Рішення № 102187551, 17.12.2021, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1475/19

Номер провадження2/701/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Маньківська селищна рада Черкаської області та Приватне підприємство "Земекспертцентр" про встановлення сервітуту,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про встановлення сервітуту.

На підставу своїх вимог спирається на те, що відповідно до державного акту на право власності на землю від 20 листопада 2001 року серії ЧР № 11-6-1031, позивачка являється власником земельної ділянки площею 2,3833 га, кадастровий номер: 712311500:02:001:0569 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області й використовується за цільовим призначенням. З моменту отримання вище зазначеної земельної ділянки і до 19 травня 2019 року, позивачка немала жодних перепон у доступі до ділянки, мала можливість під`їзду до неї та мала змогу обробляти, засівати та збирати урожай. 19 травня 2019 року та 08 червня 2019 року, зі сторони відповідача почали чинитися перешкоди в доступі до земельної ділянки позивачки, він перегородив під`їзд до неї і погрожував фізичною розправою. З даного приводу позивачка змушена була звернутися до поліції з відповідною заявою. 10.07.2019 року за № 2650/52/01.2019 направлено лист, у якому зазначалося, що заява позивачки розглянута у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», оскільки відсутня подія ознак кримінального правопорушення. Вище зазначені обставини, підтверджують наявність спору між позивачкою та відповідачем з приводу реалізації позивачкою конституційного права власності. Земельна ділянка, яка межує поряд з ділянкою позивачки, належить на праві постійного користування ОСОБА_2 , і має кадастровий номер 712311500:02:001:0669, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 19.08.2019 року № 29-23-0.2- 6029/2-19 за підписом виконуючого обов`язки начальника головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Олександра Безбородько. Відповідно до зазначеної відповіді, згідно з інформацією, наданою Відділом у Маньківському районі головного управління Дергеокадастру у Черкаській області, відповідно до карт роздержавлення села Дзензелівка Маньківського району Черкаської області проїзд між земельною ділянко з кадастровим номером: 712311500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером: 712311500:02:001:0669 не передбачено. Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 21.08.2019 року № 31-28-0.5- 1239/2-19 державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не розроблялась документація із землеустрою. Розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 712311500:02:001:0569 є ПП «Земекспертценр», що і змусило позивачку звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог в повному обсязі та просили відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи Маньківської селищної ради у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності та при вирішенні даного спору покладається на думку суду.

Представник третьої особи Приватного підприємства "Земекспертцентр" у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, позивача та його представника, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до державного акту на право власності на землю від 20 листопада 2001 року серії ЧР № 11-6-1031, позивачка являється власником земельної ділянки площею 2,3833 га, кадастровий номер: 712311500:02:001:0569 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 6). Дана земельна ділянка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області й використовується за цільовим призначенням. 08 червня 2019 року, зі сторони відповідача почали чинитися перешкоди в доступі до земельної ділянки позивачки, він перегородив під`їзд до неї і погрожував фізичною розправою. З даного приводу позивачка змушена була звернутися до поліції з відповідною заявою (т. 1 а.с. 7). 10.07.2019 року за № 2650/52/01.2019 направлено лист, у якому зазначалося, що заява позивачки розглянута у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», оскільки відсутня подія ознак кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 8). Вище зазначені обставини, підтверджують наявність спору між позивачкою та відповідачем з приводу реалізації позивачкою конституційного права власності. Земельна ділянка, яка межує поряд з ділянкою позивачки, належить на праві постійного користування ОСОБА_2 , і має кадастровий номер 712311500:02:001:0669, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 19.08.2019 року № 29-23-0.2- 6029/2-19 за підписом виконуючого обов`язки начальника головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Олександра Безбородько (т. 1 а.с. 9). Відповідно до зазначеної відповіді, згідно з інформацією, наданою Відділом у Маньківському районі головного управління Дергеокадастру у Черкаській області, відповідно до карт роздержавлення села Дзензелівка Маньківського району Черкаської області проїзд між земельною ділянко з кадастровим номером: 712311500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером: 712311500:02:001:0669 не передбачено. Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 21.08.2019 року № 31-28-0.5- 1239/2-19 державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не розроблялась документація із землеустрою (т. 1 а.с. 10). Розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 712311500:02:001:0569 є ПП «Земекспертценр».

Висновком експерта № 385/20/33-40/21-23 від 12.01.2021 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі №701/1475/19 на вирішення поставлених питань надані наступні висновки: можливість влаштування проїзду між земельними ділянками з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669, без встановлення земельного сервітуту відсутня. Також, технічно можливий варіант для влаштування проїзду автомобільним транспортом та проходу на земельну ділянку кадастровий номер 7123181500:02:001:0569 лише через земельну ділянку кадастровий номер 7123181500:02:001:0669 та встановлення земельного сервітуту. Встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом с/г призначення площею 0,0082 га (82 кв.м.) можливе лише через земельну ділянку кадастровий номер 7123181500:02:001:0669, що знаходиться у Державній власності та належать на праві постійного користування ОСОБА_2 . Площа земельного сервітуту для проїзду та проходу до земельної ділянки кадастровий номер 7123181500:02:001:0569 через земельну ділянку з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 становить 0,0082 га (82 кв.м.) (т. 1 а.с. 61-65).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 103, ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до вимог ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до роз`яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з`ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до вимог частини третьої статті 403 ЦК України, особа, що користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Визначення плати належить до компетенції сторін. Безкоштовне використання сервітуту має бути встановлено в договорі, законі або рішенням суду.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений за договором, заповітом, законом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації трубопроводів (газопроводів) тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

З аналізу положень ст. ст. 401, 402 ЦК України вбачається що підставою для встановлення судом земельного сервітуту є недосягнення домовленості сторін.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що позивачу на праві приватної власності, а відповідачу на праві постійного користування, належать сусідні земельні ділянки. Вхід до земельної ділянки позивача можливий тільки через земельну ділянку відповідача. Вказана обставина перешкоджає позивачу вільно проходити та проїжджати до своєї земельної ділянки.

Згідно зі ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З огляду на вище вказане, оскільки у позивача відсутній інший прохід та проїзд до належної йому земельної ділянки, сторонам не вдалося домовитися з приводу встановлення земельного сервітуту у позасудовому порядку, враховуючи необхідність захисту прав та свобод, передбачених та гарантованих Конституцією України осіб, зокрема щодо користування та розпорядження майном, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, шляхом встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 401-404 ЦК України, ст. ст. 98, 99, 100-104 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Встановити постійний безоплатний земельний сервітут площею 0,0082 га (82 кв. м) для проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом сільськогосподарського призначення до земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер: 712311500:02:001:0569, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського (Маньківського) району Черкаської області через земельну ділянку, кадастровий номер: 712311500:02:001:0669, що знаходиться у державній власності та належить на праві постійного користування ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текс рішення проголошено 24.12.2021 року.

Суддя А. І. Костенко