Вирок № 102201358, 24.12.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2421/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2021 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретар судового засідання Ройко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021141420000009 від 26.07.2021 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, не депутата,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Лозінського О.В.

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Демаджари Я.П.

захисника Рачинського В.З.

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 25 липня 2021 року близько 19.00 години, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в межах с. Желдець Львівського району Львівської області, автодорогою сполучення «с. Батятичі - с. Туринка», в напрямку с. Туринка, порушуючи вимоги пункту 1.5 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року за № 1306, яким вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, пункту 2.3б яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та пункту 12.3 яким передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який вийшов на проїзду частину дороги справа на ліво, відносно напрямку руху автомобіля та на такій відстані до нього, коли водій мав можливість негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду пішохода. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 4,5 п`ясних кісток правої кисті, перелому дистального епіфізу правої великогомілкової кістки, перелому внутрішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу без зміщення, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я та забійної скальпованої рани правої стопи, що відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначив, що 25.07.2021 їхав на своєму транспортному засобі в сторону с. Верени з магазину, потерпілий стояв збоку дороги, однак потім різко вискочив на дорогу. Він вчиняв дії, щоб оминути пішохода, однак через власну неуважність, здійснив наїзд на нього. Після наїзду, він зупинився, однак злякався і залишив місце події, залишив потерпілого на дорозі. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати. Цивільний позов визнав частково, погоджується на сплату майнової шкоди в розмірі 10 тис. гривень.

Потерпілий в судовому засіданні цивільний позов підтримав, просив його задоволити. Розповів про те, що ввечері 25.07.2021 вийшов з дому на дорогу, щоб подивитися за жінкою та побачив, що їде ОСОБА_1 , він відійшовши від узбіччя дороги і намагався зупинити машину, він сподівався, на те, що водій зупиниться, або об`їде його, однак почув удар. Після чого машина не зупинилася, а поїхала дальше. Знайомий потерпілого викликав швидку. Вказав про те, що в результаті дорожньо - транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні. Внаслідок лікування зазнав майнової шкоди, так як витрачав кошти на ліки та лікування в медичних закладах. Крім цього вказав, що йому завдана і моральна шкода, так як він змушений був проходити тривалий курс лікування, пережив сильний психологічний стрес. Щодо призначеного покарання поклався на розсуд суду.

Оскільки обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, захисник потерпілий та представник потерпілого також не оспорювали встановлені фактичні обставини, при яких скоєно злочин, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочину, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому у відповідності до ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд бере до уваги, що він раніше не судимий, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, що є достатнім для виправлення та перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Разом з тим, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, задовільні характеризуючі дані про особу винного, який на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а отже, готовий нести кримінальну відповідальність, ставлення винного до вчиненого та його наслідків, пом`якшуючі обставину у вигляді щирого каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також всі обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без відбування покарання, а тому вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, що буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

В судовому засіданні потерпілий ( цивільний позивач) та представник потерпілого ( представник цивільного позивача) заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та дали аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві.

Прокурор у судовому засіданні при вирішенні цивільного позову потерпілого поклався на розсуд суду.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, вказав про те, що сума матеріальної та моральної шкоди є значно завищеною, та погоджується відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 10 тис. гривень.

Захисник Рачинський В.З. підтримав позицію обвинуваченого та вказав про те, що розмір шкоди є значно завищеним та необґрунтованим.

Суд, заслухавши думку учасників, давши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, дійшов переконливого висновку, що цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема, до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 1166 ЦПК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

В ході розгляду справи, судом не встановлено, та потерпілим ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів які б підтверджували розмір матеріальної шкоди на суму 8228,68 грн, оскільки потерпілим ОСОБА_3 на підтвердження матеріальної шкоди, до позовної заяви надані лише фіскальних чеки на придбання медичних препаратів і не тільки, однак суду не надано доказів, що зазначені медичні препарати були призначені лікарем для його лікування, що він за характером лікування потребував застосування саме цих препаратів, та що вони були використані для його лікування, а тому суд приходить до висновку,що у зв`язку з недоведеністю такої вимоги до задоволення не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Крім цього, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ч. 1, п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд бере до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілого, оскільки останньому обвинувачений спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості, що призвело до істотних змін у його житті та негативно позначилося на його моральному та психологічному стані.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпілий, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, та з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_3 40 000,00 грн моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 02.08.2021 на автомобіль «ВАЗ 2109»д.н.з. НОМЕР_1 ,- скасувати на підставі ч. 4ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-376 КПК України,суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді двох років обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі вимог ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення цього вироку.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № СЕ-19/114-21/13203-ІТ від 17.08.2021 в розмірі 1716,20 грн., інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/114-21/17099-ІТ в розмірі 1716,20 грн.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 02.08.2021 на автомобіль «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 - скасувати.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 залишити останньому.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Кам`янка Бузький районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Суддя Костюк У.І.