Ухвала суду № 102184753, 20.12.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2579/21

Провадження № 1-кп/496/467/21

У Х В А Л А

20 грудня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.

прокурора – Сцепура О.І.

представника потерпілого – Пушкаренко С.О.

захисника – Гірник Г.С.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України та клопотання захисника Гірник Г.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 07.11.2020 року, приблизно о 18:00 год., у темний час доби, керуючи технічно справним легковим автомобілем «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Севастопольська, з боку вул. Мойси в напрямку вул. Довженко в с. Яськи Біляївського району Одеської області, скоїв наїзд правою передньою частиною кузова керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_2 , яка внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, а саме: поєднана травма голови з крововиливом в речовину головного мозку, в м`які мозкові оболонки, шкірно-фасціальний клапоть голови, компресійний перелом 2-3 грудного хребця, крововилив в середостіння, забої тканин легенів, крововиливи в околониркову клітковину справа, та від отриманих травм загинула.

Крім цього, після скоєного ДТП ОСОБА_1 завідомо залишив без допомоги ОСОБА_2 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, хоча мав змогу надати їй допомогу, а також сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України.

Через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком до 3 років, а тому, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім цього, до теперішнього часу сторона захисту не надала будь-якої допомоги потерпілим, не компенсувала жодні збитки, завдані кримінальними правопорушеннями, що дає підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Також, Біляївським районним судом Одеської області розглядається кримінальне провадження відносно обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України, що свідчить про можливість вчинення останнім, у разі його перебування на свободі, інших кримінальних правопорушень, тобто існують ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, з урахуванням наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, наявності обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України, яке підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, перелік яких зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акту, тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, а також беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначених ризиків, застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, просить суд продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб.

В свою чергу, через канцелярію суду від захисника ОСОБА_1 – адвоката Гірника Г.С. надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його реєстрації із забороною залишати житло в нічний період доби та встановленням ряду обов`язків. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на наступний день після трагедії, самостійно, без жодного примусу, з`явився до правоохоронних органів, яким повідомив про вчинене та добровільно дав покази. Крім того, ОСОБА_1 у перші дні після трагедії надав допомогу сім`ї загиблої у загальному розмірі близько 81000 грн., що наразі не визнається потерпілим. На даний час ОСОБА_1 свою вину у скоєнні ДТП визнав, а також частково визнав цивільний позов в частині витрат на поховання у розмірі 69000 грн. та моральну шкоду у розмірі 500000 грн. Під час перебування ОСОБА_1 в СІЗО, за його розпорядженням, члени його сім`ї, неодноразово надсилали на адресу потерпілого ОСОБА_4 грошові кошти в якості відшкодування моральної шкоди, однак він від їх отримання відмовляється, що може свідчити про його зловживання своїми правами та намір створити перед судом образ ОСОБА_1 , як особи, яка ухиляється від справедливої компенсації за загибель дружини з метою погіршити становище обвинуваченого у цій справі. Крім цього вказав, що ОСОБА_1 завжди займав активну громадянську позицію, має відзнаку почесного працівника рибного господарства України, Указом Президента України від 12.07.2002 року №637/2002 йому було присвоєно звання заслуженого працівника сільського господарства України. Також, ОСОБА_1 має на утриманні непрацюючу дружину, приймає активну участь в соціально-економічному житті громади, систематично замається доброчинністю, є прикладом для наслідування, як зразковий сім`янин, активний член громади та патріот України. При розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу захисник просив суд врахувати стан здоров`я ОСОБА_1 , який має ряд хронічних захворювань та є інвалідом другої групи, а також те, що в лютому-березні 2021 року він перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні Біляївської ЦРЛ з діагнозом коронавірусної інфекції, що спростовує твердження прокурора про його систематичне ухилення від явки до слідства та суду, у зв`язку з чим до нього було застосовано привід без достатніх на те підстав. На думку захисника, така міра запобіжного заходу, як нічний домашній арешт, надасть змогу ОСОБА_1 працювати, з метою якомога швидше відшкодувати ОСОБА_4 понесену ним шкоду.

Захисником до клопотання надано:

-характеристику на ОСОБА_1 , надану Яськівським сільським головою, відповідно до якої ОСОБА_1 з 1982 року постійно проживає в АДРЕСА_1 , має на утриманні дружину пенсіонерку, зарекомендував себе як зразковий сім`янин, приймає участь у вихованні чотирьох онуків, приймає активну участь в соціально-економічному житті громади, надавав фінансову допомогу загальноосвітнім школам села, футбольній команді «Рибак», малозабезпеченим пенсіонерам, під час неодноразових підтоплень села надавав техніку свого підприємства для укріплення дамб та відновлення доріг, неодноразово був відмічений грамотами та подяками;

-копію відзнаки почесного працівника рибного господарства №00157 на ім`я ОСОБА_1 , виданої відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 10.11.2006 року №698;

-копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого він є пенсіонером та інвалідом 2 групи;

-копію посвідчення № НОМЕР_3 про присвоєння ОСОБА_1 почесного звання «Заслужений працівник господарства України», видане на підставі Указу Президента України від 12 липня 2002 року №637/2002;

-копію виписки на ім`я ОСОБА_1 про знаходження його на лікуванні з діагнозом двобічна полісегментарна пневмонія. Короновірусна інфекція в період з 5.03.2021 року до 23.03.2021 року;

-результати аналізів №6368, №8142 від 16.03.2021 року та 23.03.2021 року відповідно до яких у ОСОБА_1 позитивний результат на ковід;

-медична документація щодо знаходження на лікуванні ОСОБА_1 у неврологічному відділенні в листопаді 2018 року;

-довідку КНП «Біляївської центральної районної лікарні», відповідно до якої ОСОБА_1 з 09.11.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні, має різні захворювання;

-поштові відправлення на ім`я ОСОБА_4 про переказ грошових коштів 15000 грн. від 22.06.2021 року; 29000 грн. – 08.10.2021 року; 21000 грн. 01.12.2021 року; 29000 грн. – 01.12.2021 року; 29000 грн. – 01.12.2021 року;

-заяву ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що 08.11.2020 року, на другий день потерпілому ОСОБА_9 , чоловіку загиблої, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 в їх присутності було передано 2500 доларів США, 09.11.2020 року ОСОБА_6 500 доларів США. Розуміючи моральний стан ОСОБА_11 , розписок не вимагали.

-лист т.в.о. начальника Одеського районного управління поліції №2, про те, що відповідно до журналів обліку доставлених, відвідувачів та запрошених 08.11.2020 року ОСОБА_1 перебував в адміністративній будівлі Одеського РУП №2 з 09:00 до 11:00 год.

В судовому засіданні прокурор Сцепура О.І. просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб з підстав, викладених у клопотанні, проти зміни запобіжного заходу на домашній арешт заперечувала.

В судовому засіданні представник потерпілого підтримав клопотання прокурора, проти задоволення клопотання захисника заперечував, посилаючись на те, що захисником не надано нових підстав, які не були враховані при обрані та продовженні запобіжного заходу.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. Крім цього, обвинувачений пояснив, що його стан здоров`я погіршився, він має певні хронічні захворювання і йому потрібне обстеження, він також має намір розрахуватись з потерпілим у визнаному ним розмірі за цивільним позовом. Підставою для обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування слугувало його нез`явлення до слідчого, коли він знаходився на самоізоляції після короновірусної інфекції. Зазначали на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 та необхідності його обстеження, про що також зазначено і в ухвалі Одеського апеляційного суду від 06.12.2021 року

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, а клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 01 січня 2022 року, але судовий розгляд на цей час не закінчено, а тому, приймаючи до уваги клопотання прокурора та захисника обвинуваченого, є підстави для вирішення питання щодо доцільності тримання обвинуваченого під вартою.

Розглядаючи дану справу, зокрема питання про необхідність продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя та суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому, суду слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

За змістом ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст. 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до норм цієї статті, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення особи свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

У своєму Рішенні «Подвезько проти України» №74297/11 від 12.02.15 року ЄСПЛ у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Крім того, в зазначеному Рішенні ЄСПЛ звернув увагу на неприпустимість загальних формулювань в судових рішеннях та застосування повторюваних шаблонних фраз. Зазначене не свідчить про те, що суди здійснюють належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин конкретної справи.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та ч. 3 ст. 135 КК України, за кваліфікуючими ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і вказані діяння спричинили смерть особи. Санкції інкримінованих кримінальних правопорушень передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком до трьох років.

Зважаючи на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, їх характеру та тяжкості, а також можливої міри покарання, яка може йому бути призначена у разі визнання винним (позбавлення волі на строк від 3 до 8 років), а тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Водночас, незважаючи на існування в зазначеному провадженні даного ризику, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях запровадив стандарт, за яким ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (рішення «Ноймайстер проти Австрії» та «Мамедова проти Росії»). При цьому, ЄСПЛ в згаданих рішеннях зазначає, що ризик переховування від правосуддя повинен оцінюватись в сукупності із характеристикою особи арештованого та його поведінки.

З характеристики на ОСОБА_1 наданої Яськівським сільським головою, вбачається, що ОСОБА_1 з 1982 року постійно проживає в АДРЕСА_1 , має на утриманні дружину пенсіонерку, зарекомендував себе як зразковий сім`янин, приймає участь у вихованні чотирьох онуків, приймає активну участь в соціально-економічному житті громади, надавав фінансову допомогу загальноосвітнім школам села, футбольній команді «Рибак», малозабезпеченим пенсіонерам, під час неодноразових підтоплень села надавав техніку свого підприємства для укріплення дамб та відновлення доріг, неодноразово був відмічений грамотами та подяками. На підтвердження вказаної характеристики свідчать: копія посвідчення №5775 про присвоєння ОСОБА_1 почесного звання «Заслужений працівник господарства України», видане на підставі Указу Президента України від 12 липня 2002 року №637/2002, копія відзнаки почесного працівника рибного господарства №00157 на ім`я ОСОБА_1 виданого відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 10.11.2006 року №698. ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом 2 групи, про що свідчить копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 .

Під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 наступного дня після скоєного, добровільно, без примусу, з`явився до правоохоронних органів, яким дав покази з приводу скоєння ДТП. Факт його прибуття до поліції підтверджується відповіддю Одеського РУП №61/197/аз від 17.12.2021 року. Обвинувачений має ряд хронічних захворювань, неодноразово проходив курс лікування, потребує медичного обстеження та лікування, про що свідчить надана захисником медична документація. Щодо необхідності забезпечення проведення негайного медичного обстеження, обвинуваченого зазначено також в ухвалі апеляційного суду від 06.12.2021 року.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєнні ДТП визнав, а також частково визнав цивільний позов потерпілого в частині витрат на поховання у розмірі 69000 грн. та моральну шкоду у розмірі 500000 грн. Проте, перебуваючи від вартою, він позбавлений можливості працювати, аби швидше відшкодувати потерпілому завдану ним шкоду.

Суд вважає, що зазначені вище обставини значно зменшують існування встановленого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Доводи прокурора про існування ризику впливу обвинуваченого на потерпілого, свідків, спеціаліста, експерта у кримінальному провадженні є неспроможними, оскільки потерпілий та свідки допитані в судовому засіданні, експертами надані відповідні висновки, а питання щодо допиту спеціаліста та експерта у судовому засіданні сторони не заявляли.

Оцінюючи ризик можливого тиску на учасників процесу, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Летельє проти Франції», відповідно до якого, реальна небезпека чинення тиску на свідків могла існувати на початку цієї справи, але з плином часу вона значно зменшилася та після їх допиту взагалі відпала.

Доводи прокурора про те, що обвинувачений до теперішнього часу не надав будь-якої допомоги потерпілим та не компенсував жодних збитків, завданих кримінальними правопорушеннями, суд до уваги не приймає, оскільки рідні обвинуваченого намагаються це зробити, що підтверджується копіями грошових переказів членів сім`ї ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , від отримання яких останній відмовляється, а також спільною заявою громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 від 17.12.2021 року про те, що члени сім`ї обвинуваченого у перші дні після трагічної загибелі ОСОБА_2 передали потеплілому 3000 доларів США, без відібрання будь-яких розписок з його боку.

Також суд приймає до уваги пояснення обвинуваченого про те, що цивільний позов було пред`явлено в судовому засіданні коли він утримувався під вартою та не міг його вирішити перебуваючи під вартою, а потерпілий грошові кошти від його рідних, відповідно до повернутих переказів, не приймає.

Ризик щодо можливого вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, який обумовлений тим, що на даний час обвинувачений притягується Біляївським районним судом Одеської області до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України, на думку суду, є мінімальним, оскільки остаточне рішення по справі на цей час не прийнято, на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, а у відповідності до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що необхідності обмеження права обвинуваченого на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії судового розгляду, з урахуванням конкретних обставин справи та даних про особу, на даний час немає та прокурором не доведено.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , які вказують на існування міцних зв`язків, та зменшення ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутністю ризику передбаченого п. 3 ч. 1 вказаної статті, який існував раніше, а тому суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби та встановленням ряду обов`язків, що є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти суд на стадії судового розгляду. З урахуванням даних про особу обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, такий запобіжний захід, як домашній арешт, зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження, а також надасть йому можливість відшкодувати потерпілому спричинену матеріальну та моральну шкоду.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 177, 178, 181, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Прокурору Біляївської окружної прокуратури Сцепурі О.І. у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання захисника Гірник Г.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби з 22:00 по 06.00 години строком на 60 днів, а саме: з 20.12.2021 року до 17.02.2022 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати до Біляївського районного суду Одеської області за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, (окрім місця роботи та звернення до медичних закладів за медичною допомогою) без дозволу суду;

- у період часу з 22:00 по 06.00 години не залишати місце свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинуваченого ОСОБА_1 негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити до Одеського районного відділу поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області - для контролю та виконання та в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» - для відома.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Л.О. Пендюра