Вирок № 102202545, 24.12.2021, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/330/21

Провадження № 1-кп/575/78/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря Доценко Т.Г.

прокурора Скоромного О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Ключника С.В.,

представника потерпілого Сіденка А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. В.Писарівка кримінальне провадження № 12021200460000070 від 12.02.2021 стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка В.Писарівського району Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 21 грудня 2018 року між відділом освіти В.Писарівської РДА в особі начальника ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір № 171 «Про капітальний ремонт транспортного засобу ЧАЗ А074, державний номер НОМЕР_1 » (в подальшому Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Виконавець бере на себе зобов`язання з проведення капітального ремонту шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 . Замовник бере на себе зобов`язання прийняти автобус й оплатити за виконані роботи з капітального ремонту шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , а також вартість використаних матеріалв (запасних частин) Виконавця.

Розділом 2 «Вартість послуг та порядок розрахунків» визначено, що оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до акту виконаних робіт по капітальному ремонту шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 . Загальна сума Договору 180 000 (сто вісімдесят трисяч) гривень.

Розділом 3 «Зобов`язання та права сторін» передбачено, що Замовник зобов`язаий приймати транспортний засіб та його складові частини після надання послуг. Має права візуально контролювати виконання робіт за даним Договором.

Відповідно до розділу 5 «Виконання робіт» передбачено, що технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (його складових) виконується Виконавцем відповідно до вимог експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації та нормативних документів.

Відповідно до розділу 8 «Строк дії договору» Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором до 31.12.2018.

В подальшому 26.12.2018 ФОП ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що капітальний ремонт шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , не здійснений відповідно до умов Договору, з метою привласнення бюджетних коштів, діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановленому місці та часі, в порушення вимог п.п. 1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.2.5, 8.1 Договору № 171 від 21.12.2018, склав документи, а саме: Акт № 1 виконаних робіт від 26.12.2018 на загальну суму 168 300 гривень та Акт № 2 виконаних робіт від 26.12.2018 на загальну суму 11 700 гривень, та завірив їх власним підписом і печаткою, чим надав документам статусу офіційних, та які в подальшому подав до відділу освіти В.Писарівської РДА для перерахування бюджетних коштів.

На підставі вищевказаних Актів № 1 та № 2 виконаних робіт від 26.12.2018 відповідно до платіжних доручень № 7 та № 8 від 27.12.2018 Управлінням Державної казначейської служби України у Великописарівському районі Сумської області було перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 168 300 гривень та 11 700 гривень відповідно, а всього було перераховано грошові кошти на загальну суму 180 000 гривень за виконані ним роботи.

ФОП ОСОБА_1 достовірно знав, що капітальний ремонт шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до умов Договору в повному обсязі виконаний не був, а саме: відповідно до Акту № 1 виконаних робіт від 26.12.2018 не проведені зварювальні роботи вартістю 11 400 грн., фарбування кузову шкільного автобусу вартістю 56 000 грн., заміна настилу підлоги вартістю 18 007 грн., реставрація поручнів вартістю 2 200 грн., ремонт каркасів сидіння вартістю 1 200 грн., заміна внутрішньої обшивки салону вартістю 12 390 грн., заміна електропроводки автобуса вартістю 11 700 грн.

У зв`язку з цим, відділом освіти В.Писарівської РДА безпідставно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 112 897 грн. за роботи по капітальному ремонту шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , які фактично виконані не були.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Фізична особа – підприємець (ФОП) – це фізична особа, яка для ведення господарської діяльності зареєстрована як підприємець без статусу юридичної особи.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа – підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини та набуваючи при цьому відповідних прав та обов`язків, може здійснювати діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону.

Здійснюючи статутну діяльність, фізичні особи – підприємці мають повноваження відкривати та використовувати поточні рахунки у банківських установах, укладати господарські договори, вести податковий та бухгалтерський облік, здавати податкові та статистичні звіти, встановлювати ціни на продукцію, яка ними виробляється чи реалізовується, отримувати ліцензії, дозволи тощо.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 , укладаючи Договір «Про капітальний ремонт транспортного засобу ЧАЗ А074, державний номер НОМЕР_1 », та складаючи офіційні документи Акт № 1 виконаних робіт від 26.12.2018 на загальну суму 168 300 грн. та Акт № 2 виконаних робіт від 26.12.2018 на загальну суму 11 700 грн., що стали підставою перерахування бюджетних коштів, набув статусу службової особи.

Крім того, ОСОБА_1 згідно виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань був оформлений з 24.02.2014 фізичною особою – підприємцем, вид економічної діяльності «технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів». Для здійснення своєї підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 орендував приміщення гаражу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Будучи фізичною особою – підприємцем, ОСОБА_1 , який відповідно до примітки 1 до статті 364 КК України є службовою особою, наділеною організаційно – розпорядчими функціями (Виконавець), 21 грудня 2018 року уклав з відділом освіти В.Писарівської РДА в особі начальника ОСОБА_2 (замовник) Договір № 171 «Про капітальний ремонт транспортного засобу ЧАЗ А074, державний номер НОМЕР_1 » (в подальшому Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Виконавець бере на себе зобов`язання з проведення капітального ремонту шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 . Замовник бере на себе зобов`язання прийняти автобус й оплатити за виконані роботи з капітального ремонту шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , а також вартість використаних матеріалв (запасних частин) Виконавця.

Розділом 2 «Вартість послуг та порядок розрахунків» визначено, що оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до акту виконаних робіт по капітальному ремонту шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 . Загальна сума Договору 180 000 (сто вісімдесят трисяч) гривень.

Розділом 3 «Зобов`язання та права сторін» передбачено, що Замовник зобов`язаий приймати транспортний засіб та його складові частини після надання послуг. Має права візуально контролювати виконання робіт за даним Договором.

Відповідно до розділу 5 «Виконання робіт» передбачено, що технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (його складових) виконується Виконавцем відповідно до вимог експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації та нормативних документів.

Відповідно до розділу 8 «Строк дії договору» Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором до 31.12.2018.

Під час виконання робіт з капітального ремонту транспортного засобу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , точної дати не встановлено, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а саме: актів виконаних робіт.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_1 , перебуваючи на території приміщення гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що його дії мають протиправний характер, та достовірно знаючи, що капітальний ремонт шкільного автобусу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до умов Договору частково не виконаний, склав документи, а саме: Акт № 1 виконаних робіт від 26.12.2018 та Акт № 2 виконаних робіт від 26.12.2018, завірив їх власним підписом, в які вніс завідомо неправдиві відомості в частині обсягу виконаних ремонтних робіт.

Так, в Акт № 1 виконаних робіт від 26.12.2018 ОСОБА_1 внесено завідомо неправдиві відомості щодо проведених ремонтних робіт: зварювальні роботи вартістю 11 400 грн., фарбування кузову шкільного автобусу вартістю 56 000 грн., заміна настилу підлоги вартістю 18 007 грн., реставрація поручнів вартістю 2 200 грн., ремонт каркасів сидіння вартістю 1 200 грн., заміна внутрішньої обшивки салону вартістю 12 390 грн., і в Акт № 2 виконаних робіт від 26.12.2018 ОСОБА_1 внесено завідомо неправдиві відомості щодо проведених ремонтних робіт щодо заміни електропроводки автобуса вартістю 11 700 грн., хоча вказані ремонтні роботи на виконання Договору № 171 від 21.12.2018 ОСОБА_3 не виконувалися.

Після складання вказаних актів виконаних робіт №1 та №2 від 26.12.2018 ОСОБА_1 шляхом проставлення особистого підпису їх погодив та видав зазначені акти для подальшого погодження начальнику відділу освіти В.Писарівської РДА.

Надалі вказані акти виконаних робіт та платіжні доручення № 7 та № 8 від 27.12.2018 були надані до Управління Державної казначейської служби України у В.Писарівському районі Сумської області для здійснення оплати ФОП ОСОБА_1 , на підставі яких відділом освіти В.Писарівської РДА безпідставно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_1 гроші в сумі 112 897 грн. за роботи по капітальному ремонту шкільного автобусу марки ЧАЗ А074, державний номер НОМЕР_1 », які фактично виконані не були.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Фізична особа – підприємець (ФОП) – це фізична особа, яка для ведення господарської діяльності зареєстрована як підприємець без статусу юридичної особи.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або н випливає із суті відносин. Фізична особа – підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини та набуваючи при цьому відповідних прав та обов`язків, може здійснювати діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону.

Здійснюючи статутну діяльність, фізичні особи – підприємці мають повноваження відкривати та використовувати поточні рахунки у банківських установах, укладати господарські договори, вести податковий та бухгалтерський облік, здавати податкові та статистичні звіти, встановлювати ціни на продукцію, яка ними виробляється чи реалізовується, отримувати ліцензії, дозволи тощо.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; та за ч. 1 ст. 366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 щодо кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України заперечує, оскільки він не є службовою особою та не може бути суб`єктом вказаних кримінальних правопорушень. При цьому пояснив, що навесні 2018 року до нього звернувся начальник відділу освіти ОСОБА_2 , запропонував відремонтувати згорілий автобус марки ЧАЗ. Доставили автобус на територію його об`єкту по АДРЕСА_2 . Він повідомив, що своїх коштів для ремонту не має. Автобус простояв півроку. Наприкінці 2018 року було укладено Договір про проведення капітального ремонту автобуса між ним та Головою В.Писарівської РДА ОСОБА_2 . Потім ОСОБА_2 повідомив, що виділені кошти на ремонт автобуса, треба надати акт виконаних робіт. Він склав акт виконаних робіт по даному автобусу і передав до В.Писарівської РДА. Був кінець року, бухгалтер сказала, що кошти необхідно використати у 2018 році, бо наступного року коштів не буде. Перерахували кошти 180 тис. грн. на рахунок ФОП « ОСОБА_1 ». Він закупив запчастини для ремонту і ремонтував. Крім цього, були ремонтні роботи по іншим автобусам РОНО, претензій вони не пред`являли. Також, в актах зазначено, що було виконано інші роботи. У кінці 2020 року, коли ОСОБА_2 звільнився, до нього почали пред`являти претензії: ОСОБА_4 , Голова ОТГ ОСОБА_5 приїздила в березні 2021 року. Треба доремонтувати автобус, але він не закінчив ремонт і було порушено кримінальне провадження. Було витрачено 180 тис. грн. на запчастин та фарбу. Акти складались до виконання робіт. Фактично він приступив до виконання робіт десь у березні 2019 року. ОСОБА_2 виступив з ініціативою скласти акти, бо вони не могли кошти отримати іншим шляхом. Він працював самостійно, людей не наймав. Статут, інші документи і печатки не мав. Книги наказів не було, не вів, він не є службовою особою. Кошти отримав. Діяв як фізична особа. Він готовий доремонтувати автобус. Строків виконання робіт не визначали, тому ремонт затягнувся. Також, крім зазначених у Договорі ремонтних робіт, він виконував ще й інші ремонтні роботи по даному автобусу, не зазначені у Договорі. Цивільний позов визнає.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що після реорганізації майно було передано відділом освіти В.Писарівської РДА у комунальну власність В.Писарівській селищній раді, було передано кілька актів і в одному з актів були зазначені автобуси, акти затверджені 26.01.2021 рішенням сесії, були передані два автобуси (Солдатчанської та Тарасівської школи). Автобус Тарасівського НВК, який знаходився на ремонті, по факту переданий не був. Було створено комісію з представників В.Писарівської селищної ради та В.Писарівської РДА, яка склала акт про відсутність автобуса, лише був переданий технічний паспорт на цей автобус. Перешкоди з боку ОСОБА_1 по передачі автобуса не чинились. Автобус перебуває під арештом.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона була призначена Головою ліквідаційної комісії В.Писарівської РДА, в кінці 2020 року необхідно було передати майно в ОТГ, яке знаходилось в закладах освіти В.Писарівського району, під час складання актів прийому-передачі майна відділу освіти виявилось, що автобус Тарасівського НВК переданий для ремонту ПП ОСОБА_1 . Вона звернулась до правоохоронних органів, службову перевірку не проводила, повідомила Голову РДА ОСОБА_7 . Зі слів бухгалтера ОСОБА_8 повідомили, що автобус знаходиться у ОСОБА_1 . Вона, ОСОБА_7 голова РДА і ОСОБА_9 приїхали на СТО, там знаходився автобус. Потім вона написала листа, чому не відремонтували автобус, але він повідомив, що ремонт автобуса триває. Перевіряли за номером автобуса. Сам обвинувачений показав автобус. ОСОБА_1 сказав, що залишилось пофарбувати автобус.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засідання пояснив, що він працює водієм Тарасівського НВК, 17.05.2018 в автобусі ЧАЗ А074 загорілась проводка, автобус згорів. Пошкодження були значні: поплавились сидіння, проводка, на дверках були пошкодження. Повідомили до ОСОБА_11 відділу освіти. Порекомендували звернутись на СТО до ОСОБА_1 , через тиждень відбуксували автобус за допомогою трактора до СТО ОСОБА_1 в смт. В.Писарівка. Повинна бути тільки заміна деталей.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що у 2018 році вона працювала бухгалтером відділу освіти В.Писарівської РДА, в грудні 2018 року на підставі актів виконаних робіт згідно укладеного договору відділом освіти було перераховано ОСОБА_1 180 тис. грн. для проведення капітального ремонту автобуса марки ЧАЗ А074 Тарасівського НВК. В кінці листопада 2020 року, коли ОСОБА_2 звільнився, піднялося питання про те, що автобус не відремонтований і не переданий до навчального закладу. Договір та акт виконаних робіт підписували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дійсність Договору до 31.12.2018. Акта приймання-передачі автобуса від ОСОБА_1 після ремонту не було.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона працює директором Тарасівського НВК, 17.05.2018 внаслідок замкнення проводки загорівся шкільний автобус, закріплений за Тарасівським НВК. Викликали пожежників, автобус загасили, встановли причину загоряння. Салон був повністю чорний, лобового скла не було. Після пожежі автобус десь тиждень знаходився у дворі водія. Вона звернулась із клопотанням про відновлення автобуса, особисто писала листи на завод, відповіли, що автобус підлягає ремонту. Вона просила В.Писарівську РДА, райраду, щоб виділили кошти, відповіли, що будуть виділяти. Вона участі у ремонті автобуса не приймала. Автобус був застрахований, але страховики сказали, що страховки буде недостатньо. Вона знала, що автобус ремонтується, ремонтом займався відділ освіти В.Писарівської РДА.

На підтвердження вини обвинуваченого стороною обвинувачення суду були надані письмові докази, які досліджені в судовому засіданні:

-Повідомлення від 11.02.2021 Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_13 про проведення перевірки за фактом невиконання умов Договору про капітальний ремонт транспортного засобу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , укладеного між відділом освіти В.Писарівської РДА та ПП ОСОБА_1 (а.с. 48-49);

-Протокол обшуку від 16.02.2021 приміщення гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та фототаблиця до нього, з якого слідує, що в приміщенні гаражу знаходиться автобус марки ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, у невідремонтованому стані (а.с. 51-55);

-Постанова старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області Забари Р.М. від 16.02.2021 про визнання шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, вилученого в ході проведення обшуку, речовим доказом у кримінальному провадження (а.с. 56);

-Ухвала слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О. від 18.02.2021 № 583/539/21 про накладення арешту на шкільний автобус – D, марки – ЧАЗ, модель – А074, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, об`єм двигуна 3168, номер шасі НОМЕР_2 , жовтого кольору, власником якого є відділ освіти В.Писарівської районної державної адміністрації (а.с. 57-58);

-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.02.2021 та описом документів до нього, з якого вбачається, що у приміщенні відділу освіти В.Писарівської РДА на підставі ухвали слідчого судді слідчий ознайомився з документами відділу освіти В.Писарівської РДА, що стосуються капітального ремонту шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , та вилучив їх (а.с. 61-63);

-Договір № 171 про капітальний ремонт транспортного засобу ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , від 21.12.2018, укладений між ПП ОСОБА_1 та відділом освіти В.Писарівської РДА в особі начальника ОСОБА_2 (а.с. 64-65);

-Витягом з протоколу 37 сесії В.Писарівської районної ради сьомого скликання від 18.12.2018 про збільшення асигнувань по відділу освіти В.Писарівської РДА на проведення капітального ремонту шкільного автобуса Тарасівського НВК – 180 тис. грн.. (а.с. 66);

-Акт № 1 виконаних робіт від 26.12.2018 на суму 168 300 грн. (а.с. 67);

-Платіжне доручення № 8 від 26.12.2018 про перехування суми 11 700 , 00 грн. відділом освіти В.Писарівської РДА на рахунок ФОП ОСОБА_1 за проведення капітального ремонту шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074 згідно Договору № 171 від 21.12.2018 (а.с. 68);

- Платіжне доручення № 7 від 26.12.2018 про перехування суми 168 300 , 00 грн. відділом освіти В.Писарівської РДА на рахунок ФОП ОСОБА_1 за проведення капітального ремонту шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074 згідно Договору № 171 від 21.12.2018 (а.с. 69);

-Акт № 2 виконаних робіт від 26.12.2018 на суму 11 700 грн. (а.с. 70);

-Рахунок № 1/2 від 26.12.2018 на суму 180 000 грн. за виконання робіт з капітального ремонту та запчастини автобуса марки ЧАЗ-А074 (а.с. 71);

-Виписка за період з 28.12.2018 по 28.12.2018 про перерахування з рахунку відділу освіти В.Писарівської РДА сум 168 300 грн. та 11 700 грн. 28.12.2018 на рахунок ФОП ОСОБА_1 за проведення капітального ремонту шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074 згідно Договору № 171 від 21.12.2018 (а.с. 72);

-Виписка за період з 26.12.2018 по 26.12.2018 про надходження коштів в сумі 180 000 грн. на рахунок відділу освіти В.Писарівської РДА на проведення капітального ремонту шкільного автобусу (а.с. 73);

-Висновок експерта № 3473/7570-7583 від 12.04.2021, з якого слідує, що кузов автобуса – D, марки – ЧАЗ, державний номер НОМЕР_1 , знаходиться у стані підготовки поверхні кузова до нанесення лакофарбового покриття (фарбування) і повністю не перефарбовувався (а.с. 77-82);

-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.04.2021 та описом документів до нього, з якого вбачається, що у приміщенні ТВБВ № 10018/013 філії Сумське обласне управління «Державний ощадний банк України» на підставі ухвали слідчого судді слідчий ознайомився з документами про рух грошових котів на банківському рахунку № НОМЕР_3 , та вилучив їх (а.с. 85-87);

-Платіжне доручення № 7 від 26.12.2018 про перерахування суми 168 300 , 00 грн. відділом освіти В.Писарівської РДА за проведення капітального ремонту шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074 згідно Договору № 171 від 21.12.2018 (а.с. 88);

-Платіжне доручення № 201 від 26.12.2018 про перерахування 3 440, 00 грн. відділом освіти В.Писарівської РДА на рахунок ФОП ОСОБА_1 за шини згідно Договору № 171 від 21.12.2018 (а.с. 89);

-Платіжне доручення № 200 від 26.12.2018 про перерахування 3 080, 00 грн. відділом освіти В.Писарівської РДА за шини, камери колісні згідно Договору № 171 від 21.12.2018 (а.с. 90);

-Платіжне доручення № 8 від 26.12.2018 про перерахування 11 700 , 00 грн. відділом освіти В.Писарівської РДА за проведення капітального ремонту шкільного автобусу марки ЧАЗ-А074 згідно Договору № 171 від 21.12.2018 (а.с. 91);

-Виписка по рахунку ФОП ОСОБА_1 в філії Сумське обласне управління «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_3 за період з 21.12.2018 по 31.12.2018, з якої вбачається, що на рахунок були зараховані суми за ремонт шкільного автобусу згідно Договору № 171 від 26.12.2018: 28.12.2018 - 3 080, 00 грн., 3 440, 00 грн., 11 700, 00 грн., 168 300, 00 грн. (а.с. 92);

Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.

Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.. 94 цього Кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Досліджені у судовому засіданні докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними та допустимими.

Разом з тим, суд не може погодитись із кваліфікацією дій ОСОБА_1 стороною обвинувачення з огляду на наступне.

Так, стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та за ч. 1 ст. 366 КК України як службове підроблення документів, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, є службова особа.

Так, згідно ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Поняття «службова особа» міститься у ч. 3 ст. 18 КК України, яка має загальний характер, тобто стосується усіх статей Особливої частини КК України, за винятком тих, для яких закон про кримінальну відповідальність, а саме примітка до ст. 364 КК України, передбачає окреме визначення (статті 364, 368, 368-2, 369 КК України).

Відповідно до примітки ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Для цілей статей 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

Із цього випливає, що для вжитого у статтях 191 та 366 КК України поняття «службова особа» відсутнє окреме визначення, яке встановлене приміткою до ст. 364 КК України, тому використовується поняття, яке міститься у загальній нормі, а саме у ч. 3 ст. 18 КК України.

Крім того, відповідальність за ст. 366 КК України настає лише за умови, що злочинні дії службової особи були зумовлені її службовим становищем або пов`язані з її владними повноваженнями.

ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується у тому, що, будучи фізичною особою - підприємцем та будучи службовою особою, вчинив привласнення грошових коштів в сумі 112 897 гривень 00 копійок, склавши акт виконання зазначених робіт. ОСОБА_1 дійсно на момент вчинення кримінального правопорушення був фізичною особою - підприємцем, але не був наділений будь-якими владними повноваженнями, тобто відповідно до примітки ст. 364 КК України не був службовою особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень був зареєстрований як фізична особа – підприємець, затвердженого статуту, печатки не мав, свою підприємницьку діяльність здійснював самостійно, не маючи найманих працівників.

Фізична особа - підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених статтею 44 ГК України, тобто вільного вибору видів

підприємницької діяльності, самостійного формування програми діяльності, залучення фінансових та інших видів ресурсів, вільного найму працівників та ін.

Для фізичної особи - підприємця, як суб`єкта господарювання, законом не передбачено обіймання ним певної посади. Право найму працівників підприємцем та право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці передбачено статтею 46 ГК України і є одним з принципів здійснення підприємницької діяльності.

До організаційно-розпорядчих обов`язків відносяться обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів.

Із постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 26.04.2002 "Про судову практику у справах про хабарництво" вбачається, що виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків передбачає перебування особи на певній посаді в органах влади, підприємстві, установі, організації.

Фізична особа – підприємець не виконує організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, а отже, і не може бути визнаний службовою особою.

Таким чином, вказані в обвинуваченні дії ОСОБА_1 вчинив, будучи фізичною особою – підприємцем, тому не може нести відповідальність як службова особа.

Крім того, одне лише посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_1 є службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, не утворює в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки для вказаного особа не лише повинна бути службовою, а й в даній конкретній ситуації зловживати своїм службовим становищем. Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для заволодіння майном.

Питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 інших ознак службової особи мало бути встановлено стороною обвинувачення та доведено суду переконливими доказами, оскільки за відсутності таких, ОСОБА_1 не може нести відповідальність як службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення залишається без істотних змін або тісно зв`язане з первісним, або, навпаки, змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни не буде порушено право особи на захист.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Згідно п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, як вбачається із прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див. п. 40 рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», п. 54 рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», п. 33 рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).

Судом було вжито передбачені законом заходи для допиту свідків та дослідження усіх письмових доказів по справі.

Інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, стороною обвинувачення не надано, клопотань про допит свідків та дослідження інших доказів сторона обвинувачення не заявила.

За змістом п. 15 ч. 2 ст. 36, ч. 2 ст. 337, ч. 1 ст. 338 КПК України змінити обвинувачення в суді є правом прокурора. Своїм правом змінити обвинувачення прокурор не скористався.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 в частині його обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно до ч. 2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Відповідно до ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність всіх елементів, що становлять факт кримінального правопорушення (об`єкт, суб`єкт, об`єктивна й суб`єктивна сторона).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У своїй постанові від 13.01.2021 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 243/1573/17 вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Однак ці положення не вказують на те, що у разі непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи бодай якийсь інший склад злочину і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення.

Суд звертає увагу, що під час судового засідання стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Отже, в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України суд не вбачає підстав для перекваліфікації його дій, тому суд дійшов висновку, що в цій частині обвинувачення ОСОБА_1 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Законом України № 2617-VІІІ від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», зокрема, до статей 12, 191 КК України, внесено зміни, які набрали чинності 01.07.2020.

Згідно із ст. 4 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення) злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення), відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить визнання вини в частині привласнення грошових коштів, щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, судом не встановлено.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має молодий вік, на утриманні має неповнолітню дитину.

Враховуючи обставини справи, характер вчиненого діяння, його супільну небезпеку, особу винного, беручи до уваги думку прокурора щодо виду та міри покарання, думку представника потерпілого, який згоден з думкою прокурора, а також думку захисника, який підтримує думку обвинуваченого щодо кваліфікації його діяння, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання цього обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства з призначенням йому основного покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 191 КК України, у виді штрафу, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Начальником В.Писарівського відділу Охтирської окружної прокуратури Скоромним О.М. в інтересах держави в особі В.Писарівської селищної ради пред`явлений цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення завданих кримінальним правопорушенням збитків у розмірі 112 897 гривень 00 копійок.

Прокурор в судовому засіданні цивільний позов підтримав, посилаючись на те, що обвинувачений своїми незаконними діями завдав державі в особі В.Писарівської селищної ради матеріальних збитків на суму 112 897 гривень 00 копійок, які повинен відшкодувати в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно ч. 5 ст. 128 КПК УКраїни цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру. Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Розглядаючи цивільний позов прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до висновку експерта № 3473/7570-7583 від 12.04.2021 проведена експертиза з дослідження лакофарбових матеріалів і покриття, вартість експертизи 7 722 гривні 45 копійок.

На підставі ст. 124 КПК України на користь держави з ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 7 722 гривні 45 копійок.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О. № 583/539/21 від 18.02.2021, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити йому за цим Законом покарання у виді штафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 7 722 гривні 45 копійок.

Цивільний позов начальника В.Писарівського відділу Охтирської окружної прокуратури Скоромного О.М. в інтересах держави в особі В.Писарівської селищної ради задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь В.Писарівської селищної ради завдані кримінальним правопорушенням збитки у розмірі 112 897 гривень 00 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О. № 583/539/21 від 18.02.2021.

Речовий доказ – шкільний автобус марки ЧАЗ-А074, державний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, що знаходиться на зберіганні у відділі поліцейського реагування № 1 (с. Велика Писарівка) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, після набрання вироком законної сили – передати в розпорядження В.Писарівської селищної ради.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через В.Писарівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.І.Савєльєва