Вирок № 102206683, 24.12.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1498/18

Провадження № 1-кп/553/13/2021

В И Р О К

Іменем України

24.12.2021м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Тимчука Р.І.,

при секретарі - Лунич Ю.Г., Махаринської Я.А.,

з участю прокурора – Лаган С.О., Савченко О.І., Верблюд М.Г., Сєлькін Б.Є., Коваленко Д.А., Ковінько Д.В., Лапоногова С.М.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого – Сидорчук Ю.О., Ярошенко С.М.,

захисника – Репала Д.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12018170000000359 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Цибулі, Полтавського району, Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.289 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 , обвинувачується в тому, що він, 08.10.2015, в період часу з 00:00 до 08:00 год., більш точного часу встановити не вдалося, з корисливих спонукань, маючи прямий умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, прибув на автомобільну стоянку, яка розташована за адресою: м.Полтава, вул. Небесної Сотні (Леніна), 124 в м. Полтава, де шляхом підбору ключа до дверей та замку запалення двигуна автомобіля, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 211340», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , 1988 року народження, вартістю, згідно висновку авто товарознавчої експертизи №170 від 16.06.2018, 109 538 грн 00 коп., завдавши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_1 значної матеріальної шкоди на вищевказану суму. Після чого ОСОБА_2 на вищевказаному автомобілі з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдали значної матеріальної шкоди потерпілому.

На підтвердження наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_2 ознак вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за обставин, вказаних в обвинувальному акті, в судовому засіданні допитані наступні свідки:

-свідок ОСОБА_3 повідомив, що був власником автомобіля ВАЗ 2113 чорного кольору 2011 року випуску, придбаний у 2014 році, номерний знак НОМЕР_1 . Даний автомобіль продав у 2015 році знайомому ОСОБА_1 , з яким перебуває в дружніх відносинах, на усній домовленості без перереєстрації. Технічний паспорт на автомобіль віддав, більше документів не було. Другий комплект ключів вилучали працівники поліції. Йому відомо, що вказаний автомобіль було викрадено вночі за адресою АДРЕСА_2 , де він був припаркований біля будинку, у якому проживає ОСОБА_1 . Останній зателефонував йому і запитував, чи той не брав автомобіль. Був присутній з працівниками поліції при огляді гаража (адресу не пам`ятає) в гаражному кооперативі, з якого вилучили частини салону автомобіля ВАЗ 2113 (сидіння, обшивка, стекла). На виявлених частинах автомобіля номерних знаків знайдено не було, лише елементи, знайомі від тривалого користування автомобілем. До гаража він прибув після дзвінка слідчого, який сказав, що знайдено автомобіль і необхідно з`явитися для впізнання. У гаражі знаходились інші речі, залишені попередніми орендарями, окрім запчастин від його зниклого автомобіля. При огляді гаража була присутня якась жінка;

-свідок ОСОБА_4 повідомила, що до неї зателефонували і попросили відкрити гараж, вона відповіла, що має ключі лише від внутрішнього замка, а від зовнішнього немає. Їй відповіли, що він там не висить. Її забрали біля садочка і завезли з дитиною додому, де дитину залишила саму, обіцяли на 15 хвилин, але були біля гаража довго. Пам`ятає, що підписала якісь папери, не читала, дуже переживала, що дитина вдома сама. У гаражі була машина. А потім слідчий сказав, що чоловік, який знімав гараж – викрадав машини. Хоча перед тим вона була в гаражі, потрібно було прибрати там від попередніх господарів, тоді він був пустий. Гараж знаходиться в кооперативі «Жовтневому», ряд 4, гараж № НОМЕР_4 або №65 – точно не пам`ятає. Зараз на гараж оформлюються документи на приватизацію, його власником вона була приблизно 1 рік. З документів на руках були видані кооперативом ордер, від старих господарів є документ на отримання землі. Гараж використовувала для зберігання продуктів, у підвалі зберігала картоплю. Деякий час гараж здавала у користування, близько 1-2 років. На момент, коли вилучали речі, гараж був в оренді, офіційно не оформляли. Чоловік, який орендував попросив, передати оренду другу, вона погодилась. Другий чоловік під`їхав до неї і віддав гроші. Імена їх не пам`ятає. Другий чоловік на вигляд високий, худощавий. Чи схожий хтось з присутніх у залі судового засідання повідомити не змогла. Чоловік, що орендував гараж, казав, що буде ставити там машину, орендував близько року. Коли прибирала у гаражі, він приїжджав на червоній машині, марку не знає. Вона була в гаражі за той час 1 раз, прийшла прибирати – у гаражі стояв гоночний мотоцикл. На проведення огляду гаража працівниками поліції згоду надавала. Там стояв запорожець зеленого кольору. В автомобілі були якісь папери, посвідчення, запчастини, інструменти;

-свідок ОСОБА_5 повідомив, що років 5 назад чоловік орендував гараж, показав паспорт, прізвище не пам`ятає. Гараж знаходиться по АДРЕСА_3 , з документів має ордер на гараж. У 2015-2016 рр. здавав гараж в оренду, коли на 3 місяці, коли на 2 тижні, коли на півроку різним людям. Про оренду гаража давав об`яву через «Жовту газету» або рекомендували знайомі. Колись здавав гараж чоловікові на ім`я ОСОБА_6 , але впізнати в залі судового засідання нікого не зміг, телефон не зберігся, прізвища не пам`ятає, оплата була готівкою. Перший раз зустрічалися не біля гаража, марку автомобіля, на якому приїжджав ОСОБА_6 не пам`ятає. Під час оренди в гаражі не бував;

-свідок ОСОБА_7 повідомив, що є інвалідом ІІ групи, внаслідок перенесеної операції на серці 2 роки тому, з того часу має проблеми з пам`яттю. З приводу поганої пам`яті до лікарів не звертався, на обліку не перебуває, медичної довідки не має. Свідок ОСОБА_7 відповів, що з ОСОБА_2 не знайомий, у залі судового засідання його не впізнав. Щодо проведення з ним слідчого експерименту ніяких фактів згадати не зміг. Водійське посвідчення він має, але зараз за кермо не сідає. У власності має автомобіль, яким кермує дружина. При огляді протоколу слідчого експерименту від 25.05.2016 року вказав, що почерк у протоколі та підпис схожі на його;

-свідок ОСОБА_8 повідомила, що була на відтворенні слідчих дій зі слідчим і чоловіком, прізвище не пам`ятає, який розповідав події того дня. Спочатку були у дворі на ОСОБА_9 , звідки поїхали в сторону МБЗ у гаражі. Слідчі дії проводилися у справі про викрадення автомобіля. Особа, що показувала все, швидше за все була свідком. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що понятою була також її одногрупниця ОСОБА_10 , з якою разом навчалися в технікумі. Відмовитися від прийняття участі у даній слідчій дії було можливо, ще 1 раз залучалась до слідчої дії в іншому місці. Під час проходження практики студенти закріплюються за слідчим, дану справу вів інший слідчий, не той, що керував практикою. Взяли участь у даній слідчій дії через місяць після прибуття на практику з цікавості, самі проявили інтерес. ОСОБА_7 не пояснювали, що є практикантами, просто спостерігали за діями;

-свідок ОСОБА_10 повідомила, що була на слідчому експерименті разом з ОСОБА_7 , який показував як його товариш заходив у двір, а потім усі поїхали на ОСОБА_9 в гаражі. Гараж був білого кольору. Початок експерименту був на вулиці зі слідчим ОСОБА_11 . ОСОБА_7 усе показував добровільно. На ОСОБА_9 у дворах щось розказував, а потім поїхали в сторону МБЗ у гаражі, що він прийшов з ОСОБА_2 , який приїхав на машині і залишив її там. Вона має повну вищу юридичну освіту, в правоохоронних органах не працювала. На слідчий експеримент була залучена під час проходження практики у Ленінському райвідділі поліції, навчаючись у Полтавському кооперативному технікумі. Приймала участь в експерименті разом з одногрупницею ОСОБА_8 . Попросили бути понятими працівники райвідділу, відмова бути понятими не вплинула б на навчання, було цікаво самій. У результатах слідчої дії зацікавлена не була.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_12 пояснив, що запис одного й того ж зразку голосу на диктофон та телефон має дуже маленьку різницю. Дослідження проводилось за допомогою програми «Phonexi», зразок підібрано за допомогою програми «AdobeAudition», спочатку було зроблено нарізку голосу людини 1 хв. і проведено порівняння нарізки із досліджуваною фонограмою, зразок береться тривалістю 1 хв., а досліджувана фонограма не менше 10 секунд. Оскільки було 2 фігуранта, він спочатку зробив нарізку 10 с. одного голосу, потім іншого. Залежно від місця отримання зразку голосу різниця буде, оскільки може бути чути ехо. Програма визначає, чи є зразки голосу та досліджувані фонограми придатні для дослідження, необхідно, щоб були відсутні зайві шуми. Лінгвістична частина дослідження не проводилась, методика не передбачає її обов`язкового проведення. Порядок відібрання зразків такий: першочергово запис прослуховується на аудиоактивному рівні на належність голосу, якщо є сумніви – робиться нарізка і програма визначає відсоток співпадіння. Бажано, щоб зразок і досліджувана фонограма були записані однаковою мовою, набір слів необов`язково однаковий. Об`єм записів зразків голосу, що надійшов для дослідження був достатнім, вимоги до проведення даної експертизи дотримані у повному обсязі. У подібній категорії експертиз можливе некатегоричне зазначення висновку. Функцію аналізу та порівняння зразків голосу виконує програмний комплекс, також здійснюється аналіз на аудиоативному рівні експертом. Брав для дослідження як зразки голосу ОСОБА_2 , надані на окремому диску, так і фонограму судового засідання та обирав саме ті відрізки, на яких вказано у журналі судового засідання, що розмовляє саме ОСОБА_2 . При проведенні експертизи не встановлюється, що зразки голосу для дослідження надані з різних джерел, але належать одній людині. На зразках, які були надані для експертного дослідження, було вказано, що голос належить ОСОБА_2 . Зразки, надані слідчим були якісні. Якби зразки голосу були відібрані, наприклад надворі з транспортним шумом, то такий зразок вважався б непридатним для проведення експертизи, оскільки шум перевищував би допустимий поріг.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що після 00:30 години ночі з 2 на 3 жовтня 2015 року викрали його автомобіль, про час викрадення йому неофіційно повідомили працівники АТ «Приватбанк», і працівники тоді ще міліції повинні були звернутися за отриманням відеозапису камер відеоспостереження. Свідок ОСОБА_7 міг підтвердити вчинення даного злочину, але на даний час він посилається на те, що нічого не пам`ятає. З обвинуваченим ОСОБА_2 зустрічався і той пропонував забрати заяву за певну суму грошей. Запропоновано було 1 000 доларів, на що потерпілий відмовився. Крім ОСОБА_2 більше ніхто не звертався з прохання забрати заяву. З ОСОБА_2 зустрічався один раз, і один раз той телефонував йому влітку 2019 року. Звукозапису даної розмови немає. При зустрічі також був присутній ОСОБА_3 . У нього в користування перебував автомобіль ВАЗ 2113, який він придбав у ОСОБА_3 у 2015 році, власника не перереєстровували. ОСОБА_3 приходиться ОСОБА_1 кумом. У ОСОБА_3 був комплект ключів, який вилучили працівники поліції. Автомобілем ніхто більше, крім нього не користувався. У ніч 2-3 жовтня автомобіль стояв біля будинку по вул. Леніна, 124. Зранку коли помітив, що автомобіля немає на місці - зателефонував ОСОБА_3 , який відповів, що авто не брав. Тоді ОСОБА_1 зрозумів, що автомобіль викрали і написав заяву в поліцію. Протокол аудіо-відеоконтролю ОСОБА_7 потерпілий бачив, з нього відомо, що спочатку авто було припарковано біля сміттєвих баків, а потім переставлене до банкомата, бо там звільнилося місце парковки. Це є дійсна інформація. Він бачив відео з камери відеоспостереження банкомату, на якому видно, що вночі невідома особа з пляшкою раз пройшла біля автомобіля - зняла з сигналізації, потім підійшла другий раз і сіла в автомобіль, повернула ключ і все. Це було викрадення за 5 хвилин. З даного відеозапису не запам`ятав людину. Банк у користування даний відеозапис не надав. З відео зрозуміло, що сигналізацію просканували, оскільки брелок вдома не відреагував. На огляд гаража їздили разом з ОСОБА_3 , там було виявлено запчастини його автомобіля, посвідчення та міліцейський одяг. Він упізнав акустичну систему, редуктор газової установки, розетки на панелі приладів. Дані речі працівники поліції передали йому на зберігання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повідомив, що автомобіль він не викрадав. Зустріч із ОСОБА_1 не заперечував, уточнив, що зустрічались двічі. Кошти ОСОБА_1 пропонував, щоб не було судової справи, оскільки він приїхав з м.Донецьк, де жив 10 років і вважав, що його звинувачують у різних злочинах, оскільки він приїжджий. У Донецьку він працював у таксі, і зараз у Полтаві також таксує, на життя вистачає. Вину не визнає, злочин, вказаний в обвинувальному акті не вчиняв. Де був у жовтні 2015 року не пам`ятає. Він вперше зустрічався з потерпілим до отримання обвинувального акту. Підозру не вручали, працював у іншому місті, де його і арештували. У 2015 році працював у службі таксі «Пчьолка» неофіційно, орендував та перездавав гаражі, був оформлений як ФОП – продаж автозапчастин на авторинку. Спочатку працював на Шевроле Лачетті, а потім їздив на батьковому ОСОБА_13 . Раніше користувався мобільним зв`язком МТС та ОСОБА_14 . Орендував і перездавав 5-6 гаражів. Гараж у жінки-свідка винаймав, пам`ятає, а чоловіка – не пам`ятає. Гаражі орендував по оголошенню в газеті на усній домовленості. Оплачував за квартал-півроку за раз. Чи винаймав гараж по АДРЕСА_4 не пам`ятає.

У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази надані стороною обвинувачення:

- витяг з кримінального провадження № 12015170030001056 від 03.10.2015, згідно якого заявник ОСОБА_1 , повідомив про незаконне заволодіння невстановленою особою автомобілем марки ВАЗ 2113, д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с.154);

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 03.08.2016, згідно якої кримінальні провадження № 12015170030001056, 12015170020002204, 12015170030000538 об`єднані в одне провадження за № 12015170030000538 (т.1 а.с.155);

- постанова про виділення матеріалів в окреме провадження від 26.06.2018, згідно якої виділено з матеріалів за № 12015170030000538 матеріали досудового розслідування за № 12018170000000359 від 26.06.2018 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 (т.1 а.с.156-161);

- витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню 12018170000000359 від 26.06.2018, потерпілий ОСОБА_1 , особа яку повідомлено про підозру ОСОБА_2 (т.1 а.с.162);

- ухвала від 16.04.2018 Октябрського районного суду м.Полтава, згідно якої клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, обрано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.208-209);

- ухвала від 25.05.2018 Октябрського районного суду м.Полтава, згідно якої клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.213-215);

- протокол про затримання особи від 24.05.2018, згідно якого затримано ОСОБА_2 (т.1 а.с.164);

- повідомлення від 04.06.2018 Полтавської установи виконання покарань № 23, що згідно довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 01.06.2018 на рахунок управління надійшли кошти (застава) за ОСОБА_2 у розмірі 35240грн., який 01.06.2018 звільнений з-під варти під заставу. Заставодавець ОСОБА_15 (т.1 а.с.165-168);

- повідомлення про нову підозру від 12.07.2018, згідно якого ОСОБА_2 підозрюється у кримінальному правопорушенні передбаченому ч.2 ст.289 КК України (т.1 а.с.169-172);

- протокол прийняття заяви про вчинене правопорушення від 03.10.2015, згідно якого прийнято заяву від ОСОБА_1 про незаконне заволодіння автомобілем (т.1 а.с.173);

- протокол огляду місця події від 03.10.2015, згідно якого оглянуто ділянку місцевості за адресою: м.Полтава вул.Леніна, 124, згідно якого встановлено відсутність автомобіля ВАЗ 2112, д.н.з. НОМЕР_1 . Виявлено і вилучено ключі від автомобіля в кількості 3-х штук, брелок сигналізації (т.1 а.с.174-175);

- заява від 03.10.2015, згідно якої ОСОБА_3 , добровільно видав 1 комплект ключа з сигналізацією від автомобіля ВАЗ 2112, д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с.176);

- постанова від 05.10.2015, згідно якої визнано в якості речових доказів комплект ключів в кількості 2 штук з сигналізацією до автомобіля ВАЗ 2112, д.н.з. НОМЕР_1 , які добровільно видав ОСОБА_3 та передано для зберігання до кімнати речових доказів (т.1 а.с.177);

- протокол огляду місця події від 06.04.2016, згідно якого оглянуто гараж за адресою: АДРЕСА_5 місце, який належить ОСОБА_4 та вилучено запасні частини на автомобіль (т.1 а.с.178-203);

- постанова від 06.04.2016, згідно якої визнано в якості речових доказів запасні частини до автомобілю, які знаходились у гаражі за адресою: АДРЕСА_5 місце, вказані речі передані потерпілому під зберігальну розписку (т.1 а.с.204-207);

- протокол огляду місця події від 03.06.2016, згідно якого оглянуто у присутності експерта запасні частини на автомобіль, які знаходились у потерпілого ОСОБА_1 , дані запасні частини уніфіковані (т.1 а.с.226-250, т.2 а.с.1-3);

- протокол від 20.04.2016, згідно якого свідок ОСОБА_5 по фотознімках впізнав ОСОБА_2 (т.1 а.с.210-212);

- протокол від 22.04.2016, згідно якого свідок ОСОБА_7 по фотознімках впізнав ОСОБА_2 (т.1 а.с.216-218);

- протокол від 19.04.2016, згідно якого свідок ОСОБА_4 по фотознімках впізнала ОСОБА_2 (т.1 а.с.219-221);

- протокол слідчого експерименту від 25.05.2016, згідно якого свідок ОСОБА_7 , вказав на ОСОБА_2 , як на особу, що 03.10.2015 керував автомобілем ВАЗ 2113 (т.1 а.с.222-225);

- висновок експерта № 170 від 16.06.2018, згідно якого ринкова вартість автомобіля ВАЗ 211340, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 109538грн., технічний огляд не проводився, розрахунок на підставі наданих документів (т.2 а.с.7-10);

- протокол про проведення негласної слідчої дії від 02.06.2016 та магнітний носій № 216т, згідно протоколу здійснювався аудіо- контроль у відношенні ОСОБА_7 , згідно якого було зафіксовані розмови між ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т.2 а.с.11-17);

- протокол про проведення негласної слідчої дії від 06.11.2015 та оптичний носій CD-R № 906т., згідно протоколу здійснювався аудіо- контроль у відношенні ОСОБА_2 , згідно якого було зафіксовані розмови між ОСОБА_2 та невстановленою особою (т.2 а.с.59-67).

Також в ході судового розгляду отримані додаткові матеріали:

- за клопотанням сторони обвинувачення так і сторони захисту надісланий запит до Полтавського апеляційного суду щодо дозволів на проведення ОТЗ та НСРД. Згідно відповіді Полтавського апеляційного суду – прийнято рішення про відмову в задоволенні листа судді Ленінського районного суду, про зняття грифу секретності з матеріальних носіїв інформації, якими надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню № 12018170000000359 (т.1 а.с.132, 146);

- за клопотанням сторони захисту призначено фоноскопічну експертизу, згідно висновку експерта № 11 від 12.03.2020 - голос та мовлення, зафіксовані на записах, що зберігаються на оптичному носії CD-R № 906т, не належать ОСОБА_2 (т.2 а.с.130-138);

- на запити Полтавської обласної прокуратури, Полтавським апеляційним судом надано -ухвалу від 16.09.2015 щодо надання дозволу на проведення ОРЗ стосовно ОСОБА_2 та ГУ НП в Полтавській області – клопотання про проведення ОРЗ стосовно ОСОБА_2 (т.3 а.с.36-41);

- за клопотанням сторони обвинувачення призначено почеркознавчу експертизу, згідно висновку експерта № СЕ-19/117-21/3619-ПЧ від 21.05.2021 – підписи від імені ОСОБА_7 у протоколі слідчого експерименту від 25.05.2016 за участі свідка ОСОБА_7 виконано тією особою, від імені якої вони зазначені, тобто самим ОСОБА_7 (т.3 а.с.122-133);

- стороною захисту надано ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 25.04.2016, згідно якої встановлено невиконання вимог ст.ст.233, 234, 237 КПК України, таким чином, встановлені внаслідок огляду 06.04.2016 докази є недопустимими (т.3 а.с.7-9).

Дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, перевіривши їх на предмет належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, приходить до висновку, що не можливо у встановлений кримінально-процесуальним законодавством спосіб зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, оскільки висунуте обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступних підстав.

Підставою кримінальної відповідальності відповідно до ст. 2 КК України є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Кримінальним кодексом України.

Як встановлено у ч. 1 ст. 11 КК України, злочин (кримінальне правопорушення) - передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини, національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно змісту ч.ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За змістом норми ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Так відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015170030001056 від 03.10.2015, ОСОБА_1 , повідомив про незаконне заволодіння невстановленою особою автомобілем марки ВАЗ 2113, д.н.з. НОМЕР_1 в період часу з 00 год. по 08 год. 03.10.2015 року. В обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 12018170000000359, який затверджений 12.07.2018 року, досудовим розслідуванням встановлено, що 08.10.2015 ОСОБА_2 незаконно заволодів автомобілем.

Крім того відповідно до витягу з ЄРДР № 12018170000000359 від 26.06.2018 у фабулі зазначено: В період часу з 00 год. по 08 год. 03.10.2015 року.

Доказів на підтвердження підстав зміни часу вчинення кримінального правопорушення не надано. Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце…).

Постановою прокуратури про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 26.06.2018, виділено матеріали досудового розслідування за № 12018170000000359 по факту заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 , зокрема у постанові зазначено про виділення, крім іншого:

- ухвала слідчого судді від 25.04.2016 про відмову в задоволенні клопотання на 3 арк.

Зазначена ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 25.04.2016 на 3 арк., надана стороною захисту під час судового засідання 24.12.2020 тобто в ході судового розгляду.

В ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 25.04.2016, крім іншого зазначено:

«В кримінальному провадженні № 12015170030001056 від 03 жовтня 2015 року прокурор, слідчий за погодженням із прокурором не звернулися до слідчого судді з клопотанням про проведення огляду, проведеного 06 квітня 2016 року без ухвали слідчого судді».

«Таким чином, встановлені внаслідок огляду від 06 квітня 2016 року докази є недопустимими, через що майно підлягає поверненню».

«На підставі викладеного, приходжу до висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки огляд від 06 квітня 2016 року під час якого вилучено майно не узаконено згідно ст.ст. 233, 234, 237 КПК України».

Однак у судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази надані стороною обвинувачення, а саме:

- протокол огляду місця події від 06.04.2016, згідно якого оглянуто гараж за адресою: АДРЕСА_5 місце, який належить ОСОБА_4 та вилучено запасні частини на автомобіль;

- постанова від 06.04.2016, згідно якої визнано в якості речових доказів запасні частини до автомобілю, які знаходились у гаражі за адресою: АДРЕСА_5 місце, вказані речі передані потерпілому під зберігальну розписку;

- протокол огляду місця події від 03.06.2016, згідно якого оглянуто у присутності експерта запасні частини на автомобіль, які знаходились у потерпілого ОСОБА_1 , дані запасні частини уніфіковані;

- протокол від 19.04.2016, згідно якого свідок ОСОБА_4 по фотознімках впізнала ОСОБА_2 .

Також у судовому засіданні за результатами протоколу огляду місця події від 06.04.2016, допитана свідок ОСОБА_4 .

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 теж надавав пояснення щодо впізнання деяких запасних частин за результатами огляду місця події від 06.04.2016.

Тобто на час підписання обвинувального акту 12.07.2018 та спрямування його до суду, докази зазначені у протоколі огляду від 06.04.2016 року були визнані судом недопустимими, і як наслідок похідні від нього процесуальні документи та допити – показання, суд вважає недопустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК і Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка ж доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення так і сторони захисту надісланий запит до Полтавського апеляційного суду щодо дозволів на проведення ОТЗ та НСРД. Згідно відповіді Полтавського апеляційного суду – прийнято рішення про відмову в задоволенні листа судді Ленінського районного суду, про зняття грифу секретності з матеріальних носіїв інформації, якими надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню № 12018170000000359.

У подальшому 03.02.2021 на запити Полтавської обласної прокуратури, Полтавським апеляційним судом надано – ухвалу № 2746т від 16.09.2015 щодо надання дозволу на проведення ОРЗ стосовно ОСОБА_2 та ГУ НП в Полтавській області – клопотання про проведення ОРЗ стосовно ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу від 06.11.2015, за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області № 2746т від 16.09.2015, стосовно ОСОБА_2 відібрано матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до протоколу від 02.06.2016, за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області № 520т від 14.03.2016, стосовно ОСОБА_7 здійснюється проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Ухвала слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області № 520т від 14.03.2016 – під час розгляду справи у суді стороною обвинувачення не була надана, вона судом не досліджувалася.

Прокурор на власний розсуд може прийняти рішення про розсекречування, поряд із результатами негласних слідчих (розшукових) дій, й ухвали слідчого судді, адже саме прокурор згідно з ч. 1 ст. 255 КПК та п. 5.9. "Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні" визнає необхідним використання тих чи інших матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після їх проведення, відповідно, і доведення їх допустимості покладається на нього.

Після розсекречування відповідних матеріальних носіїв інформації за клопотанням прокурора вони долучаються до матеріалів кримінального провадження та надаються стороні захисту для ознайомлення.

Якщо ж прокурор відмовляється прийняти рішення про розсекречування, зокрема ухвали слідчого судді, у випадку оспорення стороною захисту допустимості доказів, отриманих внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд, беручи до уваги зміст частин 3, 4 ст. 17 КПК України, вирішує питання їх допустимості.

При цьому слід враховувати положення ч. 12 ст. 290 КПК України про те, що якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як доказ у справі.

За правилами ст. 290 КПК України, обов`язковому відкриттю підлягають усі зібрані сторонами матеріали, крім випадків, передбачених абз. 2 ч. 6 вказаної норми, у тому числі й ті, які є правовою підставою для проведення органом досудового розслідування негласних слідчих дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, оскільки за умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів та принцип рівності сторін у кримінальному процесі.

Недослідження судом процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.

Таким чином встановлено, що не відкриті стороні захисту, обвинуваченому і суду усі наявні матеріали, що стосуються правомірності цих заходів.

Крім того під час розгляду кримінального провадження у суді за клопотанням сторони захисту призначено фоноскопічну експертизу, згідно висновку експерта № 11 від 12.03.2020 - голос та мовлення, зафіксовані на записах, що зберігаються на оптичному носії CD-R № 906т, не належать ОСОБА_2 .

Тобто відібрані матеріали, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному провадженні відповідно до протоколу від 06.11.2015, за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області № 2746т від 16.09.2015, стосовно ОСОБА_2 , не підтвердили причетність ОСОБА_2 до розмов з невстановленою особою.

За результатами негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню № 12018170000000359, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, не доведена.

Щодо показань, відповідно до ст.95 КПК України – суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Жоден з допитаних свідків у судовому засіданні не вказав, що ОСОБА_2 , 08.10.2015 або 03.10.2015 шляхом підбору ключа до дверей та замку запалення двигуна автомобіля, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 211340», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, що належить ОСОБА_1 .

Тобто не містять інформації, яка може бути використана як доказ причетності ОСОБА_2 до кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Тільки потерпілий ОСОБА_1 , окрім іншого, повідомив, що після 00:30 години ночі з 2 на 3 жовтня 2015 року викрали його автомобіль, про час викрадення йому неофіційно повідомили працівники АТ «Приватбанк», і працівники тоді ще міліції повинні були звернутися за отриманням відеозапису камер відеоспостереження.

Записи камер відео спостереження під час розгляду справи у суді надані не були.

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду доказів, які беззаперечно підтверджували б вину ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, то суд вважає недоведеною належними та допустимими доказами його винуватість у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.

Так, згідно вимог ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є в тому числі рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Прокурор, який приймав участь у судовому засіданні, після дослідження всіх доказів по справі перед оголошенням початку судових дебатів не скористався своїми правами, передбаченими ст.ст. 338, 340 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, проаналізувавши в сукупності всі докази досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 "Право на свободу та особисту недоторканість" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вважає, що ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України необхідно виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Оскільки стороною обвинувачення не була доведена винуватість ОСОБА_2 поза розумними сумнівами, під час судового розгляду виявлені порушення під час проведення слідчих дій, а доводи обвинуваченого про його непричетність до вчинення даного злочину не були спростовані, всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого суд тлумачить на його користь. Інших доказів, які б були поза розумним сумнівом, суду не надано.

З урахуванням наданих стороною обвинувачення та стороною захисту і досліджених судом доказів, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 слід виправдати за недоведеністю вини в інкримінованому йому злочині з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Заставу, яка надійшла на рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області за ОСОБА_2 у розмірі 35 240 грн, слід повернути заставодавцю ОСОБА_15 .

Цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, які складаються з витрат на проведення експертиз слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати невинуватим і виправдати, у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 715 грн - компенсувати за рахунок держави.

Речові докази по справі:

- вилучені під час оглядів запасні частини, ключі – повернути власникам.

- оптичні та магнітні носії інформації зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Заставу, яка надійшла на рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області у розмірі 35 240 грн, повернути заставодавцю ОСОБА_15 .

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Р. І. Тимчук