Рішення № 102196345, 24.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4516/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Волинський ОТЦК та СП) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 28.02.2015 по 28.03.2019 проходив військову службу у Старовижівському районному військовому комісаріаті (далі - Старовижівський РВК), наказом військового комісара Волинського обласного військового комісаріату (далі - Волинський ОВК) від 28.03.2019 № 76 (по стройовій частині) позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Старовижівського РВК з 28.03.2019.

В березні 2021 року позивач звернувся до Волинського ОТЦК та СП із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця лютий 2008 року, а з 01.03.2018 по 28.03.2019 - із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Листом відповіддю позивача повідомлено про те, що протягом січня 2016 року - березня 2018 року індексація грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України не проводилася, оскільки не було фінансування, а механізму виплати за минулий період немає.

Вважаючи відмову відповідача у здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.03.2019 (із застосуванням базового місяця січень 2008 року - по 28.02.2018) протиправною та такою, що суперечить наведеним у позовній заяві нормативно-правовим актам, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім того, позивач вказує, що відповідач, не здійснивши своєчасну виплату індексації грошового забезпечення, зобов`язаний здійснити її виплату з урахуванням компенсації втрати частини доходів, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ), та відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Позивач просить:

визнати протиправними дії Волинського ОТЦК та СП щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з січня 2016 року по березень 2019 року у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) і Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням базового місяця січень 2008 року та порядку, передбаченому Законом № 1282-ХІІ і Порядком № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44);

зобов`язати Волинський ОТЦК та СП нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по лютий 2019 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплаченої суми;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за березень 2020 року відповідно до абзацу 6 статті 4 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплаченої суми;

стягнути з Волинського ОТЦК та СП компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.03.2019 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 62).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 68-70) представник відповідача Панасюк О.В. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що фінансовий ресурс, який виділявся Волинському ОВК у 2016-2019 р.р. для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, не передбачав нарахування та виплату його індексації, а у 2018 році - лише в обсягах з розрахунку базового місяця березня 2018 року. Крім того, Порядок № 1078 та кошторис Волинського ОТЦК та СП на 2021 рік не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 28.02.2015 по 28.03.2019 проходив військову службу у Старовижівському РВК, наказом військового комісара Волинського ОВК від 28.03.2019 № 76 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу Старовижівського РВК та всіх видів забезпечення з 28.03.2019 (а. с. 19).

26.03.2021 позивач звернувся до військового комісара Волинського ОТЦК та СП із заявою про здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (із застосуванням базового місяця січень 2008 року), з березня 2018 року по лютий 2019 року та за березень 2019 року (з урахуванням раніше виплаченої суми) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (а. с. 20-21).

Листом від 19.04.2021 № ВФЗ/282 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки фінансовий ресурс, який виділявся Волинському ОВК (на сьогодні - Волинський ОТЦК та СП) у 2016-2019 р.р. для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, не передбачав нарахування та виплату його індексації, а у 2018 році - лише в обсягах з розрахунку базового місяця березня 2018 року. Крім того, Порядок № 1078 та кошторис Волинського ОТЦК та СП на 2021 рік не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди (а. с. 22).

З довідки про доходи від 07.04.2021 № 9913/48 (а. с. 26-27), архівних відомостей (а. с. 28-31) вбачається, що у період з січня 2016 року по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 не була нарахована та не виплачена, а у 2019 році - нарахована та виплачена індексація в сумі 456,16 грн. (в т. ч. січень - 71,08 грн., березень - 263,62 грн., квітень - 121,46 грн.).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом № 1282-ХІІ.

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема, до лютого 2018 року), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з січня 2016 року по лютий 2018 року є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

У подальшому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за спірний період січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації, відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з січня 2008 року по лютий 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались, та відповідач не надав суду доказів про те, що у вказаний період відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).

Крім того, суд звертає увагу, що з довідки про доходи з січня 2016 року по березень 2019 року (а. с. 26-27) чітко вбачається, що у період з січня 2016 року по березень 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався та становив 1060,00 грн., і лише у квітні 2018 року відбулося його підвищення до 4650,00 грн.

При вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Крім того, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 повинна здійснюватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 28.03.2019 - із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, у період з січня 2016 року по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 не була нарахована та не виплачена, а у 2019 році - нарахована та виплачена індексація в сумі 456,16 грн. (в т. ч. січень - 71,08 грн., березень - 263,62 грн., квітень - 121,46 грн.) (а. с. 31).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов`язані позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення належить задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій Волинського ОТЦК та СП щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2018 року, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (із встановленням січня 2008 року як базового місяця), за період з 01.03.2018 по 28.12.2018, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Зокрема, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період січень - березень 2019 року належить відмовити, оскільки з архівної відомості № 5 з січня 2019 по грудень 2019 ОСОБА_1 чітко вбачається, що у 2019 році позивачу нарахована та виплачена індексація в сумі 456,16 грн. (в т. ч. січень - 71,08 грн., березень - 263,62 грн., квітень - 121,46 грн.) (а. с. 31), стосовно правильності обчислення розміру такої індексації у позовній заяві відсутні заперечення.

Суд також вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за березень 2020 року з огляду на те, що у цій частині позовних вимог позовна заява не містить жодних обґрунтувань, а в матеріалах справи відсутні докази того, що у березні 2020 року позивач перебував на грошовому забезпеченні Волинського ОВК.

Крім того, у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення саме із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, а також про стягнення з Волинського ОТЦК та СП компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.03.2019 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, належить відмовити, з огляду на таке.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

За приписами статей 4, 7 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

На думку суду, позаяк спір у цій справі виник щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням відповідного базового місяця, вказана індексація виплачена не була у повному розмірі, тому вимоги щодо виплати грошової компенсації відповідно до пункту 2 Порядку № 44 та стягнення компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення є передчасними та заявлені на майбутнє, на даний час права позивача щодо отримання вказаних компенсацій не є порушеними.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 26.03.2021 № ДА-23 (а. с. 54-55), додаткової угоди від 26.03.2021 № 1 (а. с. 58), дубліката квитанції від 02.04.2021 № 0.0.2074246672.1 (а. с. 58), позивачу передбачено надання правової допомоги у справі в сумі 8000,00 грн. адвокатом Матяшуком В.К., з яких сплачено 3000,00 грн.

При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача Панасюк О.В. заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи також про їх неспівмірність із складністю справи (а. с. 69-70).

Суд також враховує, що зазначені в додатковій угоді послуги за № № 1-4, 7-8 (а. с. 58) не стосуються розгляду цієї справи судом першої інстанції, а вказана у пункті № 2 послуга (підготовка позовної заяви) в сумі 1500,00 грн. реально надана, у пункті № 3 в частині участі в судових засіданнях - не надана з огляду на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також ту обставину, що позовні вимоги задоволені частково, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2018 року.

Зобов`язати Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (43008, Волинська область, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 85А, ідентифікаційний код 08013516) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (із встановленням січня 2008 року як базового місяця), та за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (43008, Волинська область, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 85А, ідентифікаційний код 08013516) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 гривень 00 копійок (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх