Ухвала суду № 102193863, 23.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8768/21

Провадження № 1-кп/204/632/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021046680000624 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 жовтня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора Донченка А.А., захисника Іванової В.М., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор Донченко А.А. заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. В обґрунтування клопотання вказав, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та п.п. 2,4,5 ст. 178 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 , покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, можливість незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне провадження. В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України вказав, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення обвинувачений усвідомлює невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, з метою уникнення відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а тому з метою уникнення покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Щодо можливого незаконного впливу на свідків, експерта, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні вказав, що ОСОБА_2 у зв`язку з можливістю ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу як свідків, так і потерпілих, а також експертів, з метою перешкоджання їх з`явлення, шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди, в тому числі і за проведення експертного дослідження речей які були вилучені в ході проведення обшуку. Щодо ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення вказав, що враховуючи схильність ОСОБА_2 , вчиняти злочини проти власності, а також те, що він 19.04.2021 року засуджений Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська засуджений за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, а також 16.06.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська засуджений за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, то останній, нехтуючи покладенням на нього обов`язків, встановленими вироками місцевих судів, знову може вчинити аналогічний корисливий злочин проти власності. Крім того, враховуючи, що суворість призначеного покарання є суттєвим елементом при оцінюванні повторного вчинення злочину, а тому є підстави вважати, що у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, суспільну небезпеку в діях обвинуваченого, в разі застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого, існує реальна загроза переховування його від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, можливість вчинення іншого правопорушення, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки обвинуваченого та виконанню процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Таким чином необхідно визначити розмір застави не менше ніж розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та є помірним для нього.

Захисник Іванова В.М, та обвинувачений ОСОБА_2 просив про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , а також клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання захисника слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, тобто до 01 січня 2022 року, визначено відносно підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 45 400 (сорок п`ять тисячі чотириста) гривень.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст. ст. 7,8,9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. ОСОБА_2 не працює, постійного джерела доходу не має, не одружений, на утриманні нікого не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, та під загрозою можливого застосування покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, може переховуватися від суду. Щодо ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає, що ОСОБА_2 схильний до вчинення злочинів, вчиняти злочини проти власності, оскільки він 19.04.2021 року засуджений Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська засуджений за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, а також 16.06.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська засуджений за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.

Тобто останній, нехтуючи покладеними на нього обов`язками, встановленими вироками місцевих судів, знову вчинив аналогічний корисливий злочин проти власності.

Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконного впливу на свідків, експерта, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, то слід зазначити, що даний ризик не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки представник потерпілого та свідки по даному кримінальному провадженні допитані.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Таким чином, оскільки на цей час ОСОБА_2 продовжує обвинувачуватися у вчиненні нетяжкого умисного кримінального правопорушення, враховуючи те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011року, а також в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

При продовженні строку дії запобіжного заходу, суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_2 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку.

Крім того, судом вирішено питання про альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 45 400 гривень, що не є непомірним для обвинуваченого, а також на думку суду, застава є більш м`яким запобіжним заходом для обвинуваченого ніж цілодобовий домашній арешт, про який просить захисник та обвинувачений.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв`язки, репутацію обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред`явленого йому обвинувачення та встановленим ризиком, передбаченим п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи на цей час не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року розміром застави у розмірі 45 400 (сорок п`ять тисячі чотириста) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178,183,197,331,369,371,372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 лютого 2022 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 45 400 (сорок п`ять тисячі чотириста) гривень.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленої застави у розмірі 45 400 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 20 лютого 2022 року, виконувати наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи або навчання.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Некрасов