Рішення № 102182290, 02.12.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2126/21

Провадження № 2-а/587/38/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

02 грудня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Мошко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 батальйону патрульної поліції у м. Суми УПП у Сумській області ДПП НП Якубіна Максима Олексійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року до суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови від 10.10.2021 року серії ЕФО № 4883812 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП, винесену старшим лейтенантом поліції, інспектором УПП в Сумській області Якубіним М.О., обґрунтовуючи його тим, що 10.10.2021 року на вул. Прокоф`єва у м. Сумах спочатку її зупинив інспектор Ешкадер Роман, який потім поїхав, а потім підійшов інспектор ОСОБА_2 з іншого екіпажу і заявив, що вона порушила правила руху по смугах. Коли вона попросила надати їй наявні в нього докази її правопорушення, він подзвонив першому екіпажу, який її зупиняв, і дізнався, що них немає доказів. Після цього інспектор Якубін Максим з іншим поліцейським, який не представився почали шукати інші причини, щоб накласти на неї штраф, цікавився про алкогольний запах від них з чоловіком, з яким вони перебували в автомобілі. Тоді інспектор Якубін Максим почав розглядати справу про те, що я перевожу свої дитину з порушенням правил перевезення дітей. Так як вони з чоловіком дуже поспішали, вона попросила інспектора Якубіна Максима перенести розгляд справи, однак останній їй в цьому відмовив, продовжив розгляд справи і виніс постанову, в якій вказав, що вона порушила п.21.13 ПДР України («Дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем які встановлюються проти напрямку руху з обов`язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності)»), а також п. 21.11.1 («Забороняється перевозити: дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах: без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда»). Позивач зазначає, що вона усно заперечувала інспектору, що не порушувала п.21 ч. 11.б ПДР, так як я не перевозила непристебнутих дітей спереду, що п.21 ч. 13 ПДР каже, що дозволяється перевозити дітей до трьох років із встановленням дитячих утримуючих систем проти напряму руху, але про заборону нічого не сказано. Але інспектор Якубін Максим не прислухався до її аргументів і сказав, що він прийняв рішення саме ці пункти Правил дорожнього руху написати в Постанові. Позивач вважала, що інспектор діяв упереджено, при складанні постанови працівником поліції було допущено істотні порушеня її прав, а саме: постанову було вчинено винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, ніби-то, було вчинено, за таких умов я не малачасу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, користуватися правовою допомогою, тощо.

В результаті чого відносно позивача було складено постанову, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн..

Позивач вважала, що притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Позивач в судове засідання не з`явилась, в своїй заяві просила слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з постанови серії ЕАО № 4883812 від 10.10.2021, 10.10.2021 о 09-10 в м. Суми по вул. Харківська, 110 водій ОСОБА_1 перевозила дитину віком старше трьох років з використанням дитячої утримуючої системи встановленої на місці для сидіння першого ряду в напрямку авто, чим порушила вимоги п.п. 21.13, п.п.21.11 б ПДР України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач вважаючи спірну постанову протиправною, звернулась з відповідним позовом до суду.

ОСОБА_1 зазначає що працівником поліції не було надано жодного доказу на підтвердження порушення нею ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною десятою статті 121 КУпАП.

ОСОБА_1 зауваживла що не перевозила не пристебнутих дітей спереду, що працівником не було проведено підготовку до розгляду справи, не ознайомив з доказами вини, не надав можливості надати свої докази, ніякі пояснення у неї не відбиралися, не надав їй можливості скористатися правовою допомогою. Також позивач зазначає, що інспектор упереджено поставився до неї, оскільки від попереднього екіпажу, який їх спочатку зупинив, а потім поїхав, дізнався, що доказів правопорушення немає, після чого інспектор Якібін Максим з іншим поліцейським, який не представився почали шукати інші причини, щоб накласти на неї штраф, питали про алкогольний запах, а отже належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною десятою статті 121 КУпАП працівником поліції не надано.

Частиною 10 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення дітей.

Відповідно до пункту 21.11 б ПДР України водію забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.

Відповідно до пункту 21.13 ПДР України дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем, які встановлюються проти напрямку руху з обов`язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності).

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дії ОСОБА_3 працівником поліції кваліфіковані за частиною десятою статті 121 КпАП України, проте без зазначення доказів про вчинене нею правопорушення, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за умови, що позивач не погоджується із вчиненим правопорушенням, водночас відповідачем доказів про вчинене ОСОБА_1 правопорушення не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем суду був наданий відеозапис даного правопорушення, який, на думку суду, з належною достовірністю не підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 даного правопорушення та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною десятою статті 121 КУпАП.

Суд, надавши правову оцінку змісту складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, з урахуванням вимог статей 256, 257 КУпАП, вважає, що посадовою особою - відповідачем не зазначено інформацію про докази вчинення такого правопорушення позивачем за пунктами 21.11 бта 21.13 ПДР України.

Згідно із статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 зазначено, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Для виконання визначених статтею 245 КУпАП завдань на орган чи посадову особу, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення, статтею 280 КУпАП покладено обов`язок з`ясувати всі обставини для встановлення істини у справі.

Для доведення того чи іншого факту орган чи посадова особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, повинна навести відповідні докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови.

За таких обставин, суд вважає, що достовірність змісту оскаржуваної постанови, а відповідно питання наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч. 10 КпАП України є недоведеними.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Постанова серії ЕАО № 4883812 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області ДПП, старшим лейтенантом поліції Максимом Якубіним, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до статті 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454 гривні.

На підставі викладеного та керуючись стст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП серії ЕАО № 4883812, винесену 10 жовтня 2021 року інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області ДПП, старшим лейтенантом поліції Максимом Якубіним відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 454 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко