Ухвала суду № 102179142, 24.12.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2516/17

4-с/707/27/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання – Хандусь І.А.,

представника скаржника – адвоката Стріховської Ю.С.,

представника Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) – головного державного виконавця Ястремської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області скаргу адвоката Стріховської Юлії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на дії державного виконавця , -

в с т а н о в и в:

12 листопада 2021 року адвокат Стріховська Ю.С., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В., у якій просить суд:

- визнати відповідь Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 листопада 2021 року за № 30431 за підписом начальника відділу Романа Романенка, якою відмовлено у знятті арешту, - неправомірною;

- зобов`язати головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремську О.В., у якої на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 57910081 з примусового виконання виконавчого листа № 2/707/256/17 від 18 травня 2017 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» боргу в сумі 9 992,91 грн; та виконавчого листа № 2/707/329/18 від 23 жовтня 2018 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 20 598,93 грн та судового збору в розмірі 1 600,00 грн, а всього на загальну суму 37 586,82 грн; зняти арешт з частини коштів боржника, які він отримує як винагороду за працю на банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» (ідентифікаційний код 21685166).

Скарга мотивована тим, що на виконанні Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 57910081 з примусового виконання виконавчого листа № 2/707/256/17 від 18 травня 2017 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» боргу в сумі 9 992,91 грн; а також виконавчого листа № 2/707/329/18 від 23 жовтня 2018 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 20 598,93 грн та судового збору в розмірі 1 600,00 грн, а всього на загальну суму 37 586,82 грн.

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на майно (кошти) боржника, які знаходяться на рахунках, відкритих боржником в банківських установах, розташованих на території України, у тому числі на кошти, які надходять боржнику на банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк».

На підставі постанови виконавця про арешт коштів боржника, банк, керуючись п. 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, зупиняє видаткові операції згідно арештованого рахунку боржника в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Відповідно до довідки б/н від 26 жовтня 2021 року, виданої боржнику за підписом керуючого відділенням АТ «ОТП Банк» в місті Черкаси, банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» є рахунком для виплати ОСОБА_1 заробітної плати.

Відповідно до довідки № 1 від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ «Черкасиміськбудпроект» та отримує зарплатні кошти на картку АТ «ОТП Банк», яка відкрита до зазначеного вище рахунку.

01 листопада 2021 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Стріховською Ю.С. на адресу Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було направлено заяву про зняття арешту з рахунку, на який ОСОБА_1 отримує заробітну плату, до якої було додано оригінали вищезазначених довідок, як доказ того факту, що державним виконавцем було арештовано не грошові кошти боржника, а зарплатні виплати, що є порушенням прав боржника на отримання оплати праці, закріплених у Конституції України.

У відповідь на вказану заяву, 08 листопада 2021 року представником скаржника отримано лист за підписом начальника Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про відмову у знятті арешту з банківського рахунку.

За вказаних обставин ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з даною скаргою.

22 грудня 2021 року від головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В. на електронну адресу суду надійшов відзив на скаргу, у якому остання не погодилася із доводами скарги, посилаючись на вимоги статті 3, 18, 48, 56, 59, 68, 73 Закону України «Про виконавче провадження», вказала, що законних підстав для зняття арешту з рахунку боржника немає, та просила суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі у зв`язку з її необґрунтованістю і безпідставністю /а.с. 21-25/.

Суд зауважує, що порядок розгляду заяв, поданих у порядку виконання судових рішень, не передбачає подання заяв по суті справи, визначених ч. 2 ст. 174 ЦПК України, якими є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Вказані документи можуть подаватися учасниками справи при розгляді справи судом у порядку позовного провадження.

Відтак, відзив на скаргу, що надійшов на електронну адресу суду 22 грудня 2021 року від головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В. суд вважає необхідним оцінювати виключно як письмово викладену позицію останньої по суті справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 23 грудня 2021 року, представник скаржника – адвокат Стріховська Ю.С. вимоги скарги підтримала у повному обсязі та наполягала на її задоволенні, виходячи з підстав, наведених у скарзі. Доповнень не мала.

Представник Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) – головний державний виконавець Ястремська О.В. у судовому засіданні із доводами скарги не погодилася, пояснила, що арешт коштів боржника – першочерговий захід, який застосовується державним виконавцем для забезпечення виконання судового рішення. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, - повертає відповідну постанову без виконання. Оскільки постанова про арешт коштів боржника банком не поверталася – підстав для зняття арешту із цих коштів немає. Крім того, головний державний виконавець зазначила, що кошти після зарахування на рахунок отримувача втрачають свій цільовий статус – заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, та вважаються доходом боржника. З огляду на вищевикладене, просила суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Представники стягувачів – ПАТ КБ «ПриватБанк» та АБ «Укргазбанк», будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Із заявами, клопотаннями, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не зверталися.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності представників стягувачів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та співставляючи доводи скарги з матеріалами судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що у провадженні Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 56884808 з примусового виконання:

- виконавчого листа № 2/707/256/17 від 18 травня 2017 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» боргу в сумі 9 992,91 грн;

- виконавчого листа № 2/707/256/17 від 18 травня 2017 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» боргу в сумі 1 378,00 грн;

- виконавчого листа № 2/707/329/18 від 23 жовтня 2018 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 20 598,93 грн та судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Загальний розмір заборгованості боржника складає 37 586,82 грн /а.с. 8-11, 32-33/.

У межах здійснення вказаного виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В.від 07 вересня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 /а.с. 32-33/.

З копії довідки, виданої директором ТОВ «ЧЕРКАСИМІСЬКБУДПРОЕКТ» Пересуньком М.М. № 1 від 25 жовтня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ «ЧЕРКАСИМІСЬКБУДПРОЕКТ» та отримує заробітну плату згідно зі штатним розписом /а.с. 6/.

Згідно з копією довідки від 26 жовтня 2021 року, виданої керуючим відділенням АТ «ОТП Банк» в м. Черкаси Гібало І.І., ОСОБА_1 має у даному банку зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у гривні. Станом на 26 жовтня 2021 року доступний залишок по рахунку складає 9 069,61 грн /а.с. 7/.

01 листопада 2021 року адвокат Стріховська Ю.С., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту із заробітної банківської картки /а.с. 5/.

У відповідь на вказану заяву, начальником Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)Романом Романенком представнику скаржника – адвокату Стріховській Ю.С. адресовано лист за № 30431 від 08 листопада 2021 року про відмову у знятті арешту з банківського рахунку у зв`язку з тим, що скаржником не зазначено будь-яких фактичних даних, що підтверджують порушення виконавцем порядку накладення арешту /а.с. 8-11/.

Зі змісту скарги вбачається, що даний лист отримано адресатом того ж дня – 08 листопада 2021 року /а.с. 1, зворот/, що не оспорено державним виконавцем.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Враховуючи те, що лист за підписом начальника Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)Романа Романенка № 30431 від 08 листопада 2021 року про відмову у знятті арешту з банківського рахунку представником скаржника – адвокатом Стріховською Ю.С. отримано того ж дня – 08 листопада 2021 року, а зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця вона звернулася 12 листопада 2021 року, суд констатує, що строк на подачу скарги пропущено не було.

Крім того, суд зауважує, що скільки оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з рахунків боржника, така скарга може бути подана в будь-який час, з огляду на триваючий характер порушення прав боржника.

У межах розгляду скарги суд оцінює відповідність чи невідповідність дій виконавця Закону України «Про виконавче провадження» та іншим нормативним актам.

У даній справі оскаржується бездіяльність головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В. щодо незняття арешту з банківського рахунку боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОТП Банк», накладеного у межах здійснення зведеного виконавчого провадження № 56884808, який є рахунком, що призначений для зарахування/виплати заробітної плати.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно й в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За змістом частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Вимогами частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За приписами частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

У своїй скарзі скаржник вказує, що на певний рахунок проводиться зарахування заробітної плати, однак не надає доказів на підтвердження того факту, що це рахунок зі спеціальним режимом.

Крім того, жодного повідомлення від банку про те, що банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ОТП Банк» на ім`я ОСОБА_1 , є рахунком із спеціальним режимом використання, у матеріалах справи не міститься і скаржником не надавалися.

З наведених вище норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Подібні правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 916/2290/18.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт, накладений на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу) , а тому доводи скарги про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує право ОСОБА_1 на отримання заробітної плати, є необґрунтованими.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21).

Підсумовуючи викладене, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, враховуючи, що чинним законодавством надано право державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти на рахунки, суд не вбачає в діях державного виконавця порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 263-265, 450-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги адвоката Стріховської Юлії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на дії державного виконавця – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повна ухвала суду складена та підписана 24 грудня 2021 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко