Рішення № 102205807, 24.12.2021, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/562/21 Провадження № 2/395/295/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді – Володимира Орендовського,

при секретарі – Наталії Піддубній,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права приватної власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями,

ВСТАНОВИВ:

До Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права приватної власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями. У позові позивач вказала на те, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 в період з 15 квітня 1981 року по 2006 рік вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 27.09.2019 року шлюб між ними розірвано. При цьому, після розірвання шлюбу за їх спільною домовленістю вони залишилися проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 , адже вказаний будинок є їх спільним будинком, іншого житла в них немає. В період шлюбу 01 серпня 2000 року вони придбали житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний будинок було зареєстровано на відповідача. Власного житла позивач я не має, а відповідач з 2020 року став чинити їй перешкоди у користуванні спільним будинком. На теперішній час відповідач вважає, що спірний будинок належить виключно йому на праві власності, сумісне проживання неможливе. відповідач погрожує їй, застосовує домашнє насилля, виганяє її з будинку. Після припинення шлюбних відносин взаємної згоди щодо поділу спільного майна сторони не дійшли, а тому позивач просить припинити право спільної сумісної власності та здійснити його поділ в рівних частках, що належить сторонам.

Позивач повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, проте від її представника-адвоката Жеребенко О.В. до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просили суд задовольнити їх.

Відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, проте направив до суду заяву про визнання позову повністю та просив справу розглянути у його відсутність.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно вимог ст.70 ч.1 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ст. 372 ч. 1-3 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У судовому засіданні встановлено, що сторони в період з 15 квітня 1981 року по 2006 рік вони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 27.09.2019 року шлюб між ними розірвано (а.с.10).

При цьому, після розірвання шлюбу за їх спільною домовленістю вони залишилися проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 .

У період шлюбу, а саме 01 серпня 2000 року сторони за спільні кошти придбали у власність будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вищевказаного договору купівлі-продажу від 01 серпня 2000 року, посвідченим державним нотаріусом Новомиргородської районної державної нотаріальної контори Дахно Н.П. (а.с.11).

Будинок, придбаний ними за договором купівлі-продажу від 01.08.2000 року є житловим будинком площею 40,5 м2. з господарчо-побутовими будівлями та зареєстрований на відповідача, згідно вартості схожих об`єктів нерухомості, які виставлені на продаж в даному регіоні на сайті OLX.UA та DOM.RIA.COM середня оціночна вартість такого будинку складає 75 452 грн., що підтверджується оголошеннями з сайту OLX.UA та DOM.RIA.COM, копією договору купівлі-продажу від 01 серпня 2000 року (а.с.11, 13-16).

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що спірний будинок набуто сторонами у період зареєстрованого шлюбу, а тому він є спільною сумісною власністю подружжя в якій кожен із подружжя має рівну частку, тобто позивач та відповідач мають право на 1/2 частину спірного будинку, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України суд вважає за необхідне повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого нею під час звернення з позовом до суду відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.2198025277.1 від 16.07.2021 року, що становить 454 грн. 00 коп.

Згідно до ст.268 ч.5 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. 15.12.2021 року в судове засідання не з`явилися сторони, при цьому у суду були підстави для ухвалення рішення. Проте, датою ухвалення рішення є не 15.12.2021 року, а 24.11.2021 року, оскільки саме у цей день складено повний текст судового рішення.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права приватної власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши 1/2 частину вказаного будинку у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати ГУК у Кіровоградській області /тг м. Новомиргород / 22030101, код ЄДРПОУ 37918230, повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків сплаченої суми судового збору сплаченого нею на р/р НОМЕР_2 , відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.2198025277.1 від 16.07.2021 року, що становить 454 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення виготовлений 24 грудня 2021 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області Володимир Орендовський