Ухвала суду № 102193127, 24.12.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/3336/16-ц

Провадження № 6/210/128/21

У Х В А Л А

іменем України

"24" грудня 2021 р. суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Літвіненко Н.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2021 року боржник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви вказує, що вона є боржником у виконавчому провадженні №67773593. Вказане виконавче провадження було відкрито 06.12.2021року на підставі виконавчого листа № 210/3336/16-ц виданого 14.12.2020 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу, та в межах зазначеного виконавчого провадження здійснюється стягнення за рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15.06.2020 року у цивільній справі №210/3336/16-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначеним рішенням позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість в сумі 11 790,22 долари США, що становить 297 815, 91 грн., з яких 10 218,95 долари США – залишок заборгованості за кредитом, 1571,27 долари США - заборгованість по відсоткам. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір 4800 грн.

Постановами приватного виконавця Біловол В.О. від 06.12.2021р. у виконавчому провадженні №67773593 накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить особисто заявнику ОСОБА_1 . Крім того зазначає, що приватним виконавцем можуть бути здійснені заходи щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а сааме на квартиру по АДРЕСА_1 , яка є її місцем проживання та місцем проживання її неповнолітніх дітей, оскільки сума яка підлягає стягненню перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Крім того, звернення стягнення на нерухоме майно, яке є єдиним місцем проживання, позбавить житла як її так і її дітей, що є виключною обставиною для звернення з цією заявою до суду. Окрім того зазначає, що у разі встановлення способу виконання рішення суду, нею може бути вжито заходів винайдення додаткових коштів для виконання судового рішення у грошовій формі без звернення стягнення на нерухоме майно, яке є їх місцем проживання.

Сторони у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Частиною 2 ст.435 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Оскільки всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд дослідивши письмові матеріали справи, заяву ОСОБА_1 дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду можуть звернутись лише стягувач або виконавець, а боржник не має права на звернення до суду із такою заявою. Заявником не зазначено обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Згідно до вимог ч.ч.1,3,7 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України, ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Отже, предметом правового регулювання в статті 435 ЦПК України є питання, пов`язані з певними обставинами щодо виконання рішення суду, а не питання ухвалення нового чи іншого рішення, зміни рішення.

Положення ст. 435 ЦПК України не передбачають права суду та можливості для нього зміни резолютивної частини раніше ухваленого рішення. Вирішуючи питання про зміну способу або порядку виконання рішення суд не вправі ухвалити фактично нове рішення щодо нового чи іншого предмету позову та щодо іншої особи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто при вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення чи істотно ускладнення його виконання.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлений ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

При цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

При вирішення питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Отже, питання щодо встановлення способу і порядку виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні цього рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, заявником не зазначено та не надано суду жодних доказів щодо наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 15.06.2020 року або роблять його виконання неможливим у спосіб, встановлений судом.

Як роз`яснено в узагальненні проведеному Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» (п.9), під час розгляду заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року за №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, встановлення або зміну способу й порядку виконання суду, потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність іншого майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, іншій надзвичайні події тощо).

До того ж статтею 435 ЦПК України передбачено, що заяву про встановлення способу та порядку виконання рішення суду може подати лише стягував (позивачі по справі) або виконавець. Боржнику (відповідачу по справі) таке право не надане.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не наведено жодних підстав, які ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду, а також те, що боржник не наділений правом звернення до суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 258, 260, 261, 353, 435 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко