Ухвала суду № 102192080, 24.12.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/8669/21

Провадження№ 1-кп/266/575/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Іванця О.Д., за участі секретаря – Новак О.В., прокурора – Бачуріна Є.Є., захисника – Турченка О.В., обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області кримінальне провадження №12020050770000734 від 23.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, а також відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23.07.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 20.09.2021 р. включно. Цією ж ухвалою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів до 20.09.2021 р. включно. В подальшому строки дії запобіжних заходів щодо обвинувачених продовжувалися.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.11.2021 року строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 продовжено на 60 днів до 03.01.2022 року включно.

12.11.2021 ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжено на 60 днів до 10.01.2022 р. включно.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні судом було поставлене питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 крім того, прокурором надані письмові клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Прокурор Бачурін Є.Є. просив продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, зазначаючи при цьому, що інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Захисник Турченко О.В. зазначив про недоцільність продовження дії запобіжних заходів стосовно його підзахисних, вказавши, що прокурор у своїх клопотаннях не навів будь-яких нових підстав чи ризиків для продовження застосованих запобіжних заходів. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали позицію свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.

Строки тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 спливають 03.01.2022 року. Строки запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спливають 10.01.2022 року. На поточний час завершити судове провадження відносно вказаних обвинувачених до закінчення строку запобіжних заходів не можливо, у зв`язку із необхідністю проведення відповідних процесуальних дій судового слідства.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , а також звертаючи увагу та враховуючи зауваження і заперечення сторони захисту, суд вважає, що на даний час не зникли підстави вважати щодо існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_2 може спробувати: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Що стосується заявлених прокурором ризиків відносно ОСОБА_2 , зокрема ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_2 може ухилятися від суду, оскільки, ряд злочинів, які інкриміновані йому є тяжкими, караються позбавленням волі строком до 8-ми років, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, з метою уникнення покарання може переховуватися від суду. Вказана обставина підтверджується тим, що ОСОБА_2 , володіючи документами для виїзду за кордон (закордонним паспортом - НОМЕР_1 , виданий 23.12.2016), які на зберігання до відповідних органів державної влади не здав, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що отримавши доступ до матеріалів кримінального провадження, останній володіє інформацією стосовно особистих даних потерпілих та свідків, місця їх проживання, номерів мобільних телефонів, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу, шляхом підкупу, примусу, шантажу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Окрім цього, злочини, у яких підозрюється ОСОБА_2 , вчинялися ним з корисливих мотивів, метою яких було заволодіння чужим майном та ця діяльність є основним доходом підозрюваного. Крім того, ОСОБА_2 перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Таким чином, у разі обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, останній, може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою особистого незаконного збагачення, та що свідчить про високу вірогідність виникнення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, суд враховує, що на даний час обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою, відомостей що за станом здоров`я він не може утримуватись під вартою суду не надано, ОСОБА_2 має постійне місце проживання, офіційно не одружений, має на утриманні малолітню дитину (доньку ОСОБА_4 , 2011 р.н.), яка проживає з матір`ю – ОСОБА_5 , не працює та не має офіційних джерел доходу. ОСОБА_2 відповідно до ст. 89 КК України не судимий, але на даний час обвинувачується у вчиненні ряду умисних тяжких злочинів, вчинених з корисливих мотивів, сукупний розмір майнової шкоди, завданий його злочинними діями, складає 992 496 грн. 60 коп., добровільно не відшкодований. Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та звести ризик зазначеного впливу. Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя враховуючи тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_2 , його особистість та з урахуванням високого ризику втечі та можливого продовження злочинної діяльності вважає необхідним визначити розмір застави в розмірі 600000 грн.

У питанні щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що на даний час не зникли підстави вважати про існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК України. Щодо продовження домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд також вважає, що на даний час не зникли підстави вважати про існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Що стосується заявлених прокурором ризиків відносно ОСОБА_1 , зокрема ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд констатує, що останній обґрунтовано обвинувачується у скоєнні корисливих тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, з метою уникнення покарання може переховуватися від суду. Вказана обставина підтверджується тим, що ОСОБА_1 , володіючи документами для виїзду за кордон (закордонним паспортом НОМЕР_2 , виданий 29.05.2017) може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що отримавши доступ до матеріалів провадження ОСОБА_1 володіє інформацією стосовно особистих даних потерпілих, в тому числі біографічних, відомостей, що можуть становити таємницю їх приватного та сімейного життя, даних про їх близьких родичів та членів родини, дітей, місця їх проживання, номерів мобільних телефонів; у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу, шляхом підкупу, примусу, шантажу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Що стосується заявлених прокурором ризиків відносно ОСОБА_3 , зокрема ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_3 може ухилятися від суду, оскільки, покарання за вчинення злочинів, які інкриміновані їй караються позбавленням волі строком до 3-х років, та будучи обізнаною про покарання, що їй загрожує, з метою уникнення покарання може переховуватися від суду. Вказана обставина підтверджується тим, що ОСОБА_3 , не маючи тісних соціальних зв`язків, оскільки не одружена, дітей та інших осіб на утриманні не має, нерухомого майна на території України не має, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України. Окрім цього, злочини, у яких підозрюється ОСОБА_3 , вчинялися з корисливих мотивів, метою яких було заволодіння чужим майном та ця діяльність є основним доходом підозрюваної. Таким чином, у разі обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу більш м`якого, ніж домашній арешт, остання може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою особистого незаконного збагачення, тобто продовжити збувати викрадені ювелірні вироби, які не були відшукані під час проведення обшуків за місцем її проживання, та що свідчить про високу вірогідність виникнення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Що стосується особи ОСОБА_1 суд зазначає, що відомостей, які б вказували про наявність у ОСОБА_1 захворювань, що перешкоджають останньому перебувати під домашнім арештом, під час досудового розслідування не здобуто. ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, є особою похилого віку, а також є особою з інвалідністю 3 групи, не працює, отримує пенсію. ОСОБА_1 відповідно до ст. 89 КК України не судимий, але на даний час обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, вчинених з корисливих мотивів, сукупний розмір майнової шкоди, завданий його злочинними діями, складає 992 496 грн 60 коп. Отже у ОСОБА_1 є достатній соціальний зв`язок, який може стримати його від вчинення інших кримінальних правопорушень, але існує високий ризик його втечі, оскільки тяжкість покарання, що передбачає санкція статті може бути додатковим стимулом уникнути обвинуваченим правосуддя, тому для досягнення мети забезпечення вказаного ризику обвинуваченому є достатнім запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, оскільки він є особою з інвалідністю, має певні проблеми зі здоров`ям, та у денній час зможе звертатися до лікаря за необхідності медичної допомоги. Застосування менш обтяжливих запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Що стосується особи ОСОБА_3 суд зазначає, що відомостей,які б вказували про наявність у ОСОБА_3 захворювань, що перешкоджають останній перебувати під домашнім арештом, під час досудового розслідування не здобуто. ОСОБА_3 має постійне місце проживання, але воно не є місцем її реєстрації, за місцем реєстрації не мешкає, є студенткою вищого навчального закладу, офіційно працевлаштована, не одружена, дітей та інших осіб на утриманні не має, не судима, на обліку у спеціалізованих медичних закладах не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно. Отже встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_3 у разі обрання до неї більш м`якого запобіжного заходу може здійснити вищевикладені дії, а вказаним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 21.02.2022 року включно.

Особами, визначеними ч. 2 ст.182 КПК України, у будь-який момент, може бути внесена застава в розмірі 600000 грн., з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомити суд про адресу фактичного проживання, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – задовольнити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, тобто до 21.02.2022 року, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22.00 годин до 06.00 годин ранку наступного дня.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати по першому виклику до службової особи на визначений нею час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи; утримуватися від спілкування з особами, які є потерпілими чи свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Продовжити застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, тобто до 21.02.2022 року, заборонивши їй залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 22.00 годин до 06.00 годин ранку наступного дня.

Зобов`язати ОСОБА_3 прибувати по першому виклику до службової особи на визначений нею час; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання, роботи, навчання; утримуватися від спілкування з особами, які є потерпілими чи свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники Національної поліції України з метою контролю за її поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків, у разі невиконання покладених обов`язків до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захиснику та прокурору, направити до ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» та передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених в частині продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Датою закінчення дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту із покладеними обов`язками визначити 21.02.2022 р.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 7 днів з моменту вручення повного тексту ухвали в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2021 року.

Суддя: Іванець О. Д.