Рішення № 102193887, 23.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4513/21

Провадження № 2/204/1659/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Сокола Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, моральної шкоди та понесених збитків, -

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_2 , із вимогою про стягнення грошових коштів, моральної шкоди та понесених збитків (а. с. 2-8).

В обґрунтування позовних вимог вказала, що відповідачка має свій сайт stranaelfov.jimdofree.com та сторінку у соціальній мережі ІНФОРМАЦІЯ_1 , через яку продає породистих собак. Також відповідачка зареєстрована в Базі родоводів собак, як заводчик 70 собак та власник 23 собак https://ingrus.net/chihuahua/manageperson/10703. 04 березня 2021 року вона знайшла на сайті OLX об`яву про продаж породистих собак та зв`язалася через месенжер Viber з відповідачкою. Списавшись з відповідачкою у месенжері, сторони домовилися про продаж цуценяти за ціною 8500 гривень, із одночасною сплатою позивачкою ОСОБА_2 частини його вартості - 4000 гривень, та сплатою решти суми після досягнення цуценям тримісячного віку, після чого - забрати його. 04 березня 2021 року позивачка через додаток «Приват24» перевела обумовлену суму у розмірі 4000 гривень на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 . 05 березня 2021 року, у зв`язку з сімейними обставинами, позивачка вирішила не купувати цуценя про що написала відповідачці та просила її повернути попередньо сплачені кошти у сумі 4000 гривень, однак остання відповіла, що поверне їй лише 2000 гривень, а пізніше – через два дні, взагалі перестала виходити на зв`язок. Тому вона, у період часу з 05 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року, неодноразово зверталася до ОСОБА_2 із вимогою повернути їй її грошові кошти. Так, зокрема, 24 березня 2021 року, вона написала відповідачці у соціальній мережі Фейсбук, та з її відповіді зрозуміла, що ОСОБА_2 повертати грошові кошти не збирається, через що 14 квітня 2021 року направила на її адресу претензію про повернення коштів, відшкодування понесених збитків, такі як юридичні витрати та моральну шкоду. 17 квітня 2021 року ОСОБА_2 повернула їй попередньо сплачені кошти, але відмовилась відшкодовувати понесені збитки, через що вона вимушена звернутися до суду та просить суд стягнути з відповідачки завдану їй моральну шкоду у розмірі 15000 гривень, витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 9700 гривень та судовий збір у розмірі 908 гривень (а. с. 2-8).

Ухвалою суду від 15 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано строк на усунення недоліків (а. с. 71).

27 липня 2021 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 15 липня 2021 року, позивачкою усунуто (а. с. 73-74).

Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, та призначено судове засідання на 15 годину 30 хвилин 29 вересня 2021 року (а. с. 78), яка надіслана учасникам справи 12 серпня 2021 року за вихідним № 19299/21-вих/2/204/1659/21 (а. с. 79).

11 жовтня 2021 року представницею відповідачки – адвокаткою Боровик Л.О., до суду подано відзив на позовну заяву (а. с. 89-94), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідачка дійсно має свій сайт «Страна Ельфів», де розміщує оголошення про продаж цуценят. Так, на вказаному сайті в розділі «цуценята для продажу» зазначено про те, що (мовою оригіналу): «Щенок считается зарезервированным, если за него внесена предоплата в размере 30-100% стоимости. Тогда этот щенок снимается с продажи и больше никому не предлагается. Покупатель должен осознавать, что задаток по сути своей «Договор о намерениях». Если данный договор нарушается по вине покупателя, то есть покупатель отказывается от щенка по каким-то своим причинам, то задаток не возвращается! Единственным случаем возврата задатка, является не продажа Вам щенка по инициативе заводчика!». Також в даному розділі містяться фотографії цуценят, інформація щодо дати їх народження, прикусу, різці зубів, та зазначається інформація, у разі резервування цуценят. 04 березня 2021 року дійсно з нею списалася позивачка, якій вона надала відповіді на запитання, що її цікавили, після чого вони погодили всі істотні умови попереднього договору купівлі-продажу цуценяти. Позивачка повідомила про необхідність вирішення питання про придбання цуценяти із родиною, а згодом повідомила її про те, що все вирішено і перевела їй на картку завдаток у розмірі 4000 гривень. Пізніше, не дивлячись на те, що позивачка достеменно знала про те, що завдаток не повертається, остання звернулася до неї із проханням повернути його, на що відповідачка їй зазначила, що вона поверне кошти або частинами, або коли з`явиться покупець на цуценя, яке вона бронювала. Так, 16 квітня 2021 року відповідачка повідомила позивачці у месенжері Viber, що до неї повинні приїхати потенційні покупці та після того, як вона отримає від них завдаток, вона поверне кошти позивачці. Після отримання коштів від нових покупців, наступного дня - 17 квітня 2021 року, вона перерахувала кошти позивачці, які вважає, що взагалі могла не повертати. Крім того, вказує, що позивачка прохає стягнути з неї моральну шкоду, яка відшкодовується виключно за умови наявності вини, наявності такої шкоди та за умови протиправності діяння її заподіювача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачка була обізнана про неповернення завдатку у разі відмови від купівлі цуценяти, разом з цим, відповідачкою їй повернуто завдаток, тому в її діях відсутня вина. Також вказує, що позивачкою не доведена ані наявність факту завдання їй моральної шкоди, ані обґрунтування заявленої суми. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу зазначає, що з наданих позивачкою документів на підтвердження витрат на правову допомогу не зрозуміло, чому у ТОВ «Харківський центр правової допомоги населенню» довіреності підписують різні директори, невідомо строк цих довіреностей і повноваження, оскільки вони видаються касиру-адміністратору. Крім того, вказує на не співмірність витрат зі складністю справи, виконаних робіт та ціни за надану правничу допомогу. Тому вважає, що доводи позивачки є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а тому прохає суд вказану позовну заяву залишити без задоволення.

27 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь позивачки на відзив (а. с.101-111), в якій вона зазначає про те, що в даних спірних правовідносинах вона є покупцем, а відповідачка продавцем, яка має бути суб`єктом господарювання та сплачувати податки. Однак, відповідно до відомостей ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області від 20 квітня 2021 року № 5.2-057/2/6128-21 інформація щодо державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 відсутня, тому виникають сумніви щодо того, чи є відповідачка платником податків. Крім того, зазначає, що позивачка, як покупець, має право на захист своїх прав, у порядку, визначеному Законом України «Про захист прав споживачів». Так, відповідно до вимог ст. 3 вказаного Закону, при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі, а гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів. Вважає, що має повне право на повернення своїх коштів, оскільки відповідачка проігнорувала її волевиявлення щодо відмови від покупки, чим порушила п. 4 ст. 13, ст. 17, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, вважає, що відповідачка порушила вимоги ст. ст. 18, 19 вказаного Закону, оскільки пропонувала їй купити інших цуценят. Також зазначає про те, що інформація, яка розміщена на сайті відповідачки щодо неповернення завдатку, порушує вимоги ст. 693, ст. 700, п. 1 ст. 707 ЦК України, п. 3 ст. 9, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказує, що при листуванні з відповідачкою, вони спілкувалися російською мовою, та в своїх висловлюваннях вона використовувала слово «залог», що у перекладі на українську мову означає «застава», а серед синонімів до слова «застава» слова «завдаток» не значиться. У статтях 570 та 571 ЦК України мова про «заставу» взагалі не ведеться.

Відповідачка, вважаючи її боржницею, якій вона щось зобов`язана, продовжувала завдавати їй моральних страждань, а тому вона почувається приниженою, пригніченою та обдуреною, що негативно відобразилося на її житті. В даному стресі, розпачі та напрузі вона перебуває вже більше 8 місяців, тому наполягає на відшкодуванні завданої їй моральної шкоди. А оскільки відповідачка повернула їй грошові кошти лише після направлення їй претензії, та на той час нею вже були понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9700 гривень, вона наполягає на відшкодуванні завданих їй збитків у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні (а. с. 80, 122, 124-125, 128).

Представниця відповідачки ОСОБА_2 – адвокатка Боровик Л.О., в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 129), в якій проти задоволення позву заперечує, обґрунтування викладені у відзиві на позовну заяву підтримує в повному обсязі, в задоволенні позову прохає відмовити.

Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачка має свій сайт stranaelfov.jimdofree.com (а. с. 14), через який продає породистих собак. 04 березня 2021 року позивачка знайшла на сайті OLX об`яву відповідачки про продаж породистих собак (а. с. 13, 45). Списавшись з відповідачкою у месенжері Viber, сторони домовилися про продаж цуценяти за ціною 8500 гривень, із одночасною сплатою позивачкою ОСОБА_2 частини його вартості - 4000 гривень, та сплатою решти суми після досягнення цуценям тримісячного віку, після чого - забрати його (а. с. 46-50). 04 березня 2021 року позивачка через додаток «Приват24» перевела обумовлену суму у розмірі 4000 гривень на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 (а. с. 35, 51). 05 березня 2021 року, у зв`язку з сімейними обставинами, позивачка вирішила не купувати цуценя, про що написала відповідачці та просила її повернути попередньо сплачені кошти у сумі 4000 гривень, натомість відповідачка відповіла їй, що поверне лише 2000 гривень (а. с. 52-54). 14 квітня 2021 року позивачка направила на адресу відповідачки претензію про повернення коштів, відшкодування понесених збитків, такі як юридичні витрати та моральну шкоду (а. с. 32-34). 17 квітня 2021 року ОСОБА_2 повернуто позивачці попередньо сплачені нею грошові кошти у сумі 4000 гривень (а. с. 35).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Так, за своєю правовою природою договір є правочином.

Разом з цим, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами ч. 1 ст. 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

З матеріалів справи, вбачається, що між сторонами існує зобов`язання, яке має ознаки договору купівлі-продажу, предметом якого є цуценя породи Чихуахуа.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Натомість, приписами ч. 1 ст. 689 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Крім того, приписами ч. 2 ст. 689 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 692 ЦК України визначено порядок оплати товару.

Так, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Також, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, вказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 693 ЦК України , якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ч. 1 ст. 701 ЦК України визначено, що сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було погоджено істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема те, що відповідачка (продавець) зобов`язується передати цуценя породи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій в два місяці буде зроблено першу прививку, та ще через 21 день – другу) позивачці (покупцю), по досягненню цуценям тримісячного віку, за що позивачка (покупець) сплачує відповідачці (продавцю) передоплату у розмірі 4000 гривень та зобов`язується прийняти майно (товар – вищевказане цуценя) і сплатити за нього решту грошової суми у розмірі 4500 гривень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вищевказані умови договору купівлі-продажу не були дотримані саме з вини ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з вимогами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, судом встановлено, що позивачкою взяте на себе зобов`язання за вищевказаними правовідносинами виконано не було. Разом з цим, останньою було пред`явлено претензію до відповідачки з вимогою про повернення їй сплачених нею коштів (рос. мовою - «залог», укр. мовою – «застава»), відшкодування моральної шкоди та відшкодування збитків, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг.

Натомість, відповідачка зазначає про те, що сплачені позивачкою кошти є саме (рос. мовою «предоплатою – задатком», укр. мовою – «завдатком»), а тому вона взагалі не повинна була їх повертати, однак нею все ж таки вони повернуті, а тому вважає, що жодної шкоди позивачці нею не завдано, а відтак вона не повинна її відшкодовувати.

Відповідно до даних Російсько-українського академічного словника (А. Кримський, С. Єфремов): предоплата – плата наперед, передоплата (попередня оплата); задаток – завдамток; залог – заставляння, застава, застанова (майна).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Разом з цим, приписами ч. 2 вказаної статті визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Тобто, за змістом наведених норм ЦК України, завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з вимогами ст. ст. 546, 548 ЦК України, завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Натомість вимогами ч. 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу

Тобто, передоплата вважається завдатком, якщо вноситься для підтвердження і забезпечення виконання зобов`язань після підписання договору. Усе, що не є завдатком, вважається авансом. Якщо передоплату отримали до підписання договору і письмово зафіксованих зобов`язань ще не виникло — це аванс.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК, тобто не укладено договору купівлі-продажу, який би за своєю формою (письмово) відповідав вимогам законодавства, на виконання якого передано кошти, отримана відповідачкою передоплата у сумі 4000 гривень є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, що викладені Верховним Судом України у постановах від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13, від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18).

Разом з цим суд зазначає, що посилання відповідачки на те, що саме з вини позивачки сторони не уклали основний договорів, а тому остання за первісним позовом втратила право вимагати повернення коштів, є безпідставними, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦK України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Позивачка зазначає, що в результаті несвоєчасного повернення їй грошовий коштів відповідачкою, їй була спричинена моральна шкода, яка виразилася у моральних стражданнях, зокрема відчутті її приниження, пригнічення, обдурення; тривале, понад 8 місяців, перебування у стресі, розпачі та напрузі, що негативно відобразилося на її житті.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили та керуючись принципом розумності, справедливості.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу, приймаючи до уваги те, що відповідачкою повернуто їй суму внесеного авансу в розмірі 4000 гривень, суд доходить висновку про відсутність вини, завданої шкоди та протиправності діянь зі сторони відповідачки до позивачки.

Крім того, суд зазначає, що позивачкою не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо завдання їй моральної шкоди, зокрема документів , які б підтверджували її звернення до медичних закладів охорони здоров`я, зі скаргами на його погіршення або погане самопочуття, та причинно-наслідкового зв`язку між ними та вищевказаними подіями, через що суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 9700 гривень, суд зазначає наступне.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18.

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 910/12945/19.

Тобто, законодавством не передбачено правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що витрати позивачки по оплаті юридичних послуг не є тотожними реальним збиткам та, які не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку, з тих підстав, що з клопотанням про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді даної справи у суді позивачка не зверталася, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, а тому суд доходить висновку про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки є не обґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, через що вони не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволені позову відмовлено у повному обсязі, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення грошових коштів, моральної шкоди та понесених збитків – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна