 1105 у період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або зняття з обліку після припинення діяльності особами, які провадять незалежну професійну діяльність, матеріальне забезпечення за страховими випадками застрахованим особам призначається та виплачується робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб у порядку встановленому правлінням Фонду.

Призначення та виплата застрахованим особам (або одержувачам допомоги) матеріального забезпечення здійснюються відділеннями управлінь виконавчої дирекції Фонду (далі – робочі органи Фонду) за місцем обліку ліквідованого підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця або незалежної професійної діяльності, як страхувальника на підставі наказу керівника робочого органу Фонду згідно Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або незалежної професійної діяльності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України 10.10.2017 № 54 (далі – Порядок № 54).

У силу вимог п. 2 Порядку №54, призначення та виплата матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця здійснюються на підставі наказу керівника робочого органу Фонду.

Пунктом 4 Порядку № 54 визначено, що для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності застрахована особа подає до робочого органу Фонду такі документи: заяву у довільній формі про надання матеріального забезпечення із зазначенням реквізитів банківської установи та номера поточного рахунку; листок непрацездатності; реєстраційний номер своєї облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); копію трудової книжки; копію першої - четвертої, одинадцятої - шістнадцятої сторінок паспорта; довідку з архівної установи про нараховану заробітну плату за відповідний розрахунковий період (помісячно) із зазначенням видів виплат та кількості відпрацьованих днів (годин), засвідчену в установленому порядку; у разі необхідності для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі сто відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці п`ятому частини першої статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу; у разі необхідності для підтвердження страхового стажу застрахованої особи - інформацію про сплачені суми єдиного внеску, отриману відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; у разі необхідності копію свідоцтва про народження дитини (для встановлення віку дитини при оплаті листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною).

З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що при виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності позивача слід враховувати розрахунковий період, який відповідає кількості календарних днів, впродовж яких здійснювалася підприємницька діяльність, та суму доходу (пропорційно до зайнятості), яка визначалася фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1 самостійно у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 за 2020 рік із якої сплачено єдиний соціальний внесок.

У свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, урегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно статті 15 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які провадять операції, що є об`єктом оподаткування згідно із цим Кодексом є платниками податків.

В свою чергу, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України визначено, що платником податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) є фізична особа – резидент, яка отримує доходи та згідно із пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України – податковий агент.

Згідно із пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Із аналізу вказаної правової норми вбачається, що законодавцем визначено критерії визначення податкового агента, зокрема це - юридична особа, або самозайнята особа в розумінні пп.14.1.226 п. 14.1 ст.14 ПК України, або представництво нерезидента – юридичної особи в розумінні пп.14.1.193 п. 14.1 ст.14 ПК України, або інвестор (оператор) за угодою сторін про розподіл продукції в розумінні пп.14.1.83 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що юридична особа, яка виплачує дохід фізичній особі є податковим агентом щодо такої особи та не залежить від укладення угоди про розподіл продукції, оскільки така вимога передбачена лише для інвесторів.

Зазначені платники податків, які виступають в ролі податкового агента фізичної особи для якої вони виплачують дохід, незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Суд критично відноситься до аргументів наведених Позивачем щодо необхідності застосування у даних правовідносинах ст. 292 Податкового кодексу України, оскільки дана правова норма регулює питання визначення доходів для платників єдиного податку першої – третьої груп, в той час, як ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність з 28.12.2020, а з 01.01.2020 по 30.06.2020 та з 01.11.2020 по 31.12.2020 перебував на загальній системі оподаткування, що підтверджено особисто поданим позивачем Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми Д5 від 29.12.2020. Доказів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, за розрахунковий період, не надано.

Крім того, судом встановлено, що згідно пп.163.1.1. п.163.1. ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи.

Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід фізичної особи. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду.

В свою чергу, пунктом 164.2 ст. 164 ПК України визначено перелік доходів фізичної особи, які включаються до загального місячного (річного) доходу. При цьому, пп.164.2.20 п. 164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до цього переліку входять також інші доходи фізичної особи не перелічені у пункті 164.2 ст. 164 ПК України, крім зазначених у статті 165 ПК України.

Відповідно до підпункту 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПК України винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатності є об`єктом нарахування податку на доходи з фізичних осіб для усіх без винятку фізичних осіб, які є отримувачами цієї допомоги.

Судом також встановлено, що нормами статті 168 ПК України визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із такої суми доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Разом з тим, підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу. Тобто, сплата військового збору із сум матеріального забезпечення, що нараховується та виплачується Фондом соціального страхування України фізичній особі здійснюється органом Фонду, як податковим агентом щодо вказаної виплати одночасно із поданням платіжного документу на виплату доходу, аналогічно як і податок на доходи фізичних осіб.

Суд критично оцінює посилання Позивача на справу № 460/634/20, оскільки судами можуть враховуватися висновки щодо застосування норм права, якщо вони викладені у постановах Верховного Суду. Як зазначено Позивачем Верховним Судом дана справа не розглядалася.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірність його дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то в задоволенні позов необхідно відмовити повністю.

Підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сарненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Сарненське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (вул. Демократична, 46, м. Сарни, Рівненська область, 34500. ЄДРПОУ/РНОКПП 41444633)

Повний текст рішення складений 24 грудня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля