Рішення № 102191818, 14.12.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14211/21

Провадження № 2/234/4463/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Данелюк О.М.

за участю секретаря судового засідання Троянчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/14211/21 за позовом

ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Рокоссовського,7, перший поврех,

третя особа –

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Поправки Юрія,6, оф.14,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, набутих без достатньо правової підстави.

Обставини справи:

20.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, набутих без достатньо правової підстави.

07.12.2021 року надав заяву про зміну предмета та підстав позову. Обґрунтовуючи позов, зазначає, що 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округ Горай О.С., винесено виконавчий напис № 89537 щодо стягнення з неї на користь ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість у розмірі 38 350,00 грн., та в подальшому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64001685 від 28.12.2020 року.

Позивач вважає, що виконавчий напис № 89537 від 31.10.2020 року приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округ Горай О.С. про стягнення заборгованості є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 31.10.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Приватний нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 89537 від 31.10.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 38 350,00 грн. а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати понесені при подачі позовної заяви. Крім того, зазначає, що з нього на користь відповідача було стягнуто 22 632,28 грн., за вказаним виконавчим написом нотаріуса, які вважає безпідставно стягнутими, та які просить стягнути з відповідача на його користь. Крім того, у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріуса для його скасування йому необхідно було звернутися за правовою допомогою до адвоката, послуги якого йому коштували в розмірі 5000 грн., які також він просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення за виконавчим написом № 89537 від 312.10.2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 30.11.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає повністю та просить в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що 14.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 285811026 на суму 14000,00 грн зі сплатою процентів строком на 7 календарних днів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська карті НОМЕР_1 ), що засвідчує факт укладання кредитного договору у формі електронного документу.

Позивач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneweo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 14000 грн 00 коп, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

15.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 285811026 від 14.10.2019 року, на наступну кількість днів: двадцять чотири.

16.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору відповідно до п. 1 якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 3000 грн 00 коп.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, рішень суду, які б встановлювали недійсність Договору немає.

У зв`язку з невиконанням умов Договору позивачем, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги до позивача за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та реєстру прав вимоги № 62 від 21.01.2020 року (рядок № 864) ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до п. 5.2.4 договору факторингу Фактор в строк до 10 (десяти робочих днів) з моменту отримання ціни продажу оформлює та надсилає кожному з боржників повідомлення про відступлення права вимоги до фактора, складеного за формою, що наведена у відповідному Додатку до цього Договору. Фактор самостійно повідомляє боржників про відступлення право вимоги і несе усі ризики, пов`язані з неналежним повідомленням боржників. У будь-якому випадку, на вимогу клієнта, фактор надає підтвердження направлення фактором повідомлень боржникам, а у разі наявності, підтвердження отримання вищезазначених повідомлень, протягом одного робочого дня починаючи з дня отримання фактором запиту. Таким чином, до Товариства правомірно та в рамках чинного законодавства перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Щодо начебто безпідставно набутих коштів, представник відповідач зазначив, що грошові кошти стягнені з позивача в рахунок погашення боргу перед Товариством. Оскільки, ні Договір укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем, ні Договір Факторингу не було визнано судом недійсним, у Товариства є усі підставі для отримання та зарахування грошових коштів від позивача в рахунок погашення боргу.

Щодо уточнених позовних вимог відповідачем відзиву надано не було.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з частиною 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округ Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 89537, на підставі якого з позивача на користь ТОВ «Таліон Плюс» стягнута заборгованість в розмірі 38 350,00 грн.

28.12.2020 року державним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. в межах примусового виконання виконавчого напису № 89537 від 31.10.2020 року ВП 64001685, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

31.12.2020 року державним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. в межах примусового виконання виконавчого напису № 89537 від 31.10.2020 року, винесено постанову ВП 64001685 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 з наступними змінами.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до приписів ч.2 ст.87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус керувався ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Тобто, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округ Горай О.С., при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі визнані нечинними з дня їх прийняття.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Згідно із приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у зазначеному спорі, підлягають перевірці доводи сторін в повному обсязі з приводу того, чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Пунктом 1 вищевказаного Переліку, в редакції станом на 29.11.2001, у підпункті (б) передбачено, що для одержання виконавчого напису, подаються також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Проте, ні відповідачем, ні третьою особою, не надано суду доказів, які надавались стягувачем приватному нотаріусу на підтвердження безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання боржника ОСОБА_1 .

Крім того, виконавчий напис у порушення вимог ч.1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» вчинено не на документі, що встановлює заборгованість, а оформлено окремим документом.

Згідно із положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округ Горай О.С. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності вимог до ОСОБА_1 та вчинив виконавчий напис без дотримання вимог ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визнання виконавчого напису, вчиненого 31.10.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 89537, таким, що не підлягає виконанню, а тому позовні вимоги позивача в даній частині є доведеними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 22 632,28 грн., суд зазначає наступне.

Вказаним рішенням визнано виконавчий напис № 89537, вчинений 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округ Горай О.С., визнано судом таким, що не підлягає виконанню.

Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати ПрАТ «НКМЗ» приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 89537 від 31.10.2020, на підставі якого відкрито виконавче провадження №64001685, за період з січня 2021 по вересень 2021 утримано з позивача 22 632,28 грн.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього Кодексу).

Аналіз статті 1212 ЦК України цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, оцінюючи зміст спірних відносин судом встановлено, що виконавчий напис, на підставі якого з карткового рахунку позивача утримувались суми стягнень, під час здійснення виконавчих дій, будучи визнаний таким, що не підлягає виконанню, втратив свою силу, що в свою чергу стало підставою для повернення відповідачем безпідставно набутих коштів.

Таким чином, ТОВ «Таліон Плюс» безпідставно набуло грошові кошти, які належать ОСОБА_1 .

Статтею 1213 ЦК України визначено порядок повернення в натурі безпідставно набутого майна, зокрема, передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України та вважає за належне стягнути з відповідача ТОВ «Таліон Плюс» на користь позивача суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 22 632,28 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат, за надання професійної правової допомоги в сумі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати: на правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведення їх огляду, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Правова допомога може складатися у тому числі з надання консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, підготовки процесуальних документів.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатським бюро «Калінін і Партнери» було надано: усне вивчення документів консультація щодо захисту його прав, складання, оформлення адвокатського запиту приватному виконавцю, аналіз та узагальнення практики Верховного суду, щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, складання, оформлення, подання до суду позовної заяви, складання, оформлення, подання до суду заяви про забезпечення позову.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви заявником були додані: договір про надання професійної правничої допомоги б/н/21 від 17.09.2021 року, акт виконаних робіт від 11.10.2021 року, меморіальний ордер.

Отже, витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5000 грн. є доведеними, а їх обсяг є співмірним зі складністю справи і ціною позову, а також з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом на них затраченим.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1816 грн. за подачу позовної заяви та в сумі 454 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 203, 209, 215, 220, 536, 626, 627, 628, 630, 634, 638, 639, 663, 1000, 1007, 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», 1-23, 76-82, 89, 95, 258-284, 263-265, 267, 274-279, 280, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», третя особа – Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, набутих без достатньо правової підстави, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 89537, вчинений 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нтраіального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) заборгованість у розмірі 38 350,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) безпідставно отримані кошти в сумі 22 632,28 грн. (двадцять дві тисячі шістсот тридцять дві грн. 28 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір судовий збір в сумі 1816 грн. за подачу позовної заяви та в сумі 454 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк