Рішення № 102194553, 17.11.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6006/21

2/214/3302/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі

головуючого судді Чернової Н.В.,

при секретарі судового засідання Кушнерук Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди працівнику, внаслідок ушкодження його здоров`я, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 300 000 грн. без урахування податків, зборів та інших платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно Акту про нещасний випадок від 13.08.1998 року № 23/4, виконуючи свої функціональні обов`язки гірничого робітника очисного забою на шахті 1- бис Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі AT «МГЗК»), стався обвал гірської породи, він був збитий з ніг і придавлений до ґрунту заходки шматком породи, вагою 180-200 кг, внаслідок чого отримав перелом поперечних відростків 3-4 поперекового хребта і нижнього суглобного відростка 5-го поперекового хребта, черепно-мозкову травму. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці на підприємстві AT «МГЗК» він отримав виробничу травму, що призвела до каліцтва. 04.01.2011 року, пройшовши огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК) мені було визначено ступень втрати професійної працездатності - 30%, та встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності, що підтверджується довідкою «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії: 10 ААА №000332 на його ім`я.

При повторному огляді МСЕК 19.01.2021 року визначено ступень втрати професійної працездатності - 30%, та встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності, що підтверджується довідкою «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії: 10 ААА №052893 на його ім`я згідно якої потребую медикаментозне лікування, носіння напівжорсткого корсету і палицю.

Відповідно до висновку про умови та характер праці мені протипоказана важка фізична праця, робота в нестомливих, кліматичних умовах з тривалим вимушеним положенням тулуба, довга хода, що підтверджується довідкою серії: 12 ААБ №596066. Черговий переогляд МСЕК призначено на 10.11.2021 року.

Починаючи з 1998 року і по теперішній час позивач вимушений 2 рази на рік проходити стаціонарне лікування. Постійно спостерігатися у невропатолога, приймати медикаменти. Його стан з кожним роком погіршується. Порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Постійно відчуваю головний біль, запаморочення, хиткість при ходьбі, шум у вухах, швидко втомлююся, порушений сон, періодичний біль у серці, постійний біль в поперековому відділі, зниження зору. У лютому 2021 року він переніс інфаркт головного мозку, внаслідок чого оніміла права сторона голови і тіла.

Наявність даних негативних явищ в його житті свідчить про постійне перенесення больових відчуттів та про необхідність проходження лікування, а також вказує на відсутність можливості в достатній мірі реалізовуватися в професійній сфері. Повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які він мав до моменту отримання травми на виробництві та втрати професійної працездатності. Не може приділяти належної уваги своїй родині - двом неповнолітнім дочкам, 2013 та 2015 року народження та дружині Це призводить до постійного психологічно дискомфорту.

Його тривалий процес лікування позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми на виробництві, постійно відчуваю фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Систематично потребую отримання медичної допомоги. Постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривога, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному станах позивача. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає душевного болю та страждань.

Перелічені негативні явища не можуть у позивача не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Тому вважає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

У зв`язку з чим вимушений звернутися до суду про стягнення моральної шкоди з відповідача.

28 липня 2021 ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

За ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній письмові докази, судом встановлено.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів протягом з 15.06.1998 року по 24.02.2012 рік (а.с.10-11).

Відповідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 04.01.2011 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням та третю групу інвалідності трудове каліцтво.

Згідно Акту про нещасний випадок від 13.08.1998 року № 23/4, виконуючи свої функціональні обов`язки гірничого робітника очисного забою на шахті 1- бис Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі AT «МГЗК»), стався обвал гірської породи, він був збитий з ніг і придавлений до ґрунту заходки шматком породи, вагою 180-200 кг, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав перелом поперечних відростків 3-4 поперекового хребта і нижнього суглобного відростка 5-го поперекового хребта, черепно-мозкову травму (а.с.8-9)

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-ХIV на підставіЗакону України від 23.02.2007 № 717-V, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За професійними захворюваннями позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 04.01.2011 року, тобто під час дії правового акту, яким було покладено обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Між тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон Украни «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Частина восьма статті 36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Пункт 1 частини другої статті 10 цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 у справі № 579/951/16ц, відповідно до якоїст.36ЗаконуУкраїни «Про загально обов`язкове державне соціальне страхування» застосовується до всіх відповідних позовних вимог, заявлених після 01 січня 2015 року, незалежно від більш ранньої дати встановлення на підставі висновків МСЕК стійкої втрати професійної працездатності позивача.

Таким чином, у разі професійного захворювання, нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.

В своєму Рішенні від 27.01.2004 №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який переносить фізичну біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 40%, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 240 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача не утримувати податок та обов`язкові платежі при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне, відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п. 164.2.14 статті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14п.164.2ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

В зв`язку з вищевикладеним, розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів.

Відповідно до п. 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків затверджених Постановою КМУ від 23 червня 1993 р. N 472 (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період з 1993 року по 2001 рік), при ліквідації або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право Позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням роз`яснень, наданих у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, та з урахуванням встановлених обставин характеру спричиненої шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 240 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням, які позивач переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже, ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2 400 грн.

Керуючись ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.153 КЗпП України, ст. 268, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 9, 13, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завданої внаслідок ушкодження здоров`я в розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп., з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року.

Відомості про сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», юридична адреса: 53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62, ЄДРПОУ: 00190911.

Суддя Н.В. Чернова