Ухвала суду № 102197302, 23.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25709/21

Провадження № 2/522/9777/21

УХВАЛА

23 грудня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу про проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м. реєстраційний номер майна 16121861; заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 01 листопада 2021 року у процесі здійснення виконавчих дій по виконанню рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.01.2016 у справі № 520/4502/14-ц, було проведено електронні торги з реалізації належної позивачу квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., за результатом яких переможцем торгів була визнана ОСОБА_4 з ціновою пропозицією 528 537 грн. Вважає, що зазначені електронні торги були проведені з порушенням норм законодавства, чим порушено її права. Вказує, що право власності на квартиру може бути зареєстроване за ОСОБА_4 , що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та заборони вчиняти дії, позивач посилається на те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем пред`явлено вимоги немайнового характеру, тому у разі задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а тому не можна вважати, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову в цій справі, відтак такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі.

Указане узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду 17 березня 2021 року у справі № 161/20492/18 та від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т. Ю. Федчишена