Ухвала суду № 102201017, 23.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9543/20

Провадження № 1-кп/461/591/21

УХВАЛА

23.12.2021 року Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.

з участю:

прокурора Савчишина А.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

захисників Гаврилюк О.С.,

Голень І.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження /внесене до ЄРДР за № 12020140080000916 від 12.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 – ч.5 ст.185, ч.5 ст.27 – ч.2 ст.361 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 – ч.5 ст.185, ч.5 ст.27 – ч.2 ст.361 КК України, -

в с т а н о в и в:

в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 – ч.5 ст.185, ч.5 ст.27 – ч.2 ст.361 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 – ч.5 ст.185, ч.5 ст.27 – ч.2 ст.361 КК України.

Прокурор Савчишин А.І. у судовому засіданні заявив клопотання про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, покликаючись на те, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років; можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на інших учасників у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому просить продовжити обвинуваченим запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні клопотання прокурора заперечили та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник в судовому засіданні клопотання прокурора заперечили та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

У межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 – ч.5 ст.185, ч.5 ст.27 – ч.2 ст.361 КК України.

11.07.2020 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова винесено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» на строк до 08.09.2020 з визначенням застави в сумі 5 888 000 грн., який неодноразово продовжено.

11.07.2020 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова винесено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» на строк до 08.09.2020 з визначенням застави в сумі 630600 грн., який неодноразово продовжено..

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою (статті 131,176,1981,183).

До заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до частини другої статті 131 Кодексу, посеред іншого, належать запобіжні заходи, якими згідно ст.176 Кодексу є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи вибираються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам уникнути від дізнання, досудового слідства та суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до загальних положень про запобіжні заходи, такі обираються виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.7 ст.42 та іншими нормами КПК.

Слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу була надана оцінка обґрунтованості підозри обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу суд не вирішує цього питання.

Суд погоджується із позицією сторони обвинувачення, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати і на момент розгляду даного клопотання.

За відсутності достатніх гарантій належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченими, у разі зміни запобіжного заходу, інші запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Положення ст.199 КПК України, передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Заслухавши сторін кримінального провадження, суд вважає, що оскільки обвинувачені обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки; можуть переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані; відсутність достатніх гарантій належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченими, у разі зміни запобіжного заходу, у зв`язку з чим інші запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Відтак, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, так як ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати. В силу змагальності сторін кримінального провадження захистом не спростовано тверджень прокурора, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше застосування запобіжного заходу.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням окрім обставин кримінального правопорушення, ще й майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи, як вважає суд, продовження існування ризиків визначених ст. 177 КПК України, зокрема, щодо можливості переховування обвинувачених від суду, продовжувати займатись злочинною діяльністю, впливати на свідків, які ще не допитані під час судового розгляду, суд вважає за необхідне продовжити обраний обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Разом з цим, зважаючи на практику ЄСПЛ, відповідно до якої з плином часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, значно зменшуються, з огляду на встановлені ризики, враховуючи при цьому особу обвинувачених, обсяг доказової бази, який вже зафіксований в матеріалах кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру застави, як запобіжного заходу, застосованого до обвинувачених.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 197, 199 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу – задоволити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» строком на 60 днів, тобто до 20.02.2022 року включно.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави ОСОБА_1 змінити в частині суми розміру застави, а саме - зменшити ОСОБА_1 розмір застави до 1350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 064 500 грн, із встановленням наступних обов`язків у разі внесення такої:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» строком на 60 днів, тобто до 20.02.2022 року включно.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави ОСОБА_2 змінити в частині суми розміру застави, а саме - зменшити ОСОБА_2 розмір застави до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 000 грн, із встановленням наступних обов`язків у разі внесення такої:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із м. Кривий Ріг без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника Гаврилюк О.С. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя І.Р. Волоско