Ухвала суду № 102197149, 07.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

07.10.2021

Справа № 522/15727/13-ц

Провадження № 6/522/541/21

У Х В А Л А

07 жовтня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: судді Свяченої Ю.Б.,

за участі секретаря судового засідання Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року по цивільній справі №522/15727/1-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з поданням про встановлення порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року по цивільній справі №522/15727/1-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просить: встановити порядок виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2015 року по справі №522/15727/13-ц, шляхом надання дозволу на^ примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: двокімнатної квартири, загальною площею - 43,1 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 в якій зареєстрований неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 63652197 де боржником є ОСОБА_1 , яка обізнана про наявність відповідного виконавчого провадження. Для погашення заборгованості за виконавчими документами, в зв`язку із відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, та відповідно до прямої вказівки на це у виконавчому написі, стягнення може бути звернено на двокімнатну квартиру, загальною площею 43,1 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в якій зареєстрований також неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цей факт ускладнює виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина.

Приватний виконавець позбавлений можливості отримати такий дозвіл, оскільки він не є суб`єктом звернення до органу опіки та піклування по даному питанню, що змушує приватного виконавця звератися до суду з даним поданням.

Відповідно до ч. 2 ст. 435 ЦПК України суд розглядає заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року подання прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 01.07.2021 року.

10 червня 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до суду надійшли пояснення, в яких представник просив задовольнити подання приватного виконавця та провести судове засідання за відсутності представника стягувача.

В судове засідання 01 липня 2021 року учасники справи не з`явилися, від приватного виконавця та від боржника надійшли заяви про відкладення слухання справи. Слухання справи перенесено на 10 серпня 2021 року.

У судове засідання 10 серпня 2021 року учасники справи не з`явилися, викликані, слухання справи перенесено на 07 жовтня 2021 року.

Заявник та інші учасники справи в судове засідання 07 жовтня 2021 року не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника органу опіки та піклування надійшла заява про слухання справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича (дачі - приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № 63652197 до складу якого входять: виконавчий напис № 4728, вчинений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 15.07.2013 року про звернути стягнення на нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у загальному розмірі 98937,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.07.2013 року (1 долар США=7,993 гривень) становить 790 805,67 гривень та 1 700,00 гривень, а всього у гривневому еквіваленті 792 505,67 гривень та виконавчий лист № 522/15727/13-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси, суддя Єршова Л.С. 23.04.2015 року про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна": 1) солідарно з ОСОБА_1 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_3 ) за договором поруки № 811-502/035/2007/1 від 02 жовтня 2007 року, солідарно з ОСОБА_1 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_4 ) за договором поруки № 811-502/035/2007/ від 02 жовтня 2007 року - заборгованість за укладеним 02 жовтня 2007 року ОСОБА_1 із закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" кредитним договором № МЬ-502/03 5/2007 та додатковими угодами до нього № 1 від 29 квітня 2009 року, № 2 від 02 жовтня 2009 року та № 3 від 03 листопада 2009 року станом на 16 червня 2014 року на загальну суму - 104 937 (сто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім) доларів 53 цента США, що за курсом Національного Банку України на 16 червня 2014 року становить - 1 232 806 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі вісімсот шість) грн. 10 коп., яка складається з: - заборгованості по кредиту у сумі - 93 016 (дев`яносто три тисячі шістнадцять) доларів 94 цента США, що за курсом Національного Банку України на 16 червня 2014 року становить - 1 092 763 (один мільйон дев`яносто дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 01 коп.; - заборгованість про процентам - 5 920 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять) доларів 59 центів США, що за курсом Національного Банку України на 16 червня 2014 року становить - 69 555 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 09 коп.; - пеня - 6 000 (шість тисяч) доларів 00 центів США, що за курсом Національного Банку України на 16 червня 2014 року становить - 70 488 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

07.07.2020 року, 23.09.2020 року приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВГІ № 62498327, 63124077 з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів, які були надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію з повідомленням про вручення 07.07.2020 року за вих. № 1913, 23.09.2020 року за вих. № 3072.

У день винесення приватним виконавцем постанов про відкриття провадження були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 . Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.

Боржник ОСОБА_1 належним чином ознайомлена з постановою про відкриття виконавчого провадження та іншими матеріалами справи, однак рішення суду до теперішнього часу не виконано.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. У разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Тобто, для погашення заборгованості за вищезазначеним виконавчим документом, в зв`язку із відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, та відповідно до виконавчого напису, стягнення може бути звернено на двокімнатну квартиру, загальною площею 43,1 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Разом з цим, в квартирі за вищевказаною адресою зареєстрований неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг від 01.10.2020 року за вих. № 923В/01-07.

Вищевказані обставини, як зазначає приватний виконавець, ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина.

Так, згідно пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній лозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

При цьому, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав литини», дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому звернені батьків дітей, опікунів або піклувальників.

Підпунктом 4 абзацу 3 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок) передбачено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Суд критично оцінює твердження приватного виконавця про те, що оскільки на сьогоднішній день відсутня практика Верховного Суду саме із розгляду заяви у порядку ст. 446 ЦК України про встановлення порядку виконання рішення суду шляхом надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровано неповнолітнього, без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, то під час вирішення судом цього питання, застосовуючи аналогію права, суд має керуватися саме висновками Верховного Суду, вказаними у Постанові від 22.07.2020 року по справі №372/208/19, провадження № 61-22605св19, так як вказана правова позиція не має універсального характеру, а стосується лише обставин виселення неповнолітніх осіб без надання іншого житлового приміщення з іпотечної квартири.

Крім того, суд враховує те, що в постанові від 15.01.2020 року по справі № 754/613/18-ц Верховний Суд зазначив наступне: відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме – від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» – це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме – від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

За таких осбтавин, суд, застосовуючи до даних правовідносин Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вважає, що приватним виконавцем не доведено відсутності у неповнолітнього ОСОБА_4 достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем проживання, а саме двокімнатною квартирою, загальною площею 43,1 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), а тому тривалий час його проживання в цьому житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення ОСОБА_4 з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

В зв`язку з цим, суд вважає подання приватного виконавця не обгрунтованим та залишає його без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 258-260, 263-265, 353, 354, 435 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року по цивільній справі №522/15727/1-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали суду складено 08 жовтня 2021 року.

Суддя: Ю.Б.Свячена