Вирок № 102179079, 24.12.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/1958/21

Номер провадження 1-кп/711/296/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді: Кондрацька Н.М.

при секретарі - Мелещенко О.В.

за участю прокурора - Бредуляк Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 12020251010003820 від 12 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Боярка, Лисянського р-ну, Черкаської обл., тимчасово непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - адвоката Топора І.О.

адвоката потерпілої Джирми А.В.

ВСТАНОВИВ :

04 листопада 2020 року близько 08 години 30 хвилин, керуючи автомобілем BA3-21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та, рухаючись в місті Черкаси по вулиці В`ячеслава Чорновола зі сторони вулиці Благовісна в напрямку бульвару Шевченка на перехресті з вулицею Гоголя, поблизу будинку №424, що по вулиці Гоголя, проявив неуважність та порушив вимоги:

-п. 2.3.6) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-п. 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Під час руху він, керуючи автомобілем BA3-21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в місті Черкаси по вулиці В`ячеслава Чорновола зі сторони вулиці Благовісна в напрямку бульвару Шевченка в правій смузі для руху, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, будучи заздалегідь об`єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по вулиці В`ячеслава Чорновола на перехресті з вулицею Гоголя, поблизу будинку №424, позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли перед вказаним пішохідним переходом розпочав зменшувати свою швидкість та потім зупинився невстановлений в ході досудового розслідування автомобіль, що рухався у попутному напрямку в лівій смузі для руху, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не переконавшись в тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вулиці В`ячеслава Чорновола по вказаному вище нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/1111 від 11.12.2020, отримала тілесні ушкодження: травма правого колінного суглобу з переломом зовнішнього виростку великогомілкової кістки, розривами зв`язок та меніску суглобу, і крововиливом в порожнину суглобу (гемартроз), що до висновку експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; крововилив (гематома) м`яких тканин правого стегна та сідниці, що згідно експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СТ/18Е-21 від 17.03.2021, з порушенням водієм автомобіля BA3-21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимог п. 18.4. Правил дорожнього руху України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред`явлено у обвинуваченні, та зазначив, що дійсно 04 листопада 2020 року близько 08 години керуючи автомобілем BA3-21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був у технічно справному стані, рухався в м. Черкаси по вулиці В`ячеслава Чорновола в напрямку бульвару Шевченка на перехресті з вулицею Гоголя, випереджав автомобіль, що рухався у попутному напрямку. За долю секунди перед його автомобілем на пішохідному переході з`явилась потерпіла, він гальмував, але зіткнення не вдалось уникнути. У скоєному щиро кається та просить суд суворо не карати. При призначенні покарання просив врахувати той факт, що частково відшкодував потерпілій завдану моральну шкоду. Просив не позбавляти права керування транспортним засобом. Позов поданий Черкаською окружною прокуратурою в інтересах Черкаської міської ради за надання медичної допомоги при травмуванні у сумі 2832,44 грн. визнав у повному обсязі, щодо позову потерпілої позов визнав частково, а саме в частині стягнення на користь потерпілої суми у розмірі 30 - 40 тисяч грн., як відшкодування завданих моральних страждань.

Суд вважає, що пред`явлене обвинувачення в ході судового розгляду доведено у повній мірі і дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін судового засідання, не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.

Потерпіла ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представник потерпілої адвокат Джирма А.В. просила суворо не карати та підтримала цивільний позов потерпілої, з обставин зазначених у ньому. Не заперечувала факт часткового відшкодування обвинуваченим 5000 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, межі, установлені санкцією статті КК України.

Згідно ст.66 КК України, пом`якшуючою його відповідальність обставиною, суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди.

Згідно ст.67 КК України, обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який згідно ч.4 ст.12 КК України, є нетяжким злочином; позитивну характеристику по місцю проживання; відсутності судимості; його відношення до скоєного; наявність обставин, що пом`якшують покарання; відсутність обставин, що обтяжують покарання; те, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, тому, на підставі викладеного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі, на підставі положень ст.75 КК України з покладанням на нього обов`язків передбачених ч.1 ст.76 цього Кодексу.

Суд не застосовує до обвинуваченого ОСОБА_1 положення ст.69 КК України, оскільки відсутні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину підсудним, що б дало можливість суду призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує позицію потерпілого та те, що ОСОБА_1 раніше ні до кримінальної відповідальності, ні до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався, а тому приходить до висновку про недоцільність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

При цьому враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, позицію потерпілої сторони та відношення останнього до вчиненого.

Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Щодо заявлених цивільних позовів суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до вимог статті 129 цього Кодексу за результатами розгляду позову суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1, 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення чи загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч. З ст. 1206 Цивільного кодексу України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Як передбачено п. 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат на лікування закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використанням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року № 545, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, який належить останній.

Відповідно до п. 2 Порядку, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць в якому проводилося лікування на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно довідки комунального некомерційного підприємства «Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради на лікування потерпілої ОСОБА_2 , яке тривало з 04.11.2020 по 06.11.2020 (протягом 2 ліжко-днів), лікувальним закладом затрачено кошти в сумі 2832 грн. 44 коп. (дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні сорок чотири копійки).

Комунальне некомерційне підприємство «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради належить до закладу, який перебуває у власності територіальної громади міста Черкаси, а тому кошти затрачені на лікування потерпілої підлягають до зарахування на відповідний рахунок бюджету міста Черкаси. Вказаним обумовлено пред`явлення позову в інтересах Черкаської міської ради.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Черкаської окружною прокуратурою заявлено позовні вимоги, у яких просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради кошти, які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_2 , у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради на загальну суму 2832 грн. 44 коп. (дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні сорок чотири копійки) та зарахувати їх на р/р 35420005002256, код 05503705, Банк ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018. Текст: за надання медичної допомоги при травмуванні, відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 .

Приписами ст. 23, ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав, яка відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається із показань обвинуваченого у судовому засіданні, останній, заявлений до нього цивільний позов визнає повністю.

З огляду на встановлені обставини провадження суд вважає, що визнання обвинуваченим пред`явленного до нього цивільного позову не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому судом приймається.

Позов таким чином підлягає задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи позов потерпілої ОСОБА_2 суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з отриманими ушкодженнями, переживанням, лікуванням внаслідок ДТП, в якому винний ОСОБА_1 , у розмірі 169800 грн.

У подальшому представник позивача адвокат Джирма А.В. уточнила позовні вимоги під час судового розгляду та просила стягнути з «Страхової компанії «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування її матеріальної шкоди у сумі 69800 грн. та 3490 грн. моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_1 на її користь 96510 грн. моральної шкоди.

Також, вказувала, що пред`являючи вимоги про моральну шкоду до винної особи звернулась безпосередньо до страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП.

З позовними вимогами потерпілої обвинувачений не погодився, вказуючи, що вимоги про відшкодування моральної шкоди не доведені та є завищеними.

Цивільний відповідач «Страхової компанії «Євроінс Україна» у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Подали відзив, з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву не звертались, тому він судом не прийнятий в силу ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка згідно п.1,3 ч.2 зазначеної статті полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Дане не суперечить ст.. 15, 16 ЦК України.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Як вбачається з позовних вимог потерпілої, вона пред`явила позовні вимоги під час розгляду кримінального провадження про відшкодування моральної шкоди до винної особи - обвинуваченого у розмірі 96510 грн. та в подальшому представник потерпілої - адвокат підтримала у сумі 91510 грн.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини події ДТП, яка сталася з провини обвинуваченого і є в причинному зв`язку із спричиненими тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, які отримала потерпіла, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що в результаті ДТП ОСОБА_2 завдано моральних та фізичних страждань у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, що спричинило для неї фізичні страждання, лікування та понесені витрати, і дані обставини підтверджуються наданими до суду виписками про лікування та даними про отримані травми.

Також, суд враховує, що обвинувачений частково відшкодував кошти за завдання моральної шкоди.

Враховуючи викладене та обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню частково на суму 30000 грн. І саме таку суму моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого суд вважає обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого в частині позовних вимог до «Страхової компанії «Євроінс Україна» слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Так, згідно із положеннями ст.12, 76 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено у ході судового розгляду цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 ймовірно була застрахована у «Страхової компанії «Євроінс Україна», між тим в ході судового розгляду не долучено полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з зазначенням меж страхової суми, не надано доказів того, що даний поліс був чинний на час вчинення ДТП.

Також при вивченні цивільного позову встановлено, що визначена сума матеріальних збитків різниться з наданими доказами понесених витрат та також враховує суму витрат, які позивач планує понести у майбутньому , що також може впливати на суми виплат.

Таким чином, зважаючи на необхідність більш детального та об`єктивного з`ясування суми збитків, можливість та потребу залучення до розгляду позову страхової компанії, оскільки ступінь цивільної відповідальності обвинуваченого залежить від вирішення питання щодо наявності підстав для відшкодування майнової і моральної шкоди страховою компанією, суд позбавлений можливості прийняти обґрунтоване рішення з приводу заявленого позову до страхової компанії, у зв`язку із чим вважає за необхідне залишити позов в частині стягнення з страхової компанії матеріальної та моральної шкоди без розгляду для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати пов`язані з залученням експерта в сумі 2745,76 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 325, 368-371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 01 (одного) року обмеження волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з визначенням іспитового строку 01 (один) рік з покладанням на нього обов`язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Згідно з положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Цивільний позов Черкаської окружної прокуратури в інтересах Черкаської міської ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Черкаської міської ради кошти, які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_2 , у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради на загальну суму 2832 грн. 44 коп. (дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні сорок чотири копійки) та зарахувати їх на р/р 35420005002256, код 05503705, Банк ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018. Текст: за надання медичної допомоги при травмуванні, відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 .

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 прож. АДРЕСА_3 ) - 30 (тридцять) тисяч грн. відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_2 до «Страхової компанії «Євроінс Україна» про стягнення коштів - залишити без розгляду.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати при проведенні експертизи у розмірі - 2745,76 гривень.

Речові докази, а саме:

- автомобіль BA3-21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та який передано останньому на відповідальне зберігання - залишити власнику за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий: Н. М. Кондрацька